літо в живописі

«Summertime sadness» в живописі: 20 картин, що зображують літо

Нам всім знайомий легкий літній смуток, пофарбований в усі можливі відтінки ностальгії. Проте літо ніколи не закінчиться на художніх полотнах. Ми пропонуємо подивитися, як зображували цю пору року класики та сучасні митці – як алегорію молодості, простих радощів, швидкоплинності щастя й любові.

Summertime sadness в різні епохи від Брейгеля, Ренуара, Гоппера і Яблонської:

«Літо» (1563), Джузеппе Арчімбольдо

Метафоричний характер цієї картини не відразу дозволяє зрозуміти, що вона була написана в XVI столітті на замовлення імператора Максиміліана II. Цикл картин «Пори року» створений Арчімбольдо як алегорія різних етапів людського життя, де літо відповідає сонячному часу опівдні – молодості. Творчість італійського художника після його смерті була забута на кілька століть, поки його мозаїками з овочів і фруктів не почали надихатися сюрреалісти.

«Жнива» (1565), Пітер Брейгель Старший

Одна з небагатьох спокійних за настроєм картин Пітера Брейгеля входить у цикл під очевидною назвою «Пори року». Незважаючи на те, що жнива відбуваються вже пізнім літом, остання спека майже відчувається при погляді на це полотно через теплий відтінок пшениці. Хтось ще працює в полі, а інші втомилися й відпочивають та обідають. Циклічність життя підкреслюється й ідилічним видом на зелені пагорби, будинки й дерева. З цією картиною очікування обідньої перерви в літній робочий день або мрії про відпустку стають не такими болючими, а дуже навіть розслабленими.

«Натюрморт зі склянкою води і кошиком полуниці» (1761), Жан-Батист Сімеон Шарден

Роботи Шардена, чия творчість припала на період розквіту реалізму, всіляко популяризували французькі письменники-просвітники. На його полотнах найчастіше зображені побутові предмети й повсякденні сцени, що разюче відрізняється від того, що малювали придворні митці. Шарден обирав, на відміну від них, витонченість і натхненність простими речами, красу моменту. Якщо вам не захочеться полуниці після того, як подивитеся на цей натюрморт, це може означати тільки те, що ви вже з’їли кошик раніше.

«Літня сцена» (1869), Жан-Фредерік Базиль

Картина в стилі раннього імпресіонізму написана Фредеріком Базилем за рік до його трагічної смерті на війні. Натхненням для полотна послужили простори Окситанії, де виріс художник, роботи Лоррена й Пуссена, а також його прагнення експериментувати із зображенням людського тіла, оповитого сонячним світлом. Дослідники вказують на зв’язок ностальгічної картини і з літературними референсами – романом братів Жуля й Едмона де Гонкур «Манетт Саломон». Все це неподобство в сонячний день на полотні може надихнути, в свою чергу, і нас на купання в літній річці та маленьку подорож за місто.

«Сніданок гребців» (1880-1881), П’єр Огюст Ренуар

Pierre-Auguste Renoir - Luncheon of the Boating Party - Google Art Project.jpg

Ледве глянувши на цю картину, можна почути природню та усміхнену французьку, дзвін келихів і пляшок з ігристим, відчути запах літньої прохолоди. Ренуар написав її в ресторані Фурнез на березі Сени, зобразивши на полотні багатьох своїх друзів і знайомих. Наприклад, тут можна помітити художника Гюстава Кайботта, натурницю й майбутню дружину Ренуара Аліну Шаріго, його друга Поля Лота, актрис Еллен Андре й Жанну Самарі, а також сина власника ресторану Альфонса Фурнеза.

«Сінокіс» (1887), Микола Сергеєв

Майстер академічної пейзажного живопису Микола Сергєєв народився й здобув початкову освіту в Харкові. «Сінокос» – полотно, що може здатися сучасному глядачеві трохи нудним, але ви тільки уявіть, яку важку роботу в полі досі виконують ті, хто живе в сільській місцевості? І, можливо, вам стане веселіше в прохолодному офісі з кондиціонером. Ну або ж захочеться відправитися підкорювати природу і вивозити зелене сіно (особисто ми за другий варіант).

«Літній вечір в Арлі» (1888), Вінсент ван Гог

Містечко Арль в Провансі стало прихистком, в якому Ван Гог довго жив і плідно працював. Картина із зображенням літнього вечора умиротворяє й пригнічує одночасно. Ми бачимо людські фігури, що прогулюються в поле неподалік від будівель, але наш погляд приковує дим з труб, який піднімається над містом. Хвилини тиші швидкоплинні, як і м’яке сутінкове світло.

«Літня ніч» (1890), Вінслоу Гомер

Про що мріють ці танцюючі жінки, чиї фігури висвітлює таємнича місяць? Це було відомо лише Вінслоу Гомеру – одному з основоположників американської школи живопису. Він знаменитий, перш за все, своїми морськими пейзажами в реалістичній манері.  «Літня ніч» зачаровує нас нетиповим сюжетом, візуальним містицизмом і майже імпресіоністською манерою, що стала етапною в творчих пошуках художника.

«Пшеничні стоги. Кінець літа» (1890-1891), Клод Моне

Ви всі знаєте нескінченні приказки про те, що потрібно «ловити момент». Сьогодні нам досить лише зробити фото в променях заходу сонця й поділитися ним в stories. Раніше справи йшли значно складніше. Моне, аби передати миттєвість і атмосферу «золотої години», довелося написати серію полотен зі копицями сіна в полі. Майже рік він працював одночасно на декількох полотнах – на кожному по півгодини – щоб зобразити стан природи в певний час.

