Їх боялися, зневажали, висміювали та переслідували. Відьмами лякали дітей та чоловіків або ж зверталися до них за допомогою. В уявленні простих смертних людей відьми постають у різних образах: старою жінкою з великим носом та бородавками або ж спокусливими молодими жінками.
По-різному їх зображували й митці, адже тематика темних жіночих образів не оминула їх витончену уяву. Ми представляємо вам добірку полотен, що відображають повсякденне відьомське життя.
Перші полотна, що ми розглянемо сьогодні, належать іспанському майстру Франсіско-Хосе де Гої.
У 1821-1823 році у власному будинку Кінта-дель-Сордо, котрий в народі іменували будинком глухих, на стіні розміром більше ніж 4 метри Гоя створив розпис «Шабаш відьом». Водночас він працює над рядом так званих «Похмурих картин». Близько 14 фресок згодом були перенесені на полотно та нині зберігаються у музеї Прадо.
Загалом Гоя створив серію з шести полотен на відьомську тематику на замовлення герцога Осуна: «Політ відьом»,«Закляття», «Шабаш відьом», «Відьомська кухня», «Зачарований силою» та «Кам’яний гість». Полотна нині знаходиться у різних куточках світу в мистецьких музеях.
«Політ відьом» зображує відьомське знущання з чоловіка: три фігури у ковпаках підіймають чоловіка у повітря, чи то з для сміху, чи то з лихими намірами. Ще одна чоловіча фігура, проходячи повз відьомської забави, всіляко намагається себе уберегти: накриває чоло білою драперією та складає руки у захисному від лихих намірів жесті.
На інших полотнах з серії Гоя зображує як жертвоприношення, так і відьомську кухню. Сам художник доволі іронічно ставився до даної тематики: висміював забобонність та висловлював протест проти діяльності іспанської інквізиції.
Луїс Рікардо Фалеро – іспанський художник 19 століття. Здебільшого працював у техніці олійного живопису над містичними темами: шабаш, відьми, потойбічний світ. Він також цікавився астрономією, що проявляється у його творчості, зокрема у полотнах «Весілля комети» та «Зірки-близнюки».
На полотнах Фалеро німфи та відьми привабливі молоді жінки, частіше – традиційно руді. Найбільшої популярності його роботи набирають у США, завдяки друкованим репродукціям.
Альбер Жозеф Пено – французький художник, що жив та працював на рубежі 19-20 століття. Найбільшу славу автору принесли його зображення оголеної жіночої натури в містичних образах, здебільшого відьом.
Образи на його полотнах – характерні жіночі персонажі епохи «fin de siecle». Більшої уваги Пено приділяє образам та фігурам, в той час, як оточення зазвичай не має чітких силуетів.
Вільям Мортенсен та його пікторальні фотографії свого часу викликали обурення у глядачів. Антихрист в очах своїх сучасників та все ж геній він створював потойбічний світ у фотокартках, частими гостями яких були й відьми.
У 1920-х роках, поки сучасники прагнули отримати від фотографії максимальної деталізації, Вільям Мортенсен віддав перевагу пікторіалізму. Його роботи, більше схожі на офорти, були кореговані чорнилами, лезами та вугільними олівцями вже на стадії готового віддруку. Після такої корекції фотографії втрачали ознаки реальності, і часом, їх помилково можна віднести до витворів друкованої графіки.
Однією з найбільш відомих робіт Мортенсена вважається «Після шабашу» 1927 року.
В полотнах прерафаелітів відьми постають в зовсім інших образах. Тут варто згадати пристрасть братства до літературних образів, не виключенням стають і відьми.
Це не просто збірний образ, заточений у витончених оголених жіночих фігурах. В образах з полотен можна впізнати відомих літературних та міфологічних персонажів: Медея, Вів’єн, Елеонора.
Всі вони є втіленням згубної жіночої сили, і традиційно члени братства втілювали цю силу у рудих привабливих жінках.
«Медея» Фредеріка Сендіса у 1868 році була відхилена від участі у Літній виставці, проте, ймовірніше через внутрішні сварки, аніж художні суперечності.
В оточенні окультних символів Медея готує отруту з повними ненависті очима. Реалістичне зображення Медеї та декоративне тло гармонійно поєднуються.
Образ Медеї став одним з улюблених у митців вікторіанської епохи та художників Ар-нуво. Зокрема Альфонса Мухи та Джона Вільяма Вотерхауса.
Генріх Фюзелі – майстер нічних кошмарів. Сучасники говорили про нього «шекспірівський художник» через глибоке знання його творів та любов до їх ілюстрування. Фюслі міг декламувати Шекспіра будь-де, вражаючи своїми знаннями.
Генріх Фюзелі зобразив відьом за традицією старих казок: лякаючі довгі пальці, потворні обличчя з крючкуватими носами, все в кращих традиціях казкових історій.
Його полотно «Три відьми» не насичене декоративними елементами або ж символами, що вказували б на містичне походження жінок. Але трьох відьми ми так само зустрічаємо у «Макбеті» Шекспіра – полотно Фюзелі є своєрідним візуальним супроводом.
«Я маю всі вітри за того.
Буйні вітри загудуть,
Всі чотири нападуть
На мале судно.
Я зроблю йому причину,
Не засне і на хвилину,
Буде тямити мене,
Сам себе він прокляне!
Сім ночей без престанку
Буде мати лихоманку.
Хоч йому не згине човен,
Та вже ж буде лиха повен».
Автор: Анна Збаражська
