Жорж Фельтен-Траколь: «Елементи екстремістської думки»

Жорж Фельтен-Траколь є одним з найактивніших представників сучасних французьких нових правих, що послідовно розвивають ідею європейської цивілізаційної та культурної єдності. Пропонуємо вашій увазі переклад інтерв’ю, присвяченого виходу книги «Елементи для екстремістської думки».

У Видавництві Лори нещодавно вийшла друком нова книга Жоржа Фельтен-Траколя, журналіста та засновника ресурсу Europe Maxima. Книга має назву «Елементи для екстремістської думки» і є продовженням неперевершеної книги автора «Свобода під наглядом».
«Багато війн спочатку обмірковувались в бібліотеках», – писав Чоран в 1936 році у «Трансформації Румунії». Ремарка майбутнього франкомовного мораліста є доречною: збірка «Елементи для екстремістської думки» безперечно доводить це своїм внеском у велику ідейну боротьбу.

Жорж Фельтен-Траколь розбирає в ній вплив медіа, поруч з болючим питанням єдиної європейської мови, соціально-територіального роздроблення Франції та раптовості неминучого виникнення великих цивілізаційних просторів, демонстрацій та збитків республіканської тиранії, а також прикладів інтелектуальної партизанської війни.
Воскресаючи у пам’яті деякі образи великих сучасних дисидентів Заходу (Домінік Веннер, Моріс Бардеш, Карл Шмітт, Сен-Лу), Жорж Фельтен-Траколь охоче відмежовує живу Францію вкоріненого провінціалізму, інтегровану в Європу автохтонних, національних та народних ідентичностей, від 5-ої Республіки, занепалої через смертоносні глобалістські цінності.

Провокаційна, полемічна, радикальна – книга «Елементи екстремістської думки» цілить у банкстеризм, феміністок, брудні республіканські цінності, гуманну військову політику, шведське суспільство, безлад у державній безпеці, НАТО, анти-Європу Брюсселя, політично-мафіозну олігархію, ілюзорні спроби «державної єдності», гротескне Шарлі Ебдо…

У ці часи невпевненості та після провалу надто несміливого руху «Демонстрація для всіх», ця збірка відсторонюється від хибних національних та консервативних рішень. У темряві свідомості цей факел має допомогти віднайти цілющого відновлюючого меча.


Відверта бесіда з Жоржем Фельтен-Траколем

Breizh Info: Як Ви розрізняєте екстремістську та радикальну думки? Навіщо вдаватись до екстремістської?

Жоржем Фельтен-Траколь: У передмові-епонімі «Елементи екстремістської думки» (Видавництво Лори, 2016) я не вагаючись відмежовую «радикалізм» від «екстремізму». Не зачіпаючи змісту, скажу, що назва перш за все є свідомою провокацією. Під радикальністю я розумію те, що стосується коріння, джерела, витоку фактів. Отже, назва збірки «Елементи радикальної думки» перетворила б мене на прихильника лівої Радикальної партії, що примикає до Союзу Демократів та Незалежних, дві спадкоємиці безчесного Клемансо, саботажника постання виноробів Лангедока 1907 року, вбивці бастувальників в Дравеї у травні 1908-го! Більше того, я би ризикував бути сприйнятим як шанувальник чарівної Крістіани Тобіра, опинитися серед тих 0.6%, які голосували на попередніх виборах 2011-го за соціаліста Жан-Мішеля Байлє, або аплодувати величній праці Бернара Тапі!
Сьогодні, в системі засобів масової інформації, «екстремістський» позитивно сприймається в сфері спорту: легкий перетин Атлантичного океану, або можете подивитися епізоди Poubelle la Vie в стилі «Четвертого виміру»…Однак той самий термін все ж має міцну негативну політичну конотацію. Медіакрати тероризують суспільну думку, говорячи про «правих екстремістів».  Наголосимо, що ставлення до лівих екстремістів все-таки є набагато кращим. У подібному ключі дискваліфікація стосується до екстремальної поведінки за кермом або в сексуальності, що може загрожувати пасажирам або партнерам. Вдаватись до екстремізму, між іншим, – це висловлювання Клаузевіца, яке означає входження у контекст конфлікту. Насправді ж цей натиск викликає в мене думку про асимптоту.

