Холодна Віра

Яскраве полум’я Віри Холодної

Ми часто дивуємося життєвим перипетіям і захоплюємося вишуканою красою відомих західних актрис німих фільмів, чиї трохи сумні і неймовірно привабливі образи колись змінили історію кінематографа. Віра Холодна народилася на території сучасної України і стала легендою передреволюційного кіно, відмовляючись залишати рідні простори заради дорогих контрактів в Європі. Криваві роки революції загасили її яскраве полум’я, а загадкова смерть акторки й досі є приводом для конспірологічних теорій.

Як Віра стала зіркою

Віра Левченко народилася в 1893-му в родині місцевого інтелігента в Полтаві, звідки її батьки з дітьми переїхали до Москви. Там молода дівчина вступила до балетного училища Великого театру, втім, навчання їй довелося залишити. Некрасиво і негідно бути артисткою –  так вважала її бабуся-аристократка. Свої мрії Віра не залишила, тим більше, що в ці роки молода гімназистка побачила наживо свого кумир – актрису Віру Комісаржевську. Її виступ на сцені так шокував дівчину, що та ще кілька днів ходила під враженням. Іншим ідолом для юної Віри була данська актриса Аста Нільсен.

Ще на випускному Віра зустріла кохання всього свого життя, і не варто слухати історії про її численні романи: близькі майбутньої актриси завжди відгукувалися про неї як про вірну дружину та матір.

Віра вийшла заміж за Володимира Холодного, хоча і сім’ї обох були проти такого раннього шлюбу. У Холодних було двоє дітей – рідна дочка Євгенія і Нонна, котру вони вдочерили. Віра могла б лишитися щасливою домогосподаркою, але проти такого розвороту долі існувало два фактори: її мрія стати знаменитою і необхідність утримувати родину після того, як чоловік пішов на фронт.

Першою роллю для наполегливої ​​Холодної, яку тоді ще ніхто не сприймав як серйозну актрису, що подає надії, стала участь в масовій сцені на зйомках фільму «Анна Кареніна» режисера Володимира Гардіна в майстерні «Тімана і Рейнгарда». У 1915-му її затвердив вже на головну роль Євген Бауер у фільмах «Пісня переможної любові» і «Полум’я неба», які й принесли Вірі Холодній статус «королеви екрану». Відомо, що для зйомок він шукав надзвичайно гарну жінку, а досвід і акторські навички в той момент його не дуже цікавили. Ці картини визначили подальше амплуа акторки: героїні мелодраматичних історій. Віра Холодна цілий рік знімалася на фірмі Ханжонкова, завдяки співпраці з Бауером, а потім перейшла в фотоательє Харитонова, коли туди переманили практично всю знімальну групу.

Фільм за участю Холодної мали шалений успіх. Наприклад, стрічку «Життя за життя» з актрисою в головній ролі демонстрували два місяці поспіль у всіх кінотеатрах з повними залами. У Харкові під час стовпотворіння через черги в кінотеатрі вибивали вікна та зірвали двері з петель. Актрисі пропонували контракт в Німеччині (фільми з її участю користувалися популярністю в Європі та Америці) на 10 років, але вона відмовилася, пославшись на те, що не може залишити батьківщину в такі важкі часи.

Знищена спадщина

У роки Першої світової війни публіка всіляко намагалася відволіктися від фронтових новин і прийдешнього політичного шторму, а тому аудиторія стрімголов мчала на перегляд салонних мелодрам –  фільмів про фатальне кохання, злочинні пристрасті та адюльтери. Назви у таких стрічок були відповідними: «Мовчи, сум, мовчи», «Кохання графині», «Останнє танго», і т. п.

Точно невідомо, в якій кількості таких фільмів зіграла Віра Холодна. За різними джерелами говорять про те, що вона брала участь у створенні від 40 до 80 картин – всього за чотири роки активних зйомок. І це при тому, що до наших днів частково або повністю збереглися лише 8 фільмів, включаючи той самий фільм «Анна Кареніна», де Холодна виконала епізодичну роль.

Це пов’язано з тим, що більшовики знищили величезну кількість дореволюційних фільмів, які офіційно вважалися зразками буржуазного безідейного мистецтва. Статус ікони декадентських мелодрам був осквернений новою владою, яка розглядала подібне мистецтво лише в негативному контексті.

Фільми за участю Холодної показували і після, однак, сеанси починалися зі своєрідних дисклеймерів про те, що глядач побачить «зображення жалюгідного і марнославного буржуазного способу життя, де продається все: жінки, краса, любов».

Ікона стилю

Ще будучи молодою актрисою, Віра Холодна відвідувала московські богемні гуртки, де часто бували знамениті художники і письменники, наприклад, Бальмонт, Андрєєв, Білий, та ін. Олександр Мгебров згадував про неї наступне: «Найбільш незмінною і привітною господинею цих мансард, на чолі зі своїми подругами, була в той час Віра Холодна, тоді ще зовсім юна, тільки починаюча актриса».

Акторський талант Холодної завжди лишався предметом суперечок, про неї говорили, що її секрет успіху полягав лише в природній жіночій чарівності і душевності. Глядачкам було легко ідентифікувати себе з нею, так як актриса мала витончену, але все-таки не екзотичну зовнішність, на відміну від популярних дів західного німого кіно.

Таким чином, Холодної вдалося привнести декадентський типаж у вітчизняний кінематограф, хоча її зовнішність у відриві від майстерно створеного образу не надто відрізнялася від російських рум’яних красунь, які увійшли в моду всього пару років по тому з приходом радянської влади.

