Пол Неш

«Ми створюємо новий світ»: апокаліптичні візії війни на картинах Пола Неша

Багато хто з сюрреалістів висловлював тривогу про долю людства в контексті війни у своїх роботах, але далеко не всі вони особисто були присутні на полях битв, як британський художник Пол Неш (1889-1946), котрий створив світ загадкових пейзажів, що зображують застиглий у часі простір зі зламаними літаками, давніми мегалітами і мертвими морськими берегами.

«Я більше не допитливий і захоплений живописець, я – посланець»

Пол Неш, 1918

Дві світові війни зіграли ключову роль в житті Пола Неша. Під час Першої світової він служив військовим художником при міністерстві королівських повітряних сил. Попри поранення він повернувся, щоби фіксувати те, що бачив. Його легені були назавжди пошкоджені в 1917-му іпритом, через що до кінця життя художника буде мучити астма. Хвороба здолає його всього через рік після закінчення Другої світової.

Неш почав службу в 1914-му в елітному підрозділі, зламане ребро після знаходження на Іпрському виступі врятувало йому життя в 1917-му.

Саме тоді на лікуванні в Лондоні він створює серію графічних робіт у модерністській стилістиці, які в тому ж році були представлені на двох виставках.

Старий знайомий Неша, популярний художник Крістофер Невінсон, запропонував йому працювати в Бюро військової пропаганди офіційним військовим художником. Це змінило плани Пола Неша, який спочатку збирався повернутися на фронт бойовим офіцером.

«Я бачив найстрашніший кошмар … Я більше не допитливий і захоплений живописець, я – посланець», – писав він дружині зі штабу армії союзників.

Він застав битву біля Пашендейла, яка й надихнула художника на низку його відомих картин. На основі одного з малюнків того часу Неш у 1918-му створив одну зі своїх найбільш символічних робіт – «Ми створюємо новий світ». Промені ледве проблискують крізь чорні дерева і символізують надію мільйонів людей на настання нової епохи після закінчення війни.

Ми створюємо новий світ

Тиша вночі на Іпрі

На початку 1919-го Неш представив картину «Менінська дорога», яка є чи не найкращою ілюстрацією того, що відбувалося на полях Першої світової війни. Недавній фільм Сема Мендеса «1917» з фантастичною операторською роботою Роджера Дікінса явно багато в чому відсилає до цієї картини, як і інших робіт Пола Неша – божевільних пустельних пейзажів з понівеченою природою.

Менінська дорога

Неш боявся, що в мирний час він, як і раніше, буде жити в іпостасі військового художника, що стане для нього єдиною. Втім, ці тривоги були марними: після демобілізації його творчість активно розвивалася в контексті сюрреалізму, роботи ставали більш авангардними, а тому значно виділяли його серед інших британських художників.

З початком Другої Світової війни він став членом Консультативного комітету військових художників, хоча його сміливий стиль подобався далеко не всім. І все-таки Полу Нешу і в цей період вдалося створити кілька знакових робіт. Наприклад, картину «Мертве море», котру він написав на основі серії фотографій, зроблених на кладовищі німецьких літаків.

Мертве море

На картинах Пола Неша, які присвячені війні, найчастіше відсутні масштабні битви, там рідко зустрічаються людські фігури, особливо, в деталях. Його полотна сповнені уламків техніки, безлюдних просторів. Художник зображує нелюдську стихію, яка знаходиться в очевидному конфлікті зі світом природи, що занурюється в цей момент у мертвий сон, очікування нового життя.

Холод древніх мегалітів

Неш черпав натхнення в історії Великобританії, але шукав його не стільки в книжках, скільки в місцевих пейзажах, тому художник довгий час провів на півдні країни, де був зачарований курганами і пагорбами часів залізного віку – віттенгемськими брилами і стоячими каменями в Ейвбері. Пол Неш зацікавився давніми мегалітами на початку 30-х. Він поринув у вивчення кельтської міфології, що помітно в атмосфері його містичних полотен.

Ландшафт мегалітів

Ще в 1920-х Пол Неш, захоплюючись живописом Пабло Пікассо і Джорджо де Кіріко, звертається до геометричних фігур і фрагментованих зображень. Стародавні камені для художника стали уособленням поєднання мрії і дійсності. Вони дозволяли експериментувати з абстрактними формами, але при цьому не повністю піти у світ ірраціонального.

