Перш ніж перейти безпосередньо до теми значення видінь та галюцинацій древніх племен, слід власне з’ясувати, що вони означають. Галюцинації – це відчуття, які здаються реальними, але створюються розумом. Вони можуть впливати на всі п’ять видів почуттів. [1] Наприклад, людина може почути голос, який ніхто в кімнаті не може почути або побачити зображення, яке не є реальним. Ці симптоми можуть бути викликані психічними захворюваннями, побічними ефектами ліків або фізичними захворюваннями, такими як епілепсія або алкоголізм. Лікування може включати прийом ліків для фізичних або психічних захворювань. Сучасна медицина також рекомендує вести здоровий спосіб життя, тобто, пити менше алкоголю та приділяти більше часу для сну. Але слід зазначити, що не завжди це явище розумілося людьми лише як ознака якоїсь недуги чи психічного розладу. Серед найдревніших племен видіння та галюцинації мали свій зміст і часто викликалися спеціально, щоб виконати, на думку вождів, свою сакральну місію. Архаїчні культури використовували наркотичні (психотропні, галюциногенні) рослини в основному з метою досягнення зміненого стану свідомості. Унаслідок такого використання людина встановлювала контакт з надприродними силами, які допомагали зцілювати хвороби, передбачати майбутнє тощо. Існує певна думка вчених, що саме завдяки галюциногенним рослинам людина вперше усвідомила себе і створила перші культи. Наукові дослідження подібних змін станів свідомості, викликаних наркотичними рослинами, почалися досить пізно, в ХХ столітті. Провісником цих досліджень можна вважати ідею Фрідріха Ніцше про існування в культурі двох начал, діонісійського та аполонічного. Діонісійському началу притаманні зміни стану свідомості під час дійств містеріального характеру. Трохи пізніше з’явилися роботи Карла Густава Юнга, в яких автор частково досліджував роль трансових станів в культурі. [1] Однак, ситуація в області вивчення культур остаточно змінилася після появи в 1910 році книги Вільяма Джеймса «Різноманітність релігійного досвіду». У цей час американський психолог Джуліан Джейнс висунув теорію, що древнім культурам був притаманний так званий двухпалатний тип мислення. Це означає, що людський розум в той час складався з двох частин: одна частина відповідала за прийняття рішень, а інша – йшла за ним , і жодна з них не володіла свідомістю в тому сенсі, як її описує сучасна психологія. Психолог стверджує, що в своєму повсякденному житті людина з двухпалатним типом мислення була людиною звичаю, проте, коли з’являлася якась проблема, що вимагала нового рішення або ж врегулювання, більш складного, ніж те, яке вона могла надати звичаю, то напруженого стану, викликаного необхідністю прийняття рішення, виявлялося достатньо щоб спровокувати появу слухових галюцинацій. Двухпалатний склад розуму дозволяв великим групам людей мати при собі вказівки вождя або царя в формі слухових галюцинацій, що не вимагало постійної присутності самого вождя. На думку Джейнса, вербальні галюцинації розвивалися разом з мовою протягом неандертальської ери, як допоміжний засіб збереження уваги і наполегливості при виконанні завдань, що стало потім способом управління великими групами людей. [2] Також слід згадати, що у древніх народностей сенсорні галюцинації можуть бути викликані і за допомогою звичайної сугестії, особливо якщо індивідуум відчуває сильний емоційний стрес (страх або напружене очікування). Очікування є причиною більшості випадків обману зору. Очікування ж, що приводить до справжніх зорових галюцинацій – зовсім інше явище. Сильний переляк, який відчувала людина минулого при якомусь шумі, породжував їх появу у вигляді об’єкта, який міг бути причиною цього шуму. Сильний страх є пусковим моментом ряду фізіологічних реакцій, що впливають на нервову систему і кровообіг, а також здатних викликати зміни, які мають місце в мозку при психічних розладах. Колективні галюцинації досі вивчені недостатньо глибоко, оскільки вони практично випали з поля зору медичної психології. [3]
Варто, мабуть, почати з традицій шаманів південноамериканського індіанського племені басейну Амазонки. Для викликання у себе трансцендентних станів члени племені використовували аяхуаску – це зелена рослина, яка часто використовується в духовній медицині та пов’язана з поліпшенням самопочуття і має потенціал у психіатричній терапії; традиційно застосовується як напій сили, здатний очищати та виліковувати. Галюциногенна суміш, що традиційно застосовується під час шаманських церемоній, призвела до туристичного буму в регіоні, оскільки тисячі західних туристів щорічно звертаються до верхів’я річки Амазонки в пошуках духовного пробудження поза тілом. [4] Аяхуаска піднімає найбільш глибинні елементи підсвідомості, страхи і переживання. Речовини, що містяться в аяхуасці, є інгібіторами моноаміноксидази (MAO). Тому вони можуть бути небезпечними для здоров’я людини при взаємодії з ліками і продуктами, що містять багато тираміну. Для безпечного вживання необхідно дотримуватися дієти протягом деякого періоду часу до і після прийому відвару аяхуаски. Тирамін – звичайна амінокислота, в нормі метаболізується моноаміноксидазою в кишечнику. Після прийому речовин, що пригнічують дію цього ферменту, МАО перестає метаболізувати тирамін, що надходить з їжею. Внаслідок цього рівень тираміну в крові підвищується. Оскільки тирамін в високих концентраціях впливає на гормон адреналіну, цей стан може призвести до гіпертонічного кризу. Під час гіпертонічної кризи тиск може піднятися вище 180, а частота биття серця – понад 100 ударів в хвилину. Люди, які пережили гіпертонічну кризу, розповідають зазвичай, що це був найстрашніший головний біль за все їхнє життя. Також не можна поєднувати аяхуаску з антидепресантами, оскільки в комбінації з МАО вони можуть спровокувати серотоніновий синдром. [4]
