Великі художники не знають смерті – вони належать вічності. За свого земного життя вони ж творять історію мистецтва, а отже вершать долю світу, формуючи уявлення про прекрасне для багатьох поколінь.
Німецьке місто Нюрнберг другої половини ХVстоліття вже було відоме своїми майстрами-граверами. Серед таких були Міхаель Вольгемут та Ганс Плейденвурф. Міхаель Вольгемут був «спадковим» художником, його батько Валентин Вольгемут був живописцем. У 1465 році Міхаель почав працювати в майстерні художника Ганса Плейденвурфа, яка на той час була найбільшою у Нюрнбернзі. Коли Плейденвурф помер, Вольгемут не забарився одружитися на вдові свого учителя і таким чином успадкував його майстерню. У 1486 році в цю майстерню для навчання привели 15-річного юнака, похресника нюрнберзького книговидавця Антона Кобергера. Власне ця незначна на перший погляд подія стала знаковою в історії європейського мистецтва. Юнака звали Альбрехт Дюрер.
Дюрер народився у сім`ї ювеліра Альбрехта Дюрера Старшого, був одним з поміж п`ятнадцяти народжених дітей та одним з трьох, що залишились живими. Згідно до середньовічних ремісничих традицій батько навчав хлопчика своїй справі. В ювелірній майстерні маленькому Дюреру особливо було до вподоби робити на папері відтиски з гравіювань на батькових виробів (це робилося для контролю якості гравіювання), так зародилася його любов до гравюри.
По завершенню навчання в майстерні Вольгемута, задля отримання звання майстра, молодий Дюрер мусив здійснити подорож для навчання в різних відомих майстрів. У 1490 році Альбрехт Дюрер вирушив до Кальмару, де мав на меті брати уроки у Мартіна Шонгауера. Добратися до Кольмару Дюреру вдалося лише у 1491 році, і там його спіткала неприємна несподіванка – Шонгауер щойно помер. Іншою несподіванкою, вже у 1493 році, для Дюрера стала звістка про його майбутнє весілля – батько знайшов йому наречену. Наречена – Агнеса Фрай особливо не відрізнялася красою або розумом, зате мала чималі статки, а отже майбутній шлюб убезпечував художника від злиднів.
З молодих років Альбрехт Дюрер заявляв про себе в першу чергу як про майстра гравюри. Знаковою для художника стала серія гравюр на дереві «Апокаліпсис». Альбрехт Дюрер працював над нею 2 роки (1496-1498), створивши за цей час 15 робіт. Перші 2 видання побачили світ у 1498 році. Кожен лист із гравюрою містив текст на розвороті, в одному виданні німецькою, в іншому – латиною. У 1511 серія «Апокаліпсис» з латинським текстом була перевидана вдруге, але з деякими змінами (так, наприклад, перші видання не містили гравюру на титульному листі, а лише текст).
Наприкінці 15 ст. «актуальності» гравюрам Дюрера додавало очікування кінця світу у 1500 році, який на тлі великих нещасть та потрясінь, таких, наприклад, як епідемія чуми або чисельні селянські повстання, здавався більш ніж ймовірним. Для самого ж Дюрера, як вже зазначалося, гравюри «Апокаліпсису» стали одним з найбільших творчих досягнень та принесли широке визнання.
А далі був тріумф. Чисельні замовлення і заможні донатори. А також учні, послідовники і фальсифікатори – Дюрер спровокував цілу хвилю, на якій європейське образотворче мистецтво здійнялося високо у гору.
Сотні гравюр та десятки живописних творів. Кожен з них вартий окремого ретельного дослідження. Але також варто зазначити, що кожен з творів Дюрера є не лише взірцем майстерності, але також результатом наполегливої праці та ретельних теоретичних досліджень. Дюрер – теоретик та автор трактатів: «Керівництво до вимірювання» (1525) та «Чотири книги про пропорції» (1528), а також незавершеної праці «Книга про живопис». Він також заявив про себе як інженер, написавши «Настанови до укріплення міст, замків і фортець».
Масштаб особистості Дюрера важко перебільшити – це насправді знакова фігура в європейському мистецтві. Він був одним із засновників німецької традиційної школи живопису, що впродовж п`яти століть була стрижнем європейського образотворчого мистецтва. В мистецтві завжди відбуваються суперечливі процеси – нові течії, експерименти, стагнація, деградація, нові підйоми, пошук нових форм і засобів вираження. Проте Альбрехт Дюрер назавжди залишиться взірцем та орієнтиром для нових поколінь митців.
Автор: Руслан Штурм
