5 майстрів фальсифікацій у живописі

5 майстрів фальсифікацій у живописі

Фальсифікування живописних творів – справа прибуткова, та все ж, робота пов’язана з певним ризиком. Деякі майстри вдаються до фальсифікацій через брак коштів, деякі для особистого визнання, деякі аби довести світові хиткість системи арт-ринку. Ми пропонуємо вашій увазі 5 найбільш відомих фальсифікаторів у живописі. Кожен з них мав власну цікаву історію підробки та викриття.

1. Хан ван Мегерен

Хан ван Мегерен фальсифікування

Одним з найвідоміших фальсифікаторів ХХ століття був Хан ван Мегерен, що фальсифікував роботи Яна Вермеєра, Пітера де Гоха, Герарда Тер Борха, Франца Хальса та інших.

Вважається, що він продав робіт на суму близько 30 млн доларів та ставив відомим на весь світ як «людина, яка обманула Герінга».

Фальсифікувати роботи він почав після критики мистецтвознавців в його адресу. Коли він зрозумів, що його кар’єра, як митця, не матиме продовження він вирішив довести свій талант фальсифікаціями.

Історія викриття його фальсифікування є доволі цікавою та ефектною. Ван Мереген був звинувачений владою у продажі культурних цінностей нацистам, зокрема через продаж роботи «Христос і судді» рейхсмаршалу Герману Герінгу. За продаж культурних пам’яток ван Мегерен був засуджений до смертної кари. Проте, він вирішив, що краще зізнатися у фальсифікації, а ніж поплатитися життям за продаж ніби-то справжнього Вермеера. Після зізнання покарання замінили на тюремне ув’язнення терміном в один рік, проте, через місяць після проголошення вироку Мегерен помер від серцевого нападу.

2. Ельмір де Хорі

Ельмір де Хорі

Деякі фальсифікатори не лише підробляли живописні полотна, але й власну біографію. Ельмір де Хорі (насправді Елемер Альберт Хофман), угорський художник, займався фальсифікаціями здебільшого мистецтва новітнього часу. На відміну від ван Мегерена він не був переданий суду, і достеменно невідомо кількість його сфальсифікованих робіт.

Де Хорі почав заробляти на фальсифікаціях Пікассо, а у продажі картин йому допомагав його агент Жак Шемблер. Після переїзду до Маямі він став практикуватися у відтворення стилістики таких майстрів як Гоген, Ренуар, Матісс та Модільяні.

Перша підробка була викрита у музеї Гарвардського університету, через що де Хорі був узятий під арешт, проте невдовзі звільнений (за словами Де Хорі, він підкупив однієї зі своїх фальсифікацій служителя закону).

Де Хорі декілька разів намагався здобути славу власними авторськими творами, проте безрезультатно. Хоча після смерті його авторські роботи стали значно більше популярними.

За життя Де Хорі про нього було знято документальний фільм (реж. Орсон Веллс, «Ф як фальшивка») та написано книгу (Кліффорд Ірвінг «Фальшивка»), через зростаючу популярність влада відновила розслідування справи фальсифікатора. У 1976 році мала відбутися екстрадиція де Хорі до Франції, проте дізнавшись про це, де Хорі прийняв смертельну дозу снодійного, уникнувши покарання.

3. Вольфганг Бельтраккі

Вольфганг Бельтраккі

Вольфганг Бельтраккі, німецький фальсифікатор, що здебільшого орієнтувався на роботи авангардистів та експресіоністів. Після арешту він здобув надзвичайну популярність: видав збірку мемуарів з в’язниці, постійно дає інтерв’ю та знявся у фільми про себе.

Найголосніша та найбільш вдала його підробка стала копія картини Макса Ернста «Ліс». Навіть дружина Ернста була вражена такою якісною підробкою картини її чоловіка.

Бельтраккі працював разом зі своєю дружиною Хеленою та її сестрою. Аби у покупців не виникало питання відкриття такої великої кількості раніше невідомих робіт, Бельтраккі з дружиною створили легенду про колекцію Егерса, нібито дідусь Хелени, Вернер Егерс, був коллекціонером. Бельтраккі навіть виготовив фотографії з Хеленою в одязі її бабусі та зштучно зістарив.

Викриття фальсифікацій відбулося у 2006 році. На аукціоні Lampertz за два с половиною мільйони була продана «Червона картина з конями» рейнського імпресіоніста Генріха Кампендонка. Анонімний покупець, окрім мистецтвознавчого аналізу замовив також і хімічну експертизу, за якою було виявлено титанові білила, що виникли лише у 30-тих роках, вже після створення оригінального полотна. На такій дрібниці фальсифікування Бельтракі було викрито. І 27-го жовтня 2011 року, в залі Кельнського суду був оголошений вирок: Бельтраккі отримав термін у 6 років, дружина – 4 роки, сестра дружини – 1,5 року.

Після виходу з в’язниці у 2015 році Бельтракі став медіа персоною. Він відкриває виставки з фальсифікаціями під власним іменем, дає інтерв’ю та розповідає як потрібно фальсифікувати полотна.

4. Пей-Шен Цянь

Пей-Шен Цянь

А от китайський фальсифікатор з Нью-Йорку Пей-Шен Цянь втік назад до Китаю уникнувши покарання, на відміну від його спільників. Стати фальсифікатором йому запропонували два іспанці, що зустріли його на вулицях Нью-Йорку коли він намагався продавати власні картини. Після викриття справи стало відомо, що їм вдалося заробити на фальсифікуванні близько 80 млн доларів.

Цей гучний скандал став причиною закриття великої галереї Knoedler, що працювала близько 165 років. Саме через цю галерею, арт-дилер Глафира Розалес продавала картини китайського фальсифікатора. Галерея наполягає на тому, що нічого не знала про підробки. Сама Розалес була засудження, проте за співпрацю зі слідством термін ув’язнення був скорочений.

Пей-Шен Цянь спеціалізувався на фальсифікаціях творів Джексона Поллака, Марка Ротко, Роберта Мазервелла, Віллема де Кунинга.

5. Том Кітінг

Том Кітінг

Том Кітінг, майстер фальсифікування з Англії, залишав для експертів невеликі підказки, що вказували на підробку. Робив він це навмисно, адже головним мотивом Кітінга були не гроші, а підривання системи сучасного ринку мистецтва, який він вважав гнилим.

Здебільшого він займався підробками таких майстрів як Рембрандт, Тіціан, Пітер Брейгель, Рубенс, Гейнсборо та інші великі майстри.

Завдяки знанням реставратора він точно відтворював техніку та технологію старих майстрів.

У 1970-х роках він дав інтерв’ю для The Times, розкривши таємницю свого ремесла. Проте, йому вдалося уникнути ув’язнення через стан здоров’я та зізнання.

Автор: Анна Збаражська

поділитись