З чого почати дивитись французьке кіно: 25 найкращих фільмів від визнаних режисерів. Частина I

Ми звикли ділити кінематограф на національні школи, незважаючи на те, що такий поділ не завжди є коректним. Часто можна почути поняття «французького кіно», яке асоціюється з певними особливостями «почерку» режисерів та кінематографічними інструментами. Насправді воно може бути абсолютно різним, адже протягом минулого століття сформувалось безліч напрямків, працювала велика кількість талановитих авторів, які зробили свій внесок у розвиток кіномистецтва. Пропонуємо своєрідний гід по найбільш видатним кінофільмам від визнаних режисерів, який допоможе почати розбиратися в основних представниках французького кінематографу.

  •  «Подорож на Місяць» (фр. Le Voyage dans la Lune), 1902. Реж. Жорж Мельєс

Картина стала першим науково-фантастичним фільмом в історії кіно. «Подорож на Місяць» пародіює сюжети романів Герберта Уеллса та Жюля Верна. Стрічка вважається шедевром німого кіно, крім оригінального сюжету, вона відрізняється незвичайними спецефектами, які винайшов Мельєс. Кадр, де снаряд потрапляє в око Місяцю, став хрестоматійним.

Що ще подивитись у Жоржа Мельєса: «У царстві фей», «Двісті миль під водою, або Кошмар риболова.

  • «Аталанта» (фр. L’Atalante), 1934. Реж. Жан Віґо

Шанувальниками цього фільму є безліч сучасних режисерів, дана стрічка (до речі, режисерська версія була втрачена та потім відновлена лише приблизно) здійснила величезний вплив на розвиток не тільки французького кіно, а й на кінематограф взагалі. Історія про кохання дівчини на ім’я Джульєтта та капітана старої баржі Жана, яка була відзнята ще в 30-х роках, і до сьогодні дивує глядачів неймовірною поетичністю зображення в поєднанні з відвертістю та реалістичністю, зрілістю авторського почерку.

Що ще подивитись у Жана Віґо: «Нуль за поведінку».

  • «Велика ілюзія» (фр. La grande illusion), 1937. Реж. Жан Ренуар

Незважаючи на те, що в цьому фільмі відсутні батальні сцени, саме «Велика ілюзія» вважається однією з найбільш видатних кінокартин, знятих про війну. Ренуар продемонстрував національні та соціальні протиріччя старої Європи, які призвели до зіткнення. При цьому, зазначають, що стрічка в результаті стала не стільки відображенням подій Першої світової, скільки передвісником вже Другої світової війни.

Що ще подивитись у Жана Ренуара: «На дні», «Правила гри».

  • «Діти райка» (фр. Les Enfants du paradis), 1945. Реж. Марсель Карне

Стрічка про кохання театрального міма Батіста та дівчини Гаранс, яка заснована на зображенні реальних історичних прототипів, вважається одним з найкращих французьких фільмів усіх часів. В американському прокаті її називали французькою версією «Віднесених вітром». Драма розповідає про прекрасну куртизанку Гаранс і чотирьох чоловіків, які люблять її по-своєму: міма, актора, злочинця та аристократа. Фільм намагається відповісти на питання: чи потрібні найцінніші потаємні бажання наших сердець комусь насправді?

Що ще подивитись у Марселя Карне: «Набережна туманів», «День починається».

  • «Красуня і чудовисько» (фр. La belle et la bête), 1946. Реж. Жан Кокто

Цей фільм вважається шедевром візуального мистецтва та одним з кращих у Жана Кокто. Його регулярно цитують сучасні режисери, використовуючи певні деталі й образи в своїх фільмах. Відразу три ролі в стрічці грає Жан Маре, який був довгий час своєрідною «музою» режисера. Використання оригінального першоджерела не завадило Кокто наповнити картину власною міфологією та ідеями, зробивши традиційну казку одним з найбільш метафоричних фільмів 20-го століття.

Що ще подивитись у Жана Кокто: «Орфей», «Заповіт Орфея».

  • «Красень Серж» (фр. Le Beau Serge), 1958. Реж. Клод Шаброль

Стрічка вважається однією з ключових фільмів серед тих, які сповістили початок експериментального напрямку французької нової хвилі. Незважаючи на те, що тут відсутні такі новаторські прийоми, як у інших представників зазначеного вище напрямку, ця кінокартина стала переломним моментом в історії французького кіно. Некомерційний авторський фільм розповідає історію Франсуа та Сержа, історію боротьби з собою та безцільним існуванням, з сірою дійсністю.

Що ще подивитись у Клода Шаброля: «Кузени», «Мадам Боварі».

