Ми звикли, що в сучасності поняття «мережа» використовується в основному для позначення Інтернету. Але насправді дане поняття є набагато ширшим. Сам термін має у своїй основі зв’язок – певні елементи, які сполучені між собою за конкретним спільним принципом. Мережею можна назвати асоціативний ряд, біологічний ланцюг живлення в природі, утворення нових знайомств, чергу, тощо. Зв’язок є своєрідним маршрутом – ланцюгом від пункту А до В, від В до С і так далі. Завеликий ланцюг із розгалуженнями перетворюється на мережу, а мережа – на систему. Мережа стає системою тоді, коли вона здатна функціонувати самостійно, має активні можливості для потенційного розширення та аналізу власних даних.
Поняття маршруту можна знайти ще в Георга Зіммеля – в більшості його есе з філософії культури, де прослідковується осмислення процесу, який ми наразі називаємо мобільністю. Маршрут як сполучення пункту А і В і як утворений таким чином зв’язок між ними є основою для системи. Кожен з нас створює безліч таких взаємозв’язків, а епоха Інтернету лише сприяє цьому процесу. Ми розгалужуємо власні інтереси, розширюємо коло знань, кількість знайомих, сфери впливу. Така ризома лежить в основі будь-якого мережевого маркетингу і, звичайно, фінансових пірамід – тому більшості добре знайома. Таким чином, наразі вся планета є глобальною, постійно діючою мережею, що містить в собі безліч таких зв’язків: соціальних, фізичних, культурних тощо. Утворюється система, яка охоплює всі сфери життя людини і впливає на них.
Суспільство мережі в сучасності – це не лише Інтернет-спільнота. Наразі все населення планети можна назвати наявним суспільством суцільних мереж, які переплітаються між собою в одну глобальну систему. У кожного з нас є власний ланцюг, який перетворюється на мережу і перетинається з ланцюгами і мережами інших людей. У кожного є список прочитаних книг, коло інтересів, запити у Google, куплені товари. У нас є друзі та знайомі – це ланцюг. Але багато з них знайомі між собою і це вже – мережа. У нас всіх є спільні знайомі, про більшість з яких ми навіть не в курсі – але в курсі система. Теорія шести рукостискань, наприклад, є однією із можливих версій функціонування глобальної системи. І таких ланцюгів, мереж, підсистем у кожного з нас – безліч. А їх переплетення і взаємозв’язок і є однією глобальною світовою коннектною системою, яка самоорганізується і частиною якої ми всі вже давно є.
Така проста річ, як смартфон стає буквально «третьою рукою», бо через нього ми керуємо власним життям: від приватних повідомлень до банківського рахунка. Заволодівши ним, можна дізнатися про людину все: листування з іншими, історія переглядів, використовувані додатки та їх дані, фото і відео, доступ до робочих документів та мейлу. Вкрасти аккаунт нині – гірше за втрату паспорта і більше схоже на викрадення обличчя: наше приватне життя настільки інтегрувалося в сферу електронного, що назвати його приватним з кожним днем все складніше і складніше.
Віртуальна комунікація як частина нової системи
Віртуальна реальність трансформує взаємостосунки в нову площину – і справа тут зовсім не у «друзях» в соціальних мережах. Реальна комунікація доповнюється віртуальною, що надає можливість для створення додаткових опцій спілкування. Коментарі, лайки та відвідуваність сторінок один одного тепер стає ще одним мірилом значущості особистості. Виникають нові питання щодо соціальної взаємодії тих, хто спілкується як і в соціальній мережі, так і в реальному житті. Чи необхідно слідкувати за останніми оновленнями постів, фото та сторіс своїх близьких друзів? Тобто, це є етичним обов’язком, якщо ти прагнеш продемонструвати своє добре ставлення до людини, чи це не обов’язкові дії і марна трата часу? Чи можна ображатися за «лайки», які твоя кохана людина поставила під фотографіями своїх колишніх партнерів? А спілкування в мережі прирівнюється до спілкування в реальності? Здається, що ми ніколи не знайдемо відповіді на ці запитання, бо вони вже давно стали буденною частиною нашого життя, а не окремим актуальним предметом для філософського осмислення чи психологічного аналізу.
В Інтернеті поняття зв’язку відображається найбільш яскраво. Те, що з одного боку можна вважати зручностями інформаційної епохи – насправді є результатом не лише систематичного збору інформації, а й створенням нового формату взаємодії людини та машини. Відтепер певний «коннект» став глибшим, адже утворюються нові зв’язки в людському світі: між людиною і безпосередніми технічними гаджетами, між людиною і товарами, людиною і ботами, людиною та геолокацією, тощо. Техніка надає нам можливості для утворення все нових і нових зв’язків і розширення власної системної павутини – контактів, хобі, поглядів. Система існувала завжди, як і суспільство мережі, проте саме Інтернет надає їй нового витку розвитку і прискорює можливості для її створення.
У праці «Галактика Інтернет» Мануель Кастельс намагається максимально об’єктивно розглянути феномен Інтернет-спільноти та віртуальної комунікації, зазначивши подвоєне значення всесвітньої павутини. Адже з одного боку Інтернет виступає як символ об’єднання суспільства, розширює межі спілкування та створює нову платформу для діалогу загалом. А з іншого – він же і є причиною відчуження людства від реальності та його перехід на інший, несправжній вид існування. Розширення кола спілкування не завжди впливає на якість самого процесу, а віртуальність не може стати замінником справжнього життя. Тим не менше, як зазначає автор, питання першопочатково потрібно формулювати інакше: як правильно оцінювати Інтернет-комунікацію в контексті змінення самої системи соціальних відносин? Адже вона також трансформується згідно з викликами часу. Структура соціальної взаємодії змінюється і більше не має прив’язки до конкретного локального утворення. На передній план виходить еволюція зв’язків у соціумі та його нових формах і засобах вираження.
