Що там у Nouvelle droite, або топ-5 свіжих книг від французьких «нових правих»

«Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось?» – казав наш класик, а давньогрецький класик казав, що «все тече». Дійсно, у цьому світі ми не знайдемо жодної речі, яка постійно знаходилася б у нерухомому стані. Хіба що Бог. Те ж саме стосується мислення та філософських шкіл. Хто з вас хоча б краєм вуха чув щось про європейську «нову правицю»? Штука, безумовно, цікава. Але забудьте, що чули, оскільки то все неправда. За 60 років існування напрямок, в загальних рисах пов’язаний з інтелектуальним шляхом Алена де Бенуа, зазнав стількох змін та мутацій, що уже й неможливо сказати, чим «нова правиця» не є. Але попри цей сумний факт, відмовлятися від дефініції зарано: концептуально, естетично, тематично від «старих правих» вони, все ж, значно відрізняються, і як би не хотіли бути чимось іншим, а не «правими», лишаються саме «правими».

Аби допомогти вітчизняному зеленому читачеві розібратися в хитросплетіннях світової правої думки (це слово починає поступово все більше й більше набридати… Уявіть лишень, наскільки воно мало остогидіти Аленові де Бенуа, щоб той дійшов в кінцевому рахунку до апології популізму!), ми вирішили ввести нову рубрику: що там у нувель друат, чи то пак нойє рехте, чи нью райт… Загалом, давати короткі огляди поточної діяльності груп, котрі так чи інакше пов’язують себе з цим інтелектуальним брендом. Вирішили почати з найбільш продуктивної та цікавої з точки зору інтелектуального життя країни, і це, на превеликий жаль юних консерваторів українського розливу (і всіх учнів середніх шкіл взагалі, де єдиною іноземною мовою викладання є англійська), далеко не США, але Франція.

  • Mémoires : Fils de la nation – Жан-Марі Ле Пен

Січень 2018-го року

Жана-Марі Ле Пена (надалі – ЖМЛП) можна називати по-різному: батько, дід, вітчим європейського націоналізму. Єдине, що лишиться – патерналістський зв’язок та величезний авторитет одноокого пірата політичних трибун, гострого на язик, але не завжди спроможного на гострі рішення. І добре, що перший том довгоочікуваних Мемуарів найвизначнішого діяча правого фронту післявоєнної Європи ввібрав у себе всю гостроту висловлювань, а політичні провали та електоральну буденщину лишив другому томові, котрий, можливо, ніколи так і не вийде (ЖМЛП, взагалі-то, нещодавно виповнився 91 рік).

Книга відразу ж стала бестселером: 50 000 копій «Сина нації» розлетілися, як гарячі пиріжки по передзамовленню, так і не потрапивши на полиці книжкових магазинів. Одна, до речі, стоїть в «Пломені».

З Бретані («Ле Пен» по-бретонськи означає «шеф»), через моря і церкви, через службу в Першому десантному полку ФІЛ у В’єтнамі – до парламентської трибуни. А з парламентської трибуни – знову парашутистом в Алжир! Далі буде головування в штабі передвиборчої кампанії Тіксьє-Вінанкура, права опозиція до де Голля і травень 1968-ого. Книга, від якої стає гаряче.

  • Guerre Civile Raciale – Гійом Фай

Квітень 2019-го року

Назву останньої і, за велінням долі, посмертної книги Гійома Фая я перекладати не буду. За такі слова можуть в тюрму посадити. Представники видавництва «Арктос» в тюрму теж не поспішають, тому, видаючи книгу, на яку встигли придбати права за два дні до смерті автора, змінили назву на «Етнічний апокаліпсис».

У цій точці зійшлися всі фантасмагоричні ідеї метра археофутуризму: ісламофобія, очікування катастрофи, загравання з провокативністю та неповторний епатаж. На відміну від попередньої книги, до цієї ми ще не дісталися, тому більш детальний огляд лишимо на майбутнє.

  • Contre le libéralisme: La société n’est pas un marché – Ален де Бенуа

Лютий 2019-го року

Для когось це прозвучить, як біблійне одкровення, але суспільство – це, все ж, не ринок. Виписавшись вдосталь на сторінках десятків журналів протягом десятків років, Ален де Бенуа продовжує компілювати та видавати за нове старі тексти, дещо оновлюючи та редагуючи матеріали. І ось виходить уже третя за останні кілька років дійсно вагома праця, чий компілятивний характер на цінність викладених тезисів не впливає. Це вам не дугінська «Ноомахія».

Щодо останнього: попри схожість назв, книга нічого спільного з російськомовним франкенштейном, що вийшов під заголовком «Против либерализма: к четвертой политической теории» не має. Радимо всім, хто ніяк не може розібратися з природою лібералізму, та всім, хто попри свій дорослий вік продовжує жонглювати сміховинними термінами по типу «право-ліберальний» чи «ліво-ліберальний».

  • Européens d’abord – Жан-Ів Ле Галлу

Жовтень 2018-го року

Лінію Домініка Веннера (дослідження витоків та структур європейської цивілізації) продовжує директор Інституту Іліада Жан-Ів Ле Галлу, колишній секретар «неореспубліканського» Клубу Орлож. Останнє есе автора, назване «Спершу європейці», чи то пак «Європейці понад усе», має на меті розставити всі точки над численними «і», пов’язаними з загальною характеристикою сутності європейської цивілізації. Чудовий стислий, тезовий виклад, після ознайомлення з яким ви впевнено ламатимете носи всім, хто криво погляне на нашу спільну древню спадщину.

  • Sur et autour de Carl Schmitt – Un monument revisité – Роберт Стойкерс

Жовтень 2018-го року

Є всі підстави вважати, що Стойкерс – це позашлюбний син Алена де Бенуа. Вражаюча продуктивність та широкий кругозір лідера бельгійських «нових правих» робить його головним французьким спеціалістом з консервативної революції, і цього разу нам в руки потрапила компіляція статей, пов’язаних з постаттю Карла Шмітта. З благословенням Арміна Молера, Стойкерс продовжує розкривати тонкі матерії міждисциплінарних та міжособистісних зв’язків, що оточують фігуру коронованого юриста Третього Райху: геополітика, роль Доносо Кортеса у становленні децизіонізму, тощо. Книга стала прекрасним доповненням до двох томів «Німецької консервативної революції», що вийшли з-під пера Стойкерса у 2014 та 2017 роках (також, до речі, компілятивних).

Якщо ви можете в мову Бодлера і Наполеона, то можете ознайомитися з цією книгою в бібліотеці «Пломеня».

Світ кудись невпинно рухається: рухається Земля навколо Сонця, в складі нашої галактики рухається сама Сонячна система, а галактики рухаються по відношенню одна до одної. Принаймні так говорять астрономи. А зі всіма цими космічними тілами рухається і політичний дискурс. Якщо ви не хочете бути поглиненим жахливою пітьмою політичної неосвіченості, або ж не хочете і далі набирати на виборах по 2 відсотки, то просто зобов’язані слідкувати за розвитком «високої», у порівнянні з українською, політичної культури Європи.

Автор: Сергій Заїковський

поділитись