При згадці сюрреалістів першими є асоціації з Сальвадором Далі або Рене Магріттом. Пропонуємо доторкнутися до мистецтва сюрреалістки Ремедіос Варо – художниці, що створювала майже міфологічні алегорії, шанувальниці Босха і де Кіріко, а ще окультизму і психоаналізу.
Біографія загадкової художниці
Юна іспанська художниця почала свою освіту в католицькій монастирській школі, на цьому наполягала її матір. Втім, Ремедіос Варо завжди було тісно в рамках звичного. Її становлення в якості художниці і взагалі особистості нерозривно було пов’язано з мистецтвом як зі способом затвердження інтуїтивного і специфічно жіночого незалежного погляду на світ.
Її батько підтримав прагнення Ремедіос з самого початку. Ще дитиною вона перемальовувала креслення гідравлічних установок дона Родріго, звідки і почалося захоплення малюванням. Всього в 15 років вона вступила в мадридську Королівську академію мистецтв Сан-Фернандо.
Звичайно, сьогодні про Варо знають менше, ніж про Далі, але вчилися вони в академії в один і той же час. Художниця в академії не тільки пізнавала технічні секрети живопису, а й слухала наукові та філософські лекції. Ремедіос зі своїми однокурсниками захопилися фрейдистськими теоріями і сюрреалізмом, тому що традиційний малюнок обтяжував юні допитливі душі.
Згодом Ремедіос Варо сюрреалізм поглинув повністю. Разом зі своїм колишнім коханцем Херрардо Ліззарагою і нинішнім Естебаном Франсесом вони писали картини і займалися створенням колажів. У їхньому колі були знамениті сюрреалісти: Поль Елюар, Марсель Дюшан, Оскар Домінгес. У 1936-му Ремедіос Варо приєднується до групи художників і письменників під назвою «логікофобісти». Згодом вона буде говорити, що ті не були справжніми сюрреалістами, але саме разом з ними вона показує свої роботи на виставці в Барселоні і пише картину L’Agent Double, яка мала значний вплив на всю її подальшу творчість. Тоді ж дівчина познайомилася з французом Бенджаменом Пере, за якого вийшла заміж у 1937-му і переїхала до Парижу.
Покоління, до якого належала Варо, було безпосередньо залученим до політичних реалій того часу. Протистояння лівих і правих наклало відбиток на світогляд художників, а війна в Іспанії і початок Другої Світової – на життя митців та їхніх сімей. Після окупації Парижа Варо біжить в 1940-му до Іспанії, а потім до Мексики, де вона працює як комерційний художник і створює дизайн костюмів разом з Марком Шагалом для балету «Алеко». Саме тоді вона стає близькою подругою художниці Леонори Каррінгтон, чий стиль дуже схожий на напрямок, в якому працювала сама Варо. Крім того, Ремедіос Варо зустрічалася в Мексиці з Фрідою Кало і Дієго Ріверою.
Найсильніше на Варо вплинула, втім, саме дружба з Леонорою Каррінгтон. Разом з нею Варо відвідувала зібрання послідовників російських езотериків Георгія Гурджиєва і Петра Успенського. Мистецтво художниць, здається, мало одне і те саме джерело. Достатньо подивитися на роботи Каррінгтон, аби це зрозуміти.
Отже, до 50-х років Ремедіос Варо була вже сформованим автором, який плідно працював в обраному векторі. У 1952-му вона виходить заміж за видавця Вальтера Грюена, котрий, будучи досить заможним чоловіком, фінансово підтримує талант Варо. Його любов дозволила жінці цілком присвятити себе творчості. Кульмінаційним моментом її кар’єри можна вважати відкриття першої персональної виставки в Galerias Diana в 1956 році.
Вона пішла з життя на піку своєї творчої активності. У 1963-му році Ремедіос Варо померла від серцевого нападу. Андре Бретон писав, що вона була «чарівницею, яка померла занадто рано».
«Даремна наука» і творчість Варо
Мова творів Ремедіос Варо прийшла зі сновидінь, її психоделічні образи тісно пов’язані з тим, чим захоплювалися протягом життя художниця. Вона цікавілася філософією і окультизмом, фізикою та алхімією. В її світі химерно спліталося все, що могло задовольнити невичерпну цікавість Варо. Серед улюблених художників Ремедіос Варо: Ієронім Босх, Франсиско Гойя, Ель Греко, Пітер Брейгель, Пабло Пікассо. Помітним є вплив працюючого в напрямку метафізичного живопису грека Джорджіо де Кіріко. Алегоричні роботи Варо вписуються в концепції Андре Бретона, який повпливав на багатьох сюрреалістів того часу, але більшою мірою відображають особистість самої художниці.
