Людське життя – це завжди певна послідовність подій, обставин, вчинків, зважених або ситуативних рішень. Все це прийнято називати досвідом. Трапляється так, що досвід засновується на речах досить різнорідних, а часом, здавалося б, несумісних. Та почасти саме такий досвід дає натхнення та наснагу творити справжнє мистецтво.
Людиною виняткової долі та виняткового таланту був швейцарський художник Урс Граф (нім. Urs Graf; 1485 – 1528 р.р.).
Урс Граф народився у швейцарському місті Золтурн у сім’ї ювеліра, тож з дитинства займався ювелірною справою. Від початку нового ХVI століття згідно зі старою ремісничою традицією Граф відправляється у подорож з метою удосконалення своїх умінь та навичок за рахунок навчання у різних майстрів. Опинившись у (тоді ще німецькому) Страсбурзі, Урс Граф навчався мистецтву гравюри та виготовляв ілюстрації до книжок. Проте вже у 1507 році Граф відправляється у Цюріх, де у майстерні Рінхардта Трібліна знову вдосконалює свою майстерність ювеліра. У 1905 році Урс Граф перебрався до Базеля, де повернувся до мистецтва гравюри та книжкової ілюстрації, працюючи на видавців Адама Петрі, Йоханнеса Фробена та Йоханнеса Амербаха. Однак, гравюрою і ювелірною справою молодий майстер не обмежився – він також спробував себе у мистецтві вітражу. У 1511 році він працював в майстерні базельського художника по склу Ганса Генріха Воллеба, а вже наступного 1512 року Урс Граф отримує звання майстра та стає членом гільдії ювелірів міста Базель. Така стрімка і успішна кар’єра ремісника обіцяла Графу безбідне життя. Але був один нюанс…
З юних літ Урс Граф відрізнявся зухвалою поведінкою. Він мав запальний характер і любив вирішувати будь-які конфлікти і суперечки за допомогою фізичної сили. Між 1511 та 1512 роками через постійні бійки Граф отримав кілька коротких термінів ув’язнення, а в тому ж таки 1512 життя гравера та ювеліра Урса Графа кардинально змінилося. Жага крові та пригод привела його у лави швейцарських найманців, і він опинився у вирі нескінченних «Італійський війн» і взяв участь у Війні Камбрійскої ліги 1508 – 1516 років.
Чим були швейцарські наймані війська? У другій половині XV ст. занепад станових, шляхетських армій в європейських країнах дався в знаки. Лицарство, чиє становище значно похитнулося, більше не могло відігравати роль кістяка війська. У відповідь на потребу армій в людських ресурсах та формуванні регулярних підрозділів розповсюджується практика найму на військову службу. На службу наймалися здебільшого люди із незаможних верств населення – це були переважно селяни і дрібні ремісники, іноді також представники збіднілого лицарства. Свого роду «аналогом» швейцарським найманцям були ненависні їм німецькі ландскнехти – найманці армії імператора Священної Римської Імперії Максиміліана І. Ландскнехти, так само як і швейцарські найманці, демонстрували високу боєздатність, та попри це – вкрай низьку дисципліну (примітно, що слова « бандит» та «мародер» походять власне з ландскнехтського середовища). Окрім того, як швейцарські, так і німецькі найманці відрізнялися екстравагантним зовнішнім виглядом – вони носили широкі капелюхи з пір’ям, вишукані костюми з широкими рукавами, високі гетри, тощо. «Їх життя настільки коротке та безрадісне, що пишний одяг – одне з небагатьох їх задоволень», – так коментував зовнішній вигляд ландскнехтів імператор Максиміліан І. Поява найманих військ стала знаковою для розвитку військової справи як такої. Вона позначала стрімкий занепад станових лицарських армій і в той же час зародження армій масових.
На відміну від більшості найманців, Урс Граф не шукав у війні поживи – вона дала художнику дещо більше, ніж гроші і здобич. Властиві йому у житті неприборканість та енергійність стали характерними і для більшості його робіт. Війна стала приводом до того, аби особисті якості Графа змогли проявитися в творчості. Цьому також сприяла та атмосфера, що панувала у середовищі найманців, яка поєднувала напружену емоційність, волелюбність та силу. Війна також відзначилася на художній техніці та художній мові Графа – динаміка війни вимагала своєчасної передачі вражень від неї. Для його графіки характерна віртуозність виконання та експресивність. Враження від війни ніколи не полишали художника, навіть по поверненню у 1521 році до мирного життя. Таким чином він створив своєрідну графічну історію бурхливих подій Війни Камбрійскої ліги. Це не розповідь про відомі історичні факти, але яскраве оповідання про бурхливе і почасти коротке життя швейцарських найманців та німецьких ландскнехтів. У центрі будь-якої композиції, створеної Графом, завжди знаходиться людина з його індивідуальними почуттями і пристрастями. Однак тут варто зазначити, що він не прагнув розкривати «внутрішній світ» своїх героїв. Урса Графа переважно цікавила буденність, він змальовував побут, але важлива особливість полягала в тому, що Урс Граф не був стороннім спостерігачем. У кожному створеному образі присутній сам художник з його особистим відчуттям світу та душевними переживаннями. Саме тому малюнки майстра відрізняються високою ступінню достовірності. У малюнку 1514 року «Воїн з списом» Урс Граф створює певного роду збірний образ найманця – ландскнехта. Він уникає однобічної характеристики. В зовнішності його персонажа ми помічаємо гордовитість і грубість, самозакоханість, що межує з жорстокістю, але також силою духу.
Будучи все ж таки художником, а отже маючи більш тонкий душевний склад, ніж люди, що належать до найманої воїнства, Урс Граф не міг без іронії дивитися на звичаї, що панують серед них. В цьому ж було й чимало гіркоти, оскільки сам художник був частиною цього середовища.
Неабияка частка іронії, а іноді і глузування, відчувається майже в кожному створеному образі, але особливо гостро в тих випадках, коли майстер протиставляв грубість ландскнехтів жіночій красі (це прослідковується навіть у малюнках, на яких художник зображує хвойд).
Подібне відчуття вступало в конфлікт з неприборканою натурою художника, що перемагала у мистецтві, але зазнавала поразки в особистому житті. З-під пера Графа вийшов цілий ряд витончених жіночих портретів і безліч композицій, побудованих на контрасті чоловічих та жіночих персонажів. Характерним прикладом може слугувати малюнок «Найманець, жінка і двоє дітей», де, здавалося б, композиційно непов’язані між собою зображення матері з дітьми і воїна виступають ніби свого роду виразниками антагонізму гармонії та хаосу. Дехто помічає у фігурі найманця зовнішню подібність із самим Урсом Графом. Можна припустити, що художник таким чином насміявся з власної долі.
Ювелір Урс Граф лишив по собі спадок із восьми срібних гравійованих пластин, Урс Граф художник лишив по собі близько 180 малюнків та більше 450 гравюр, Урс Граф солдат лишив по собі написані кров’ю сторінки світової історії.
Автор: Руслан Штурм
