Соня Делоне: мистецтво, мода, Україна

Українське мистецтво лишається маловідомим для закордонних поціновувачів живопису. Проте, абстракціоністи, фовісти та кубісти підкоряли закордон своїми полотнами, адже радянські люди здебільшого не сприймали таких «новаторських» підходів.

Відвідуючи музеї Німеччини, Англії чи Франції часто можна зустріти знайомі нам імена: Малевича, Кандинського, Делоне чи Екстер.

Експонуючи свої твори за кордоном молоді митці продавали їх меценатам та колекціонерам, на батьківщині їх попит був значно нижчим.

Однією з «українок за кордоном» стала Соня Делоне. Більшу частину життя вона прожила за кордоном у Франції та Іспанії, проте, вона часто наголошувала на впливі української культури на її творчість. Своїй яскравості фарб вона завдячувала Україні. Її коріння підмічали й французи, проте, для України вона довгий час лишалась невідомою. 

Соня Делоне народилась в Одесі, але достатньо рано покинула батьківщину. 

Сара Штерн, від народження, рано втратила батьків. У віці 5-ти років її забирає до Санкт-Петербурга дядько і дає їй ім’я Соня Терк. Вже у Петербурзі викладачі бачать у Соні хист до малювання.

Вже у 20 років молода дівчина відправляється у Париж. Під час навчання у Парижі Соня знайомиться з мистецькими колами і все частіше з’являється у міських галереях, аніж в академії.

Через рік у 1908 році Соня одружується з власником галереї Вільгельмом Уде, і хоча шлюб не протримався довго, теплі та товариські відносини зберігалися роками.

Соня Делоне та Вільгельм Уде

Та Соня одружується вдруге, Роберт Делоне стає чоловіком та батьком Шарля, єдиного сина Соні та Роберта.

«Він дав мені форму, а я дала йому колір», – так говорила про чоловіка Соня Делоне.

Подружжя Делоне поєднувало не лише кохання, це був міцний творчий союз. З Робертом Соня познайомилася у галереї колишнього чоловіка, де він експонував свої абстрактні твори. 

В той час як Роберт вивчав теорію кольору Ежена Шевреля, а Соня остаточно випрацьовувала свою стилістику, народився їх власний експеримент у мистецтві, якому вони дали назву «симультанізм». Експериментальний підхід полягав в грі світла та кольорі, коли один предмет, розміщений на полотні, впливав на інший.

Характерними особливостями напряму стали центричні круги яскравих контрастних кольорів. Це був один із перших напрямів, що відмовився від фігуративності на користь лаконічних форм. На відміну від кубізму симультанізм здебільшого працює з насиченими, гармонійно поєднаним кольорами.

Назва творчого підходу змінилася після знайомства з Гійомом Аполлінером. Письменник іменував творчий напрям, започаткований подружжям, поетичним терміном – орфізм.

Завдяки Аполлінеру подружжя знайомиться з письменником Блезом Сандраром, до поеми якого Соня створює ілюстровану двометрову розкладну книгу, поява якої спричинила великий сплеск зацікавленості творчістю Делоне.

Коли для подружжя настали скрутні часи, Соня чіплялась за будь-яку роботу. Вона займалась оформленням гральних карт, автомобілів та суконь. Займаючись розробкою дизайну декоративно ужиткових предметів Делоне не покидала власної, впізнаваної стилістики. Яскравість кольору та геометричність форм проглядались у тканині, на металі та папері. 

В Іспанії, куди вони з чоловіком переїхали після початку Першої світової війни, вона знайомиться з Сергієм Дягілєвим, і займається декораціями до балету «Клеопатра», а згодом і до опери «Аїда». 

Вона відкрила перший власний будинок мод Casa Sonia у Мадриді, а згодом Delaunay в Парижі.

Вважається, що шлях у моду Соня розпочала з дитячої ковдри у стилі печворк, який ще у 1911 році Соня створила для маленького сина Шарля. Закріпила свій успіх відвідавши одну з богемних вечірок Парижа у сукні власного дизайну. Її сукня-поема (як її іменувала автор) зацікавила мистецький світ Парижу, а згодом і інших міст.

Соня Делоне мала успіх майже у всьому, над чим працювала. А спектр її творів вражає своєю різноманітністю: не лише живописець, але й дизайнер, ілюстратор та модельєр. 

Справжній успіх Соня здобула після виставки декоративного мистецтва у Парижі 1925-го року. Там вона представила велику кількість творів серед яких були представлені проєкти дизайну предметів декору, одягу та навіть автомобілів.

Критики обожнювали її, журнали публікували інтерв’ю, а театри замовляли костюми та декорації. І навіть Сорбонна запрошувала Соню читати лекції.

Апогеєм успіху стала виставка за життя робіт Соні Делоне у Луврі. Це був перший випадок, коли художниця експонувала свої твори за життя.

Проте, ейфорію від успіху Соні проходить через смерть коханого чоловіка. У 1941 році помирає Роберт Делоне. Соня глибше занурюється у роботу, публікує мемуари чоловіка та бере участь у виставках зі своїми та його творами. Соня Делоне померла у віці 94 років.

Вона подарувала Франції 117 своїх творів, та творів чоловіка. 

Художниця з українським корінням довгий час лишалась маловідомою для батьківщини й, на жаль, в Україні не зберігалося жодного полотна, хоча своє українське походження визнавала і сама Соня.

«Яскраві фарби я люблю, — Це фарби мого дитинства, фарби України».

Творами Соні Делоне продовжують надихатися провідні модельєри світу, цитуючи її творчість у власних проєктах.

Автор: Анна Збаражська