Жан-Марі Ле Пен


Breizh Info: Ви констатуєте провал «Маніфестації для всіх», та в більш глобальному сенсі, «дисидентського» руху. Чи це не через те, що всі учасники, від Пікмаля до Ле Пен, є представниками реакційних рухів, а отже анти-революційних по суті?

Жорж Фельтен-Траколь: Марін Ле Пен, генерал Пікмаль, Маніфестація, анти-революціонери? Я покладаю на вас цілковиту відповідальність за це твердження. Особисто я в ньому сумніваюсь. Нова версія Національного Фронту наближена до соціального популізму. Щодо Маніфестації, це був лише християнський консервативний реактивний рух, який навіть збився з ладу, заперечуючи політичну сторону в Les Républicains, і не привніс нічого цікавого, окрім – з певними застереженнями – «інтегральної екології» журналу Limite… Це повний провал, бо ніхто не наважився перейти «республіканський» закон. Закон, «ЗАДісти»[1], їм плювати!

Домінік Веннер

Breizh Info: Ви шануєте Сен-Лу, Бардеша, Веннера, Ролле або Марло. Чи не час остаточно перегорнути сторінку ХХ сторіччя, яке було однозначним падінням Європи, її цивілізації, перегорнути сторінку також разом з тими, хто у підсумку програв боротьбу за великий переворот?

Жорж Фельтен-Траколь: Перегорнути сторінку «1914 століття» (Домінік Веннер) – не означає забути цих чудових осіб, які були видатними його провідниками. Я думаю головним чином про Моріса Ролле та Жака Марло, яких знав особисто. Чи програли вони? Важко зараз сказати, нам бракує часу на осмислення; історія розсудить. В 2009-му році в «Бунтівних орієнтирах» (Видавництво Гельголанда) я одразу попереджав, що «дисидентство» не обов’язково тріумфує за допомогою якогось «вітру історії», прихильного до нас. Ми маємо боротися тут і зараз проти глобалізму, банкірів та міграції. Якщо «дисидентство» сьогодні є переможеним, ніщо не завадить його відродженню після декількох століть праці…І все почнеться знову…

Breizh Info: Між реакційним безпечним табором та табором антирасистів і республіканських фанатиків, здається, не залишається багато місця для іншої думки, плеканої у ваших мріях: ультраліва революція у цивілізаційній та етнічній прогресії. Чи дійсно ця система руйнується?

Жорж Фельтен-Траколь: Отакої! «Ультраліва революція у цивілізаційній та етнічній прогресії»! Сильно сказано! Я не належу до крайньолівих, бо спростовую критерії сучасних партизан, головним чином ілюзорну дихотомію лівий-правий. Я завжди захищаю третій шлях, включаючи економіку та соціальну сферу. Відкинемо це бінарне мислення та маніхейство, всі ці очищувачі живого та складного мислення…

Чи зруйнується система? Я писав про це у 2013-му в колективному ессе «Руйнування системи» (Les Bouquins de Synthèse nationale). Сьогодні я менше впевнений у цьому, бо вона виявилась напрочуд стійкою та гнучкою: їй вдалося пристосуватись до нових обставин. Однак, вторгнення мігрантів під час великої фінансово-ринкової нестабільності могло би надати історії неочікуваного характеру. І хто знає, чи Туреччина або Саудівська Аравія не атакують найближчім часом російські літаки у Сирії [2], або США (чи їхні союзники з Азії) не протиставлять свої військові сили регулярно присутнім китайським частинам на Парасельских островах та Спратлі?

Breizh Info: І нарешті, чи не є ЗАДісти з Нотр-Дам-де-Ланд, самі того не відаючи, кузенами (якщо не братами) войовничих фашистів з CasaPound? Завойована свобода в обох випадках, у своїй основі та через конкретну дію, чи не є вона своєрідним втіленням третього шляху?

