Жовтень виявився немилосердним, буквально засипавши нас музичними релізами. Ми пропонуємо вам пройти цей шлях із нами через окопи Першої світової, крізь туман дощового міста, під північним сяйвом Ісландії, крізь легенди й фольклор. Все заради возз’єднання з найприкметнішими альбомами минулого місяця.
1914 – Where Fear And Weapons Meet
Як ніколи приємно відкривати нашу добірку з потужного релізу львівського дум металу, присвяченого Першій світовій. Новий альбом 1914 випущений на австрійському лейблі Napalm Records. Альбом відкриває трек FN .380 ACP#19074, назва якого відсилає до браунінга, з якого Гаврило Принцип здійснив у Сараєво доленосний постріл. І якщо від вигуку «Welcome to Sarajevo!» у вас не холоне кров у жилах, можливо, слід просто зробити трохи гучніше. Кожна наступна композиція це повноцінна історія, що розкриває окремі епізоди та історії війни: Месенську битву, битву при Вімі, листа матері рядового Артура Гаррісона, якій повідомляють про смерть сина в бою, історію сержанта Пилипа Коновала, єдиного українця-кавалера Хреста Вікторії, який служив у канадському війську. Водночас за звучанням це досить строкатий реліз, адже тут можна заслухатися й акустичним банджо з вокалом Саші Буля, волинкою, звукові вставки зі старих картин, як і записи солдатських пісень, гостьовий вокал соліста Paradise Lost. Якщо все починається у Сараєво, то закінчується десь на зелених полях Франції, які покрили зеленню багно й рови битв. Саме тому цей альбом про життя, а не смерть, адже він більше про пам’ять живих, пам’ять слави, болю та страху.
Ми досі живемо в столітті породженому Великою війною, і повертатися до її осмислення в якомусь сенсі наш обов’язок. Але те, як це пропонують робити 1914, направду велично й трагічно водночас.
Marissa Nadler – The Path of The Clouds
Дев’ятий і, мабуть, найскладніший стилістично альбом Марісси Надлер не з’явився б, якби не давнє захоплення співачкою американським детективним серіалом «Unsolved Mysteries», який вона дивилася ще в дитинстві. Таємничі історії про паранормальні явища, містичні феномени та розслідування вбивств перетворилися на джерело натхнення для одинадцяти ефірних медитативних кантрі балад про кохання та намагання контролювати власну долю.
Заголовний трек альбому присвячено викраденню боїнга у 1971 році Ді Бі Купером, пісня «Bessie, Did You Make It?» розповідає про загадкове зникнення в 1928-му у Великому Каньйоні подружжя Бессі та Глена Гайдів (ходило безліч чуток про те, що Бессі вбила свого чоловіка, котрий мучив її виснажливою та небезпечною подорожжю, а потім почала нове життя), а «Well Sometimes You Just Can’t Stay» описує тих відчайдушних сміливців, кому вдалося втекти зі знаменитої в’язниці Алькатрас. Участь у записі платівки брали також Емма Рут Рандл, арфістка Мері Латтімор, Джессі Чендлер та мультиінструменіталіст Мілкі Берджесс, що доклав руку до запису саундтреку до «Менді» Паноса Косматоса.
Kælan Mikla – Undir Köldum Norðurljósum
Нарешті дочекалися релізу альбому ісландського тріо. Зовні він видається досить невинним: назва проекту, що відсилає до мумі-троля, виразно дівчаче тріо, казково гарна обкладинка альбому. Їх новий альбом це щось про ісландську природу, темну, холодну й похмуру, котра загартовує або знищує. А якщо ти встоїш, тебе може очікувати гідна винагорода – північне сяйво, звісно. Тому вся лірика альбому присвячена природі, фольклору та казкам. Це може бути як ініціатична подорож, так і легка прогулянка непростим ісландським пейзажем: повз гейзери, вулкан Катла, через грозу та комети – все заради возз’єднання.
