Історія літератури крізь призму кінематографа: 10 фільмів про письменників

Історія літератури крізь призму кінематографа: 10 фільмів про письменників

Біографічні фільми бувають різні. Деякі розповідають історію життя видатної людини, деякі зосереджуються на певних часових проміжках та важливих життєвих подіях; якісь претендують на об’єктивність викладу, а якісь ретранслюють ставлення автора до зображуваного в фільмі; хтось зосереджується на внутрішньому світі героя, а хтось розглядає його в історичному контексті.

Але попри всі відмінності, головна задача хорошого байопіка – показати вплив конкретної постаті на розвиток подій, її місце в історії та житті інших людей.

Автору цього матеріалу досі болить у найрізноманітніших місцях (маються на увазі насамперед очі) від нещодавнього вітчизняного фільму «Заборонений» – першої спроби кінематографічно осмислити життєвий шлях одного з найпотужніших українських поетів двадцятого століття – Василя Стуса. Яку б із перерахованих вище цілей не переслідували творці – вони провалилися по всіх пунктах. Не вийшло навіть якісного пропагандистського висловлювання на задану тему.

У той самий час деякі фільми про письменників не лише описують їхнє життя, але й дають ключі до розуміння творчості, показують передумови для створення всесвітньо відомих літературних текстів.

Ця добірка складається з десяти фільмів, які дають змогу подивитися на письменників під різними кутами зору, скласти про них більш цілісне враження і просто поглибити власні знання про світову літературу.

Звісно, рекомендується вживати в комплексі з книжками згаданих авторів, особливо якщо ці книжки безпосередньо фігурують у фільмах. Бо інакше навіщо це все?

Сон (Володимир Денисенко, 1964)

Якщо не брати до уваги німий фільм Петра Чардиніна 1926 року і кон’юнктурну (хоча й не позбавлену художньої цінності) стрічку 1951 року, «Сон» Володимира Денисенка 1964 року випуску є найпритомнішою екранізацією життєвого шляху Тараса Шевченка. Завдяки експериментам із кіномовою, нелінійному хронотопу і метафоричності, фільм зіграв важливу роль у розвитку «нової хвилі» українського кіно. А ще відкрив світу геніального Івана Миколайчука, який зіграв у стрічці головну роль.

Колір гранату (Сергій Параджанов, 1968)

Найоригінальніший фільм у нашій добірці розповідає про ключові моменти життя середньовічного вірменського поета Арутюна Саядяна (Саят-Нови). Стрічка являє собою, як заведено висловлюватися зараз, послідовність мультимедійних інсталяцій, наповнених образами й символами різного рівня доступності; класичний наратив відсутній, а драматургія перенесена у візуальну площину. Кожен кадр вражає філігранністю і сам по собі є шедевром зображувального мистецтва. Через метафоризовану біографію одного з титульних поетів вірменської літератури Параджанов досліджує такі вічні теми, як місце митця у суспільстві, його відносини із владою, народом, богом.

Місіма: життя в чотирьох частинах (Пол Шредер, 1985)

Захопившись ультранаціоналістичними ідеями, 25 листопада 1970 року Кімітаке Хіраока, більше відомий як Юкіо Місіма, з кількома членами організації «Товариство щита», здійснює спробу військового перевороту на токійській базі Сил Самооборони Японії. Зазнавши невдачі, письменник вчиняє ритуальне самогубство. Події останнього дня життя Юкіо Місіми перемежовуються з флешбеками, роздумами про власну творчість і підбиванням підсумків короткого, але надзвичайно насиченого життєвого шляху.

Готика (Кен Рассел, 1986)

На відміну від більшості фільмів цього списку, «Готика» не має біографічної основи, а є необароковою фантазією режисера про ключових постатей англійської літератури. Джордж Байрон запрошує до себе друзів – поета Персі Шеллі, його наречену Мері та її сестру Клер, а також доктора Джона Полідорі. У найкращих традиціях довкололітературних посиденьок, вони всі накачуються алкоголем і наркотиками – і переживають найстрашнішу ніч у своєму житті. Суміш жахів, еротики, чорного гумору, інфернально прекрасний Ґебріел Бірн у ролі Байрона. Ця ніч надихне Мері Шеллі на створення  одного з найвідоміших текстів світової літератури – роману «Франкенштайн, або Сучасний Прометей».

