Вступне слово на конференції від його Королівської Величності Принца Уельського Чарльза
Ця промова принца Чарльза була виголошена на конференції, організованій журналом Sacred Web присвяченій темі «Традиція та Сучасність». Конференція проходила в Університеті Альберти, в Едмонтоні, в Канаді, з 23 по 24 вересня 2006 року.
Згадувана Академія Temenos – британська освітня організація, котра займається навчанням людей філософії, мистецтвам та досліджує духовні традиції Заходу та Сходу. Академія виросла із гуртка, створеного у 1980 році навколо журналу Temenos, присвяченого філософії та духовним традиціям. Через десять років гурток розширився в освітню академію. Спочатку академія розташовувалася в Архітектурному інституті принца Уельського в Риджентс-парку, в Лондоні. Після реорганізації інституту, академія проводить зайняття та збори у будівлях благодійного проекту Prince’s Foundation. Принц Уельский – покровитель та спонсор Академії від початку її існування.
У ці часи повсюдної відірваності від коріння існує велика потреба в сталості; потреба в тих, хто може піднятися над галасом, шумом і стрімким темпом нашого життя, щоб допомогти нам заново відкрити ті істини, які є незмінними та вічними; потреба в тих, хто може говорити про ту вічну мудрість, яка називається вічною філософією. Дивлячись на програму цієї конференції, яку організовує Sacred Web на тему «Традиція в сучасному світі», і на список доповідачів, я знаю, що ви почуєте саме такі настанови саме від цих людей. У межах загальної теми, здавалося б, існує дивовижне розмаїття питань, які обговорюються – питання, пов’язані з релігією, мистецтвом, економікою, навколишнім середовищем та багато іншого.
Хоча, на жаль, я не можу бути з вами, я хочу сказати, що я завжди радий отримувати останній номер Sacred Web, тому що я так часто зустрічаю повчальні статті, що глибоко розкривають сутність питання, багаті за змістом і різноманітні за тематикою. Крім того, завдяки роботі Академії Temenos, патроном якої я є, мені пощастило насолоджуватися працями деяких ваших колег – таких людей, як професор Саїд Хоссейн Наср і, звичайно, покійний доктор Мартін Лінгс, чиєї присутності нам так бракує.
Академія Temenos була і залишається тісно пов’язаною з багатьма, хто писав і продовжує писати для Sacred Web і, справді, для Sophia та інших пов’язаних журналів. З самого початку, із запуском оригінального огляду Temenos, Академія Temenos не лише була присвячена тому, що її засновники називали «мистецтвом уяви», але також була віддана як вічній філософії, так і уявленню про те, що людина за своєю природою є духовною істотою з духовними та інтелектуальними потребами, які необхідно задовольняти, якщо ми хочемо реалізувати свій потенціал. Обидва ці питання лежать в основі настанов Sacred Web.
Академія Temenos і Sacred Web також, звичайно, присвячені дослідженню ролі Традиції в сучасному світі – предмету цієї Конференції, і критиці хибних основ Сучасності – критиці, викладеній у одному із основоположних текстів традиціоналістів, «Панування кількості» Рене Ґенона. Багато хто вважає це вчення складним, не в останню чергу тому, що воно вимагає від нас поставити під сумнів сам наш спосіб існування; і, можливо, тому, що він просить нас поставити під сумнів ідеологію у формі Модерності («Сучасності»), яка настільки ствердилася в нашій свідомості, що будь-який інший спосіб існування здається в певному сенсі химерним і «нереалістичним».
Проте вчення традиціоналістів ні в якому разі не слід сприймати як те, що вони прагнуть, так би мовити, повторити минуле – або просто провести різницю між теперішнім і минулим. Це не ностальгія за минулим, а прагнення до священного, і якщо вони й захищають минуле, то це тільки тому, що в досучасному світі всі цивілізації були відзначені присутністю священного. Наскільки я розумію, посилаючись на Традицію, вони посилаються на метафізичну реальність і позачасові принципи, що лежать в основі – такі ж істинні зараз, як і були, і будуть. І, навпаки, посилаючись на Модерність, вони посилаються на конкретне (хоча й хибне) визначення реальності; особливий (хоча й фальшивий) спосіб бачення світу та спілкування зі світом, який також вирізняється не часом, а його ідеологією.