До речі, Kælan Mikla співають суто ісландською. І ніякі мовні бар’єри не заважають їм здобувати заслужену славу, в 2018 їм на пошту написав Роберт Сміт із The Cure, запропонувавши виступити на Meltdown Festival у Лондоні. Хоча починалося все зі скромного виступу на поетичному вечорі в Рейк’явіку. Оновлене звучання з теплими синтезаторами досить контрастує з вокалом. Але поєднання постпанку, шугейзу, фолку лише трохи віддаляє їх від готики, адже крику стало менше, а мелодійність лише підкреслює сильну власну стилістику. Їх новий альбом дуже кінематографічний, і не в останню чергу тому, що вони візуалізували кілька композицій у кліпах.
Один із приємних сюрпризів альбому – це продовження співпраці з Alcest у спільній композиції Hvítir Sandar. Цю композицію деякі критики вважають найсильнішою в альбомі. Своєю ритмічністю вона нагадує заклинання. Хоча погодьмося, це можна було би застосувати майже до всіх треків групи.
Для групи досить важливим лишається фольклор і язичництво, тому реліз Sólstöður був запланований на сонцестояння, а сам альбом вийшов напередодні Гелловіну. Можна було би сказати, що це ідеальний альбом до свята. Проте його заслуховувати доведеться значно довше, в цьому його сила: він може справляти враження водночас відьомського гімну та меланхолійної елегії.
Nick Cave & The Bad Seeds – B-Sides & Rarities (Part II)
Перша частина рідкісних та невипущених треків Nick Cave & The Bad Seeds в одній компіляції з’явилася ще 2005-го. У жовтні цього року фанати можуть почути ще 27 невиданих пісень, зібраних у період 2006-2020. Ми не будемо багато писати про проникливу (як завжди) музику Воррена Елліса та зрілу лірику Ніка Кейва – вам всім це відомо. Платівка підбиває підсумки багаторічної еволюції The Bad Seeds, що подорослішали та перетворилися з найстильніших ватажків панків і готів на тих, хто збирає величезні стадіони по всьому світу, аби поділитися з аудиторією болем і щирістю.
Trigg & Gusset — Black Ocean
Початок жовтня ми зустріли з новим релізом нідерландського дарк джаз дуету. Якщо мода на 20-ті збирається заполонити наші серця (кого досі не зачарувала), то нехай цей альбом стане її новим саундтреком. Адже саме так можна уявляти ідеальну пізню осінь: виглядаючи з вікна у похмуре місто, оповите туманом, ставити вініл із дарк джазом (і дрібкою ембієнту) в програвач, і поринати у читання найсерйозніших книг, або вдягати плащ і капелюха й вирушати в небезпечні пригоди.
Circuit des Yeux — -io
Критики полюбляють писати, що голос Хейлі Фор створений для оперного співу, з огляду на його проникливість і монументальність. Або хоча би для каплиць, що підживлює і сама солістка, випускаючи перший онлайн-концерт нового альбому в тьмяній каплиці з розсіяним світлом свічок. Новий альбом присвячений темі смерті та горя. Тож за всіма канонами, музика написана до нього, зосереджена на органі та фортепіано, хоча доповнюється акустичною гітарою, скрипкою, барабанами та навіть синтезатором. Як і попередні релізи, новий альбом американської співачки досить експериментальний, але настільки психоделічного звучання, як у перших її музикуваннях уже не зустріти. Хоча хто розсудить, якщо її голос звучить майже однаково потойбічно в будь-якому аранжуванні.
Tori Amos — Ocean To Ocean
Для когось слухати фолк і бароко-поп Торі Амос у 2021-му може здатися досить старомодним, але все-таки доведеться визнати красу її нового релізу під назвою «Ocean To Ocean», де вода є метафорою стійкості й життєвої сили, що дозволяє боротися з горем та втратами. У пісні «Metal Water Wood» Торі Амос співає «Я знаю, люба, це був жорстокий рік», що натякає на загальну атмосферу розпачу у зв’язку з пандемією і також говорить про особисті трагедії авторки, адже співачка нещодавно втратила матір та найкращого друга. «Ocean To Ocean» огортає, немов чиста весняна вода, що зцілює серце й забирає старі травми.