Також слід згадати практику виклику галюцинацій серед іншого індіанського племені – які, котрі проживали на території Північної Америки. Вони вважали, що єдиний шлях до мудрості – саме переживання реальності за допомогою галюциногенних рослин. Саме цей шлях, на їхню думку, веде до набуття Сили, за допомогою якого можуть з’явитися «союзники» (джерела сили і помічники). Члени цього племені в основному вживали кактусну рослину пейот. Кактус пейот вважається божественною рослиною, поряд з псилоцибіновими грибами, дурманом. Пейот містить активну речовину – мескалін і саме він вводить людину в психоделічний стан. Під час цього стану, людина відчуває галюцинації, транс і інші зміни свідомості. Місцеві жителі також вірять, що вживаючи пейот, вони можуть поглинути дух, який живе в кактусі, і він дає їм можливість випробувати сильну, духовну силу. Деякі люди використовують пейот для ворожіння, вони вважають, що можуть передбачати майбутнє за допомогою цієї рослини. Однак ефект мескаліна може виявитися вельми непередбачуваним. Усе залежить від людини і від дози. Навіть якщо перший прийом не викликав ніяких побічних ефектів, це ще не означає, що наступний обов’язково буде таким же приємним. Іноді переживання під час вживання мескаліна можуть бути дуже схожі на серйозне психічне захворювання. Зайва похмурість, помисливість, різкі перепади настрою, депресія і тривога не є чимось незвичайним. Людина може мати страх з різкими змінами почуттів і емоцій, які вона відчуває в період дії психоделічної речовини. Серцебиття людини частішає, починає боліти голова, може проявитися розлад шлунку. Рясне потовиділення і нездатність повністю контролювати власні рухи також можуть бути наслідком некоректного використання мескаліна.[5]
Ще слід згадати практику видінь у австралійських племен. Австралійські аборигени, що жили в центральному пустельному регіоні, використовували рослину під назвою пітурі для того, щоб полегшити міжособистісну взаємодію, подолати страх і спрагу, передбачити майбутнє і впоратися з несприятливими обставинами. Невеликі дози рослини, що містять алкалоїди скополамін і гиосциамін, викликали галюцинації та ілюзії. Ще один ефект – відчуженість від часу і простору. Пітурі відігравало важливу роль в суспільному житті аборигенів. Його здатність пригнічувати відчуття голоду і спраги дозволяла аборигенам не тільки пристосуватися до пустелі, але і долати значні відстані в пошуках води і їжі. Щоб посилити наркотичні властивості пітурі, австралійські аборигени змішували рослину з акацією Вірріх. До 50-их рр. XX ст. пітурі практично зникло з флори континенту.[6]
Отже, древні племена входили в стани галюцинації та видінь в основному за допомогою психоделічних рослин. Деякі дослідники-психіатри стверджують, що вищеописані рослини можуть також мати лікувальний ефект на психіку людину, а деякі – що подібні експерименти можуть мати незворотні наслідки на психіку людини.[1]. На наш погляд, організм кожної людини – окрема тема для вивчення та дослідження і не можна стверджувати однозначно про негативний чи позитивний ефект тої чи іншої рослини. Що стосується духовного аспекту, то є припущення, що викликані стани і справді могли змінювати світосприйняття людини. Проте ця тема потребує подальших досліджень та глибшого вивчення, щоб більш точно можна стверджувати вищеописані аспекти.
1. Leo P. W. Chiu (1989). “Differential diagnosis and management of hallucinations” Journal of the Hong Kong Medical Association. t 41 (3): 292–7;
2. Джейнс Д. Сознание и голоса внутри [Електронний ресурс] / Джулиан Джейнс – Режим доступу до ресурсу: http://transmission.lenin.ru/Jaynes-Consciousness.html?fbclid=IwAR1lCr_NCNjfz6f19Ef-tJ-Rdck3uFWBCCpFxxGvNFHhds2PMgRadYFJrFg.
3. Нуркова В. В. Общая психология / В. В. Нуркова, Н. Б. Березанская. – Москва: Юрайт, 2016. – 524 с. – (Бакалавр и магистр. Академический курс).
4. Dennis J. McKenna, Ph.D. Ayahuasca: An Ethnopharmacologic History // Sacred Vine of Spirits. Ayahuasca / Ralph Metzner. — Rochester, Vermont 05767: ParkStreet Press. — P. 40;
5. Grob, CS; McKenna, DJ; Callaway, JC; Brito, GS; Oberlaender, G; Saide, OL; Labigalini, E; Tacla, C; Miranda, CT; Strassman, RJ; Boone, KB (1996). “Human Psychopharmacology of Hoasca: a plant hallucinogen used in ritual context in Brazil”. Journal of Nervous and Mental Disorders. 184 (2): 86–94. Retrieved January 22, 2017;
6. French, P; James, E; Walsh, N (2012). “Analysis of genetic variation in a disjunct, narcotic producing, population of Duboisia hopwoodii (F. Muell.) F. Muell” Muelleria. 30 (1): 65–71.
Автор: Євгенія Хорос
