Шенеберг – один з адміністративних районів сучасного Берліну, до 1920 року був окремим містом і мав місцеве самоврядування. Про це нагадує шенеберзька ратуша, що була збудована у 1911 – 1914 роках. Після приєднання Шенеберга до Берліну ратуша не втратила статусу адміністративної будівлі і стала приміщенням для районної ради.

У 1935 році художник Франц Айххорст (нім. Franz Eihhorst; 1885 – 1948 р.р.) отримав замовлення на розпис залу засідань ратуші Шенеберга. Цикл фресок Айххорста дістав назву «Від початку Світової війни до національного піднесення» (нім. Vom Anfang des Weltkrieges bis zur nationalen Erhebung). Мобілізація, бої на Західному фронті, війна фрайкорів проти червоної загрози, вуличні бої штурмовиків СА з лівими – доленосні події історії Німеччини були зображені в дещо «не типовій» для мистецтва Третього Рейху модерністській манері. Айххорст насправді деякий час захоплювався модерністськими течіями, і особливо його вабили ідеї «нової речевості» (в цьому він подібний з іншим видатним художником доби націонал-соціалізму – Вернером Пайнером). Фігури та об’єкти на фресках Айххорста певним чином зберігають тенденцію до геометризму, світлотіньові рішення підкріплюють її. Деякі об’єкти, особливо з тих, що зображені на другому плані, взагалі зведені до простих геометричних форм. Проте варто було б припустити, що саме відхід від натуралістичності у фресках ратуші Шенеберга власне і забезпечив динамічний ритм зображення бойових дій, і це дозволяє глядачу відчути себе учасником зображених подій, поринути у атмосферу бою.

Тема Першої світової війни та певний очевидний ресентимент до Кайзерівського Рейху є, можна припустити, таким що пов’язаний з участю Франца Айххорста у боях на західному фронті впродовж 1914 – 1918 років.

Франц Айххорст був випускником Академії мистецтв у Берліні. Його навчання також було підкріплено поїздками до Бельгії, Франції, Іспанії та Італії (дивовижно, що в німецькій художній школі ще з часів Дюрера і аж до ХХ століття зберігалася традиція молодим художникам набиратися досвіду здійснюючи закордонні поїздки). По закінченню навчання Айххорст зайнявся графікою, різав гравюри та малював ілюстрації до журналів. Однак у 1909 році він був відмічений на одному з художніх конкурсів у Берліні золотою медаллю вже у якості живописця. Потім, як вже було згадано, у життя художника увійшла війна. Повоєнний період був для Айххорста часом експериментів та пошуків. Середина 30-х стала, ймовірно, вершиною кар’єри Айххорста. Через рік по закінченню розписів інтер’єру ратуші Шенеберга, у 1939 році, художник отримує звання професора та посаду у художній академії, випускником якої він був.

Існує твердження, що війна у житті людини може бути тільки першою, останньої вже не буде аж до смерті, і щоразу, коли десь на землі спалахуватиме збройна боротьба, душа воїна прагнутиме опинитися саме там. З початком Другої світової війни, у 1939 році, Франц Айххорст мобілізується до лав Вермахту в якості військового художника. До 1944 року він знаходиться на фронті. Свої враження від подій на передовій Айххорст зафіксовує у малюнках та живописі. Серед живописних творів періоду Другої світової війни варто особливо відмітити такі картини як «Солдати у вогні. Марш на Сталінград», написану у 1942-му, та «Спогади про Сталінград», написану роком пізніше.

Після поразки Німеччини у Другій світовій Франц Айххорст оселяється у Інсбруку, де вже через три роки завершується його земне життя.

Автор: Руслан Штурм