Серед людей правих поглядів досить часто можна зустріти поціновувачів фантастичного всесвіту Вархаммера 40000 – любителів настільних та відеоігор, моделістів, але частіше – читачів тематичної художньої літератури. Чому дистопія так вабить? Чому саме такий всесвіт, зображений фантастами, дійсно може стати реальністю?
Давайте розглянемо центральну фракцію на карті Галактики – Імперіум Людини – та розберемося: чому практично всі демократичні інститути в суспільстві людей зникли, а на їхнє місце прийшли залізна дисципліна, ієрархія, авторитаризм і часто-густо тоталітаризм?
Життя людське
Перше, що можна побачити кидаючи погляд на володіння цієї раси – вони займають колосальні території. На момент сорок другого тисячоліття людьми населені мільйони планет, розкиданих по всьому Чумацькому Шляху. Розстановка сил змінюється постійно, володіння Імперіуму то розширюються, то звужуються через міріади подій, що відбуваються в усіх куточках космосу, до яких змогла дотягнутися людина. Новини та накази залежно від відстаней між адресатами і стану нематеріального світу (який може і зовсім перекрутити інформацію) можуть доходити місяцями.
Друге: хоч Імперіум і являє собою об’єднане людство, але, як і кожна імперія, він включає в себе багато культур. Різноманітність полягає не тільки в місцевих традиціях, обрядах, мовах та віруваннях (останні дві речі бодай якось змогли уніфікувати), а й просто розвитку. В залежності від природних та історичних умов, більшість населення різних планет може бути як примітивним та жити в племінних союзах, так і досить розвинутим, маючи в себе на службі складні технології та змогу жити у відносному комфорті. Але у кожного громадянина Імперіуму є своє призначення – навіть неграмотний дикун може тримати в руках лазган чи автомат, і саме багатомільйонні армії рекрутів завжди потрібні в нескінченній війні майбутнього!
Третє виходить з першого: Людство оточене ворогами. Жоден союз не укладається назавжди – абсолютно всі ксеноси (так називають тих, хто не належить до виду людей) діють виключно в своїх інтересах, так само, як і люди. Тому сподіватися можна тільки на себе. Нема до кого звернутися за допомогою, всі тимчасові союзники за першої можливості обертають зброю один проти одного.
Четверте (найголовніше): жадібність і гордість окремих особистостей. Внутрішній ворог часто набагато небезпечніший за зовнішнього. Навіть беручи до уваги вищезазначене, багато планетарних правителів або навіть цілі зоряні системи бажають стати незалежними. Перестати платити Імперіуму десятину, відправляти населення в горнило кривавих воєн, гнути спину на фабриках, які виробляють знаряддя знищення його ворогів, або ж просто зосередити абсолютну владу над шматком території в своїх руках – хіба заради цього не варто ризикнути? Багато хто так і думає – що призводить до військових конфліктів усередині Володінь Людини та розривів життєво важливих постачань різноманітних ресурсів. Через бажання жменьки планет можуть бути приречені на голодну смерть густонаселені планети-вулики, а багаторічні військові кампанії будуть провалені через відсутність підкріплень та озброєння.
Тільки цих причин достатньо, щоб Імперіум Людини мав декілька репресивних органів, що не виявляючи милосердя нищать всіх і все, що може стати загрозою існуванню цієї наддержави, а отже – і всього людства. Будь-яке зволікання у виконанні наказу, сумніви у правильності шляху, несанкціоновані зв’язки з ксеносами, відьмами чи прислужниками демонів – все це може призвести до катастрофічних наслідків для людини.
Вже зараз у якихось регіонах жуки, що прийшли хтозна-звідки, пожирають цілі зоряні системи; ксеноси-пірати грабують планети та поневолюють жителів сотнями тисяч; на кожній планеті чекають слушної нагоди лідери хаоситських культів, щоб віддати їх на розтерзання демонам та зрадникам людства; а в древніх похованнях прокидається від сну одна з найстаріших рас із поневоленими в металі душами, метою якої є знищення всього живого в Галактиці й занурення її в тишу космосу.
