Теорії, практики та види мантик

Теорії, практики та види мантик

Люди в архаїчних суспільствах використовували магію з різною метою, зокрема: щоб викликати дощ, лікувати хвороби, покращувати родючість землі тощо. Одним із важливих аспектів магії, який ми можемо легко виявити і в сучасності, є практика «мантики» або гадання, ворожіння, тобто передбачення майбутнього. Знання про події, які можуть трапитися у найближчий час, дарують людині впевненість та підготовленість до можливих варіантів майбутнього та його наслідків. У такому підході простежується певний фаталізм. Не дивно, що стоїчна філософія виправдовувала оракулів та віщунів елліністичного світу. Власне книга Цицерона «Про гадання», хоч і демонструє скептичний погляд на цей магічний процес, але автор визнає, що такий феномен існує і має для цього своє підґрунтя. Римляни дуже часто любили говорити про неминучість та визначеність наперед людської долі. З цим невід’ємно пов’язана філософія стоїків, саме тому майбутнє можна було прочитати по знаках власної долі.

Одним із перших в європейській науці з критикою ворожіння виступив Мішель Монтень (1533-1592) у своїх «Пробах» (1580 р.), демонструючи безглуздість будь-яких магічних практик, хоча до них зверталися, зокрема, Сократ і Платон[1]. Хоча краще вже говорити про культурно-антропологічні дослідження останнього сторіччя, у яких дослідники довели систематичність, а не хаотичність мантичних практик різних культур. Наприклад, до таких висновків доходить дослідник магії в архаїчному суспільстві В. Тьорнер. На його думку, «гадання – це спосіб аналізу і таксономічна система»[2], а «маги і шамани – це раціонально мислячі люди»[3]. Д. Кітлі стверджував, що магічні мантичні ритуали були спрямовані на оптимізацію та раціоналізацію хаотичної реальності[4].

Методи отримання інформації про невідоме, у тому числі події, які відбуватимуться в майбутньому, відомі нам під назвою «мантика». Це слово походить від давньогрецького «μαντική», що буквально означає «мистецтво передбачення, дар передбачення». Латинською мовою його переклали як «divinare», що поєднувалося в корені зі словом «divine», тобто мало зв’язок із божественним світом або сакральною реальністю. На нашу думку, в сучасному світі мантика є окремою цариною людської діяльності та позанаукового знання, яка може бути і не пов’язаною із божественною або релігійною практикою, але завжди бути проявом магічного або чарівного світогляду. Під час ворожіння часто, але не завжди використовується сила духовних істот таких, як душі предків (некромантія), духів природи (анімізм) або прямий контакт із божественною свідомістю. В уявленні людини, що практикує мантику, саме ці істоти можуть дати невідому інформацію, яка може вплинути на подальшу долю цієї людині. При цьому методи, які застосовуються під час ворожіння, можуть бути різноманітними: від гадання на кавовій гущі до входження в екстаз шаманського трансу, щоб активному агенту вдалося вивідати потрібну інформацію для свого клієнта.

Інші форми мантики базуються на ідеї, що світ складається з речей і подій, які з’єднані між собою. Такий світогляд тісно переплітається із магічними уявленнями про закони Всесвіту.

Мантика базується на спостережені та маніпуляції зі зв’язком між речами. За таким принципом працює астрологія. Рух планет, Сонця та Місяця, в уяві астролога, пов’язані з життям людини, тому рух цих планет має безпосередній вплив на майбутні події та характер особистості.

Чимало мантик стосується прогнозу погоди. Це, звісно, більш емпірична практика, адже на основі довготривалих спостережень та виявлення закономірностей, можна, наприклад, враховуючи зміну вітру, визначити, коли буде дощ. Але, попри раціональне підґрунтя таких прогнозів, інтерпретація цих явищ все ж таки залишається у сфері мантики. Зазначимо, що багато видів такої ворожильної магії з часом просто зникли з ужитку.

Саме в межах раціоналізації та психології людини діє ідіоматичний механізм мантики. Найяскравіший приклад роботи цього принципу демонструє така практика: потрібно повісити на нитку кільце (або інший тягарець) і поставити питання, на яке хочеш отримати відповідь. Якщо маятник починає коливатися назад і вперед, це означає ствердну відповідь на поставлене запитання. Коливання ліворуч і праворуч, означає негативну відповідь. Досить тривалий час цей вид побутового гадання вважався дієвим. Часто маятник давав чіткі та правильні поради й відповіді. Вважалося, що ним керують духи або сама божественна свідомість.