У статті, написаній у 1983 році для традиціоналістського журналу Studies in Comparative Religion, професор Наср висловився так:
«Коли ми використовуємо термін «сучасний», ми не маємо на увазі ані сьогоденний, ані актуальний… Швидше, для нас «сучасний» означає те, що відрізане від Трансцендентного, від незмінних принципів, які насправді керують усім, і які відомі людині через Одкровення в його найбільш універсальному значенні. Таким чином, Модерність протиставляється Традиції…; остання має на увазі все те, що має Божественне походження разом із його проявами та розгортанням на людському рівні, тоді як перший, навпаки, має на увазі все, що є просто людське, а тепер усе більше недолюдське, і все, що відірване і відрізане від Божественного джерела».
Таким чином, ми бачимо, що саме вічна якість цих незмінних принципів Традиції робить її вчення таким своєчасним.
Для мене вчення Традиції припускає наявність реальності, яка може спричинити реальність інтеграції, і саме цю реальність можна протиставити такій одержимості Модерності дезінтеграцією, роз’єднанням і деконструкцією – те, що іноді називають «недугом сучасності». Відрізана в основі від Трансцендентного, Модерність стала невкоріненою і відокремилась – а отже, і все, що потрапляє в її полон – від того, що інтегрує; того, що дозволяє нам повернутися до Божественного та відновити зв’язок із ним.
Таким чином, втрата Традиції зачіпає саму суть нашого буття, оскільки вона обумовлює те, що ми можемо «пізнати» і чим ми можемо «бути». Для Модерності її невблаганний наголос на кількісному погляді на реальність, обмежує та спотворює справжню природу Реального та наше сприйняття його. Попри те, що цей наголос дозволив нам дізнатися багато про матеріальні блага, він також заважає нам знати те, що я хотів би назвати знанням Серця; те, що дозволяє нам бути повноцінними людьми.
Ця дилема зафіксована в стародавніх уявленнях про баланс і гармонію; поняття, які, наприклад, виражені в багатьох іпостасях у чудовій кабалістичній схемі Дерева Життя. Як чудово пояснює у своїх лекціях студентам Академії стипендіат Temenos, Уоррен Кентон, вчення Дерева Життя полягає в тому, що «активні» та «пасивні» аспекти життя, які самі по собі окремо можуть призвести до дисбалансу і дисгармонії, можуть та повинні бути об’єднані в гармонію через приплив у наше життя Божественного і Священного. Незалежно від того, чи тлумачимо ми цей образ як пояснення зовнішніх та внутрішніх орієнтирів, або ні – саме таким чином, і тільки так, сили, або характеристики, надбання та обмеження можуть бути приведені в рівновагу.
Але, звісно, як у внутрішньому, так і у зовнішньому вимірах нашого життя багато з нас нині відчувають ті самі дисбаланс і дисгармонію, які ця містична система та, власне, вчення містиків усіх часів, трактують як шкідливі або, якщо використовувати сучасний термін, «нежиттєздатні».
І це приводить мене до останнього і дещо тривожного питання, яке лежить в основі Традиції та її критики модерності. Думаю, ніхто з нас не може не усвідомлювати та не турбуватися про ті питання, які разом можна назвати «екологічною кризою двадцять першого століття». Справді, ніхто інший, як сер Мартін Ріс, королівський астроном і президент Королівського товариства, у своїй книзі «Наше вирішальне століття» сказав, що:
«…у двадцять першому столітті людство більше, ніж будь-коли раніше, зазнає ризику неправильного застосування науки. А тиск на довкілля, спричинений колективними людськими діями, може спровокувати катастрофи, більш загрозливі за будь-які природні небезпеки».
Впродовж багатьох років я намагався – часто всупереч невпинній критиці та глузуванням – привернути увагу до деяких елементів цієї кризи та їх зв’язку із загальноприйнятими цінностями. Часом, коли я перебуваю в оптимістичному настрої, мене підбадьорює віра в те, що ми можемо вчасно схаменутися і змінити свій спосіб життя до того, як нас змусять це зробити катастрофічні обставини. Але я боюся, що й сам не завжди дотримуюся цієї точки зору. Часто я переконуюсь у застереженнях не лише сера Мартіна Різа, але й, звичайно, мудреців і містиків усіх віросповідань і всіх часів; попередження про настання Темної доби, доби, в якій наше невігластво та зарозумілість – безумовно небезпечна комбінація – приведуть нас, а насправді, можливо, вже привели нас до катастрофи. Нинішні приклади епідемій, повеней, голоду, шторму та кліматичних змін, безумовно, є достатніми доказами. Принаймні, здається, що вони провіщують стани хронічного дисбалансу та дисгармонії – безсумнівно, такої ж частини нашого внутрішнього, як і зовнішнього стану.