Звичайно, в такому великому проекті не обійшлося без корупції та несправедливості – теж гігантських масштабів. Як саме побудована структура керування Імперією Людини та яку роль у житті громадян відіграє релігійний Імперський Культ – розповідаємо далі.
Державна структура Імперіуму
На чолі Імперіуму стоїть (на даний момент – сидить) Імператор Людства, палац якого займає цілу третину столиці Терри (так тут називають планету Земля). Історія того, як він опинився на так званому Золотому Троні заслуговує окремої статті, варто сказати тільки, що він є одночасно правителем держави та її нібито божественним покровителем. Імператор у жодному разі не може покинути свій трон, тому від його імені Імперіумом керує Рада Вищих Лордів Терри, до складу якої входять керівники описаних нижче організацій.
Функціонування наддержави не може обходитись від цілої армії бюрократів – така існує під назвою Адміністратум. Саме ця структурна одиниця й уособлює собою інститут держави. Розмір Імперіуму впливає і на швидкість роботи Адміністратуму – як і зазначалося, розгляд і реалізація деяких справ може займати століття. Яскравим прикладом є «головний офіс» організації на Террі: в деяких чергах громадянам для розгляду своєї справи потрібно стояти поколіннями. Не дивлячись на це, працівникам потрібно віддати належне – надскладна та перевантажена система все ж таки працює.
Підрозділом Адміністратуму є Департаменто Муніторум – вже військова адміністрація, яка займається в першу чергу питаннями комплектації нескінченних армій Людства.
На планетах, підпорядкованих Імперіуму, часто є місцеві традиції та закони. Але для всіх громадян Імперіуму існує єдина збірка законів, обов’язкова до виконання, що була розроблена представниками попередньої організації – так званий Лекс Імперіаліс. Тлумачення та слідкування за його виконанням входять до обов’язків Адептус Арбітрес, неприступні фортеці якої є практично на кожній імперській планеті. Так звані судді (дизайн яких нагадує однойменних служителів закону з коміксу «Суддя Дредд») поєднують у собі функції слідчих, суду, воєнізованого спецназу та катів, у зв’язку з цим мають широкі повноваження, гарне спорядження й озброєння та функціонують незалежно від місцевої влади.
Існують й інші силовики, які підпорядковуються планетарному губернатору. Проблема тільки в тому, що вони фактично є його приватною охороною, й часто набираються з люду, чия лояльність купується за гроші. З результатами такого підходу до охорони порядку іноді доводиться розбиратися суддям Адептус Арбітрес.
Іронічно, що в початковому проекті Імперіуму Людини ніяких релігійних організацій існувати не повинно було: за задумом Імператора, людство мало стати атеїстичним та раціональним, аби захиститися від згубного впливу Хаосу. Але вже під час Великого Хрестового Походу нестача віри вилилася в жахливу громадянську війну між лояльними Імператору силами та тими, хто звернувся до підступних Богів Хаосу, які розпалили та скористалися чварами та пристрастями командирів Походу. Після поразки останніх і після сходження Імператора на Золотий Трон, виснажений Імперіум Людства був змушений обожнити свого Лідера для відновлення надії в серцях громадян.
Адептус Міністорум (вона ж Екклезірахія) – єдина Церква Імператора. Відрізняється максимально можливою нетерпимістю до мутантів, ксеносів, а особливо – до єретиків… що не заважає їй мати досить різноманітні конфесії, які поділяють Імперіум на тисячі єпархій. Але так чи інакше, всі вони керуються Священним Синодом та підпорядковуються Екклезіарху. Через фанатизм своїх управителів Церква постійно свариться з іншими організаціями, але без неї ніяк не можна: проповідники розпалюють віру імперців як у цивільному житті, так і на війні, займаються благодійністю та освітою, й лишається першим бастіоном у боротьбі з прислужниками Руйнівних Сил.
