В культурному і сакральному сенсі дуб відображений у більшості культур Європи та є певним деревним культурним лейтмотивом, що загалом символізує чоловіче начало, благородство, доблесть і багато чого ще. Дубові вінки вручали героям, а його листя присутнє на такій величезній кількості елементів геральдики, декоративних орнаментах, що спробувати перелічити їх просто немає сенсу. Але в цього прекрасного дерева багато ворогів, як явних, так і менш помітних.
Загроза зникнення європейських дубрав полягає не тільки в вирубках, які проводяться заради цінної деревини ледь не у всіх лісах України. Справа в тім, що європейським дубам загрожує інший ворог, він вбиває не так помітно, але результати його дій згубні для популяції європейського дуба ще в більшій мірі ніж вирубки, бо вбивають молодняк, тобто сіянці. Але до всього по порядку.
Мабуть всі ви бачили дуби в лісах, майже всі вони без винятку до червня вкриваються шаром білої порошкоподібної субстанції. Багато хто навіть не звертає на цю деталь листяного покриву дубів уваги, адже з роками люди просто звикли бачити дерева такими, але насправді це і є прояв проблеми про яку йде мова.
Це грибок Erysiphe alphitoides, що уражує молоде листя європейських дубів (Querqus robur – дуб черешчатий і Querqus petraea — дуб скельний з тих, що ростуть в Україні), результат цього ураження ми і спостерігаємо у вигляді білої борошнистої роси на вже зрілому листі дуба. Це стадія, коли гриб розмножується нестатевим шляхом – спори. Сама хвороба, яку він викликає, називається борошниста роса дуба.
Але не завжди дубові ліси сивіли влітку, більшість вікових дерев цього роду виросли ще тоді, коли цієї хвороби в нас не було, а з’явилася вона всього якусь сотню років тому. Вперше хворобу було помічено в 1907 році в Парижі, вже за два роки паразит добрався територій колишніх Російської та Османської імперій. Було озвучено кілька гіпотез про причину появи хвороби: або мутував гриб, що паразитував на тропічних деревах після того, як разом з трансокеанічними товарними суднами потрапив до Старого світу (підтверджує цей факт нещодавно виявлена генетична спорідненість збудника цієї хвороби та іншого паразита, що вражає манго та каучукові древа), або ж разом з американським дубом гриб занісся з Північної Америки. Американський дуб, що характерно, від цього гриба не страждає. Чи через те, що еволюціонував, чи через те, що гриб на ньому не паразитував ніколи – сказати важко.
Та чому цей гриб є загрозою, якщо дерева він не вбиває?
По перше, спори гриба зберігаються в опалому листі, зимують в ньому ж, тому на землі навесні концентрація активних спор максимальна, саме тоді і прокльовуються молоді жолуді, основну частину з яких борошниста роса і губить. Ще одна загроза трохи більш комплексна: дуби завоювали свою нішу, хоч швидкість росту в них повільніша за швидкість росту в інших дерев. Але стратегія росту дуба інакша, не швидко, а повільно і в кілька підходів.
Якраз в червні у дуба починає розвиватись другий приріст, тобто на пагонах, які як і у інших дерев виростають навесні, справа не завершується, і на молодих весняних гілках виростає ще один пагон. Місцями в серпні дуб дає навіть третій приріст, таким чином дуб випереджує інші дерева, що мають лише один приріст. Але якраз тоді, коли дуб має пускати другий приріст, концентрація на листях першого досягає вищого рівня ніж навесні, адже навесні листя на гілках не було. І саме ці пізні прирости гриб і губить, відбираючи в дубів їх багатовікову стратегію завоювання свого місця під сонцем.
Таким чином, через кілька сотень років дуби можуть бути повністю витісненими з європейських лісів більш швидкоростучими породами.
Милуватись цими величними деревами ми зможемо лише в ботанічних садах, де дуби зможуть обробляти фунгіцидами.
Автор: Роман Лисенко