У всьому цьому практика сучасної науки більш-менш ігнорує питання про те, якою є остаточна мета існування, і мета застосування інтелекту та знання. Здається, матеріалістична наука більш-менш допускає, що безперервне та поступове дослідницьке розширення знань про фізичний світ неминуче призведе до бажаного кінця, коли всі наші проблеми, крім хіба невеликої кількості, будуть вирішені. Однак я зауважу, що вона робить це всупереч дуже значним твердженням – доказам, які надає сама наука, що цього не буде.
Дійсно, наше необізнаність у цих питаннях здається мені прямо пропорційним нашій одержимості інформацією. Як ніколи раніше, ми маємо інформацію звідусіль і про все – і вона доступна нам буквально одним натисканням кнопки. Але інформація, яка часто існує сама по собі, не є знанням; а знання не є мудрістю. Нам не бракує інформації, але разом із втратою цінностей і принципів, про які говорить Традиція, ми втрачаємо зв’язок із тією багаторічною мудрістю, якій присвячена ця Конференція. Тут я згадую ті пророчі рядки Т. С. Еліота:
Where is the life we have lost in living? Where is the wisdom we have lost in knowledge? Where is the knowledge we have lost in information? The cycles of Heaven in twenty centuries Bring us farther from God and nearer to the Dust
Де те життя, яке ми втратили, живучи? Де мудрість, яку ми втратили в знаннях? Де знання, які ми втратили в інформації? Цикли Неба за двадцять століть Ведуть нас далі від Бога і ближче до Праху.
Традиціоналістична точка зору полягає в тому, що ми живемо в кінці історичного циклу. На початку цього циклу всі можливості є прихованими. Однак по мірі розвитку чи розгортання циклу ці можливості починають проявлятися у світі часу та простору, починаючи з найвищого й поступово просуваючись до нижчого. В кінці циклу проявляються найнижчі можливості. Традиціоналісти кажуть нам, що на космічному рівні цей процес неможливо стримати або перервати. Все це має відбутися. Цикл, кажуть вони, повинен вичерпатися, перш ніж його замінить новий.
Я знаю, що це може свідчити про те, що ми цілком бездіяльні жертви цього космічного розгортання. Однак, як я розумію, традиціоналісти сказали б далі, що якби це була єдина дійсність, тоді всі спроби шукати та узгоджувати себе з духовними реаліями та досвідом були б марними. А цього не може бути. Справді, саме на індивідуальному рівні та через наше розуміння та прихильність до традиційних норм метафізичної доктрини та духовної практики ми можемо певною мірою подолати згубний вплив сходження, яке є остаточним вичерпанням і кінцем нашого циклу історії та підготувати себе та світ до початку наступного. Саме таким чином, і, мабуть, лише таким чином ми можемо подолати оглушливий відчай модерності – не через фальшивий оптимізм, а через розуміння і прив’язаність до справді Реального.
Я сподіваюся, що певна частина ваших обговорень на цій Конференції торкнеться цих питань і, можливо, дасть вказівки для тих із нас, хто не претендує на те, аби бути вченим. Оскільки більша частина мого життя була і залишається присвячена пошуку практичних рішень для труднощів, які, на перший погляд, здаються непереборними – й іноді виступати за тих, чиї голоси непочуті серед галасу Сучасності. У цьому я визнаю, що справжня дія залежить від постійних роздумів – визвольного аспекту сутності гармонії та рівноваги. Я молюся, щоб ваші обговорення допомогли в цьому завданні, не лише описуючи труднощі, з якими ми стикаємося, але й щоб вони показали нам шляхи, за допомогою яких ми можемо відшукати саме ті необхідні зміни у нашому житті.
Попри те, що я не можу долучитися до вас в Едмонтоні, я з великим нетерпінням чекаю на тексти конференції, які будуть представлені опісля. Я сподіваюся, що ви також знайдете в них натхнення і що вони будуть широко розповсюджені та обговорені, особливо за межами кіл тих, хто вже підтримує вчення традиціоналістів. Якими б не були наші погляди та які б не були наші традиції, я впевнений, що нам буде чому навчитися з ваших обговорень – я бажаю вам дуже гармонійної Конференції.
Джерело: Sacred Web
Переклав Євген Врядник