У 1854 р. французький вчений Мішель-Ежен Шеврель (1786-1889) опублікував дослідження під назвою «Про магічну паличку, питальний маятник та столи, що обертаються», де докладно пояснив це явище[5]. Відтоді магічний маятник став називатися «маятником Шевреля». Дослідник обґрунтував, що в основі цього ефекту є ідеомоторні явища. Ідея – образ у голові, а моторика – рух у руці. Таким чином, образ в голові автоматично і самостійно, поза свідомістю та свідомим контролем, реалізується в русі. Це називається ідеомоторним феноменом. Звертаючись із запитанням до маятника, людина отримує відповідь не від духів, а від власного несвідомого, тобто людина із питанням, яке ставить перед будь-якою практикою мантики, звертається до власного неусвідомленого досвіду та активної уяви. Але лише за умови, що вона самостійно здійснює мантичну практику.

В архаїчному, а далі античному, середньовічному, модерному, ба навіть у постмодерному суспільстві необхідність точного передбачення зумовила потребу в існуванні професійних інтерпретаторах, які були спроможними описувати майбутнє. Тому виникають різні назви для таких людей, але хочемо зазначити, що на нашу думку, маг, шаман, знахар і ворожбит – це принципово різні «професії».

Зокрема, у шамана є одна здатність, яка недоступна для більшості вище згаданих «професій» – це екстатичні психотехніки, що дозволяють подорожувати в інші світи і там виконувати різні дії – як активні (зцілення, забезпечення вдалого полювання, супровід душі померлого у відповідне місце), так і пасивні (отримання інформації про майбутнє). Однак всі носії цих «професій» здатні практикувати мантичні ритуали. Тому у цьому контексті шаман і ворожбит інколи ототожнюються, оскільки шаман здатний виконувати «професійні» функції ворожбита, тоді як останній не здатний входити в екстатичний транс.

З розвитком методів накопичення інформації виникали щоразу складніші способи уникнення нещастя та передбачення майбутнього. Були розроблені своєрідні способи збереження здоров’я, життя або майна, повернення кохання за допомогою магічних маніпуляцій. Для архаїчної, античної чи середньовічної людини ворожбит насправді міг бачити або відгадувати знаки, які могли вплинути на краще розуміння майбутніх дій.

Фактично вся історія релігії сповнена поєднанням містичних і раціональних елементів магічного світогляду, що були характерні для представників конкретних епох. Цим можна пояснити «живучість» магії та інших реліктових форм архаїчної свідомості. Наприклад, І. Куліано зазначав, що будь-яка дестабілізація суспільних відносин викликає значне зростання кількості людей, які за допомогою магічних маніпуляцій намагаються нормалізувати своє повсякденне життя, дізнатися, що на них чекає у найближчому майбутньому[6]. Тут можна згадати наші 90-ті роки, коли відбувся досить активний бум пов’язаний з різними формами релігійності у тому числі з магічними та окультними.

Значний вплив на цю кореляцію здійснює також і професія людини: чим більше вона піддає ризику своє життя, тим більше схильна вірити в різні прикмети. Здебільшого це стосується воїнів, моряків або селян, які завжди могли померти від несприятливих погодних умов, наприклад, неврожаю зерна тощо. Сучасні ворожбити використовують у своїх текстах наукову термінологію. Маніпулятивний спосіб такого мислення полягає в тому, що людям пропонується краще життя, якщо вони будуть поводитися правильно, тобто так, як рекомендує ворожбит. Зазначимо, що схожі методики застосовуються будь-якими соціальними та політичними лідерами.

Класичні види мантики у науковій літературі, мабуть, вперше  були описані Огюстом Буше-Леклерком (1842-1923)[7] і стосувалися вони природних явищ. Він виділяє наступні класичні види мантик: гідромантія (гадання за допомогою води), піромантія (ворожіння по вогню), геомантія (пророкування з використанням землі), аеромантія (передбачення за «повітряними» символами неба: комет, зірок, планет, вітру).

Ці практики лягли в основу більш складних видів мантик. Наприклад, на основі гідромантії в Давній Греції виникає кілікомантія – ворожіння за допомогою води, що знаходиться в ритуальній чаші; леканомантія – гадання на основі води, що знаходиться в мисці, в яку додаються допоміжні елементи, такі як попіл чи особисті предмети людини.