Ремедіос Варо любила природу і підкреслювала зв’язок між людиною і створеним нею світом механіки з тваринами, рослинами. Прагнення до духовного пробудження і відродження природного, справжнього в людині знайшло вираження в її роботах. Подивіться на те, як вона називала свої картини: «Даремна наука або Алхімік», «Світ», «Сонячна музика», «Поклик», «Творець птахів», «Алегорія зими». Її творець птахів оперує музичними інструментами і алхімічними колбами, а світ виглядає, наче єдиний живий організм, зітканий із поєднання чотирьох стихій.
Більшу частину картин Ремедіос Варо намалювала олійними фарбами на мазоніті – суміші деревини та воску. Такі плити схожі за своїми властивостями на натуральне дерево, але відрізняються більшою щільністю і стійкістю до негативного впливу. Художниця сама готувала листи для написання картин. Такий матеріал ще більше підкреслює загадковість духів вогню і лісу на її картинах. Вона, як алхімік, створювала у своїй лабораторії живі, ефірні образи, ледь вловимі й незрозумілі багатьом.
Показовою серед інших є пізня робота, на якій зображена жіноча фігура (явно це сама Варо), що йде по коридору через низку застиглих сірих постатей. На шиї в неї алхімічна ступка, а в руці жінка тримає пробірку з зіллям. Вогняний образ жінки з копицею рудого волосся символізує прагнення до свободи та силу духу, з якою сама художниця рухалася по обраному колись шляху.
Як і інші сюрреалістки її покоління – та ж Леонора Каррінгтон, Кей Сейдж або Леонор Фіні, іспанка Ремедіос Варо використовувала сюрреалістичний ідейний і не тільки інструментарій, аби після його освоєння вирватися за його межі і продемонструвати дещо більш особисте. Останнє виражається в тому, що її тематика часто (але не завжди) жіноча, проте від того не менш універсальна.
Про взаємодію з сюрреалістами Варо писала наступне:
«Так, я була присутня на тих зборах, де багато говорили, і кожен дізнавався для себе нові речі; іноді я брала участь в їх виставках зі своїми роботами; я не була достатньо дорослою, і у мене не було апломбу, аби протистояти їм, Полю Елюару, Бенжамену Пере або Андре Бретону. Я сиділа з відкритим ротом серед групи блискучих і обдарованих людей. Я була разом з ними, тому що відчувала певну близькість. Сьогодні я не належу ні до якої групи; я малюю те, що відбувається зі мною, і це все».
Зауважимо, що в Парижі вона створила не так багато картин, в порівнянні з мексиканським періодом її творчості.
Отже, Ремедіос Варо переглядає напрацювання вже авторитетних майстрів сюрреалізму. Її візуальний ряд і естетика сповнені магічним та жіночим символізмом. Вона малювала шукачок пригод, натхнених дослідниць, споглядальних жриць і пасивних домогосподарок. При цьому її героїні виглядають цілісними, як результат божественного акту, в першу чергу, відкриття власного особистісного потенціалу, та йдуть шляхом якоїсь таємничої трансформації.
Сьогодні можна побачити безліч праць лівих дослідників творчості художниці, які намагаються відшукати зв’язок обраної нею тематики і гендерних студій, і навіть більше того уявити її героїнь квірними. Інші автори спростовують подібні тези, як, наприклад, Сьюзан Аберт, тим, що роботи Варо і Каррінгтон пов’язані більше з містикою. Обидві художниці цікавилися алхімією і, як пише Аберт, вона «підтримує віру в те, що всі люди одночасно є чоловіками і жінками». Таким чином, сучасні дослідники самі відкидають наявність політичного порядку в картинах Ремедіос Варо на користь магічного дослідження Всесвіту і його вічних законів. Погодьтеся, що зіставлення алхімічного знання про взаємодію чоловічих і жіночих елементів із лівими квір-теоріями звучить дещо вульгарно й натягнуто.
Казковий магічний сюрреалізм Ремедіос Варо може бути прекрасним ілюстративним матеріалом для езотеричних праць про подорож душі або робіт з аналітичної психології, втім, з тим же успіхом вони підходять для фантастичної літератури і підручників з фізики. Мова живопису Варо глибоко алегорична і втілює альтернативний шлях самопізнання. Можливо, той, якого не вистачало чоловікам-інтелектуалам, які прагнули піднести ірраціональне, але іноді так і не могли доторкнутися до нього повною мірою. Адже для рівноваги необхідним є і чоловіче, і жіноче. Щоб зрозуміти жіноче, можна звернутися до картин «дорослої дитини» Ремедіос Варо.
Автор: Анастасія Капралова