Human Figures – After An Ordeal
У міні-альбомі зібрані ранні демо записи Human Figures, де знайшли вираження синтезаторні експерименти американця Деніела Голта, відомого також за проектами Vault, Ardetha Records та L.I.E.S. Це п’ять гіпнотичних, підкреслено сексуальних треків, справжнього сирого пост-панку в найкращому сенсі, що запрошує в туманну невідомість – романтичну подорож «шосе в нікуди». Музика з платівки «After An Ordeal» могла би стати чудовим саундтреком для медитативного інді горору – і куди тільки всі дивляться (що слухають)?
Who Saw Her Die? – The Fallen
Who Saw Her Die? – альтернативний дарквейв проект учасників групи 9voltRevolt Стефана Бізі та Браяна Кейна. У ЕР із похмурим заголовком The Fallen вони пропонують нам п’ять треків для того, аби дуже меланхолійно провести ці осінні дні. Тут, звичайно, все за стандартом з відсилками до ретро-готики 80-х та культових проектів на кшталт Sisters of Mercy, але водночас досить мелодійно й бадьоро, щоб не загубитися серед жовтневих релізів.
Ruin Of Romantics – Velvet Dawn
Тут, певно, ми дозволимо розігратися фантазії й напишемо про те, що нами знайдено розкішний неквапливий музичний супровід для того, щоб мріяти про нездійсненне і ступати чорними черевиками по дощовим вулицям, курити довгу сигарету, тримаючи її тонкими пальцями. А якщо без зайвого пафосу, то французи зі звабливим акцентом створили місцями досить важкий, а іноді розріджений й абсолютно точно атмосферний мікс шугейзу, ембієнта, дарквейву і даркджазу. Теплий оксамитовий світанок настане для всіх мертвих сердець, принаймні, за версією Ruin Of Romantics.
Secret Caves – Doomy Gloomy Love Songs
Якийсь абсолютно чарівний гаражний психоделічний рок, записаний без претензії на будь-що, але він точно претендує на попадання до плейлистів на Гелловін (цього року не встигли, проте наступного – обов’язково). Тринадцять треків про привидів та відьом звучать досить брудно і весело, мов саундтрек до добротного молодіжного горрору.
IAH – Omines
Ще один доказ того, що американським музикантам добре вдається створювати якісний постметал. Брутальні новели від аргентинського тріо IAH повільно розігруються з м’яких ритмічних в інтенсивні атмосферні басові партії – якщо ви шукали похмурий дум і стоунер, аби поринути у вир особистісних рефлексій, зверніть увагу на цю платівку. Особливо виділяється серед інших останній трек Omines, записаний за участю музикантів із польського проекту Spaceslug.
Odonis Odonis – Spectrums
Цьогоріч канадський дует святкує своє десятиліття і це їх п’ятий повноформатний реліз. Ну яка ж добірка без ностальгічного синтвейву та готики 80-их? Odonis Odonis відсипали нам трохи. Хоча музична складова ніби підсумовує бурхливі стилістичні експерименти зі звучанням з ЕВМ, постпанком, гаражним роком і не повторюючись із треку в трек своїм тембром вокалу. Разом це виглядає як гримуча енергійна суміш, від якої важко відірватися при прослуховуванні.
Echoberyl – Mother Solitude and Other Dark Tales
Постійний гість наших добірок – французький дарквейв, цього разу в особі третього альбому паризького дуету Echoberyl. У ліриці пісень ключовими виступають жіночі архетипи з міфології, літератури та історії. Тому тут можна зустріти вже мертву Офелію, побачити танець семи віял Саломеї та помсту Медеї. «Через легенди ми стикаємося зі своїми страхами, нашими монстрами, своєю смертю. Це внутрішня подорож», – пишуть в описі релізу. І цьому охоче віриш, адже музика пропонує досить темний й холодний шлях.