Жорж Фельтен-Траколь: Точно! Ваше порівняння, звичайно, обурило би ЗАДістів, що відмовляються від будь-якої близькості з «Безчесними». Їхня сором’язливість недоторканної старої діви не заважає тому, що сутички у Нотр-Дам-де-Ланд, Сіван і Ройбон були правомірно екологічними, ландшафтними та майновими. Це те, що ніколи не зрозуміє правляча жалюгідна права партія, яка крім того, що є прислугою французьких підприємств, САС 40 та багатонаціональних компаній, сміє тепер претендувати на сланцевий газ та ГМО!

Між ЗАДістами та «західними дисидентами», тим не менше, залишається (на щастя) глибока прірва: перші сприяють хаосу, тоді як другі вимагають порядку, навіть якщо він буде встановлений після великих заворушень. Наприклад, демонстрації проти проекту закону Ель Хомрі потребують мобілізації Національної спілки студентів Франції і останніх ліваків (тих же самих, які хотіли 3 березня зірвати конференцію Бернара Люга в Клермон-Ферран і отримали добрячого копняка від Аксьйон Франсез та MAS). Чудово!

Аби вони перемогли на вулиці там, де «Демонстрація для всіх» програла. Звичайно, це також підігріває ситуацію «пекельного міжтур’я» 2017-го. Крім того, варто переглянути канали розповсюдження нон-конформіської, ідентитарної та солідариської світової концепції. Славнозвісному «грамшизму справа» не вдалося як здійснити контроль думки через пресу  (Le Figaro Magazine), так і вплинути на молоді розуми через войовничих наставників. Чи матиме успіх в інтернеті «технологічний грамшизм», настільки дорогий Жан-Іву ле Галлу? Сподіватимемось на це, але ми лише укріплюємось у переконаннях. Невпевнені люди утримуються!

Breizh Info: Європейський союз зі своїми комісарами та експертами, котрих ніхто не обирав, та рішеннями всупереч волі народу, чи не вбиває він сьогодні плекану європейську мрію? Чи дійсно нас врятує повернення сувереністів?

Жорж Фельтен-Траколь: Так, псевдо-європейський союз вбиває європейську мрію і він став західно-атлантичним глобалістським кошмаром задовго до несправедливої угоди про Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (якщо ця трансатлантична угода ратифікована)! Я дію як європейський сувереніст, тобто підтримую політичний суверенітет на місцевому, регіональному, національному та континентальному рівнях через принцип субсидіарності. Нарешті прийшов час примирити Альтузія і Карла Шмітта! Проблема в тому, що європейського суверенітету не існує! Так звана конструкція породила дуже сучасну Лернейську гідру з різними головами (Дональд Туск, Жан-Клод Юнкер, Маріо Драгі, Мартін Шульц тощо).

Чи врятують нас сувереністи? Звісно, якщо вони будуть симбіотичними та субсидіарними у цілеспрямованості до Європи. Ні, якщо йдеться про надлишок національного суверенітету (Національний фронт) або регіонального (Каталонія). Ці демонстрації були б навіть гіршими, ніж первісне зло з поверненням прикордонних і територіальних суперечок. Європа більше не може дозволити собі колективні суїциди, як ті, що були минулого століття. Ні війнам між європейцями!

Культурний шлях, яким слідував нон-конформіст 30-х років з руху «Новий порядок», Дені де Ружмон, виявився утопічним. Економічна та технократична відповідь Жана Моне зараз демонструє всю його шкідливість. Приєднаємось до третього шляху та славимо «Альтернативну Європейську Конфедерацію», компетентну в питаннях захисту, економічної стратегії (озброєння) та дипломатії. Цю ідею просував у 1951 році Моріс Бардеш. Але потрібно мати ще й бажання та силу волі! Хоча наші політикани не мають ні першого, ні другого. Ми загнані в кут, і наш корабель тоне.

Breizh Info: Хіба Франція як, наприклад, ЄС або навіть Швейцарія, не є зв’язаною по руках та ногах верховенством права та договорами, що переважають волю народу?

