Після виходу в 2014 році серіалу «Справжній детектив» у культурному та медіа просторі знову заговорили про південну готику. Сьогодні цей напрямок вважається доволі модним, проте в реальності письменники, режисери та музиканти працювали в ньому й раніше. Що ж таке південна готика і як відповідна естетика знайшла вираження в кінематографі? Ми пропонуємо вашій увазі добірку одних з найкращих фільмів, які можна віднести до цього напрямку.

Що таке «південна готика»?

Південна готика зародилася в якості жанру американської літератури та отримала розвиток протягом 19-20 століть (необхідно згадати таких письменників, як Вільям Фолкнер, Фланнері О`Коннор, Теннессі Вільямс, Карсон Маккалерс, з сучасних авторів вже в 21-му столітті – це романи «Маленький друг» Донни Тартт та «І побачить ослиця Янгола Божого» Ніка Кейва). Політичним і соціальним фундаментом для жанру стала відміна рабства та громадянська війна Півночі і Півдня. Застарілий світ американського півдня, що розсипається на частини – ось місце дії літературних і кінематографічних творів, які прийнято відносити до даного напрямку. Але чому саме напрямку?

Сьогодні не можна говорити про те, що південна готика – це окремий жанр, позаяк, наприклад, в кіно це можуть бути і хоррори, і трилери, і соціальні драми, і безліч інших жанрових варіантів або їх комбінацій. Необхідно позначити південну готику як комплекс сюжетних і естетичних особливостей, які в процесі розгляду того чи іншого твору відразу ж вказують на приналежність саме до Southern Gothic.

Якщо з першою частиною терміну ми розібралися, визначивши, що місцем дії є південні штати (головним чином, провінція), але в чому виражається власне «готика»? У творах, які відносять до Southern Gothic, часто присутні характеристики традиційних готичних романів: таємнича містична атмосфера, темні відчужені місця, тривожні персонажі зі своїми «скелетами у шафі», і т.п. Однак будь-які лякаючі моменти використовуються авторами не задля безпосередньо залякування, іноді навіть не для формування саспенсу, а для розкриття ряду культурних і соціальних питань, характерних для американського півдня: бідність, насильство, взаємодія людей різних рас.

Тут не можна обійтись і без фольклорної та релігійної складової, важливим нюансом, що дозволяє віднести книгу або фільм до південної готики, є присутність тематики взаємодії християнства і місцевих язичницьких (переважно негритянських) культів, релігійної екзальтації, фанатичної віри в умовах матеріальної вбогості і відсутності надії на краще майбутнє.

Для Southern Gothic актуально використання елементів гротеску, іронії, іноді жорсткої соціальної сатири. Незважаючи на те, що велика кількість південноготичних творів можна описати як фантастичні або містичні, деякі з них відносяться до реалізму, але все з тією ж своєрідною естетикою, що описана вище. Герої подібних літературних романів або кінокартин – це втрачені, на перший погляд, люди, які живуть в кримінальному середовищі, стикаються з насильством. Південна готика демонструє, свого роду, поетизацію люмпенів, покинутість Богом (і окремих персонажів, і простору, в цілому). Немає значення, зображені болота Луїзіани або рівнини Техасу – це світ, який живе за своїми законами, намагаючись повернутися до «старої-доброї» Америки та відновити втрачений назавжди порядок речей.

  • «Трамвай «Бажання» (1951), реж. Еліа Казан

Картина знята за мотивами однойменної п’єси Теннессі Вільямса. Стрічка визнана класичною не тільки в рамках жанрового спрямування, а й американського кінематографу в цілому. За сюжетом південна красуня Бланш Дюбуа (Вів’єн Лі) приїжджає в Новий Орлеан до своєї сестри, яка разом із чоловіком Стенлі (Марлон Брандо) живе в бідному промисловому районі. Бланш – освічена аристократка, спадкоємиця зубожілих плантаторів, а тому не може знайти своє місце в новому світі серед обмеженості та аморальної поведінки робітників, що прирікає її на ескапізм і загибель в рутинному житті.  