«Таїтянський ландшафт» (1893), Поль Гоген

Зараз фрілансери і айтішники їдуть масово на Балі, аби марнувати там життя і їсти манго та кокоси далеко від галасливих міст. Поль Гоген, зневірившись прогодувати сім’ю в Європі, відправився на Таїті, аби творити, не думаючи про гроші й славу, хоча всі ми знаємо, що його напевно приваблювали найбільше розповіді про спекотних таїтянок і екзотичні фрукти. Острівне життя принесла величезну кількість яскравих полотен, як наприклад те, що представлено в нашій добірці, кілька дружин, а ще депресію і хвороби, від яких не врятувала тропічна місцевість.

«Літо» (1896), Альфонс Муха

Альфонс Муха зобразив алегорію літа у вигляді красивої дівчини, виснаженої спекою, у вінку стиглих дурманних маків. «Літо» створено за допомогою техніки плоского друку, а зовсім не аквареллю, як може здатися на перший погляд. Технологія використовується зазвичай ювелірами, але це ремесло було доступно й Альфонсу, котрий застосував його для свого циклу «Пори року».

«Літній день» (бл. 1900), Ганс Даль

Ганс Даль – один із найзнаменитіших норвезьких митців і  представників Дюссельдорфської художньої школи. Його «Літній день» зображує теплу пору року в північному ландшафті. Пасторальна краса гірської природи поєднується з усміхненим обличчям селянки, що робить загальну атмосферу не повсякденною, а святковою.

«Літній вечір» (1900), Ісаак Левітан

Ісаак Левітан є визнаним майстром пейзажного живопису і сьогодні сприймається беззаперечним класиком, що, втім, при його житті не завжди було так. Літо у Левітана зображено в простих декораціях сільської дороги, спочатку затемненої, а далі, ближче до воріт, освітленої чи то першими, чи останніми променями сонця.

«Яблучне дерево I» (1912), Густав Клімт

Незважаючи на світський спосіб життя і бурхливу діяльність, Клімт обожнював відпочивати з сім’єю на природі і малювати пейзажі. Засновник Віденської сецесії зображує літню природу у барвистому буянні. Його яблучне дерево уособлює радість життя в її граничному прояві.

«Влітку» (1919), Михайло Беркос

Український художник грецького походження Михайло Беркос малював переважно пейзажі, на яких помітно вплив європейського імпресіонізму. Його роботи сповнені соковитої зелені і синього неба Слобожанщини. Картина «Влітку» зображує сцену з провінційного тихого життя українського села: самотню фігуру жінки на тлі її будинку, вільного горизонт, різнотрав’я і соняшників.

«Поле пшениці влітку опівдні» (1942), Марк Шагал

Яскраві фарби цієї картини в стилі наївного мистецтва відсилають нас до періоду подорожі Шагала в Мексику. У 1942-му хореограф Леонід Мясін запропонував художнику створити декорації й костюми до свого майбутнього спектаклю. Для здешевлення робіт прем’єру перенесли в Мехіко, куди відправився і Шагал. Червоне сонце зображено поруч із також червоним місяцем, а коса на поле, де йдуть жнива, нагадує не тільки про пшеницю, а й про інший притаманний цьому предмету символізм.

«Сонячне світло на другому поверсі» (1960), Едвард Гоппер

Ще один зразок «спрощеного» напівмістичного реалізму американського художника Едварда Гоппера. Літній день в його роботі анітрохи не менш загадковий, ніж опівнічники в кафе або дороги біля покинутих станцій. Ми бачимо молоду дівчину у відвертому вбранні поруч зі зрілою жінкою і можемо лише здогадуватися про ту історію, яка ховається в цьому будинку, в їхніх поглядах і відносинах. Чи не нагадує це той момент, коли ви проходите поруч з чиїмись вікнами і намагаєтеся зрозуміти, як живуть люди за ними, або проїжджаєте уздовж чужих будинків?

«Літо» (1967), Тетяна Яблонська

Українська художниця Тетяна Яблонська протягом життя стикалася з величезним неприйняттям робіт через її сміливість йти проти «лінії партії» і втілювати мистецькі задуми, не згинаючись під тиском всюдисущого соцреалізму. Її «Літо» таке ж вільне й легке, як і характер художниці. Дитяча радість не знає меж і лише бачить прекрасний світ навколо без перешкод і ворожості.

«Процесія на літнє сонцестояння», Саймон Палмер

Саймон Палмер – сучасний британський художник-аквареліст, який черпає натхнення в природі та сільських місцинах Йоркшира, де живе останні сорок років. Об’єкти, що лише здаються знайомими, зображені на межі сновидіння й реальності, хоча властивої сюрреалістам метафоричності на його полотнах немає. Куди вирушає процесія на картині? В якому зі світів вони знаходяться?

«Великий сплеск» (1967), Девід Гокні

Гокні говорив, що малював цю картину два тижні, аби зобразити момент, який триває дві секунди. Вона була створена в період, коли художник викладав в Каліфорнійському університеті в Берклі. До речі, на честь саме цієї роботи названий однойменний фільм Луки Гаданьїно. І не кажіть, що вам не захотілося змити з себе втому і спеку та зануритися в чистий холодний басейн.

Автор: Анастасія Капралова

поділитись