Про акторський метод Віра Холодна говорила оптимістично і з властивою їй щирістю: «Не можна бути мавпочкою, що повторює накази режисера. У кожній ролі треба бути іншою. Моя мрія – ролі трагічні, як Маргарита Готьє. Ви знаєте, гра в кіно вимагає багато напруги і сильно стомлює. Але я люблю цю творчість! Майбутнє екрана велике й неосяжне. І я щаслива, якщо мої тіні на екрані дають хоч трохи радості людям».

Віру Холодну в ті часи за правом вважали іконою стилю і законодавицею моди – вона самостійно обирала для себе фасони вбрання, які повинні були виглядати ексклюзивно. Актриса не боялася змішувати тканини і навіть парфуми на шкірі, прикрашати свої сукні незвичайними аксесуарами. Тоді були популярними серії листівок з фотографіями Холодної: у хутрі, циганських сукнях, чоловічому одязі. У будь-якому вбранні вона приковувала увагу.

Побувавши на кіностудії ще в 1915-му, Джей Лейда, чиї слова в подальшому згадувала дочка актриси, казала про Віру Холодну:

«Ранньою весною 1915 року з’явилася і розцвіла найвеличніша актриса передреволюційних років Віра Холодна … вона надходить на роботу в якості статистки на студію. В її гардеробі одна чорна вечірня сукня, яку вона вміло прикрашає однією квіткою, видозмінюючи її, приколюючи то на плече, то на талію. Це чорне плаття, її пекуче чорне волосся створювали обрамлення блідого обличчя, роблячи її величезні темно-зелені очі помітними навіть в натовпі статистів».

Її пальці пахнули ладаном

Вірі Холодній приписували безліч романів, вона щодня отримувала листи навіть від незнайомих чоловіків із зізнаннями в коханні. Деякі з них містили погрози самогубства через нерозділену любов, а інші –  пропозиції утримувати актрису матеріально в обмін на любовні втіхи. Але вона була непідкупною і лишалася вірною чоловікові, заради якого одного разу навіть кинула зйомки і поїхала на фронт, щоби доглядати за ним.

Втім, загадковим вважається її зв’язок з Олександром Вертинським, котрий з’явився в будинку Холодних ще в 1915-му, коли привіз актрисі лист від чоловіка. Про неї він писав: «Я був, як всі тоді, небайдужим до Віри Холодної і присвятив їй свою пісеньку «Маленький креольчик». Я вперше придумав і написав титул «королева екрана».

Холодна могла б подякувати Вертинського ще й за те, що її кар’єра пішла в гору, адже відповідно до спогадів шансоньє, саме він запропонував дівчині спробувати себе в кіно і особисто відвіз на студію. Олександр Вертинський присвятив їй ще дві знаменитих своїх пісні – «Лиловый негр» і «Ваши пальцы пахнут ладаном». Остання містила ще й іменне посвячення, яке актриса попросила зняти, тому що їй не сподобалися траурні мотиви в ліриці. Вертинський видалив з рукопису згадку про Холодну, але незабаром повернув – вже після її смерті.

Перед віршем містилося трагічне і сповнене визнання –  «Королеві екрану – Вірі Холодній».

Хто вбив Віру Холодну?

Революція застала актрису під час роботи над фільмом «Княжна Тараканова», які повинні були проводити в Одесі, куди і виїхала знімальна група в кінці 1917-го, сюди ж уже в 1918-му Холодна перевезла майже всю свою родину. Саме Одеса стала фатальним місцем в біографії актриси, з яким пов’язано безліч загадкових обставин. Тут Віра Холодна не тільки знімалася разом з групою Дмитра Харитонова, але ще і виступала (іноді з Леонідом Утьосовим) з номерами, які бачили навіть Мішка Япончик і Григорій Котовський.

За час, поки в Одесі обладнали студію, Віра Холодна знімалася в Ялті і виступала з концертами на користь Добровольчої армії, в поїздки вона іноді брала і дочку. Саме в цей період актриса заразилася «іспанкою» – грипом з тяжкими ускладненнями, що вирував в роки Першої світової. Кращі доктори намагалися лікувати пневмонію, але через відсутність антибіотиків, що зрозуміло, впоратися з хворобою було складно. Віра Холодна померла в лютому 1919-го.

Обставини її похорону і породили незліченну кількість пліток і домислів про те, що Віру Холодну отруїли через її роботу на контррозвідку. Також говорили про те, що вона шпигувала для чекістів або для французів, а діагноз «іспанка» був підписаний лікарем під тиском. І до сих пір невідомо, чому прощання з актрисою було не в денний, а вечірній час, настільки раптово, та й при тому, що глядачі не могли розпізнати в покійниці її обличчя – синього, як потім пояснювали – через ретельний грим і бальзамування. За труною Холодної йшли тисячі її прихильників. І тим болючіше, що згодом кладовище, де вона була похована, більшовики знищили. Барельєф на її честь встановили лише через роки поруч з могилою режисера Чардиніна.

Не в останню чергу, загибель Холодної обросла конспірологічними теоріями через фільм «Раба любові» одіозного сьогодні, але колись талановитого Микити Михалкова, де актриса була прототипом головної героїні.

Сім’я Віри Холодної постраждала в роки революції. Її чоловіка Володимира заарештували чекісти, провівши ретельний обшук в московській квартирі, а простіше кажучи – вивізши звідти все цінне майно. Володимира Холодного розстріляли в кінці 1919-го, турботу над дочками взяла сестра актриси Надія, якій вдалося емігрувати в Європу.

Ми ніколи не дізнаємося, через що саме загинула насправді Віра Холодна. Але, так чи інакше, можна стверджувати, що її красу і талант згубив кривавий і брудний час революції та війни, і не важливо, що позбавило її життя – хвороба або політичні інтриги та змови.

Автор: Анастасія Капралова