  • «Ніч мисливця» (1955), реж. Чарльз Лоутон

Гаррі Пауелл прикидається проповідником і веде свій діалог з Богом, криваві вбивства – це частина його двоїстої суті, що витатуйована на пальцях рук: «love» і «hate». У в’язниці Гаррі зустрічає засудженого до повішення чоловіка, який сховав у тайнику для своєї родини велику суму грошей. Псевдопроповідник вирішує дістатися до них, одружившись на вдові повішеного. Єдина стрічка Чарлза Лоутона з експресіоністською стилістикою та елементами нуару спочатку не отримала визнання серед глядацької аудиторії, проте сьогодні вважається класичною готичною історією про боротьбу добра та зла.

  • «Раптово, минулого літа» (1959), реж. Джозеф Манкевич

«Ми всі дітлахи з притулку для бідних. Намагаємося скласти слово Бог не тими буквами алфавіту» – ці слова належать головній героїні кінокартини, знятої за мотивами п’єси Теннессі Вільямса. За сюжетом, нейрохірург отримав пропозицію від багатої вдови зробити лоботомію її душевнохворій племінниці, але стан дівчини викликає сумнів у доктора. Головні ролі в стрічці виконує блискуче тріо видатних акторів свого часу: Елізабет Тейлор, Кетрін Хепберн і Монтгомері Кліфт.

  • «Схильний до втечі» (1960), реж. Сідні Люмет

Ще одна майстерно виконана роль Марлона Брандо та видатна за художньою цінністю екранізація творів Т. Уільямса. Валентин Ксав’єр –  волоцюга, який приїжджає в американську глибинку та намагається влаштуватися на роботу. Його краса і увага до нього від жінок провокують озлобленість з боку місцевих чоловіків, тому шериф пропонує Велу покинути містечко до сходу сонця. Герой Брандо має прізвисько «Зміїна шкіра» через свій піджак. Посилання на цю деталь присутні у фільмах Девіда Лінча («Дикі серцем» (1990) – фільм також можна віднести до південної готики в своєрідному переосмисленні її естетики) і Люка Уїлсона («Шоу століття», 2003).

  • «Дні жнив» (1978), реж. Терренс Малік

За сюжетом Білл і Еббі змушені видавати себе за брата з сестрою, ховаючись у техаській глушині. Коли до дівчини починає залицятися багатий і невиліковно хворий фермер, закохані вирішують, що Еббі повинна вийти за нього заміж, щоб отримати спадок. Фільм «Дні жнив» знаменитий, завдяки перфекціоністському підходу режисера до зйомок і отриманому в результаті вивіреному естетичному зображенню. Демонстрація звичаїв американської сільської місцевості поєднується з рецепцією біблійного міфу про перебування Авраама та Сари в Єгипті. У цій стрічці пригоди головних героїв, їхня любов та моральні вади губляться на тлі бездушних пасовищ у променях сонця, що заходить.

  • «Мудра кров» (1979), реж. Джон Х’юстон

«Мудра кров» – це екранізація роману одного з найбільш відомих представників південноготичної літератури Фланнері О’Коннор. Ветеран війни у В’єтнамі відчуває власну розгубленість і безцільність свого життя. Це призводить до того, що головний герой засновує нову церкву, заперечуючи більшість біблійних істин. «Мудра кров» відрізняється ексцентричним настроєм і дивним гротескним гумором, що нерозривно пов’язано з оригінальними особливостями літературного першоджерела від Фланнері О’Коннор.

  • «Південна гостинність» (1981), реж. Волтер Гілл

«Південна гостинність» (назва фільму – іронічний оксюморон) – це класичний трилер, який тримає глядача в напрузі до самого кінця. Чого тут варто боятися? Непрохідної болотистої Луїзіани, культу вуду, жорстокості каджунів і місцевих темношкірих, завезених з Карибських островів. З усім цим доводиться зіткнутися групі американських солдатів, які відправляються на розвідку та потрапляють у серйозні неприємності.