Система зв’язків як аналітична машина
Загалом, основою всього сучасного життя в різних сферах виступає взаємозв’язок. Спочатку робиться легкий перший крок – встановлення першої «ниточки». Після цього уже активна система пропонує варіанти для створення нових зв’язків, з яких людина обирає найбільш актуальні для себе. Поступово, крок за кроком, утворюється власна «павутина» – система все більш глибоко аналізує все більшу кількість зв’язків у кожній такій павутині, аби надалі пропонувати корисніші та актуальніші можливості для її розгортання кожному з нас. Врешті-решт, ми опиняємося у становищі, коли система знає нас, наші можливі бажання та звички краще за нас самих. Дивно? Скоріше, доволі банально і передбачувано. Адже своєю власною активністю ми абсолютно добровільно надаємо системі контроль над собою, поповнюючи її все новою інформацією. А вже функціонуюча, глобальна система здатна проводити аналіз кожного власного елемента куди краще – ми абсолютно не усвідомлюємо певні процеси у власному житті. А от система їх вираховує доволі легко.
Інтернет, як глобальна світова система, є чудовим прикладом утворення зв’язків. Наприклад, соціальна мережа. Спочатку користувач реєструється та надає первинні дані: місце проживання і народження, навчання, роботи, контактні дані, дату народження. Вже сам факт надання цієї інформації утворює своєрідну точку А, від якої система починає розгалуження «маршруту» до потенційних точок В. Навіть якщо користувач нікого не додасть у друзі (особливо серед своїх реальних знайомих) – для системи буде достатньо навіть початкових даних, аби надавати рекомендації інших користувачів, пабліків та новин відповідно до віку, статі, місця проживання, тощо. Після початкового етапу він додає перших друзів – серед тих, кого знає в реальному житті. Друзі – це вже більш реальні, міцні зв’язки. Серед них вже мережа здатна аналізувати, чиї новини та фото є цікавішими для початкового користувача – відповідно, саме вони й відображатимуться вгорі стрічки новин. Соціальні мережі знають про наші справжні відносини з іншими реальними людьми багато корисної інформації. Можна брехати друзям і навіть собі, але якщо ти заходиш на сторінку конкретної людини тричі на день, або шукаєш спортклуб, або читаєш форуми на психологічну тематику – система вже знає про це, вже проаналізувала цей факт як певний пункт А і вже підготувала для тебе підбірку корисних варіантів, один із яких стане пунктом В. Ти обов’язково отримаєш повідомлення про те, що ця людина виклала нові фото, отримаєш рекламу кросівок Nike та цікаві посилання на зразок «Потрібна допомога бога? Телефонуй!». Новий зв’язок створено – ура! Останній етап – викладення процесу власного життя в Інтернет за допомогою постів, фото, геолокації та відгуків. Відтепер система має доступ до всього – не лише друзі, контактна інформація та основні відомості життя, але й локальні місцезнаходження, особисті переживання і думки, способи проведення часу, тощо.
Система має кращу пам’ять, ніж ми і не схильна брехати – зовсім не дивно, що вона знає нас самих набагато краще.
Наш Google-акаунт стає кращим за будь-яку характеристику і розуміє наші вподобання краще за нас самих. Купуємо онлайн стіл – а сайт пропонує купити ще й крісло. Шукаємо авіаквитки – пошук пропонує нам готелі в тому ж місті. Фейсбук радить нам додати у друзі тих, з ким ми просто стояли поряд у черзі і паралельно спілкувалися протягом 30 хвилин. Хіба не зручно? Інтернет виступає як інструментарій для розв’язання життєвих проблем. І та особиста інформація, яку ми надаємо мережі – є своєрідною платою за зручності епохи. Адже хіба не приємно отримати знижку на готель, якщо ти щойно купив квитки закордон? Круто, коли можна довго не шукати симпатичну людину, з якою ти щойно так цікаво говорив за чашкою кави цілих пів години, хіба не так? Вигідно економити час на пошук цікавих подій, просто увімкнувши геолокацію і дізнавшись про все цікаве, що проходить поряд, правда? Навіть якщо питання готелю ще не вирішено – вже виникає бажання його забронювати. Не втрачати ж знижку! Можливо, не дуже й хотілося поповнювати коло своїх потенційних друзів – проте цілком можливо, що доведеться. Адже якщо ти не додав людину з рекомендацій у Фейсбуці – це не означає, що вона не зможе додати тебе. Показав свій маршрут пересування містом і свої регулярні місцезнаходження – ну той що, зате зручно, коли система думає за тебе. Основний аспект мережі наступний: ти бачиш інших, але й інші бачать тебе. Залишатися невидимкою в Інтернеті тепер все більш складно.
Насправді, особливого ризику від знаходження в системі не має. Тому галас, який спричиняється активними людьми з гаслами «за нами всі стежать – обертаймо свої мобільні фольгою» не є вагомою підставою для утримання від повноцінного соціального життя та переходу на виживання в лісах. Але розуміючи принцип функціонування механізму, частиною якого ти є, дозволяє краще керувати собою і власними ресурсами. Можна усвідомлювати, що більшість інформації про кожного з нас вже давно відомо, але у кожного все ж таки залишається маленька часточка того, що можна інтровертно заховати від усього світу. Але загалом, слід не всіляко уникати мережі, а застосовувати основний її принцип про відкритість елементів собі на користь. Адже насправді система дійсно надає широкі можливості для пошуку – ідей, знань, людей. Можливо, нашим нащадкам буде соромно за те, що ми не використовували такий глобальний ресурс для розширення власного життя, тому слід робити це вже зараз.
Автор: Катерина Лобанова
