Перший місяць осені проминув надзвичайно швидко, тож, аби остаточно не втратити останню ще живу згадку про нього, коли як не зараз час озирнутись і підбити вересневі музичні підсумки. Благо, і цьому місяцю було, чим потішити слухачів, вимогливих і не дуже, віддавши на їхній суд тонни різножанрового матеріалу. Це знайшло відображення і в нашій добірці, що увібрала до себе цей плюралізм, виділивши місце як для дарк-фолку, пост-панку із дарквейвом, ембіенту з легким нальотом дроуну і дарк-джазу, так і для експериментальної музики і, традиційно, для чогось дещо тяжчого.
En Minor – When the Cold Truth Has Worn Its Miserable Welcome Out
Можна збитися з ліку, намагаючись порахувати проекти, до яких долучився або ж, що з’явились на світ з ініціативи Філіпа Ансельмо, музиканта, який став відомим першочергово завдяки бутності вокалістом у славнозвісній Pantera: Pantera, Down, Superjoint Ritual, Scour, Philip H. Anselmo & the Illegals, – це далеко не повний список. Порівнювати працю справжнього творця із конвеєром надто вульгарно, навіть зважаючи на ту кількість написаного матеріалу, яку ми бачимо перед собою. До того ж не хочеться ніяким чином образити надбання цього американського титану від світу музики. Тому для такої продуктивності варто пошукати інакшого порівняння. Минають роки, із ними зникають і з’являються нові тенденції і віяння, Філіпу Ансельмо ж варто просто бути, плекати власну сутність, і його вже будуть слухати. Не завадить тільки команда однодумців під рукою, аби нове висловлювання вийшло максимально вдалим.
En Minor – наймолодший з-поміж проектів Ансельмо (якщо тільки ми чогось не знаємо), однак історія його появи найдовша. Звісно, звучить парадоксально, просто сам музикант виводить його коріння, ряд характерних рис та навіть частку матеріалу від самого свого дитинства, коли він тільки-но починав поринати у світ музики. «When the Cold Truth Has Worn Its Miserable Welcome Out» – перша повноформатна і друга загалом робота колективу. Акустичне звучання вже не новина для Філіпа Ансельмо, якого найбільше приваблювали розвідки на полі екстремальної електрики, щось подібне вже можна було чути епізодично в композиціях багатьох його колективів, і таке звучання лягло в основу двох окремих проектів – Southern Isolation і Body And Blood. Та із En Minor ситуація абсолютно своєрідна, елементів, що характерні для музики Техасу і якої небудь Луїзіани, стало менше, на передній план висунулось дещо, що можна було б назвати дарк-фолк складовою. Та і тут не можна так просто розкидуватись дефініціями. На альбомі поруч знаходяться соло партії, що відсилають до блюзу, елементи дарк-кантрі, які нагадують про класичні часи King Dude, на деяких же піснях, як здається, спокійно міг заспівати Нік Кейв і звучати при цьому органічно. Однак домінує, звісно, оригінальність, яка надає альбому досить депресивного і надзвичайно глибокого звучання, що відбилось і на ліриці.
Ihsahn – Pharos
Це вже другий реліз за рік від норвезького музиканта, чий псевдонім і дав назву гурту. Колись Вегарду Сверре Твейтану (таке справжнє ім’я музиканта) стало тісно в рамках блек металу і він почав братися за інші проекти, зрештою покинувши своє основне дітище, гурт Emperor, який нарівні з іншими родоначальниками жанру закладав перші цеглини в підвалини норвезького блек металу. Ще в 90-і Emperor звучав інакше, ніж колеги по цеху, подальша ж творча еволюція музиканта завела його на зовсім неочікувані території. Якщо попередній міні-альбом 2020 року «Telemark» звучав абсолютно характерно в рамках фірмового звучання колективу, яке так чи інакше можна охарактеризувати як прогресивний метал, новий «Pharos» відкриває зовсім нові обрії, він набагато м’якший за усіх своїх попередників. Не дарма на цій платівці присутній переспів пісні «Roads» гурту Portishead, знаючи оригінал, можна зрозуміти, який настрій панує і на всій новій платівці Ihsahn.
Gamardah Fungus – 10 Years Compilation: Singles, Rarities, Remixes
Gamardah Fungus – це дует з Дніпра, що виконує інструментальну музику. Десятиліття існування гурту музиканти вирішили відмітити, видавши збірку пісень, яких раніше оминала доля бути виданими на фізичних носіях. Фактично, матеріал платівки старий, однак, його дотепер не чула переважна більшість слухачів, знайомих із творчістю колективу. Стилістично це зосереджена тягуча суміш ембіенту, дарк-джазу, дроуну, а три останні пісні збірки являють собою drum&bass переосмислення матеріалу гурту.
Danheim – Runar
Danheim являється сольним проектом датського продюсера Майка Ольсена, натхненим скандинавським фольклором та історією вікінгів. Як повідомляє сам музикант на одній зі своїх офіційних сторінок: «Музика Danheim постає з ідей та історій, що спираються на темнішу сторону періоду вікінгів, натхнених чи вибудуваних на основі скандинавської міфології, давнього датського фольклору та живої уяви». Danheim неодмінно стане до смаку всім поціновувачам музики на кшталт Wardruna і Heilung.
