Французький письменник, філософ, публіцист, один із представників екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури Альбер Камю відомий усім, хто цікавиться літературою та філософією ХХ століття. Його романами та есе зачитуються студенти гуманітарних факультетів вже багато десятиліть, а кількість академічних досліджень ідейних засад його творчості, здається, не зменшується і сьогодні. Трагічна смерть Камю у віці 46 років в результаті автокатастрофи викликала багато питань та суперечок і раніше. В 2011 році італієць Джованні Кателлі представив широкому загалу нову версію подій, які сталися 4 січня 1960 року. А нещодавно він написав книгу «Смерть Камю», в якій дослідив це питання.
За офіційною версією Альбер Камю повертався з Провансу до Парижу на автомобілі, за кермом якого був Мішель Галлімар, племінник відомого французького видавця Гастона Галлімара. Автомобіль вилетів з траси і врізався в дерево в ста кілометрах від столиці Франції. Мішель Галлімар помер у лікарні за кілька днів після аварії, а Альбер Камю загинув одразу. Дружина і дочка Галлімара, які також були в тому авто, вижили.
Джованні Кателлі в 2011 році опублікував статтю в одній з провідних італійських газет «Corriere della Sera», в якій висував версію, що до смерті письменника причетні радянські спецслужби. Основою цієї версії став запис в щоденнику чеського поета і перекладача Яна Забрана. Той в 1980 році писав, що говорив з добре обізнаною в таких справах людиною, яка сказала йому, що аварію влаштував КДБ. Ті начебто встановили на машину якийсь пристрій, який і призвів до трагедії. Джерело цієї інформації Забрана розкривати відмовився.
Герберт Лоттман у біографії Камю 1978 року писав наступне: «Здається, причиною аварії став вибух або зламана вісь; експерти були спантеличені тим, що аварія відбулась на великій ділянці прямої дороги, шириною в 30 футів, на якій у той час було мало інших авто».
Забрана писав, що наказ на вбивство Камю віддавав сам Дмитро Шепілов, міністр закордонних справ СРСР. Це було помстою за статтю Камю в французькій газеті, опублікованій в березні 1957 року. Камю виступав на підтримку угорського повстання 1956 року та критикував дії радянського уряду. Окрім цього, він висловлював підтримку письменнику Борису Пастернаку.
Кателлі дослідив цю версію і нещодавно видав книгу, в якій розповідає про свої знахідки. Він опитав велику кількість людей, які були пов‘язані з цією історією, багато з яких заявили, що, на їхню думку, як радянському, так і французькому уряду було вигідно прибрати Камю, який був впливовою публічною фігурою і забагато дозволяв собі в статтях та виступах.
Висновок Кателлі – автокатастрофа не була випадковою. Смерть Альбера Камю – це політичне вбивство.
Противники цієї версії, зокрема професорор та спеціаліст з французької літератури в Кембриджі Алісон Фінч та французький філософ і письменник Мішель Онфре, критикують Кателлі за відсутність прямих доказів та посилання на «сумнівні джерела». Противником цієї версії є і дочка Камю. Вона заборонила цитувати в книзі-розслідуванні праці Альбера Камю.
Можливо, дослідження італійця спричинить відновлення інтересу до цією теми та призведе до відкриття нових фактів смерті французького письменника.
Автор: Валентин Дзюбенко