У підпорядкуванні Церкви Імператора є орден монахинь – Адепта Сорорітас, окремі підрозділи якого складають військо Екклезіархії. Його особливість полягає в тому, що в складі лише жінки. Причиною цього стала заборона мати «озброєних мужів» на службі Церкви після кривавої війни з головою Церкви та Адміністратуму, що фактично узурпував владу в Імперіумі. Жіноча армія ж обходить цю заборону. Релігійний фанатизм відображається й на озброєнні – монахині знищують ворогів вогнеметами різного калібру.
Адептус Механікус – союзна імперія кіборгів зі столицею на планеті Марс. Де-юре – незалежні, де-факто – частина Імперіуму Людства. Організація має монополію на обслуговування та виготовлення техніки в Імперіумі. Особливістю цих технофанатів є їх взаємини з механізмами: для них вони є священними, тому кожна взаємодія з технічними засобами супроводжується літургією, а якщо потрібно – цілими месами.
Колись давно людський анклав технократів Марсу був відрізаний від інших колоній. За цей час на ньому сформувався релігійний культ, що поклоняється Богу-Машині та прагне наблизитися до нього шляхом максимальної кібернетизації. Під час возз’єднання людства Імператор провів перемовини з генералом-фабрикатором, після чого був визнаний Омніссією – смертним втіленням Бога-Машини. Це дозволило не тільки уникнути протистояння, а й поставити їх знання та виробничі потужності на службу об’єднаному Імперіуму. Екклезіархія ж після своєї появи часто засуджувала «єретичні» вірування Механікуса, а Інквізиція часто конфліктує з ними через постійні пошуки інженерами-ченцями давно загублених технологій, що інколи призводить навіть до відкритих зіткнень з іншими організаціями держави.
Офіціо Асасінорум є хірургічним інструментом у руках вищих чинів Імперського керівництва. Вбивці цієї таємної та закритої організації діють там, де використання великих армій є неприпустимим або недоречним.
Шість храмів тренують різноманітних елітних солдатів, які ліквідують цілі так, як того потребує ситуація: в їх арсенали входять надточні снайперські гвинтівки, різноманітні отрути, аугментації, що змінюють зовнішність та навіть ксено-зброя. Але найстрашнішою зброєю є самі асасіни. Чого коштують тільки вихованець храму Еверсор – справжня безжальна машина для вбивства, що часто самоліквідується разом із ціллю, вибухаючи від передозування смертельно небезпечними стимуляторами!
Інквізиція – могутня секретна організація, яка займається пошуками всіх тих, хто може завдати шкоди людству: мутантів, єретиків, ксеносів і зрадників. За імперськими законами, служить виключно Імператору. Не входить у підпорядкування Екклезіархії, ба більше – в них виникають взаємні звинувачення в єресі. Це й не дивно: Інквізиція під час своєї діяльності може переступати через закони, відбирати для агентурної роботи будь-яких працівників інших організацій, тимчасово використовувати цілі армії або навіть знищувати планети разом із населенням (операція під назвою «екстермінатус»)! Більш того – всі інквізитори досить автономні та незалежні один від одного, найвище звання в організації – Лорд-Інквізитор – носить більше церемоніальний характер. Але ієрархія все ж таки існує: зазвичай молоді інквізитори дослухаються до порад досвідчених та авторитетних старших колег.
Всередині Інквізиції існують два основні напрямки – «пуритани» та «радикали». Найбільш завзяті представники перших намагаються знищити все, що хоч якось може бути пов’язане з відьомством чи має ксено-походження; а от агенти других без докорів сумління можуть використовувати демонічні артефакти та укладати тимчасові союзи з єретиками та іншими ворогами Імперіуму. Такі способи вирішення проблем не завжди подобаються більшості помірних колег, і велика частина зусиль організації йде на пошуки одних інквізиторів іншими з подальшим з’ясуванням мотивів такої поведінки. Тому страшенна параноя в цій організації – звична річ. Варто також відзначити, що майже всі інквізитори є псайкерами, про яких далі.
