Можливо, більше за інші види мистецтва саме музика здатна висловити переживання, пов’язані з війною. Попри те, що протягом століть сприйняття військових дій народами й інтелектуалами змінювалося, як і сама концепція війни, марші та гімни, ораторії й симфонічні поеми використовувалися для апології патріотизму та хоробрості. Музика, що була написана під натхненням від битв, допомагала побачити різним європейським народам відчути себе частиною єдиного цілого. Втім, вона лишається актуальною і в наш неспокійний час.
Генріх фон Бібер. «Баталія» (1673)
Віртуозний скрипаль та композитор написав, мабуть, надміру оригінальну сюїту для десяти інструментів, у порівнянні з підходом інших авторів XVII століття. Тут струнні імітують ударні та духові, а тон всього твору взагалі є саркастичним. Марш і пісні п’яних мушкетерів змінює плач поранених. Сюїта, створена для карнавальних урочистостей при дворі Зальцбурга, є водночас повчальною, розповідаючи про неминучу скорботу після битви. Проте, за часів до Просвітництва фаталізм не лякав нікого: війна в мистецтві зображувалася не в апокаліптичних барвах, а як невід’ємна частина життя, тісно пов’язана із задоволеннями й гіркими жартами.
Генрі Персел. «Король Артур» (1691)
Це не класична опера у звичному для нас сенсі, а, швидше, жанр, що їй передував. Так звані семі-опери поєднували співи, діалоги та танці, а семі-опери Генрі Перселла заклали основу британської національної музичної традиції, що знайшла гідне вираження лише в епоху романтизму. «Король Артур» розповідає не про легенди Камелота, а про битви бриттів із саксами, хоча й тут серед дійових осіб присутні чарівники та німфи, котрі застять героям очі фантастичним маревом.
Читайте також про музику епохи бароко: https://plomin.club/baroque-starter-pack/
Антоніо Вівальді. «Тріумфуюча Юдиф» (1716)
Єдина ораторія Вівальді, що збереглася до наших днів, була створена за мотивами біблійної легенди й доповнена підзаголовком «Sacrum militare oratorium» («Ораторія священної війни»). У центрі подій єврейська вдова Юдіф, котра вирушає вбити генерала Олоферна, посланого ассірійським царем для облоги міста Бетулія, щоб той взяв його і стягнув податі. Вважається, що твір Вівальді написано на честь перемоги Венеціанської республіки над турками 1716 року.
Йозеф Гайдн. «Меса часів війни» (1796)
У цей період австрійський композитор писав меси для родини Естергазі, що були різними за тематикою та оркеструванням, але всі вважаються вершиною симфонічного мистецтва. Деякі з творів цього часу відобразили рефлексії Гайдна щодо наполеонівських воєн. «Missa in tempore belli» була десятою римсько-католицькою месою Гайдна. Сповнений натхнення та віри молитовний твір написано в момент, коли французька революційна армія підкорила німецькі та італійські землі й загрожувала вторгненням в Австрію.
Людвіг ван Бетховен. «Егмонт» (1810)
Увертюра Бетховена для однойменної трагедії Ґете звучить із характерним трагічним романтичним пафосом і може за правом вважатися одним із недооцінених творів композитора. П’єса Гете, своєю чергою, була натхненна актуальними подіями, коли наполеонівська армія взяла в облогу столицю Австрійської імперії. Вона розповідає про повстання нідерландського народу, спрямоване проти іспанців, що очолює воєначальник Ламораль Егмонт, вбитий на самому початку революції.
Фредерік Шопен. «Полонез №3, Op. 40» (1839)
Романтичний твір Шопена може стояти в одному ряду за рівнем емоцій та націоналістичного протесту з його ж «Революційним етюдом». Коли Німеччина вторглася до Польщі, і почалася Друга світова війна, на Польському радіо щодня звучав саме цей полонез у ля мажорі, що дає надію на повстання та радість.
Ріхард Вагнер. «Валькірія»: «Політ Валькірій» (1851)
Якщо запитати, яка класична музика у вас асоціюється з війною, здебільшого ми отримаємо відповідь, пов’язану саме з «Польотом Валькірій» Ріхарда Вагнера, уславленим у поп-культурі. Твір відкриває останній акт опери «Валькірія» – другої частини тетралогії композитора «Кільце Нібелунга» й змальовує образ міфологічних войовничих дів, супутниць Вотана, котрі супроводжують земних героїів і забирають полеглих на полі бою на повітряних конях у Вальгаллу. Як би це не звучало банально, але «Політ Валькірій» можна вважати свого роду духовним символом західної культури та уособленням творчості Вагнера, яку сьогодні наші сучасники кенселять за те, що його музика надихала нацистів.
Ференц Ліст. «Битва гунів» (1856-1857)
Симфонічна поема Ліста створена під натхненням від однойменної картини фон Каульбаха, де зображено битву на Каталаунських полях, коли в 451 році Аттіла боровся проти армії під командуванням Аеція. Це легендарна битва, про інтенсивність якої древні свідчили, що «привиди полеглих продовжували злісно боротися ще протягом трьох днів і ночей».
Гектор Берліоз. «Троянці» (1856-1858)
Оперна дилогія Берліоза є вершиною французького романтичного музичного мистецтва, що відродило героїчні образи, але, на жаль, за життя композитора через великий розмір твір, написаний на основі поеми Вергілія, не отримав успіху. Своєю грандіозною оперою Гектор Берліоз мав намір скласти конкуренцію Вагнеру, аби представити світові апологію того, як саме музична складова має домінувати над поетичним текстом. Одвічне протистояння того періоду самобутніх французів німецькій музичній традиції знайшло втілення в одній з найвойовничіших опер в історії мистецтва.
Джузеппе Верді. «Реквієм»: «Dies Irae» (1874)
«Реквієм» Верді був написаний зовсім не для богослужбових цілей, втім, спочатку він не мав нічого спільного і з війною. Однак, сьогодні, завдяки популярності моторошного мотиву «Дня гніву», він широко використовується в кіно та асоціюється з поетичним образом неминучості смерті.
Бедржих Сметана. «Моя Батьківщина»: «Бланік» (1874-1879)
Кожна частина симфонічної поеми чеського композитора присвячена окремому історичному періоду й експлуатує національні мотиви. Героїчна духопідйомна поема «Бланік» завершує попередні епізоди в циклі Сметани та названа на честь легендарної гори – чехи вважають, що в ній спить армія воїнів під проводом князя Вацлава Святого, яка прокинеться і допоможе народові у найтяжчі часи лихоліття.
Густав Голст. «Планети»: «Марс, вісник війни» (1914-1916)
Симфонічна сюїта Голста була завершена ще 1916-го, але її прем’єра відбулася в останні тижні Першої світової. Концепція всього твору пов’язана з небесними тілами, але є не астрономічною, а астрологічною: кожна частина присвячена окремій планеті як глибинному символу та його вираженню в людській психіці. Агресивний «Марс», як відомо, надихнув згодом Джона Вільямса на створення саундтреку до «Зоряних війн».
Моріс Равель. «Концерт для лівої руки» (1929)
І Моріс Равель служив на полях війни під час Першої світової (щоправда, у солдати його не прийняли через недостатню вагу, тому йому довелося приєднатися до медичної бригади), і поранений під час боїв за Австрію піаніст Пауль Вітгенштейн, котрий і доручив композитору-імпресіоністу написати у 1929-му цей твір. За назвою складно уявити, що цей тривожний твір виконується на фортепіано лише однією рукою, проте насправді він написаний для великого оркестру, який вторить головній партії.
Автор: Анастасія Капралова
