Антоніо Гауді

Казка Барселони. Піщані замки Антоніо Гауді.

Візитною карткою будь-якого міста завжди є архітектура. Вона складає враження про місто, його атмосферу та настрій. Архітектори поєднують різні епохи та стилі, взаємодіючи вони створюють обличчя міста. Величні архітектурні споруди або ж звичайний будинок мають бути однаково пророблені до деталей, саме увага до найтонших моментів і створює особливу витонченість.

Іспанія, зокрема Барселона, славиться своїм майстром архітектури: Антоніо Гауді відомий як каталонський архітектор та творець дивовижних об’єктів. Один з найяскравіших представників стилю ар-нуво та модерну насправді не прагнув внести принципово нові форми, він лише втілював у фасадах будинків природні, легкі форми, створивши таким чином особливу стилістику архітектури Барселони.

Ще у школі він відчув ненависть до простих геометричних форм, прямих ліній та гострих кутів, надаючи перевагу повільним та наближеним до природних.

Загалом саме природа, на його думку, сприймалася головним творцем. З дитинства він мешкав біля моря, постійно спостерігаючи мінливість природного простору, годинами він міг спостерігати за квітами та хмарами. Всі його архітектурні спорудження виглядають, наче замки з піску: казкові та фантастичні.

Гауді навчався у Барселонському університеті, де дуже часто у бібліотеці вивчав фотографії куполів та мінаретів Єгипту, Індії та Марокко, що згодом знайшло своє втілення у його творчості.

Під час випускного екзамену з університету у 1878 році про нього сказали: «Він або божевільний, або геній». Гауді загалом був доволі ексцентричною людиною: категорично відмовлявся спілкуватися іспанською, розмовляв виключно каталонською мовою, та був побитий поліцією за «розпалення національного сепаратизму».

Через ревматизм, що докучав йому ще з дитинства, він прагнув здорового способу життя, зокрема, всюди ходив пішки, що частково і стало причиною трагічної загибелі великого архітектора.

Закінчивши університет, він вже мав зв’язки в архітектурних колах, його проект фінансував Аузебі Гуель, багатий промисловець, завдяки якому Гауді міг вільно зосередитись на творчості, зовсім не зважаючи на матеріальні питання.

Одним з найбільш відомих проектів став Парк Гуель. У 1899 році Аузебі Гуель придбав земельну ділянку, що топографічно мала суміжності з давньогрецький містом Дельфи. Маючи на меті поєднати символіку елліністичної культури та національний дух Каталонії, він звернувся до Гауді для створення нового, незвичайного проекту. Ним мав стати парк для багатих сімей, що частково відтворював би атмосферу англійських парків.

Гауді використовує декоративну систему покриття поверхні під назвою Trencadis з використанням битого посуду. Це своєрідний вид ламаної мозаїки. Такий вид мозаїки характерний для каталонського модернізму.

Ще однією відомою візитівкою Барселони є будинок Вісенс. Власник цегляної фабрики Мануелем Вісенс замовив проєкт в Антоніо Гауді у 1883. Через будівництво Вісенс практично розорився, але для Гауді саме з цього проекту почалося найцікавіше.

Фасад будинку з безліччю ажурних башт нагадує за своєю стилістикою єгипетські та марокканські архітектурні мотиви, якими надихався Гауді під час навчання в університеті.

Безліч орнаментів та рослинних мотивів, як в інтер’єрі, так і в екстер’єрі. Зсередини будинок схожий на абсолютно казкове спорудження — яскраві рослинні мотиви, точно підібрані кольори та до деталей продуманий декор. Наприклад, в обідній залі, що була повністю розписана в техніці сграфіто гілками черешні та золотистим плющем, над каміном він розпорядився повісити декоративну пташку, котра від тепла починала кружляти на фоні рослинних орнаментів.

Деякі ідеї Гауді не завжди приймалися будівельниками, так наприклад муляр, що за розпорядженням Гауді створював навісні балкончики затримався у будинку на деякий час, аби переконатися що конструкція не впаде.

Будинок Бальо відомий своїм фантастичним фасадом в якому поєдналися анімалістичні та релігійні мотиви. При погляді на фасад будинку ми одразу бачимо дах будинку, що ніби великий кольоровий змій вигинається поміж башт.

Споруда отримала у народі назву «Будинок, що позіхає», через віконні рами, що за своєю формою схожі на роти.

Сходи, що ведуть до квартири, схожі на хребет, повільні лінії, що наче течуть, вигнуті віконні рами — все це в поєднанні з колористичним вирішенням складає враження казкового будинку, наче потрапляєш у дитинство.

Найбільшим архітектурним чудом Іспанії є Саграда Фамілія: собор, який будується вже друге сторіччя. Спочатку проект собору був розроблений архітектором Франсіско дель Вільямом, та вже через рік був переданий у руки Антоніо Гауді, який повністю змінив його згідно з власної стилістики. Абсолютно фантастичний, піщаний замок що вражає своєю величчю.

«Це буде схоже на ліс. М’яке світло литиметься через віконні пройми, що знаходяться на різній висоті, і вам здаватиметься, що це світять зорі», — писав Гауді.

Собор за ідеями Гауді має бути побудований як п’ятинефний храм з трьома фасадами — Різдва, Страстей Христових та Слави. Собор має 18 веж, присвячені Христу, Діві Марії, апостолам та євангелістам.

За задумом Гауді, Храм Святого Сімейства мав стати «останньою великою святинею християнства», де всі архітектурні елементи мають глибокий християнський зміст.

Цікавим фактом є те, що загальна висота собору 170 м — на один метр нижча за гору Монжуїк у Барселоні. На думку Гауді, його творіння не мало перевершувати творіння Боже.

На жаль, не завершивши будівництва, Гауді трагічно загинув. Кожен день він долав пішки 4 кілометри від свого будинку до будівельного майданчика. Одного дня, о 6 годині ранку Гауді потрапив під трамвай. Міщани не впізнали у старому великого архітектора, лише через відсутність Гауді на майданчику його колеги почали хвилюватися, і виявили його у лікарні. Гауді помер у лікарні від отриманих травм 10 червня 1926 року.

Похований архітектор у крипті недобудованого й досі собору, свого останнього шедевру.

Автор: Анна Збаражська

поділитись