Теда Бара

Хто така Теда Бара? Перша жінка-вамп в історії кінематографа

Теодосія Гудман або Теда Бара – американська зірка німого кіно, яка вважається секс-символом кінця 10-х років. Вона активно брала участь в зйомках всього протягом п’яти років:  в період з 1915 по 1919 рік. Легенда про походження її імені говорить, що Theda Bara – це анаграма словосполучення Arab Death («арабська смерть»), однак, насправді Бара – ім’я бабусі по материнській лінії, а Теда – скорочена версія її справжнього імені (Теодосія).

Її називали «Вампіркою» («The Vamp») через еротичний образ спокусниці, манеру густо підводити очі чорним кольором, провокаційні костюми, романтичні чутки про минуле актриси. Подейкували, що вона захоплювалася окультизмом і спілкувалася з темними духами, їла сире м’ясо і любила розповідати про пережиту реінкарнацію. Зокрема, подібні твердження звучали на заходах, присвячених прем’єрі фільму «То був дурень». Гучний успіх стрічки, на думку істориків кіно, забезпечив подальший розвиток студії Fox.

Створення та розповсюдження таких неправдоподібних легенд підігрівало образ моторошної жінки-хижачки, яка залишилася в пам’яті шанувальників дивним і привабливим уособленням ери німого кінематографа. Теда Бара загравала з публікою, що сприймала її як недосяжну «істоту з потойбічного світу», секс-символ епохи, в якій разом з тим панували суворі принципи суспільної моралі.

«Кажуть, що у мене найбільш диявольське обличчя з усіх жінок у світі; що моє волосся схоже на зміїну шевелюру Медузи; що в очах моїх жорстокість і хитрість самого роду Борджіа; що мій рот – це рот зрадниці Даліли; що руки схожі на кігті Цирцеї або кривавої леді Баторі. І після цього ви питаєте мене про душу? Хочете знати, чи відображається вона на моєму обличчі?».

Як вона стала популярною? Коли дівчині виповнилося 18 років, вона приїхала в Нью-Йорк, мріючи стати актрисою. За 9 років на театральних підмостках вона не домоглася ніяких особливих успіхів. За цей час стандарти краси дещо змінилися: Теодосія з її темними кучерями-завитками і жіночними вигинами анітрохи не підходила під нові канони «дівчат-підлітків». Однак, це в кінцевому рахунку і стало відправною точкою для створення її неповторного образу.

У 1915 році режисер німого кіно Френк Павелл ризикнув зняти 29-річну дівчину (вона збрехала, що їй було 25) в кіно. Незабаром на екрани вийшов фільм «То був дурень». Основою для зйомок фільму стала однойменна п’єса Портера Брауна, написана під впливом вірша Редьярда Кіплінга «Вампір». Теодосії дісталася роль «вампірші» – таємничої незнайомки, котра спокушає чоловіків і знищує їх сім’ї. Фільм мав великий успіх, і актриса тут же отримала довгоочікувану популярність.

Сьогодні це може здатися дивним, так як широка публіка все ж забула Теодосію Гудман, але в 1918-му більш популярною фігурою в кіно, ніж таємнича Теда Бара, певно, був тільки Чарлі Чаплін. Нікола Тесла навіть обіцяв відправити її зображення на Марс.

Збереглися фотографії Теди, на яких вона позує зі скелетом, зміями, кришталевими магічними кулями та іншими екзотичними атрибутами. Вершиною її кар’єри вважається роль у фільмі «Клеопатра» (1917 р) з величезним бюджетом і неймовірною на ті часи кількістю масовки (2 тис. осіб). Центральною фігурою, звичайно ж, була Теда Бара, одягнена в напівпрозорі спідниці і ліф у вигляді переплетених змій. Амплуа жінки-вамп актриса отримала також, завдяки фільмам «Знищення» (1915), «Гріх» (1915), «Лисиця» (1916) і «Кривава троянда» (1917). За роки зйомок вона втілювала на екрані образи Кармен, Клеопатри, Есмеральди, Соломії, Джульєтти, і ін.

Образ актриси багато в чому вплинув не тільки на еволюцію сприйняття жінки в мистецтві, але й на історію моди. Ідеалом в ревучіх 20-х була дівчина в костюмі «а-ля гарсон». Саме темний макіяж з димчастими очима та червоними, майже чорними губами компенсував брак жіночності. Кіно потихеньку починало впливати на масову моду. Жінки намагалися скопіювати кіногрим, що дозволяв майже кожну перетворити на фатальну красуню. Зрозуміло, що наслідувати костюми було складніше, ніж грим, адже до моди вони часто не мали ніякого відношення, та й в цілому, туалети зірок у фільмах були досить екстравагантними.

У реальному житті Бара разом із сестрою любила займатися домашнім господарством і читати вікторіанську літературу. Теда Бара кілька разів намагалася поміняти акторське амплуа, зігравши у фільмі «Кетлін Мавурнін» (1919) невинну ірландську селянку, а в стрічці «Під двома прапорами» (1916) – дівчину з Іноземного легіону. Під час Першої світової війни актриса жертвувала частину гонорарів на потреби війни і відвідувала військові табори. Приблизно з 1918-го року, на який припав пік її популярності, студійні керівники поміняли до неї ставлення, і її кар’єра пішла на спад. У 1921 році Теда Бара вийшла заміж за режисера Чарльза Брабіна, який був проти її подальшої роботи, тому жінка пішла з кіно і перетворила свої голлівудські маєтки на модні салони, куди ходили кращі кінематографісти того часу. Зі своїм чоловіком вона прожила до самої смерті у 1955 році.

Кар’єра цієї femme fatale завершилася ще до початку епохи звукового кіно, тому Бара входить в число тих акторів, голоси яких глядачеві вже не судилося почути. Крім того, майже всі плівки з її фільмами не збереглися через пожежу на студії Fox Film (за винятком стрічок «Нескорена жінка», «Іст-Лінн», «То був дурень» і «Пляма»).

Автор: Анастасія Капралова