  • «Янгольське серце» (1987), реж. Алан Паркер

Фільм знятий за мотивами роману Вільяма Хьортсберга «Занепалий янгол». Тут південна готика представлена детективною оповіддю з елементами хоррору. Приватний детектив (Міккі Рурк) отримує замовлення від таємничого Луї Сайфера (Роберт Де Ніро): відшукати музиканта, який зник після війни. Стрічка відрізняється оригінальною демонстрацією релігійної символіки, містичною складовою (якщо ви хочете подивитися на окультну сторону Нового Орлеану або на ритуальні танці жриці вуду, дивіться «Янгольске серце) і водночас захоплюючим сюжетом.

  • «Дзеркальна шкіра» (1990), реж. Філіп Рідлі

У провінції 50-х років, серед пшеничних полів та божевільних сусідів повільно помирає одна сім’я. Маленький хлопчик Сет наданий самому собі, він вбиває жаб разом з місцевими дітлахами, регулярно стає свідком істерик матері та відчаю свого батька. Його оточує жорстокість, в його рідних немає любові і співчуття. Надія з’являється з поверненням брата, але і він не може дати Сетові увагу й теплоту, адже його серце починає дихати пристрастю до жінки. Незважаючи на те, що дія відбувається на Середньому Заході, «Дзеркальну шкіру» можна віднести до фільмів з елементами південної готики, завдяки сюрреалістичній атмосфері, зображенню насильства та соціальних негараздів, а також незвичайній міфологічній складовій (посилання на християнську та давньоєгипетську символіку).

  • «Мис Страху» (1991), реж. Мартін Скорсезе

Фільм є ремейком знаменитої стрічки Дж. Лі Томпсона 1962 року із Грегорі Пеком та Робертом Мітчемом у головних ролях. За сюжетом, засуджений за зґвалтування Макс Кейді (Роберт Де Ніро) виходить з в’язниці та хоче помститись своєму адвокату Сему Боудену (Нік Нолті), що не зміг впоратись із захистом на суді. Під загрозою опиняється сім’я адвоката: дружина (Джессіка Ленг) та 15-річна дочка (Джульєтт Льюїс). Гротескний гумор, відмінний саспенс і сміливі посилання до ніцшеанських концепцій у популярній інтерпретації, використання релігійних референсів ріднять фільм зі знаменитою «Ніччю мисливця», але створюють неповторну за рівнем жорстокості й динамізму для 90-х років минулого століття суміш.

  • «Порок» (2001), реж. Білл Пекстон

ФБР шукає маніяка, якого прозвали «Рука Бога». До агента Дойла раптово приходить чоловік на прізвище Мейкс, щоб розповісти страшну історію своєї родини та свого дитинства, що пройшло в жахітті через релігійний фанатизм його батька. «Порок» – це один з найбільш недооцінених фільмів в зазначеному стилістичному напрямку, а також недооцінених акторських перфомансів від Меттью Макконахі. Стрічка з містичною атмосферою відрізняється напруженим сюжетом та тонким балансом реальності й вигадки.

  • «Країна припливів» (2005), реж. Террі Гілліам

Маленька дівчинка на ім’я Джеліза-Роуз живе в дивному оточенні. Її батьки – божевільні наркомани, які приймають героїн і метадон, а серед сусідів моторошна жінка-таксідерміст та її недоумкуватий брат. У замкнутому просторі із людей з пошкодженою свідомістю та неблагополучним соціальним становищем головна героїня сприймає страшні події як частину чарівної казки. «Країна припливів» Террі Гілліама – один з найкращих зразків південної готики та магічного реалізму в кінематографі.

