Казимир Малевич

Казимир Малевич і Україна: про авангардиста, що передбачив жахи XX століття

Декілька років тому Путін під час відповіді російському художнику Іллі Глазунову на питання про те, чи гідна творчість Казимира Малевича уваги (сам Глазунов назвав її «неподобством»), сказав, що нібито знаменитий «Чорний квадрат» був присвячений Леніну. Судячи з нещодавніх подій, Ленін має в уяві нашого ворога недоречний стосунок абсолютно до всього. Зрозуміло, що така заява є хибною, і на додаток, мало хто знає, що головний твір, що став одкровенням жахів XX століття, написано художником, котрий народився в Києві. А причиною смерті Казимира Малевича були тортури в чекістських камерах та переслідування радянською владою.

До дня народження засновника супрематизму згадаємо не стільки про філософський сенс та художні особливості його робіт, скільки про химерну долю та забуті факти з життя митця.

Про українське коріння художника-візіонера

Казимир Малевич народився в Києві у 1879-му році в сім’ї поляка, директора цукрових заводів – Северина Антоновича Малевича (його шляхетний польський рід проживав на території України з XVI століття) – та Людовіки Галиновської – дворянки з польсько-української родини. Відомо, що прізвище Малевич зустрічається в Україні, Білорусі, Польщі та Литві. Майбутній художник народився за різними даними або на вулиці Бульонській, пізніше перейменованій на вулицю Боженко, або в будинку його тітоньки Марії Оржеховської на Жилянській. До сімнадцяти років Малевич жив із батьками, які перебували там, де працювали цукрові заводи – у Ямполі, потім на Харківщині та на Чернігівщині. У автобіографії Малевич неодноразово згадував про те, що дитячі спогади про українські села та нашу культуру значно вплинули на його світогляд.

У 17 років Малевич переїхав у Курськ, потім перебував поперемінно то в Москві, то у Петербурзі. І лише у 1928-30-х він прийняв пропозицію про роботу в Київському художньому інституті та знову почав друкувати художні тексти в українських виданнях – наприклад, у журналі «Нова генерація» та в «Альманах-авангарді». Згодом саме в Київській картинній галереї була організована остання прижиттєва виставка Казимира Малевича.

«…Це був Лев Квачевський. Він був студентом пейзажного класу Академії мистецтв у Петербурзі. День у день ходили ми з ним на етюди влітку, навесні і зимою, верстов по тридцять за день. Цілу дорогу сперечалися. Припиняли суперечку тільки тоді, коли сідали полуднювати. Згадували Україну. Він та я були українці», – зі спогадів митця оригінальною мовою.

Відомо, що художник часто писав листи українською мовою, іноді звертався у листах на суміші російської та української. За спогадами його друзів, Малевич дуже добре співав українських народних пісень, особливо, коли йому акомпанував художник Володимир Татлін.

«…мене все міцніш тягнуло до Києва. Неповторним залишався у моїй пам’яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене дедалі більше».

За право вважати Малевича своїм сперечаються й досі поляки, українці та росіяни, кожна сторона має свої аргументи. Відомо, що Малевич справді розмовляв із членами своєї родини польською мовою, але за свідченням очевидців, у місті він говорив українською, а російську вивчив значно пізніше, причому до самої смерті у розмовах митця можна було почути наші слівця.

Прийнято вважати, що саме у творчості Малевича, чи не єдиному в історії мистецтва того часу, позначилися жахливі події 1932-33 років, що спричинили смерть мільйонів українців. Існує проблема датування відповідних робіт, однак дослідники говорять про те, що причиною зміни датування на більш ранні роки стало переслідування художника радянським репресивним апаратом. Так, у зв’язку з Голодомором згадують малюнок Казимира Малевича «Де серп і молот, там смерть і голод» – назва є цитатою з популярної в ті роки народної пісні.

«Де серп і молот, там смерть і голод»

Дослідники біографії Малевича вказують на те, що він збирався остаточно переїхати до Києва 1930-го (хоча ця думка досі є предметом дискусій, як і інші факти з його життя), але таки залишився в Петербурзі через тиск на київських художників, яких охрестили «буржуазними інтелігентами». Але відмова від переїзду нічого не змінила – Малевича катували в Ленінградському ОГПУ, звинувачуючи у співпраці з Німеччиною та шпигунстві. Художник витримав катування, але незабаром захворів і помер від онкологічного захворювання 1935-го. За ним до останніх днів доглядала третя дружина Наталя.

Символ жахів двадцятого століття

В історії мистецтва до Казимира Малевича було багато прикладів чорних зафарбованих поверхонь: від алхімічних малюнків Роберта Фладда до Гюстава Доре з його «Сутінковою історією Росії» (не можна не відзначити точність й актуальність дотепної назви) або Альфонса Алле з його ексцентричною «Битвою негрів у печері вночі». Проте саме Малевич був першим із тих, хто зробив чорний квадрат осмисленим витвором мистецтва.

Малевич уперше вжив термін «супрематизм», щоб описати свої абстрактні композиції із кольоровими площинами. Напрямок вважається різновидом абстракціонізму, а його назва походить від латинського кореня supremus, що свідчить про перевагу кольору над іншими властивостями живопису. В Україні апологетами «чистого акту творчості» стали художники з «Нової генерації», як, наприклад, Василь Дмитрович Єрмілов.

«Чорний квадрат» був створений Казимиром Малевичем під час підготовки декорацій до опери Олексія Кручених та Михайла Матюшкіна «Перемога над Сонцем». 1913-го він вигадав малюнок, де чорний квадрат замінятиме небесне світило.

Художник після завершення задуму говорив про картину наступне: «Я не міг ані спати, ані їсти. Все намагався зрозуміти, що я зробив. Але не міг.

Звичайно ж, «Чорний квадрат» не міг бути присвячений ніякому «вождеві світового пролетаріату», котрий взагалі тоді жив у Європі і не був значущою фігурою для Казимира Малевича. Але зі створенням картини також присутня певна плутанина, адже вона була вперше продемонстрована глядачам уже 1915 року. На жаль, усі чотири варіанти «Чорного квадрата» знаходяться зараз у Росії.

Навряд ми зможемо однозначно трактувати сенс «Чорного квадрата». Хтось бачить у картині відсутність кольору, а дехто – поєднання всіх кольорів спектру. Для когось це початок чистої абстрактної творчості, а інший погляд передбачає символізм картини як фінальної точки у світовій історії живопису. Існують і містичні інтерпретації «Чорного квадрата» як уособлення алхімічного нігредо – стадії розкладання, або ж окультного «чорного сонця» – споконвічного світла, що розсіює непроглядну темряву небуття.

Чёрный квадрат — Википедия

Так чи інакше, картина була ще й написана напередодні початку Першої світової війни, що розділила історію Європи на «до» та «після». Чи було створення «Чорного квадрату» інтуїтивним одкровенням митця, котрий випередив час та його власну свідомість – символом фіксації смерті на противагу живій силі природи? Все минуле століття з його руйнівними змінами та величезною кількістю людських жертв пройшли під знаком Чорного квадрата.

Що ж стане уособленням нашої епохи? Ми сподіваємось і зробимо все можливе, аби світло життя перемогло темряву, що несе для нас ворог.

Автор: Анастасія Капралова