Жорж Фельтен-Траколь: Ви праві! Швейцарія досі час від часу брикається зі своїми народними опитуваннями, навіть якщо вони є такими ж політкоректними та релевантними, як і гарвадські, берлінські, або паризькі! В ідеалі, європейські органи влади мали би концентруватися на головному – великій політиці, і делегувати незначне, другорядне, вторинне національним та регіональним органам влади. Це передбачало б попередню революцію духу. Чи легко собі уявити зморщений та ледь не відставний континент, готовий до повстання?

Breizh Info: Як ви уявляєте собі Європу, Францію через 20 років?

Жорж Фельтен-Траколь: Для сеансу екстрасенсорики віддайте мені спершу вашу банківську картку. А потім я витягну свою кришталеву кулю! Чи побачимо ми пробудження європейців? Сподіватимемось на це, інакше тривале гниття продовжиться і посилиться. Європейський континент, очманілий від валюти з екологічної легалізованої коноплі, залишить історію. У той же час вирощувати власні овочі без пестицидів та хімічних добрив незабаром вартуватиме суворого тюремного вироку. Це буде тріумфом «останньої людини», чия «довга пам’ять» (DVD та інші цифрові носії) допоможе їй згадати, ким вона була, допоки її не підкорили…

Breizh Info: Розкажіть нам про Ваш сайт, яким Ви займаєтесь протягом багатьох років, Europa Maxima.

Жорж Фельтен-Траколь:  Нон-конформіський, ідентитарний, франкомовний сайт європейської солідарності Europe Maxima з‘явився 6 серпня 2005. Щонеділі о 18.00 публікуються дві статті, уже опубліковані або ще ні. Europe Maxima продовжує тринадцять номерів журналу L’Esprit européen (Європейський дух), що виходив друком з 2000 до 2005 роки під редакцією Жака Марло та Вашого покірного слуги. В ньому можна знайти бесіди (опубліковані також в Europe Maxima) з такими різними  персоналіями, як лауреат Нобелівської премії з економіки Моріс Алле, колишня міністр екології Корін Лепаж, непокірні письменники Габріель Мацнев, Жан-Клод Альбер-Вель, принц Шарль Наполеон, історик Жан Тюляр, нормандський регіоналіст  Дідіє Пат, європейський федераліст Жан-Філіп Алленбах, автентичні екологи Антуан Вехтер і Пьєр Рабі, неокорпоратист Бенжамін Гіймен, тощо. Надто мала кількість передплатників, зависокі поштові видатки і регулярні проблеми з друком змусили припинити цю чудову інтелектуальну та освітню пригоду.

Europe Maxima означає «максимальна Європа», від Рейк’явіка до Владивостока. Я охоче погоджусь з важкістю її реалізації, враховуючи наявність такої відмінної від нас цивілізації, як Росія. Максимальна Європа в моїх очах – це міф у сорелівському розумінні. Більш знаковим є підзаголовок «Дух-Влада-Ідентичність». Духовний спадок, язичницький та християнський, змістовні ідентичності свідчать про природній еклектизм культур, народів і європейських націй, які всі походять зі спільного антропологічного, генетичного і генеалогічного фонду. Без відчуття спільної духовності та ідентичності влада, конкретизація долі геополітичної спільноти, яка є європейським екуменом, не змогла би повноцінно існувати.

Отже, духовність та ідентичності є взаємодоповнюючими, вони мають на меті, я повторюю, заздалегідь урегульовувати внутрішньо європейські конфлікти, такі, як війна на Донбасі, суперечки на Гібралтарі, або проблему угорських меншин поза Угорщиною. Всі ці внутрішні розбіжності роблять нас слабшими. Білі європейці з міцною силою волі мають подолати ці суперечності, що шкодять майбутньому!

[1] Zone à défendre, екологічний протестний рух лівого спрямування, популярний серед радикальної молоді.
[2] Було сказано за кілька місяців до того, як турецькі сили дійсно збили кілька російських літаків (прим. перекладача).

14.03.2016
Breizh-info.com

Переклала з французької Марія Петляк