  • «Чотириста ударів» (фр. Les Quatre cent coups), 1959. Реж. Франсуа Трюффо

Історія про «важкого підлітка» Антуана Дуанеля та його непросте оточення (цей образ у виконанні Жана-П’єра Лео вважається своєрідним альтер-еґо режисера) зіграла величезну роль у розвитку французького кіно. Вираз «чотириста ударів» для французів означає хуліганську поведінку «на межі пристойності». Зухвала і відверта для того часу картина про дитинство сьогодні вивчається у кіношколах у всьому світі. Радимо подивитися фільм, щоб доторкнутися до французької нової хвилі, яку створили дійсно справжні enfants terribles.

Що ще подивитись у Франсуа Трюффо: «Жуль і Джим», «Ніжна шкіра».

  • «Хіросіма, любов моя» (фр. «Hiroshima mon amour»), 1959. Реж. Ален Рене

У післявоєнній Хіросімі протягом 48 годин герої цього фільму переживають коротку історію кохання, яка змінює їх назавжди. Французька актриса та японський архітектор живуть з тягарем страшного минулого, яке викликає страх перед прийдешнім. Але любов, нехай крихка та недовга, відновлює втрачені зв’язки та змушує повірити в те, що їх травми будуть зцілені. Крім того, що стрічка зачіпає актуальні й досить травматичні події 20-го століття, вона відрізняється також оригінальною кіномовою, нестандартною сюжетною структурою, поетичністю мови персонажів.

Що ще подивитись у Алена Рене: «Торік в Марієнбаді», «Кохаю тебе, кохаю».

  • «Небезпечні зв’язки» (фр. Liaisons Dangereuses), 1959. Реж. Роже Вадим

Роже Вадим прославився не тільки тим, що знімав екстравагантні чуттєві кінострічки, але і тим, що задіяв у них своїх коханих – знаменитих актрис 20-го століття (наприклад, Бріджит Бардо, Джейн Фонда). У цій екранізації класичного роману Шодерло де Лакло режисер також зняв свою дружину Аннет Вадим, а в головних ролях представлені справжні ікони французького кіно: Жанна Моро, Жерер Філіп, Жан-Луї Трентіньян. Дію роману перенесено в кінець 50-х років, персонажі представлені французькими буржуа, які ведуть розпусну любовну гру. Життя заради чуттєвих насолод не має сенсу, кому про це знати краще, як не тому, хто мав романи з головними красунями Франції?

Що ще подивитись у Роже Вадима: «Померти від насолоди», «І Бог створив жінку».

  • «Париж належить нам» (фр. Paris nous appartient), 1960. Реж. Жак Ріветт

Кінознавці говорять про те, що саме цей фільм повинен був стати першим у французькій новій хвилі, але через матеріальні труднощі він вийшов значно пізніше, ніж ключові творіння Годара, Шаброля, та ін. Стрічка демонструє світ французької молоді, яка не знаходить собі місця в післявоєнній Європі, розриваючись між різними політичними та інтелектуальними напрямками, перебуваючи в постійних сумнівах. Герої прощаються з романтичними ілюзіями в задушливому місті, в якому доведеться вибрати – на чиєму ти боці.

Що ще подивитись у Жака Ріветта: «Селін і Жюлі зовсім забрехалися», «Чарівна пустунка».

  • «Блукаючий вогник» (фр. Le Feu Follet), 1963. Реж. Луї Маль

Драма знята за мотивами твору П’єра Дріє ла Рошеля, який був написаний під натхненням від подій життя відомого поета-сюрреаліста Жака Ріго. Головні ролі в картині грають справжні зірки французького кіно Моріс Роне та Жанна Моро. Герой стрічки намагається знайти щось, заради чого зможе продовжити жити в сірому буржуазному світі, де він не знаходить чогось справжнього й цінного, де його оточують виключно порожні духовно люди. Все це приводить його до думки про самогубство. У фільмі використано музику одного з головних ексцентриків французької та європейської музики взагалі – Еріка Саті.

Що ще подивитись у Луї Маля: «Ліфт на ешафот», «Лакомб Люсьєн».

  • «Безтямний П’єро» (фр. Pierrot le fou), 1965. Реж. Жан-Люк Годар

У творчості цього режисера важко виділити якийсь один фільм, але радимо почати з дійсно яскравої та показової в плані стилістики Годара стрічки. Картина розповідає про втомленого від заможного та розміреного життя Фердінанда (Жан-Поль Бельмондо), який тікає до морського узбережжя з Маріанною (Анна Каріна) – молодою нянею, у якої неприємності, пов’язані з гангстерами. У візуальних рішеннях фільму величезну роль грає символізм кольорів, який справляє велике емоційне враження на глядача (часто використовуються кольори прапора Франції, щоб зробити акцент на тупиковому стані французького суспільства).

Що ще подивитись у Годара: «Маленький солдат», «Чоловіче – жіноче».

Автор: Анастасія Капралова

поділитись