П’яниця (Барбе Шрьодер, 1987)

Чарлз Буковскі – один із найщиріших письменників в історії літератури, який усе життя писав один величезний текст про власне життя. Головний герой більшості його творів – письменник і алкоголік Генрі Чінаскі – alter ego письменника. Про нього й фільм, сценарій якого написав сам Буковскі. Головну роль виконує тоді ще красень Міккі Рурк – протягом усього фільму він пиячить і бере участь у бійках, паралельно намагаючись бодай десь опублікувати власні твори. Для правдоподібності образу він вибив собі пару зубів – та й узагалі прекрасно вжився в роль марґінального літератора. Шанувальників Буковскі у фільмі також порадує невелике камео самого письменника.

Голий Ланч (Девід Кроненберґ, 1991)

У 1991 році Девід Кроненберґ взявся за екранізацію одного з найсуперечливіших і водночас ключових текстів двадцятого століття – роману Вільяма Берроуза «Голий ланч». Додавши у фільм епізоди з біографії письменника, зокрема, загибель дружини, стосунки з друзями-бітниками і тонну найоригінальніших наркотиків, Кроненберґ створив сюрреалістичний шедевр, який допомагає краще зрозуміти творчість Бероуза, а разом із тим скласти уявлення про унікальну кіномову самого режисера.

Нора (Пат Мьорфі, 2000)

Джеймс Джойс – письменник, без якого неможливо уявити собі літературу двадцятого століття; автор книг, якими досі лякають студентів філологічних факультетів. 16 червня 1904 року він познайомився з Норою Барнакл – своєю майбутньою дружиною і незмінною музою. У підсумку людство має: роман «Улісс», дія якого відбувається у цей день, дуже пікантне листування, яке дозволяє подивитися на геніального письменника під іншим кутом зору, свято «Блумсдей», яке відзначається по всьому світу з 1924 року; а ще фільм із Юеном Мак-Грегором, С’юзан Лінч та Ендрю Скоттом у головних ролях.

Години (Стівен Долдрі, 2002)

Три різночасові сюжетні лінії фільму обертаються навколо Вірджинії Вулф та її роману «Місіс Делловей». Головні ролі виконують Ніколь Кідман, Джуліанна Мур і Меріл Стріп (за виконання ролі Вірджинії Вулф Кідман отримала «Оскар», а сам фільм зібрав велику кількість кінонагород і номінацій по всьому світу). У фільмі підіймаються теми суїциду, нещасливого подружнього життя.

Опівночі в Парижі (Вуді Аллен, 2011)

Американський письменник початку двадцять першого століття приїздить у Париж і якимось дивом переміщується у часі майже на сотню років назад. Романтична комедія Вуді Аллена з плеядою кінозірок, які втілюють на екрані плеяду видатних митців початку ХХ ст., зокрема Френсіса Фіцджеральда, Ернеста Гемінґвея, Ґертруду Стайн, Томаса Еліота, Луїса Бунюеля, Сальвадора Далі та багатьох інших. Це не біографічний фільм, а реверанс режисера геніям минулого, але актори настільки правдоподібно відтворили їхні образи, що не виникає сумнівів – вони були саме такими, як ми бачимо на екрані.

Біґ-Сур (Майкл Поліш, 2013)

Обираючи з купи біографічних та напівбіографічних фільмів про бітників («Плач», «На дорозі», «Убий своїх коханих» та б.ін.), хотів би зупинитися саме на цій стрічці, адже вона, слідом за літературним першоджерелом – однойменним романом Джека Керуака – є яскравим виразником духовної кризи цілого покоління. Найпохмуріший текст у літературному доробку Керуака оповідає про депресію автора, посилену проблемами з алкоголем, і самотність, якій не може зарадити навіть шалена популярність, пов’язана з успіхом роману «На дорозі».

Автор: Ігор Мітров

поділитись