Як було згадано вище, однією з груп, яку ненавидить Імперіум, є мутанти. Але для деяких зроблений виняток, оскільки без їхньої роботи людська наддержава перестала б існувати. Найбільш небезпечними, але й найбільш потрібними людству є так звані псайкери.
| Псайкери – люди (в даному випадку), які можуть використовувати енергію Варпу (потойбічного виміру) в реальному просторі. Їх можливості досить різноманітні та залежать від сили самого псайкера. Одні можуть лиш поверхово читати думки, інші ж – екстремально прискорювати регенерацію тіла та пробивати метал телекінезом. Псайкери серед людей – мутанти, й можуть бути дуже небезпечними для людей довкола, оскільки через них у реальний світ може неконтрольовано проникнути руйнівна енергія Хаосу, або навіть демони, що мешкають у Варпі. Сильні псайкери завжди розшукуються Інквізицією. Якщо такий мутант згоден співпрацювати та може контролювати свої здібності – його очікують тренування та служба в Імперіумі. Якщо ні – він так чи інакше буде знищений. Ті ж, кого не задовольняє такий розвиток справ, часто вливається в ряди легіонів єретиків та зрадників, де його з радістю приймають. |
Окрім Інквізиції, вони також є в складі таких організацій:
Адептус Астра Телепатика – розшукують та ставлять на службу людству псайкерів. Головний обов’язок організації – використовуючи спеціально навчених астропатів, відправляти різноманітні дані та накази на величезні відстані. Саме через астропатів здійснюється зв’язок між планетами та цілими секторами.
Адептус Астрономіка тісно пов’язана з попередньою організацією та набирає членів із його числа. Її головне завдання – підтримувати сяйво Астрономікона. За функцією він схожий на полярну зірку – для навігаторів космічних кораблів він слугує орієнтиром під час подорожей крізь Варп. Для підтримки роботи цього маяка використовується психічний хор ста тисяч псайкерів, кожен із яких буде виснажений за два-три місяці та замінений на нового такого ж обраного, що готовий пожертвувати собою заради безпечних космічних подорожей мільярдів людей.
Без Навіс Нобіліте космічні перельоти на великі відстані займали б сотні та тисячі років, а якби кораблі наважилися пройти через Варп без навігаторів цієї організації – їхнє повернення в реальний простір було би під великим питанням. Саме навігатори, що присутні на кожному космічному кораблі з варп-двигунами, дозволили людству так швидко освоїти Чумацький Шлях. Робота навігаторів набагато спрощується завдяки існуванню Астрономікона.
Тотальна війна
Основна тема всесвіту Молоту Війни Сорокового Тисячоліття – війна, яка ніколи не скінчиться. Вижити людству допомагають їхні збройні сили, розглянемо три найголовніші військові організації:
Імперський флот – ті, завдяки кому Імперіум домінує в космосі. Якщо ви бачите п’ятикілометровий готичний собор із величезним тараном на носі, то скоріше за все перед вами важкий крейсер класу «Оверлорд», і його стотисячний екіпаж або захистить вас від чого завгодно, якщо ви на стороні об’єднаного людства… або ви в найкоротші строки зустрінетесь із холодом безодні. Саме флот першим зустрічає загарбника, що хоче відібрати території Імперіуму.
Більшість імперських кораблів розраховані на лобову атаку, тому мають важку броню та озброєння, ефективні на середніх-близьких дистанціях, на яких постріли макро-гармат та ленсів розривають будь-який корабель, а відчайдушні абордажники висаджується в інженерні відсіки та на мостик противника, щоб спричинити різанину серед матросів та обезголовити командування.
Імперська Гвардія (вона ж Астра Мілітарум) – основна військова сила, «Молот Імперіуму». Розмір її настільки великий, що навіть Департаменто Муніторум не може назвати точної кількості військовослужбовців та ресурсів, що витрачається на їх підтримку. Головна зброя: відвага, героїзм, самопожертва, лазерна гвинтівка з багнетом та невичерпний людський ресурс. Саме завдяки цьому Імперіум здобуває перемоги.
