В Братиславі є, судячи з усього, чудовий заклад, який із часом обов’язково перетвориться на місце паломництва спустошених романтизмом та ностальгією європейських душ – паб «У ката». Фірмова особливість – його інтер- та екстер’єр: середньовічний мінімалізм із відгомоном жахливих тортур темної готичної доби; та емблема – червоний катівський капюшон. Той самий капюшон на вивісці, що красується на обкладинці «СУТНОСТІ!» Death in June. Тож, знову запрошуємо Вас до країни «СУТНОСТІ!» – не Словаччини, звісно ж, але того абстрактного, утопічного образу Європи, змальованого в останньому творі Дугласа П.
Хоча ця утопія, цей спустошений вірою край, все ж, має реальні прототипи. Ось, де закопано сутність: вона вкорінена в конкретному місці, прямо під нашими ногами – в Східній Європі, відомій своїми «яничарами, найманцями і… хорватами». І не забуваймо про пробиті шоломи, помальовані квітами, що лишилися після снайперів Майдану. Тож, через останній альбом Death in June – ми знову змушені повертатися до свого прихованого, таємного, внутрішнього єства, аби констатувати наступну річ: кожен європеєць – хорват. А якщо хорват, то «від Вуковару – з любов’ю» він шле полум’яний салют своїй катівській сутності. До пантеону прекрасних, щасливих нордичних профілів юних есесівців, шляхетного лицарства пустоти, враженого кулями прямо в серце, приготовано нову форму – відтепер суворі, жахливі та варварські катівські капюшони. Так продовжуватиметься танок життя.
«СУТНІСТЬ!» – річ максимально нігілістична. Нігілізм криється за мелодичними, солодкими мелодіями прямо з 60-их, позашлюбними дітьми Енніо Морріконе (The Humble Brag) та Скотта Вокера, – по суті ж, одами порожнечі, смерті Бога та смерті Людини.
І доки час не перетворив ці голоси на камінь, вони мусять знову і знову проголошувати фундаментальну цінність цього особливого нігілізму – виключно європейської сутності, що виникає з радості та насолоди від убивства Бога, від кривавого відстрілу Валькірій. Це – особливість тих, кого було навернено у віру надто давно, хто явно переситився двома тисячоліттями аскези через відмову від власного хижацького єства; для кого розп’яття на стіні означає не так уже й багато; для кого Бог є блідим прокляттям Всесвіту. Але ця кривава відмова не є торжеством «атеїзму». Європеєць у своєму прагненні героїчної загибелі вічно орієнтується на Полярну Зірку Едему, він відмовляється від смерті від відсутності віри – нешляхетної смерті.
«Інтимна лірика» Di6 – це лірика політична. Хто це заперечує, той нічого не знає. Не дарма новий альбом вийшов на старому особистому лейблі Дугласа П., NER – але цього разу назва New English Records витісняє стару New European Records. Чому? Брекзіт, звісно ж! «We are falling out of the EU», проголошує автор на одному з живих виступів у Лондоні, витісняючи політичною повісткою дня звичні «fields of rape». Без політики нікуди не дітися. Тому поруч із дилемами віри і того, «що лишиться після нас», на «СУТНОСТІ!» знайшлося місце і хорватам, і загиблим на Майдані. Вже не перший рік у ліриці Дугласа П. образи зі Сходу Європи превалюють над образами її загиблого Заходу. Нову духовну батьківщину він віднайшов саме в воюючому Загребі, і тільки відсутність прямих зв’язків та контактів не дала йому повноцінно укорінитися тут. Хоча, хто був там в 2015 році, той бачив укорінення на власні очі.
Такою є Європа Di6: жорстока, агресивна, архаїчна, дуже часто – слов’янська. Де нема відгомону сучасного конфлікту, сучасної крові, Вуковарської різні, там чується відгомін минулого – як у катівських підвалах Братислави. Це – первинна підстава та надзвичайно багате джерело сутності нашої культури, навіть якщо зараз вона знаходиться у занедбаному стані.
Автор: Сергій Заїковський
