Останнім часом ми спостерігаємо розквіт своєрідної «нової хвилі» в горрор культурі, а тому в пошуках чергового фільму жахів для перегляду мимоволі сподіваємося на якісне переосмислення старих сюжетів, що зустрічається, на щастя, все частіше, а не на парад скрімерів від Джеймса Вана. «The Turning» (2020) – горрор від режисера Флорії Сігізмонді, який обіцяє надто багато і блюзнірським чином не тримає обіцянок, даних глядачеві неймовірно красивим трейлером (ще б пак, адже знімали стрічку в розкішному старовинному ірландському маєтку 17-го століття, який вже не раз було локацією для зйомок історичних серіалів) і непоганим кастом. Маккензі Девіс, Фінн Вулфгард і Бруклін Прінс – акторський склад, що вселяє надію, адже що ще потрібно для історії про привидів, як не кмітлива і незалежна головна героїня і двоє милих дітей?
А розповідає ця історія про Кейт Менделл – дівчину, котра влаштовується на роботу гувернанткою в багату сім’ю, де їй доведеться виховувати двох дітей, а саме – старшого Майлза і молодшу Флору. Дівчинка ніколи не покидає величезний маєток, а при спробах вивезти її у Флори трапляються страшні напади паніки через страх померти поза домом. Зухвалого Майлза за погану поведінку виключено з приватної школи. Кейт, у свою чергу, страждає через те, що її мати живе в лікарні для душевнохворих, і всіма силами намагається почати нове життя.
Але ні, тут немає нічого про труднощі дорослішання і виховання дітей. Тільки моторошний маєток з «крилом, куди не можна входити», як в класичних горрорах, ретро-економка з зачіскою із 30-х, парочка привидів із незрозумілою до кінця історією і нескінченні блукання Кейт по шикарному будинку. Все, як у тих самих фільмах жахів, про які так багато жартують: героїня безстрашно йде на будь-який шум, в темряву і морок, що виглядає абсолютно нелогічно. Як власне і те, що при наявності кричущих фактів під назвою «забирайся звідси, поки ще жива» вона не покидає маєток, тому що дала обіцянку маленькій Флорі піклуватися про неї. Дитині половину хронометражу абсолютно немає діла до Кейт, але опустимо цей факт. Ще на самому початку фільму нам дають зрозуміти, що зовсім недавно помер Курт Кобейн, аби ми не сумнівалися: смартфонів і інтернету у героїв не буде (як і зв’язку із зовнішнім світом), дія відбувається в 90-х, що не один раз підкреслюється досить непоганим саундтреком і стилізацією костюмів (але чорт забирай, всім же видно, що головна героїня одягнена, відповідно до останніх трендів: ці светри c квітковими принтами і оксамитові сукні явно не з 94-го).
Актори виконують поставлене завдання «на тверду трієчку». Фінн Вулфгард залишається Фіном Вулфгардом: анітрохи не віриться в його небезпеку для родини, ви тільки подивіться – це ж дитина з «Воно» і «Дивних див». Маккензі Девіс заважає безглузда блондиниста перука, а ось без неї (як і без надміру стильного одягу, що ще й сприймається як анахронізм) у реальність та поступове наростання божевілля головної героїні можна було б повірити з більшою вірогідністю. «The Turning» – не що інше, як невдала спроба кліпмейкера зробити цілісне повнометражне кіно.
За що варто похвалити «The Turning» (російська адаптація назви – «Няня» – убивчо спрощує все на світі, як завжди), так це за операторську роботу. Девід Унгаро вичавлює візуальний максимум з того, що було надано для зйомки. Довгі плани з величезною похмурою садибою, розкішний вигляд вершників на білих конях в дусі кращих готичних ілюстрацій, гра з кольоровими рішеннями – заради цього «The Turning» навіть можна порекомендувати до перегляду.
Однак, в іншому, навіть якщо не знати бекграунду історії зйомок цієї картини і не цікавитися містичною прозою межі 19-20 століть, у глядача з’являється стійке відчуття того, що фільм – це недороблена екранізація чогось, що ми вже не один раз дивилися. І не дарма.
Вся справа в тому, що на початку передбачалося, що за проект візьметься іспанський режисер Хуан Карлос Фреснадільо, який прославився, зокрема, роботою над фільмом «28 тижнів потому» (сиквелом стрічки Денні Бойла), причому, в головній ролі була заявлена Роуз Леслі з «Гри престолів». В результаті проект віддали кліпмейкеру Флорії Сігізмонді, яка заявила про себе на Санденсі стрічкою «Раневейс» – біографічним фільмом про жіночу рок-групу з 70-х.
Так от Фреснадильо повинен був знімати не що інше, як чергову екранізацію класичної містичної новели Генрі Джеймса «Поворот ґвинта». В «The Turning» сюжет повторюється практично повністю, ось тільки Сігізмонді (на основі начебто авторського сценарію) зуміла перетворити фільм на щось середнє між втіленням на екрані літературного першоджерела і його переосмисленням таким безглуздим чином, що в результаті ми отримали невиразну кліпову нарізку з натяками, які неможливо розгадати і навіть більш того: немає ніякого бажання.
Повість Джеймса вважається класичним в англомовній літературі прикладом використання прийому «ненадійного оповідача». В «The Turning» чомусь здається, що з глузду з’їхали не герої фільму, а хтось із постановників, і тому виробництво призупинили і змонтували підсумковий варіант з того, що було.
Авторська група явно хотіла отримати на виході «А тепер не дивись» Ніколаса Роуга, але вийшло всього лише щось в дусі провального «Голоса з каменю» з Емілією Кларк.
Насправді, «Поворот ґвинта» – відмінна літературна основа для горрора, що не раз доводили попередні екранізації повісті. Так, існує кілька вдалих версій. Перша з них – це «Безневинні» Джека Клейтона, де над сценарієм попрацював сам Трумен Капоте. Фільм вважається одним з найбільш страшних в психологічному сенсі горрорів середини минулого століття.
Інший варіант, що вартий перегляду, це «Нічні гості» Майкла Віннера з Марлоном Брандо. Стрічка демонструє передісторію класичного сюжету Джеймса.
Крім того, треба відзначити фільм Русті Леморанда «Поворот ґвинта» з Джуліаном Сендзом і Маріанною Фейтфул в ролі оповідачки, а також стрічку «Присутність духу» (реж. Антоні Алой) з Джудом Лоу, Лорен Беколл і Гарві Кейтелем.
Висновок: «The Turning» отримує 5 з 10 за неймовірну операторську роботу Девіда Унгаро. Фільм a) не лякає; b) не розкриває потенціал літературного першоджерела.
P. S. а ще автору рецензії дуже хочеться купити такий самий светр з квітковим принтом.
Автор: Анастасія Капралова