Creux Lies – Goodbye Divine
Сінтвейв, постпанк реліз, у якому вмістилося багато любові до старих The Cure і незвичної для жанру вітальності. Альбом відлунює романтичною історією про кохання на краю світу. Після прослуховування може з’явитися ненав’язливе почуття ностальгії. Голос гурту Ін Клевенджер на власному прикладі доводить: кидайте хардкор — всі в постпанк! Принаймні його вокал значно більш виграшно звучить тепер.
Boy Harsher – Tower (single)
В якості представлення свого майбутнього альбому Boy Harsher випускає його головний сингл. У січні 2022 року дарквейв дует готується випустити повноформатний реліз, а також… невеликий інді-горор The Runner. Дует вирішив не здаватися надто скромними щодо візуалізації свого п’ятого альбому, відразу знявши фільм із своїм саундтреком, за власним сценарієм. Вони вже навіть тизер випустили:
За словами авторів проекту, в основу сюжету лягла історія про задушливі стосунки, які призвели до жахливих наслідків. Якщо судити з трейлера, можемо сподіватися на слешер, але who knows. Тож хто дивувався чи радів нещодавній похвалі «Титана» Жулії Дюкурно від Джей і Августа, має напружитись. Разом із тим, це гарне промо та демонстрація можливостей можливостей дарквейву для стилізації нових горорів, і взагалі, чому тільки зараз про це говорять?
:Of The Wand & The Moon: – Your Love Can’t Hold This Wreath of Sorrow
Після перерви в десять років, ми зустрічаємо новий альбом від ветерана неофолку Кіма Ларсена. Якби не нова хвиля карантинних обмежень, кияни мали б змогу одними з перших почути його виконання, а тепер доведеться чекати на концерт навесні 2022. Як і раніше, неофолк збирає докупи всю несамовиту тугу цього світу та доносить до нас ностальгію за втраченим раєм. Цього разу це онірична подорож у 60-ті з саксофоном, а наші провідники Леонард Коен, Серж Генсбур та Лі Хезлвуд. І навіть у цій подорожі ми не самотні, з нами хрипуватий голос King Dude, Мартін Холл, а також данські голоси Бо Ранде, Сари Хепберн, Уффе Лоренцена. Чи вдалося і чи вдасться ще Кіму Ларсену сказати нове слово в неофолку? Залишимо це питання відкритим. Зате сумна подорож вдалася – ніхто з поціновувачів жанру не зможе пройти повз.
Modern Men – Partout en France
Ці молодики з Руена в 2019 обіцяли знищити сучасний світ, але щось досі не склалося. Зате в новому альбомі вони експериментують із декакофонією та аритмією, криком – і взагалі здається, що вони діти панку в первинному смислі цього слова. Весь альбом це яскраве політичне висловлювання. Від прямих антидемократичних гасел до критики суспільства споживання. Зокрема трек FFNHR розшифровується як Fighting for no human right. Слова тут зайві – просто слухайте, а ми будемо стежити надалі за цим бунтом мистецької свободи, адже сучасні чоловіки не планують зупинятися з випуском другого альбому та кліпу в соборі.
Pleine Lvne – Heavy heart
Фолк і построк соло-альбом Ніколя Гаспаротто, його дебют у вільному музичному плаванні. Досить тихий меланхолійний реліз оминув увагою всі чарти. Проте ми вирішили про нього нагадати, тому що навіть сумувати треба красиво. І завершувати свій смуток треба на величній ноті, як показує нам Pleine Lvne.
ACTORS – Acts of Worship
Другий повноформатний реліз канадського гурту виразно віддає данину класикам жанру. Фронтмен Джейсон Корбет коментував, що при створенні надихався New Order, Duran Duran і Девідом Боуї. Нехай реліз не надто експериментальний, але показує, що жанр живіше від усіх живих. І звісно ж, альбом осяде в плейлистах любителів камерних вечірок і постпанку, коли можна під одну композицію плакати і сміятися.
Автор: Анна Врядник, Анастасія Капралова
