«Численні розповіді та спогади Пабло про Ольгу, Марі-Терез та Доре Маар, їх постійна присутність за кулісами нашого спільного життя поступово схиляли мене до висновку, що Пабло схильний до комплексу Синьої Бороди, що викликало в нього бажання відрубувати голови всім жінкам, зібраним у нього в маленькому особистому музеї. Ні, він не відкручував голову повністю, він бажав, щоб життя йшло далі, і всі жінки, що жили з ним у той чи інший час, все ж ледь чутно пищали, робили якісь жести, ніби розбиті ляльки. Це давало йому відчуття, що життя в них ще є, що воно перебуває на ниточці, а інший кінець у нього в руці», – Франсуаза Жільо.
Він приваблював жінок своїм іспанським запальним характером, заманював їх і зводив з розуму. Ті жінки, що потрапили у сіті Пабло Пікассо, рідко могли продовжувати звичне життя після розриву.
«Жінки для мене поділяються на богинь і підстилок, але перші поступово переходять в другий розряд».
Постійні зміни коханок та захоплення, численні романтичні зв’язки, до того ж хтозна скільки дітей мав Пабло Пікассо! Та був час коли він вирішив для себе, що готовий одружитися. Сімейне життя стало для нього привабливою думкою.
Тоді він зустрів Ольгу Хохлову. Українка за походженням, котра народилась у Ніжині у 1891 році. Танцівниця балету стала першою дружиною іспанського митця.
У 1912 році Ольга знайомиться з Сергієм Дягілевим, і вже у 1917 році у складі трупи «Російського балету Сергія Дягілева» приїздить до Риму, куди запрошений також Пабло Пікассо для створення декорацій.
«У мене 60 танцівниць. Лягаю спати пізно. Я знаю всіх жінок Рима».
Та це було до зустрічі з Ольгою Хохловою. Сучасники згадували Ольгу по-різному. Дехто вважав її симпатичною, і наголошували, нібито у трупі вона виключно завдяки зовнішності. Інші – не могли зрозуміти чим саме вона підкорила Пікассо. Проте, Пабло був у захваті від нової коханки.
На попередження Дягілева, що на російських жінках потрібно одружуватися, Пікассо лише сміявся. Та вже у 1918 році вони одружилися.
Пікассо невтомно пише портрети своєї дружини, навіть інколи повертається до реалізму, аби Ольга могла впізнавати себе у портретах. Він напише відомий «Портрет Ольги в кріслі», цей сюжет згодом знову з’явиться у його творчості, але Ольга там вже буде зовсім іншою.
У 1921 році Ольга народжує Пікассо сина Пауло. Але на той час Пабло вже втомлюється від сімейного життя. Його увагу починають все більше привертати інші жінки, він не повертається додому, частіше затримується у майстерні. Ольга, на думку Пікассо, занадто сильно опікується сином, це стає ще одним приводом для сварок. Пікассо орендує помешкання поверхом вище і ще рідше з’являється вдома.
1927 рік став початком кінця для подружжя. Пікассо зустрічає 17-річну Марі-Терез Вальтер, з якою вирішено зустрічатися таємно від дружини. Але довго приховувати зв’язок не вдавалося, адже Пікассо, котрий так полюбляв зображувати жінок, пише і нову 17-річну коханку. Спочатку, приховуючи її силует у вазах та музичних інструментах, згодом – у відверто еротичних замальовках.
На диво Ольга та Пабло продовжують жити разом. За словами Пабло, Ольга постійно зустрічає його вдома зі скандалами та сварками через ревнощі, але розлучатися він не збирався. Адже в такому випадку дружина отримає половину його полотен та майна, що було зазначено у їх шлюбному контракті. Ольга мала спробу подати на розлучення, та через фінансово невигідний розподіл для Пікассо той відмовився. Вона вимушена лишатися його дружиною до кінця свого життя.
Таке подвійне життя Пікассо продовжується до того часу, поки Ольга не дізнається, що коханка її чоловіка вагітна. Це стає останньою краплею, і Ольга переїжджає з колишнього помешкання разом із сином.
Колишня балерина тепер не має ні улюбленої роботи, ні коханого чоловіка. Єдине, що лишається – надалі опікуватися власним сином, з сумом згадувати балетні часи та марно мріяти про повернення на батьківщину.
Довгий час після умовного розлучення вона продовжувала надсилати Пікассо листи, погрожувати та звинувачувати у зрадах. Пікассо ж все більше наголошував на тому, що дружина втратила розум.
Він напише один з останніх портретів дружини, у тому ж кріслі як і колись. Тепер Ольга Хохлова постане перед нами не коханою та вродливою, а скандальною та лютою, такою, якою бачив її тепер Пікассо.
У 1953 році Ольга захворіла на рак. Хвороба поступово знищувала її. Всі знайомі передавали Пікассо прохання Ольги навідати її у лікарні, але марно. Пабло Пікассо так і не прийшов востаннє попрощатися з дружиною.
Ольга Хохлова померла 11 лютого 1955 року. Пікассо прожив ще 18 років, встиг одружитися вдруге та створити ще безліч портретів своїх коханок.
Автор: Анна Збаражська
