Психічні розлади у митців

Шизофренія, психози та нервові розлади: чим хворіли митці

Звання «геній» майже завжди межує з поняттям психічних розладів. Часом за інший погляд на світ художників піддають не лише критиці, але й встановлюють психіатричний діагноз. Розглядаючи біографії митців, ми можемо знайти ледь не в кожного другого нервові зриви, а інколи й важчі діагнози.

Ще в часи античності такі поняття як «геній» та «безумство» мало споріднене значення. Роздивляючись детальніше взаємозв’язок цих двох понять вчені знаходять поміж драматургів та митців дедалі більше особистостей, що страждають на психічні розлади, аніж представники інших галузей.

До того ж люди, котрі страждали на гострий психоз, неодноразово наголошували на можливості бачити світ по іншому. Едвард Мунк, Вінсент Ван Гог, Луїс Вейн та інші пацієнти та митці – як вплинули їхні діагнози на творчість?

Михайло Врубель

Говорячи про психічні розлади серед художників ми неминуче згадаємо біографію Михайла Врубеля. Його ексцентричні манери вражали ще до виявлення психічного захворювання. Проте, у віці 42 років дедалі частіше він ставав агресивним та не контролював власні дії. Пасивність та меланхолійні настрої різко змінювалися фазами активної праці.

Він міг працювати по 14 годин на добу, не дивлячись на постійні мігрені, день за днем переписуючи «Демона». У 1902 році сім’я вмовляє Врубеля відвідати лікаря. Діагноз – невиліковний прогресивний параліч. У 1903 році, після смерті свого маленького сина Врубель потрапляє до лікарні у важкому стані. Останні 8 років він проведе тут, у палаті психіатричної лікарні. В цей період Врубель продовжує працювати, в основному над малюнком. Незадовго до смерті Врубель втрачає зір, і останнє його полотно «Портрет Валерія Брюсова» лишається незавершеним.

Не маючи змоги працювати, втративши єдиного сина, Врубель проходить останні роки життя у психіатричній лікарні, довго стоячи біля відкритого вікна у холодну вулицю, аби наблизити час своєї неминучої смерті.

Вінсент Ван Гог

Неможливо не згадати Вінсента ван Гога підіймаючи на поверхню дану тематику. Остаточного висновку щодо його діагнозу дійти так і не вдалося.

Вінсент Ван Гог страждав на епілепсію, сифіліс, гонорею та мав проблеми з зубами та алкоголем. Ряд цих захворювань, а також постійне відчуття самості та відчуження стали причиною його передчасної смерті.

Наразі вчені вважають, що основним його діагнозом був біполярний розлад. Саме через нього у віці 37 років Вінсент Ван Гог вбив себе пострілом у груди.

Ван Гог майже весь час страждав від самотності, погано уживався з людьми. У 1888 році, після славнозвісної ситуації з Гогеном та відрізаним вухом Вінсента забрали до психіатричної лікарні. Проте, поставити остаточний діагноз йому так і не змогли. Ба більше, в той час біполярний розлад лікували теплими ваннами та покоєм, що звісно, малоймовірно дало б Вінсенту змогу віднайти душевну рівновагу.

У найскрутніші часи душевного здоров’я Ван Гог створив славнозвісне полотно «Зоряне небо».

Едвард Мунк

Одним з тих, кому майже вдалося подолати свої психічні розлади, став Едвард Мунк. Важке дитинство, трагічне кохання та деякий час у клініці не завадили митцю дожити до 80 років.

Важкі відносини з батьком, рання смерть матері нанесли на творчість Мунка відбиток: тематика смерті, істеричні кольори, лячні сюжети.

Після смерті батька та трагічного роману з Тулою Ларсен у Мунка починаються проблеми з алкоголем, параноїдальні настрої та депресія.

Тула Ларсен, що стала однією з причин нервового зриву, прагнула одружитися з Мунком, котрий не лише їй відмовив, він загалом не бажав одружуватися ніколи. Проте, Тула була налаштована рішуче: вона погрожувала Мунку, що учинить самогубство, врешті решт, під час нещасного випадку з револьвером Мунк втратив палець.

Цей інцидент дуже сильно похитнув здоров’я Мунка і у 1908 році він потрапляє до психіатричної лікарні з нервовим зривом.

Надалі Мунк продовжує працювати у майже звичній для себе манері, але основною темою полотен лишаються фатальні жіночі образи.

Луїс Вейн

Художник світу котів, Луїс Вейн, закінчив життя у психіатричній клініці з важким діагнозом – шизофренія. Його молодша сестра вже у 30 років потрапила до клініки. Вейна було госпіталізовано у віці 64 років, в нього стали з’являтися нав’язливі думки, не міг відрізнити реальність від вигадки.

Одного дня він спустив свою сестру зі сходів та був госпіталізований у Спрінгфілдській психіатричну лікарню. Згодом Вейна направили у лікарню Непсбері, де був притулок для котів, у якому Вейн продовжив працювати над створенням своїх антропоморфних котів.

У час прогресування хвороби картини Вейна стали значно відрізнятись від попередніх: яскраві кольори та фрактальні візерунки, в яких важко проглядаються котячі образи. Згодом його малюнки будуть використані у підручниках для ілюстрування трансформації художньої стилістики під впливом хвороби.

Франц Мессершмідт

Франц Мессершмідт – автор скульптур з яскраво вираженими емоціями. Його скульптури – портрети, так звані «Характерні голови». Існує думка, що ці образи він бачив під час галюцинацій, що були викликані через психічний розлад. Проте, доказів цьому припущенню немає.

Ще одним варіантом виникнення «характерних голів» стала хвороба Крона. Ніби художник, аби припинити свої страждання щипав себе, а портрети – ніщо інше як його власне зображення у дзеркалі.

Річард Дадд

Річард Дадд – художник вікторіанської епохи, талановитий та працьовитий митець, котрий перейняв хист до мистецтва від батька. У 1842 році Дадд взяв участь в експедиції по Греції та Ближньому сході, де він відчув себе богом підземного царства Осіріса. Такий переворот у свідомості лікарі назвали «сонячним ударом», мовляв, згодом все прийде у норму.

Проте, у 1843 Дадда було офіційно визнано психічно хворим і батькові рекомендувалось ізолювати митця. Батько не погодився, за що згодом поплатився життям. Під час одного з нападів Річард Дадд побачив у своєму батькові втілення диявола та вбив його, завдавши декілька ударів ножем. Тікаючи до Парижу він скоїв напад на ще одну людину, за що був затриманий поліцією та відправлений до психіатричної клініки.

Річард Дадд був надзвичайно талановитим митцем, і хвороба не завадила йому у створенні шедеврів. У лікарні він продовжив створювати мініатюрні твори, котрі вражали своєю деталізацією.

Точний діагноз встановити не вдалось, проте, на думку сучасних науковців, Річард Дадд страждав на шизофренію або біполярний розлад.

Автор: Анна Збаражська

поділитись