Найбільше нас приваблює в полотнах Неша саме його зв’язок з тим, що він зображував – із відстороненою британською природою, яка живе своїм потаємним життям, з величним тисячолітнім ландшафтом. І військові полотна, і пейзажі, і зображення вигаданих об’єктів – в його роботах відчувається те, що можна назвати «моментом перед» – очікування дива, події, і разом з тим секретне знання циклічності всього, що відбувається. Споруди в Оксфордширі і Дорсеті, крейдяні скелі в Саут-Даунс, загадкові камені Стоунгенджа – все це захоплювало уяву художника і отримувало відображення в живописі, дозволяючи йому не втрачати власне коріння.

Пол Неш і британські художники

У творчості Пола Неша можна помітити вплив як британської живописної традиції, так і майстрів з континенту. На його роботи суттєво вплинули прерафаеліти та Вільям Блейк, а якщо говорити про континентальний живопис, Неш вивчав роботи Жана Кокто, Пабло Пікассо, Макса Ернста і Джорджо де Кіріко.

Про приналежність до сюрреалізму він писав наступне: «Я не шукав сюрреалізм … сюрреалізм знайшов мене».

Ландшафт мрії

За його пристрасть до метафоричності і експериментів, характерних для європейських художників відповідного періоду, Неша критикували, вказуючи на ймовірність втрати британськими авторами місцевого колориту через надмірне захоплення сюрреалізмом і кубізмом. Художник, який багато зробив для британського модернізму, відповідав критикам:

«Нам пропонують відмовитися від будь-яких експериментів і досліджень; закрити очі на те, що є життєво важливим в мистецтві інших земель – коротше кажучи, залишатися British … Питання «чи можна Go Modern, залишаючись при цьому British» є сьогодні темою численних дебатів».

У 1933-му Пол Неш заснував групу під назвою Unit One, що була орієнтована на популяризацію авангардного мистецтва, архітектури й дизайну. До групи належали Генрі Мур, Бен Ніколсон, Джон Армстронг, Барбара Гелуорт, Колін Лукас, Джон Бігге, та ін. Unit One провели спільну виставку в 1934-му, тоді ж випустили книгу з текстів авторів об’єднання.

Пол Неш в 1936-му брав участь і був одним з організаторів Міжнародної виставки сюрреалізму. Серед учасників в Лондоні зібралися Бретон, Далі, Ернст, Елюар. Сальвадор Далі про виставку та англійську публіку писав: «Сюрреалізм стає напрочуд модним у Лондоні, оскільки пробуджує приховані «атавізми», що глибоко заховані в англійській традиції Вільяма Блейка, Льюїса Керролла, прерафаелітів, etc.». І дійсно, зокрема, Пол Неш в своїх роботах продовжував художню традицію британських авторів у зверненні до ірраціонального, прихованого. Незважаючи на те, що Блейк не відчував любові до зображення природи, від чого тікав до потойбічних містичних світів, він багато в чому вплинув на Неша, на його дивну меланхолію і символізм його творів.

Вірш Блейка «Ah! Sun-flower» (1794) надихнув Неша на створення серії картин із зображенням гігантських соняшників: «Сонцестояння соняшника»(1942) і «Затемнення соняшника» (1945).

Сьогодні спадщина Пола Неша залишається актуальною: проводяться виставки робіт, були перевидані мемуари митця. Британський художник і автор коміксів Дейв МакКін у 2016-му створив графічний роман «Чорний пес: сни Пола Неша» під впливом його робіт.

Автор зазначав, що все, що відбувається в графічному роману – це реальні події з життя Пола Неша, але пропущені через уяву МакКіна. Чорний пес – це істота зі снів художника, своєрідний провідник.

«Коли я дивлюся на роботи Пола Неша, мені завжди здається, що я бачу сон. Виникає відчуття, що я дивлюся на реальний світ через фільтр його уяви. Деякі люди закривають свій військовий досвід, не бажають про нього говорити, але художники і письменники мають простір, куди можуть його перенести. … Багато в чому він [Неш] так само бачив пейзаж і перетворював дерева на кістки, а землю – на понівечену плоть, ви бачите, як щось реальне переживає трансформацію під його пензлем. Я подумав, що можу зробити щось подібне з його життям. Сни – це форма переосмислення: ви поєднуєте різні події та емоції, і внаслідок цього з’являється інший погляд на світ».

Автор: Анастасія Капралова

поділитись