Ніко Піросмані – відомий світу художник-примітивіст, проте сам він і не знав, як саме його будуть возвеличувати мистецтвознавці. Піросмані не вбачав у власних творах особливої стилістики, він писав так, як бачив світ – світлим та відкритим. Та доля Піросмані не була такою ж світлою, як його картини.
Ніко став сиротою у 8 років, прожив все життя у бідності, закохувався у жінок, що не відповідали взаємністю, але все ж мав хист до витівок, що гріли його душу та розважали навколишніх.
Нікола Асланович Піросманішвілі народився у 1862 році, в селі Мірзаані (Грузія). Вчився російської та грузинської грамоти, але так і не здобув освіти. Так само і живопису Піросмані вчився здебільшого у мандрівних художників, що розписували рекламні вивіски магазинів.
І сам Піросмані стає відомим, завдяки своїм розписам шинків, котрі побачили брати футуристи Ілля та Кирило Зданевичі. Вони скуповували роботи Піросманішвілі й мріяли зустріти самого митця.
10 лютого 1913 року Ілля Зданевич публікує статтю про грузинського художника в газеті «Закавказская речь», а згодом на виставці футуристів у Москві поряд зі своїми творами експонує декілька робіт Піросмані.
«Художник, чия творчість могла б прославити націю і дати їй право на участь в нинішній боротьбі за мистецтво, – писали в статті. – Розуміння кольору і те, як митець користується ним, ставлять Піросманішвілі в ряд великих живописців».
Та заробляти на мистецтві Піросмані вдавалося вкрай рідко. І не лише на мистецтві: певний час Піросмані тримав лавку і торгував молочними продуктами. Звісно ж оформленням вивіски займався самостійно.(«Біла корова на чорному фоні» та «Чорний буйвіл на білому фоні»). Та довго торгувати Піросмані не зміг і продав свою крамницю.
Своїм характером він дивував навколишніх, але через нього ж і втратив крамницю. Піросмані міг серед робочого дня залишити торгівлю і піти за власними справами, неодноразово нахабно відповідав покупцям, а всі зароблені гроші витрачав на алкоголь та витівки.
А до витівок Піросмані мав хист. Можливо, частина з них перебільшені, або ж і взагалі вигадані та, певно, що для таких вигадок теж мали бути підстави.
Однією з таких стала історія про тисячі троянд, що їх подарував Піросмані акторці Маргариті де Севр. Точно невідомо чи дійсно така велика кількість квітів чекала на Маргариту, чи це літературні вигадки. Бідний Піросмані витрачав всі свої кошти на те, аби привернути увагу акторки, але безрезультатно.
Ця історія стала основою для створення пісні «Мільйон червоних троянд», що нині виконує Алла Пугачова.
Та біографи Піросмані й досі не впевнені, чи є хоча б частина правди у цій історії. Портрет Маргарити Піросмані все ж написав, але чи був знайомий особисто, чи просто побачив її на афіші, мистецтвознавці продовжують сперечатися.
Відомо, ніби Маргарита де Севр майже через 50 років після смерті Піросмані відвідала виставку грузинського художника у Луврі та сфотографувалася із власним портретом. Чи дійсно це була та сама акторка, що полонила серце Піросмані, можна лише здогадуватися.
Про бідність Піросмані говорить і основа для живопису, котру він використовував: чорна клейонка та фарби власного виробництва. Доволі часто він лишав незафарбованим чорне тло аби економити фарбу. Ніко Піросмані прожив до кінця днів у бідності, довгий час ночував у підвалах.
Помер художник від голоду й хвороб, довгий час провів у підвалі, а після того, як його направили в лікарню, помер через декілька днів.
Говорять, ніби за життя Піросмані створив близько 2 тисяч творів мистецтва, але збереглося лише 300. Здебільшого твори Піросмані були створені на стінах шинків, що згодом були зруйновані.
Твори Піросманішвілі зазвичай зображують застілля, до того ж без дотримання пропорцій або перспективи. Відкриті локальні кольори та притаманне чорне тло незвичної основи для живопису стали одними з ознак примітивізму – художньої стилістики, основоположником якої вважають Піросмані.
Більша частина творів Піросмані – реклами шинків та крамниць з написами російською та грузинською мовами. Нерідко написи російською були виконані з помилками.
Нині твори Піросманішвілі експонуються у музеях світу та приватних колекціях. Ні Піросмані, ні його сучасники навіть не здогадувалися, що твори грузинського митця покладуть початок новій художній течії.
А визнання та прибуток, який би не завадив Піросмані за життя, прийде вже після його смерті. Піросмані став своєрідною візитівкою Грузії, його ім’ям названі вулиці, сорт вина, що його так полюбляв художник, а портрет Піросманішвілі зображено на грузинській валюті ларі.
Автор: Анна Збаражська