Khors – Where the Word Acquires Eternity
Харківські блек металісти Khors не потребують представлення. Нове творіння «Де слово набуває вічності» – робота концептуальна, а в музичному плані вона являє собою абсолютно цілісне полотно, на якому виткано наскрізну емоційно напружену оповідь. Тексти пісень на альбомі цілком заступили твори українських поетів першої половини ХХ століття, їх поний список такий: Майк Йогансен, Олекса Слісаренко, Михайль Семенко, Іван Багряний, Юліан Шпол, Євген Плужник, Микола Хвильовий, Валер’ян Поліщук. Є дещо, що об’єднує всіх цих поетів особливим чином. Всі вони, принаймні деякий час, мешкали в стінах відомого харківського будинку «Слово», який повинен був стати осердям літературного життя не тільки міста, але й окупованої більшовиками України. Історія «Слова» і власне альбому «Де слово набуває вічності» трагічна, вона оповідає до нас про те, як паростки молодої української культури, які плекалися сонмом письменників, поетів і драматургів, які великою мірою на початках не цуралися свого революційного романтичного запалу, були з корінням вирвані, а самих митців віддано в жертву радянському тоталітарному звіру. З пазурів останнього, із вищенаведеного списку, вдалося вирватись тільки Івану Багряному, решта ж і самі зрозуміли, і своїм досвідом виразно продемонстрували марність сподівань на побудову істинного українства в рамках химерного утворення, яке «запропонував» східний сусід.
Skáphe – Skáphe3
Хтось називає цей гурт ісландським, а хтось американським. Вірогідніше всього, правильно буде визнати, що перед нами інтернаціональний колектив, адже його учасники були помічені багатьох проектах, поміж яких Andavald, Null, Misþyrming, Guðveiki, Chaos Moon, Krieg. Гурт видається на досить цікавому лейблі Mystískaos, великий відсоток представників якого є ісландськими блек колективами. Під «Skáphe3» не вдасться відпочити, від першої до останньої пісні альбом тримає у напрузі, вистрілюючи своїм шаленим темпом та інфернальною гармонією.
Orplid – Deus Vult
У творчості німців із Orplid ледь не найповніше відлилась природа локального нео-фолку. Новий альбом, вже сьомий за рахунком, продовжує розвивати взяту віддавна музичну канву. Це висловлювання торців про свою позицію, готовність боронити європейську цивілізацію та її традиції. Під час написання лірики музиканти надихалися історіями неординарних історичних особистостей ХХ століття, при цьому жодної ролі не грала ідеологічна забарвленість діяльності останніх. Відтак тексти пісень відсилають до самоспалення 20-річного чеського студента Яна Палаха, який скоїв акт самоспалення, як протест проти радянської інтервенції, Тамари Бунке, поплічниці Ернесто Че Гевари, Курта Ройбера, німецького військового лікаря, автора «Сталінградської мадонни», малюнку-мольби про допомогу, що був виконаний ним в радянському оточенні на завершальному етапі Сталінградської бити.
Vrîmuot – O Tempora, O Mores!
Ще один німецький проект, на цей раз сольний. На відміну від Orplid, для Vrîmuot «O Tempora, O Mores!» – це лише початок шляху і перша повноформатна робота. Це повністю класична нео-фолькова платівка. Європа, звісно, звучить не тільки так, але так, поміж іншим, вона звучить абсолютно точно.
The Twilight Garden – Revelation
Американський дарквейв проект The Twilight Garden і його нова робота «Revelation» зокрема – це суміш атмосферних синтезаторів, гіпнотичного ритму ударних і класичного для жанру вокалу. Гідний представник стилю.
Linea Aspera – LP II
Німецький дует Linea Aspera повертається з другим повноформатним альбомом. Як бачимо, у розмислах над назвою платівки колектив вирішив не втрачати надто багато часу. Зворотна ситуація з музикою – це зібрання воєдино всього найкращого від даркейву, синт-попу, пост-панку, приправлене на довершення виразним жіночим вокалом.
Oh Sees – Protean Threat
Oh Sees – це чудовий вибір, якщо вас давно не вганяли в ступор. З самою лише назвою вже якась плутанина: той самий колектив називається ще й Orinoka Crash Suit (OKS), The Oh Sees, Thee Oh Sees таOsees. Навіщо музикантам за 17 років існування знадобилося настільки часто й до того ж таким дивним чином змінювати назву гурту – це питання. І на нього, певно, марно було б очікувати якоїсь серйозної відповіді. Це стає зрозумілим одразу ж після знайомства із самою музикою Oh Sees. Вона – просто психоделічний вибух, самі музиканти характеризують свій стиль як сайк-панк (psych-punk), і справді, на деяких піснях відчутна міцна панківська основа, та в той самий час сусіди по платівці можуть звучати як розвиток ідей, наприклад, The Doors або Cream.
Mørkt Tre – Земля забута богом і людьми
Завершувати нашу добірку доручимо ще одному українському блек метал колективу, львів’янам із Mørkt Tre. Суміщення агресивного звучання із цікавими мелодійними ходами, виразна етніка, атмосферність – все, що формує помітний український блек металічний почерк, присутнє і на цьому альбомі.
Автор: Іван Калюга
