Німецький художник Вільгельм Петерсен (нім. Wilhelm Petersen; 10 серпня 1900 – 22 травня 1987) з’явився на світ разом з новим 20 століттям – у 1900 році, що досить символічно, адже на його долю випали майже всі найсуворіші випробування того часу.
Петерсену вдалося стати насправді знаковою фігурою в мистецтві нацистської Німеччини – учасник чисельних виставок, в тому числі «Великих німецьких виставок» (у 1937, 1938 та 1940 роках). Його картини охоче купували представники партійної верхівки і навіть сам Адольф Гітлер. Однак, окрім мистецтва, художник чимало років присвятив війні.
У 16-річному віці Петерсен вступає до Школи декоративного мистецтва у Гамбурзі. Проте під час навчання юнак не полишає задуму відправитись на фронт. Досягнувши мінімального призивного віку, 17 років, Вільгельм Петерсен вступає до війська, однак до кінця Першої світової війни залишалося зовсім трохи, художник просто не встиг взяти повноцінну участь в ній. Однак вже у листопаді 1918 року Петерсену випала нагода надолужити бойовий досвід. Буквально найперша сутичка вірних присязі військових із червоними моряками у Вільгельмсхафені не обійшлась без участі молодого Петерсена, і сталося так, що перша кров Листопадової революції пролилася з рани в його голові.
Відтоді художник не полишає справу боротьби з комунізмом. Вступивши у фрайкор – Морську бригаду капітана Ерхардта – він бере участь у грудневих боях за Берлін. Наступні два роки проходять у боях з червоними по всій Німеччині. Деякі джерела згадують про те, що Петерсен перебував у лавах Балтійського Ландсверу та воював проти Червоної армії в Латвії та Естонії. Достовірно відомо про участь художника у путчі Каппа – Лютвіца в 1920 році.
Відтоді як «Післявоєннні війни» стихли, Петерсен влаштувався моряком на човні, що курсував у межах Північного моря. У 1924 році художник нарешті повертається до мистецтва.
Петерсен надихається естетикою «Північного відродження», а надто – ранньонідерландським живописом. Художник відверто наслідує цю естетику, відтворює фламандську техніку. Йому повністю вдається наново відродити ту саму неповторну фламандську «замріяність» картин, при цьому Петерсена важко назвати суто «наслідувачем» чи копіювальником – надихаючись минулим, художник насправді випрацьовує свій неповторний стиль.
Основною темою творчості Вільгельма Петерсена у міжвоєнний період стає краса людей півночі – германців та скандинавів. Особливе місце в його творчості відведено жіночій вроді – з його полотен замріяним поглядом на нас дивляться північні красуні. Бездоганні обличчя, золоте волосся – ідеалізовані образи схожі на ті, що оспівувалися поетами – міннезінгерами.
Германська міфологія також була джерелом натхнення для Петерсена. Значна частина малюнків та живописних робіт художника пов’язана з Піснею про Нібелунгів. Скандинавські саги також ставали поживою для натхнення Петерсена, на його малюнках з’являються човни вікінгів, що долають бурхливе море.
У 1927 році Вільгельм Петерсен переїздить у Берлін. Там він знайомиться з Альфредом Розенбергом, який долучає художника до політичного життя – Петерсен стає до лав СА та стає членом НСДАП.
Встановлення диктатури націонал-соціалістів у Німеччині зумовило стрімкий кар’єрний зліт художника, він зайняв почесне місце серед визнаних та шанованих митців Третього Райху. Однак вже о 1938 році Петерсена було мобілізовано до війська. Перейшовши у підпорядкування СС, Петерсен бере участь у Польській та Французькій військових кампаніях. З початком німецько-радянської конфронтації Петерсен у складі дивізії СС «Вікінг» відправляється на східний фронт. Наступні чотири роки знову пройдуть у важкій боротьбі з більшовизмом.
Бойовий шлях дивізії детально описано в книзі Леона Дегреля «Кампанія в Росії». «Вікінг» переможним маршем пройшов через звільнену Україну, взяв участь у запеклих боях на Донбасі взимку 1941-42 років, у блискавичному наступі на південь влітку 1942, та боях на Кавказі, у масштабній битві за Харків влітку 1943, та наприкінці року потрапив в оточення під Черкасами звідки з боями проривався взимку 1944-го, далі шлях дивізії пролягав через Польщу та Угорщину до Австрії, де «Вікінг» зустрів кінець війни.
Вільгельму Петерсену довелося від початку до кінця пройти цей непростий шлях. Перебуваючи на фронті, Петерсен робить чисельні замальовки, ескізи та малюнки на тему війни. Перебуваючи у відпустках художник навіть встигає створювати живописні твори. Один з таких – «У майстерні художника», на цій картині Петерсен зобразив свою родину.
У 1945 році на фронті Петерсен втрачає одне око, що в подальшому значно ускладнить його роботу.
У повоєнний період Вільгельм Петерсен працює ілюстратором у журналі Hörzu, а також ілюструє дитячу літературу. «Нацистське» минуле художника часто створювало йому перепони у роботі, траплялося навіть що деякі дитячі книжки вилучали з продажу через те, що в них є малюнки «есесівця».
Зрештою наполеглива праця художника вже в 70-ті роки нарешті повернула Вільгельму Петерсену визнання. У 1975 він як книжковий ілюстратор отримує почесну премію Фрідріха Геббеля. В той самий день у «знак протесту» проти нагородження «нацистського художника» представники так званого «антифашистського руху» здійснили підпал будинку Петерсена у Ельмсхорні. Втративши домівку, художник втратив разом з нею третину своїх робіт. Ця прикра подія підточила життєві сили Петерсена. Через 2 роки він втрачає зір, що робить подальшу роботу художника неможливою.
У 1987 році Вільгельм Петерсен помирає.
Його життя – це життя творця краси та борця за неї, і водночас непримиримого ворога потворності в обличчі комунізму. Життя художника, що свято вірив у свої ідеали та слідував їм до кінця.
Автор: Руслан Лубинський
