Маурицио Каттелан

Мауріціо Каттелан: чим ще відомий автор банану за 120 000 доларів

Через відсутність художньої освіти він нарікає себе не художником, а працівником мистецтва. Краде чужі виставки, а сам може переконати поліцейських у викраденні його «невидимої скульптури» та змушує Гітлера молитись. Провокативний, епатажний та вкрай незрозумілий автор тогорічної скандальної роботи з бананом, приклеєним до стіни – Мауріціо Каттелан.

Якщо ви гадали, що банан за 120 000 доларів – це його найгучніша робота, то ви здивуєтесь, дізнавшись про ряд витівок, через які арт-критики його не люблять, а художники не бажають мати з ним справу.

Ще з дитинства Мауріціо мав хист до витівок. Дитиною, він домальовував вуса святим, за що був виключений з церковного хору. Подорослішавши, втім, він не втратив любові до сатири та іронії, але тепер вона здобула дещо більших масштабів.

У чому ж полягає сенс його так званого мистецтва?

«Для мене хороший смак – як і взагалі смак – це турбота продавця морозива. Мистецтво – порожнє і прозоре. Я ніколи не зробив нічого більш провокативного і жорстокого, ніж те, що я бачу кожен день навколо. Я – всього лише губка. Або репродуктор».

У 1993 році на Венеціанському бієнале, куди був запрошений Мауріціо Каттелан, він здав свій виставковий простір агентству, що рекламувало парфуми. Назвав такий перформанс «Working Is a Bad Job» і навіть отримав кошти за оренду. У 1989 році, не знайшовши натхнення для своєї першої персональної виставки, він просто закрив двері галереї, розмістивши на них табличку «Скоро буду». Таким чином, табличка стала і назвою, і єдиним експонатом виставки.

Намагаючись протистояти усталеним інституціям та прагнучи перевернути світ мистецтва з ніг на голову, Каттелан разом з Йенсом Хоффманом у 1999 році вирішив створити власне бієнале, причому повністю змінивши концепт звичних для світу процесів.

Протягом 10 днів Карибського Бієнале художники, замість того аби працювати та залучати до країни більший туристичний потік, відпочивали на пляжах.

Створити невидиму скульптуру, та запевнити поліцейських у тому, що її викрадено, або ж самостійно викрасти цілу виставку іншого художника та виставити її під власним ім’ям з назвою «Another Fucking Readymade». У цьому весь Мауріціо Каттелан, його мистецтво як знущання з глядача, переконання у тому, що весь світ – це лише ілюзія, ти можеш створити з неї будь-що, запевнити поліцейських у абсолютному абсурді або ж прикрити викрадення під виглядом арт-перформансу.

Працівник мистецтва може створити будь-що, і запевнити вищі кола арт-світу у беззаперечний матеріальній та художній цінності цього витвору.

У 2014 році його мистецтво знайшло вихід у світ у дизайні. Італійський бренд Gufram почав співпрацювати з Каттеланом, створюючи предмети інтер’єру на основі його попередніх робіт. В колекцію увійшли пуфи у вигляді надкушеного мила, табурети у вигляді могильних плит, вішак-кактус та інші дивакуваті предмети інтер’єру. До речі, все це в обмеженій серії: 300 пуфів SOAP, 1000 пуфиків THE END і всього лише 100 екземплярів вішака GOD.

У 2012 році в музеї Гуггенхайма була представлена ретроспектива його робіт під скромною та промовистою назвою «Все». Таким чином Мауріціо хотів поставити крапку у своїй кар’єрі працівника мистецтва.

Але не довго продовжувався відпочинок Каттелана, незадовго після оголошення про кінець своєї кар’єри Каттелан разом зі своїм другом фотографом П’єрпаоло Феррарі представив світові свою чергову витівку – проект TOILET PAPER.

«На початку нашого шляху нас приваблювала ідея TOILET PAPER як бренду, який став би бути застосований для різноманітних буденних речей: тарілок, кухлів і скатертин, а також для журналів і книг. П’єрпаоло і я, як божевільні вчені: все, що нас оточує, має бути заражене «вірусом TP», ми не зупиняємося на досягнутому і аналізуємо результати, тому TOILETPAPER може стати не просто фотографією, а особливим СТИЛЕМ », — вважав Мауріціо.

Проєкт TOILETPAPER став своєрідним синтезом журналу в нашому звичайному розумінні та рекламного портфоліо. Загалом, кожен експонат Каттелана змішується зі світом реклами, великі компанії співпрацюють з ним, або ж користуються його ідеями.

Велику хвилю ситуативної реклами викликала остання скандальна робота Мауріціо Каттелана: банан приклеєний сірим скотчем не використовував хіба що лінивий.

До речі, це вже не перша робота зі скотчем від Каттелана. У 1999 році на виставці у Мілані Каттелан змусив провисіти на стіні дві години свого галериста Массімо де Карло. Своєю витівкою він проілюстрував італійський вислів «приклеїти до стіни», або ж аналог україномовного «розмазати по стінці».

У 2013 році рекламна компанія KENZO проходила за підтримки Мауріціо Каттелана, Мікола Талсо й фотограф П’єрпаоло Феррарі. Як результат яскраві та абсолютно сюрреалістичні.

Окрім того, компанія Seletti використовує у своїх принтах успішні роботи Каттелана, що так само не відстають у своїй божевільності: відрубані жіночі пальчики, або ж жаба у бургері на вашому кухлі чи скатертині.

Золотий унітаз під назвою «Америка», що згодом був викрадений, також став гучною заявою від Каттелана. Окрім того, що він був вироблений з 18-каратного золота, він був повністю функціональний, та ним навіть встигли скористатися деякі відвідувачі музею Гуггенхайма. Поки його не вкрали під час експонування у Бленгеймському палаці.

Попри всі ці випадки, творчість Каттелана коштує не малих грошей.

Одна з його найдорожчих робіт – «Він» – Гітлер, що молиться, був проданий на аукціоні Christie’s за 17 189 000 доларів.

Роботи Каттелана намагаються передати глядачу широкий спектр емоцій: від страху смерті до її очікування. Його роботи можна розцінити, як насмішливе ставлення до жорстокості та відрази, навмисне спотворення ідеї цих відчуттів або ж гіпертрофоване піднесення цих відчуттів до глядача. І все це прикрашено великою долею реклами, як спосіб знецінення самої ідеї мистецтва.

Автор: Анна Збаражська

поділитись