«О, якая жахлівая, якая вечная і нязмерная твая туга, Беларусь!».
Як багато ми знаємо про білоруську літературу та кінематограф? Впевнені, що сучасний український читач/глядач, на жаль, навряд тісно знайомий з білоруською культурою і мистецтвом. Аналогічне нашій країні «пограничне» положення Білорусі породжує одночасно нереалізованість потенціалу та несправедливу оцінку чудових робіт тих майстрів, які жили й працювали на цій землі.
Володимир Короткевич (1930-1984) – класик білоруської літератури, який прославився як автор історичних детективів, але, в першу чергу, заслуговує на увагу як творець романтичних (в сенсі стилю та напрямку) книг з безліччю інтелектуальних відсилок, вивіреною стилістикою та патріотичним наповненням («Хрыстос прызямліўся ў Гародні», «Чорны замак Альшанскі», «Каласы пад сярпом тваім», «Дзікае паляванне караля Стаха», та ін). Письменник зі шляхетським походженням мав енциклопедичні знання в білоруській літературі та історії, а навчався Короткевич на філологічному факультеті в Києві, який дуже любив і не один раз згадував у своїх книгах.
Незважаючи на те, що він писав і російською, і білоруською мовами, в головному фокусі його уваги завжди залишався саме білоруський фольклор, багато років Короткевича займала ідея створення національної епопеї. У його книгах Білорусь – зовсім не недорозвинений край, як це часто бувало у соціалістично-орієнтованих письменників (хоча соціальний аспект присутній і у нього, до чого можна ставитися по-різному), а прекрасна європейська земля, яка повинна подолати морок забуття і відродитися для вільного життя. Радянські цензори досить часто критикували творчість «незручного» письменника, докоряючи йому в формалізмі, вторинності, надмірному впливі релігійних аспектів та національних «забобонів».
«Дике полювання короля Стаха» (Дзікае паляванне караля Стаха) – історична містична повість Володимира Короткевича, назва якої відсилає до традиційного європейського міфологічного сюжету про групу примарних вершників-мисливців. Сюжет перегукується частково з відомим детективом А. К. Дойля «Собака Баскервілів», що іноді зовсім «не грає на руку» твору Короткевича, в якому велике місце посідають національні мотиви, і який вміщує значну кількість майстерних літературних прийомів, що відразу ж виділяє його серед детективної літератури .
Тут також присутня сімейна легенда, що переслідує молоду Надію Яновську, останню представницю своєго роду. Вона розповідає вченому-фольклористу Андрію Білорецькому історію про те, що її рід проклятий через зраду, вчинену її предком Романом Яновським. Той убив білоруського шляхтича Стаха, що згуртував народ на повстання проти польсько-литовського панування, – нащадка великого князя Олександра і благородного мрійника, який бажав домогтися незалежності білоруських земель. Через багато років він і його сподвижники носяться по окрузі як примари, що змінили свою сутність і ведуть смертельне «дике полювання». Білорецькому належить розібратися в таємничій долі Яновської та її сім’ї.
На жаль, роман Короткевича через відсутність перекладів на європейські мови (за винятком англійської) і належної популяризації не дійшов до широкої європейської аудиторії. Нам пощастило, адже існує переклад на українську мову, виконаний К. Скрипченко.
«Нещасна Білорусь! Добрий, поміркований, романтичний народ у руках такої паскуди. І доки цей народ буде дурнем, так буде завжди. Віддає чужинцям кращих своїх синів, кращих поетів, діток своїх, пророків своїх, немовби дуже багатий. Віддає своїх героїв на дибу, а сам сидить у клітці над мискою з бульбою та бруквою і кліпає очима», – «Дике полювання короля Стаха».
У 1979 році була знята екранізація повісті, режисером став Валерій Рубінчик. Цікаво, що зйомки старовинної садиби велися у Львівській області. Насправді, Короткевичу екранна версія його твору не припала до душі: він критикував роботу Рубінчика за те, що той занадто наблизив сюжет до детективу А. К. Дойля і зовсім прибрав ключовий мотив про важку долю білоруського народу.
У версії Рубінчика відсутні роздуми про національну ідентифікацію, в той час як Короткевич визначав місію своєї творчості як «пробудження нації». Кажуть, що поборникам творчості останнього не варто все ж занадто суворо ставитися до екранізації, так як відомо, що сам письменник брав участь в процесі написання сценарію і міняв першоджерело для його більшої актуалізації та популяризації фільму, заявленого на початку зйомок як «історико-пригодницький». Але все ж певні смисли були прибрані саме Рубінчиком вже на тих стадіях, коли Короткевич над сценарієм не працював. Акценти зміщено у фільмі на абсурдистську карнавальність і нові трагедії бездушного двадцятого століття, що, втім, звучить не так голосно, щоб бути однозначно зчитаним в процесі інтерпретації.
Втім, естетично фільму Рубінчика навряд чи можна дорікнути. Адже при відсутності достойного фінансування він створив те найкраще, що потенційно могло з’явитися.
Готична бутафорщина, похмурий маєток з примарними мешканцями і спотвореним простором, зачарована злістю і понівечена несправедливістю земля, що потопає в тихому і затишному забутті, де живеться добре лише духам. Напрочуд красиво виглядають експресіоністські сцени з фольклорними обрядами, наприклад, заговір від нечистої сили з кінським черепом і оголеною дівчиною, що лежить в білому пір’ї. Відомо, що рідкісною для європейського глядача стрічкою надихався Лоран Бутонна – автор теж недооціненого французького фільму «Джорджино» з Мілен Фармер, що повторює деякі художні і сюжетні особливості фільму Рубінчика і книги Короткевича. У фільмі «Дике полювання короля Стаха», можливо, немає тих смислів, які могли б прикрасити початкове історико-романтичне полотно, але є туманні пейзажі, туга яких вгадується без слів.
Автор: Анастасія Капралова