Завдяки підтримці важкої артилерії та авіації живі хвилі гвардійців разом із танковими клинами чавлять ворогів Людства в блискавичних атаках. Це в теорії. В реальності ж багато військових кампаній не жаліють ні технічних, ні людських ресурсів задля якнайшвидшої перемоги, а велика кількість загроз постійно порушує будь-які плани. В результаті чого нормальна координація дій стає практично неможливою, і перемога в кривавих битвах залежить від конкретних героїчних постатей. Саме їх життю та боротьбі й присвячена велика кількість літератури всесвіту Вархаммер 40000.
І нарешті Адептус Астартес (більш відомі як Космічний Десант) – елітні підрозділи Імперіуму, «янголи смерті Імператора», вже десять тисяч років беруть участь у найзапекліших битвах в історії. Двометрові надлюди, які самі по собі вже є зброєю, додатково забезпеченні найефективнішим особистим спорядженням, таким як силові обладунки, що можуть витримати попадання протитанкового озброєння. Вони ведуть чернече життя у спеціальних фортецях-базах до тих пір, поки не знадобиться їхня допомога.
Генетично модифіковані воїни створені Лідером Людства виключно для війни в Великому Хрестовому Поході. В складі легіонів під командуванням вісімнадцяти рукотворних синів Імператора вони об’єднали світи, населені людством.
Але половина командирів була спокушена Богами Хаосу, що обіцяли кожному те, чого прагнула його душа: хтось сумнівався в задумі свого батька, хтось ненавидів його за минулі вчинки, а хтось зневажав звичайних людей, для яких вони будували могутню імперію. Це призвело до безжальної громадянської війни, що отримала назву Єресь Горуса (за ім’ям одного з синів Імператора та голови заколоту).
Після важкої перемоги командуваню довелося розділили легіони на ордени, розмір кожного з яких і дотепер не перевищує однієї тисячі солдатів. Не дивлячись на те, що самих орденів наразі існує більше тисячі, космічних десантників завжди бракує, адже поява кожного – дуже довгий та кропіткий процес, що включає в себе відбір рекрутів, хірургічні та хімічні модифікації, смертоносні тренування. Небагато новобранців проходять усі ці етапи, але результат – бойова одиниця, що може замінити роту звичайних гвардійців. Саме тому Адептус Астартес використовуються у найнебезпечніших місіях у всіх куточках Чумацького Шляху.
Боротьба за існування без альтернатив
Імперіум насправді стоїть на кістках та крові не тільки героїчних захисників Людства, а й невинних, що опинилися не в той час і не в тому місці. Але результат – життя мільярдів. Іноді важке та сповнене кошмарів, але все ж таки життя.
Кожен, хто вмирає з молитвою до Імператора на вустах, знає, що все це – не даремно. Принаймні так каже пропаганда Імперіуму.
Існування іншого державного устрою за таких обставин неможливе. Немає часу і можливості проводити голосування, референдуми, федералізацію, дізнаватися про бажання верств населення. І хоча в складі Імперіуму є формально відокремленні від загальної ієрархії організації (такі як Адептус Механікус та Інквізиція), фактично вони все рівно жорстко вбудовані в монолітну структуру цього колосу. Реакція на будь-який подразник повинна бути настільки швидкою, наскільки це можливо, а всіх, хто хоче діяти інакше, покарають – або вороги людства, або вчорашні союзники.
Як буде розвиватися людство та чи зустріне воно гідних опонентів за межами Сонячної Системи – питання, на яке поки що немає однозначної відповіді. Але зрозуміло одне: як і раніше, в кризові часи тільки жорсткі та непопулярні спершу системи управління можуть дати змогу народам вижити. Інші ж у темні години призведуть до занепаду. І всесвіт Молоту Війни змальовує такі часи і людей, що їх переборюють, якнайкраще – хоч і в жанрі фантастики.
Автор: Сергій Заїченко