  • «Стокер» (2013), реж. Пак Чхан Ук

Нехай вас не бентежить ім’я південнокорейського режисера Пака Чхан Ука, ви маєте справу з «дуже американською» в своїй суті історією, створеною під враженням від класичного фільму Альфреда Хічкока «Тінь сумніву». За сюжетом, у дівчини на ім’я Індія (Міа Васіковська) помирає батько. Після похорону до неї та її матері (Ніколь Кідман) приїздить таємничий дядечко (Метью Гуд). Про брата свого батька вона раніше ніколи не чула: які загадки приховує привабливий і владний чоловік? «Стокер» є майстерно зрежисованим фільмом про дорослішання, божевільне кохання, пошук ідентичності. Стрічки цінують за оригінальну детективну лінію та вишукану готичну атмосферу.

  • «Справжній детектив» (2014 – перший сезон), сцен. Нік Піццолатто, реж. Кері Фукунага

Не варто багато розповідати про сюжет першого сезону серіалу «Справжній детектив» – це потрібно бачити на власні очі і насолоджуватися, і ще раз насолоджуватися: філософськими бесідами головних героїв, вивіреним похмурим зображенням, динамічним сюжетом. Не останню роль у формуванні неповторної чарівності одного з найбільш успішних серіалів сучасності зіграли елементи південній готики. Шоураннер проекту Нік Піццолатто виріс в Луїзіані, тому американський південь для нього знайомий якнайкраще. Гнилі провінційні містечка, де ведуть розслідування Раст Коул і Марті Харт, сповнені загадок, а серіал –  великої кількості цікавих референсів. Тут ви побачите і сантеріанські культи вуду, і білий «потолоч» в протестантських церквах, і цитати з Лавкрафта та Ніцше, і відсилання до шаманізму.  І посеред усього цього – архетипічний герой-воїн, що розчарувався в суворій дійсності сучасного світу.

  • «Нічні звірі» (2016), реж. Том Форд

Стрічка Тома Форда – це поєднання ідеальної естетичної картинки, напруженої сюжетної складової, справді видатного акторського виконання від Емі Адамс, Аарона Тейлора-Джонсона, Джейка Джілленхола та Майкла Шеннона. Проте найголовніше полягає в тому, що це один з найкращих сучасних фільмів в неонуарній стилістиці з елементами південної готики. Дія розділена на дві частини: реальні події та ті, що відбуваються в романі, який читає головна героїня. Реальність і вигадка не так сильно розділені, як це може здатися. Картина Тома Форда про насильство – фізичне й моральне, про помсту і, звичайно ж, про «нічних тварин» – розважливих і водночас божевільних хижаків, які живуть в кожному з нас.

  • «Фатальна спокуса» (2017), реж. Софія Коппола

Фільм Софії Копполи є ремейком знаменитої стрічки Дона Сігела «Обдурений» 1971 з Клінтом Іствудом в головній ролі. Драматичну картину відносять до таких жанрових напрямків, як вестерн і південна готика, завдяки зображенню подій часів Громадянської війни: всі вчителі й раби поїхали з пансіону для дівчат, тому Едвіні (Ніколь Кідман) з її п’ятьма ученицями доводиться самотужки вести побут. Фатальним моментом стає поява пораненого капрала Макберні (Колін Фарелл), який вносить розбрат в закритий від зовнішнього світу маленький жіночий світ.

  • «Гострі предмети» (2018 – перший сезон), сцен. Марті Ноксон, реж. Жан-Марк Валлє

У провінційному містечку в штаті Міссурі сталося вбивство дівчини. Журналістка Камілла Прікер (Емі Адамс) повертається до себе додому, щоб розслідувати цю справу та написати про неї статтю. «Гострі предмети» – телевізійний проект, створений ліберальними цінностями, які активно просувають у культурному просторі. Проте серіал від цього не позбавлений принад південноготичної атмосфери, що робить його обов’язковим до перегляду поціновувачам цього напрямку. Екзальтовані персонажі із страшними таємницями в минулому, жорстокі вбивства, примари на спорожнілих вулицях, загальноміські свята та лицемірні чаювання родом з 18-19 століття, а головне, блискуче прописана детективна лінія та естетична картинка в кадрі – все це варте того, щоб закрити очі, наприклад, на всюдисущий феміністський посил.

Автор: Анастасія Капралова