Геомантія розвинулась у складну астрологічно-математичну систему. Процес становлення та розвитку математичних знань на основі геомантії продемонстрував у своєму дослідженні австралійський вчений С. Скіннер[8]. У ранньомодерний період було створено декілька магічних книг, що описували практики геомантії. Серед слов’янських геомантичних манускриптів нам відомо лише два: «Хитрість, що була відкрита пророку Самуїлу» та «Рафлі». На основі геомантії виникає бібліомантія. Математичні принципи, що вибудувалися у процесі розвитку мантичних практик, пов’язаних із землею, були перенесені на методи передбачення майбутнього за допомогою окремих книг. Православні слов’яни, наприклад, для цього використовували «Псалтир». На основі аеромантії виникає складна езотерична наука астрологія.

Окремо варто сказати про мантики, що ґрунтуються на поведінці тварин: орнітомантія – пророкування за поведінкою птахів; алектріомантія – гадання на основі крику півня; гаруспікомантія – ворожіння за допомогою нутрощів тварин (особливо часто використовувалася печінка). Найдавніша згадка про цей вид мантики міститься у бронзовій табличці, що була знайдена в містечку П’яченца (Італія). Вона датується другим століттям до нашої ери та була віднайдена у ХІХ ст. На ній зображено схему печінки вівці, за допомогою якої визначалося майбутнє. Це був своєрідний зразок-інструкція, де конкретні зони органу були призначені окремому божеству, та ворожбити намагалися віднайти аномалії або паразитів, що трактувалося як певні знаки. Також критерієм оцінки майбутнього були: колір, форма, розмір, симетрія, консистенція, мембрани, нарости, аномалії жовчного міхура тощо. Такі аномалії були складними для пояснення та порівнювалися із загальною будовою здорової печінки вівці. Відповідно до зафіксованих ворожбитом відмінностей, які знаходили в печінці, передбачалося майбутнє людини або місцевості.

Найскладнішими вважаються мантики, які пов’язані з тілом людини, а саме: хіромантія – гадання за допомогою ліній на руках; фізіогноміка – ворожіння за допомогою рис обличчя; антропомантія – пророкування за допомогою людських внутрішніх органів; онейромантія – передбачення на основі побачених снів; педомантія – визначення майбутнього за лініями стопи ноги; некромантія – звернення до духів померлих людей.

Піромантія тісно пов’язана з вогнем. Це одне з перших природних явищ, яке освоїла людина. У будь-якій архаїчній культурі полум’я має магічне значення, оскільки воно було послане небесами у вигляді блискавки, що запалювала деревину. О. Буше-Леклерк виділяє такі види мантик, пов’язаних з вогнем: скапулімантія – гадання по запеченій або звареній лопатці тварини (або розжареного панциру черепахи) та капномантія – пророкування за допомогою диму.

Загалом магічний світогляд, який базується на давніх уявленнях про структуру світобудови та психологічних особливостях людей, у невизначеній ситуації приходить на допомогу людині й витісняє її свідоме сприйняття дійсності. Це суттєвий психотерапевтичний засіб для подолання окремих кризових ситуацій.

У тому числі сюди часто записують будь-які мантичні практики. Людина, яка здатна чітко усвідомлювати всі аспекти власної уяви, зможе адекватно розвивати свої відносини з іншими членами суспільства. Такими людьми були шамани, маги, знахарі та ворожбити, які могли легко зчитувати емоційний стан людей, що зверталися до них за допомогою, та передбачати їхнє майбутнє. З цього всього можна лише ствердно сказати, що магія, котра здатна передбачити майбутнє людини не зникне ніколи з повсякденного життя.


[1] Монтень М. Проби / М. Монтень. – К.: Дух і літера, 2005. – Т. 3. – С. 188

[2] Тэрнер В. Сивол и ритуал / В. Тэрнер. – М., 1983.– С. 22

[3] Там само. С. 23

[4] Keightley D. N. Sources of Shang History / D. N. Keightley. – London, 1978. – P. 61

[5] Гинзбург М. Р. Эриксоновский гипноз: систематический курс / М. Р. Гинзбург, Е. Л. Яковлева. – М.: Московсикй психолого-социальный институт, 2008. – С. 4-5

[6] Сulianu I. P. The Tree of Gnosis: Gnostic Mythology from Early Christianity to Modern Nihilism / Ioan P. Culianu., 1992. – Р. 48.

[7] Буше-Леклерк О. история гадания в античности: Греческая астрологи, некромантия, орнитомантия / О. Буше-Леклерк. – М., 2014.

[8] Skinner S. Terrestrial Astrology Divination by Geomancy / S. Skinner. – London: Routledge & Kegan Paul, 2000.

Автор: Віталій Щепанський

поділитись