Сучасна «Іліада» не народиться з вакууму. «Метаромантика» — це спроба художньої рефлексії Великої Війни. Це мистецька платформа, заснована військовим Серафимом Гордієнком, що обʼєднує голоси війни та консолідує їх у співзвуччя, що стане провісником нової Культури.
Усе наше життя — це вічна гра між творенням та руйнуванням, хаосом і пошуком гармонії. Усе наше життя — це війна та мистецтво.
У цьому вічному потоці народжується відчуття справжньості. Смерть — підґрунтя для нового життя, війна — джерело натхнення для творення мистецтва. Це циклічність, у якій ми живемо, це — танець протилежностей.
Ми з вами — це не лише ми й наші сучасники. Ми — це люди, які несуть у собі спадок минулого. Варто згадати навіть «Іліаду» й ті самі одвічні теми, бо Гомерова поема — це щось значно більше, ніж просто розповідь про війну та насильство. Вона стала основою європейської культури. «Іліада» зображує сцени доблесті, висвітлюючи людські чесноти й вади, а також вперше осмислює, що героїзм завжди має свою ціну й живе на межі трагедії.
Образ Ахіллеса став архетипом, хоча, маю сумнівне питання: чи це зародилося з поемою, чи завжди було частиною нашого колективного несвідомого?
Але вибір, що стояв перед героєм — залишається завжди і з нами — коротке, проте славетне життя чи тривале, але звичайне існування. І що таке безсмертя? Залишити по собі славу чи прожити життя у спокої?
А ми з вами зараз є свідками нашої власної «Іліади», де історія пишеться на наших очах. Наша місія — стати її Гомером, увіковічнити подвиги й трагедії нашого часу. Однак сьогодні наші герої не лише створюють матеріал для епосу — вони самі стають його авторами, осмислюючи свої вчинки й звертаючись до одвічних питань, що хвилюють людство крізь віки.
Тому певним чином саме це ми й робимо в проєкті «Метаромантика» — створюємо майданчик для збереження пам’яті, яка формується тут і зараз, у нашій сучасній «Іліаді». Ми не просто документуємо події, ми даємо їм голос і осмислення, вплітаючи індивідуальні історії в універсальне полотно людського досвіду.
Архетип Ахіллеса живе в кожному, хто наважується зробити вибір, що змінює хід життя. Він проявляється в тих, хто жертвує власним спокоєм і безпекою заради вищої мети, заради слави, пам’яті або ідеалів.
У проєкті ми даємо голос творцям нового епосу, який зберігатиме ці історії для майбутніх поколінь. Це платформа, де сучасність вписується у вічність, нагадуючи, що наші подвиги й трагедії — це частина того самого циклу, який триває від часів Гомера до наших днів.
Ми є тим самим Гомером, який збирає історії і мистецтво сучасної війни. Це наша відповідальність — не дозволити цим історіям зникнути, у цьому полягає наша роль як сучасних Гомерів: зберігати, осмислювати й передавати те, що має значення, щоб навіть через тисячоліття цей досвід знову знайшов свого читача й творця.
Саме зараз, у нашій сучасній «Іліаді», ми фіксуємо не лише події, а й емоції, ідеали, вибори й трагедії, щоб колись новий Македонський, захоплений духом і прагненням до величі, читав про нову «Іліаду» — нашу, створену нами. Як тоді, бо усе наше життя — це вічна гра між творенням та руйнуванням, хаосом і пошуком гармонії.
Усе наше життя — це війна та мистецтво. Це циклічність, у якій ми живемо, це — танець протилежностей.
Автор: Єлизавета Коптіла
