«Слов’янська епопея»: 10 чеських художників-символістів

Символізм як напрямок, де знайшли місце найбільш сміливі й темні, часто езотеричні фантазії художників, котрі експлуатували міфологічні та сакральні теми, став феноменом, що сприймається як невіддільна частина мистецтва модерну. Інтерес до містики й втеча від повсякденної реальності для багатьох сприймалися як пережиток романтичної туги за минулим, і вже через кілька десятиліть символізм поступився місцем нігілізму авангардистських течій. Чеські художники, котрих, що зрозуміло, не можна розглядати як монолітне явище, але все-таки за схожими критеріями відрізняються від інших імен, що прийнято асоціювати з символізмом (наприклад, відразу ж приходять в голову Клінгер, Кнопф, Моро, Беклін, де Шаван). Пірнер, Панушка, Муха, Машек та інші митці з чеських земель поєднували декадентську таємничість із переосмисленням фольклорних легенд, образів язичницьких божеств та історії слов’янських народів.

Максиміліан Пірнер (1854 — 1924)

Максиміліан Пірнер

Представник Віденської сецесії, ілюстратор та педагог – Максиміліан Пірнер здобув чудову освіту та згодом отримав можливість викладати курс жанрового живопису у празькій Академії образотворчих мистецтв, де здобув ступінь професора. Митець прославилася, завдяки полотнам на тему класичної міфології та містичних, релігійних сюжетів, зображував Гекату, Медузу, християнських святих (наприклад, Святого Антонія). Картини Пірнера поєднують філософську спрямованість із модною на той час декадентською стилістикою – це символізм у чистому вигляді, з його фантастичними мотивами та втечею від бурхливої ​​реальності в ідеальний світ уявного. Максміліан Пірнер у живописі робив виразний акцент на протиборстві ірраціональних бажань та спокійного розуму, демонічних сил та аскетичної душі.

художники символісти

Альфонс Муха (1860 — 1939)

Мистецтво fin de siècle неможливо без творів Альфонса Мухи. Його головними героїнями часто були жінки: існував навіть термін «La Femme Muchas» – він написав цілу галерею символічних жіночих образів, які вміло вписав в кон’юнктуру епохи. Величезну частку робіт Мухи займають рекламні плакати з його фірмовим витягнутим форматом аркуша, відсутністю геометричних форм, арками і вигнутими силуетами, заповненням квітами і складними світлими відтінками – втілення ар-нуво.

Роботи художника несуть відбиток орієнталізму, що проявлявся у відході від європейських стандартів і уваги до деталей: орнаментів, декоративних елементів, що поєднувалося і з любов’ю Мухи до візантизму та слов’янських сюжетів. «Слов’янська епопея» була задумана як реалізація єдиного художнього образу слов’янських народів із особливою філософією та історією. Тоді критики називали цикл націоналістичним анахронізмом чеського митця, чиї символічні роботи трохи запізнилися з романтичним посилом, а сьогодні його вважають кульмінацією творчості Альфонса Мухи.

Альфонс Муха Чехія

Віктор Оліва (1861 — 1928)

Віктор Оліва

Найвідоміша картина цього художника висить на стіні празького кафе й має назву «Той, хто п’є абсент» – мабуть, одне з найкращих зізнань у коханні Зеленій феї, до якої не лишався байдужим і сам Віктор Оліва. Художник якийсь час перебував у групі богемських художників, що жили на Монмартрі (Машек, Арбес, Марольд), а потім повернувся додому з Парижа й став редактором журналу Zlatá Praha, причому пропрацював там цілих 19 років. Доля була не дуже прихильною до Оліви, адже його дружина Анна втекла зі співаком невдовзі після шлюбу. Втім, про фаталізм саме час подумати, подивившись на його картину із загадковим хіромантом, що явно замислив щось недобре. Можливо, квітучій дівчині з картини вдалося б обдурити долю?

Віктор Оліва

Карел Вітезслав Машек (1865 — 1927)

Карел Вітезслав Машек

Побачити естетичне переосмислення слов’янського язичницького минулого можна не лише на картинах Альфонса Мухи – лише подивіться, як зображує загадкові ритуали з жертвами богам та народні містерії, присвячені Купалі, Карел Вітезслав Машек. А наскільки прекрасною і повною сил у своїй відчуженості виглядає міфічна княгиня Любуша, котра, за легендою, передбачила появу Праги.

Машек отримав художню освіту в Парижі, регулярно виставлявся в Мюнхені та Дрездені, досяг успіху в настінному церковному живописі й навіть в архітектурі, а ще мав кілька талановитих учнів, серед яких був Йозеф Чапек. Сьогодні Карел Вітезслав Машек лишається єдиним чеським художником, чиї полотна можна знайти у колекції паризького музею д’Орсе.

Карел Вітезслав Машек

Еміль Голарек (18671919)

Еміль Голарек

Найвідомішою роботою Голарека вважається «Сон художника» – зображення мирних та натхненних марень, де митця відвідують картини славного минулого, божества та збавливі музи-змовниці.

Живопису він навчався в іншого відомого чеха, про якого ми писали вище –  Максиміліана Пірнера, а також у видатного німецького графіка-символіста Макса Клінгера. В історії мистецтва Голарек запам’ятався також серією антивоєнних малюнків, що зображували поразку Російської імперії у російсько-японській війні, із цитатами Льва Толстого. Втім, життя самого художника суттєво змінилося під впливом іншої війни – Першої світової. У п’ятдесят років Еміль Голарек розпочав військову службу в Хомутові, поступово дослужився до лейтенанта, отримав кілька нагород, але втратив майже всіх друзів і непоправно зіпсував здоров’я.

Франтішек Купка (1871 — 1957)

Франтішек Купка

Франтішек Купка в юності створював історичні полотна, але в період навчання і захоплення східною філософією сконцентрувався на символічних сюжетах. Художник протягом життя перебував під впливом кубізму, фовізму, пуантилізму. Ще одним поворотним моментом для змін в роботах Купки було враження від «Маніфесту футуризму» Філіппо Томмазо Марінетті.

У ранніх полотнах Купки ми спостерігаємо реалістичні, потім алегоричні й релігійні мотиви (нікуди не дітися від того факту, що художник захоплювався спіритизмом), а його більш пізні абстрактні картини розповідають нам про невидиму реальність, що переважає над матеріальним світом. З ім’ям чеського художника асоціюється також напрямок орфізму (тут йдеться не про езотеричне вчення, а про живопис – назву доробку новаторів колись дав Аполлінер), в якому майстри намагалися виражати динаміку та ритм за допомогою взаємопроникнення кольору.

Ян Прейслер (1872 — 1918)

Ян Прейслер Чехія

За своє життя Ян Прейслер встиг попрацювати у кількох художніх стилях, крім символізму, його також захоплював неоромантизм та імпресіонізм. Він був знайомий із творчістю Пюві де Шаванна, Арнольда Бекліна та Фердинанда Кнопфа, тому любов до алегорій та міфологічним референсів не повинна дивувати. Прейслер займався книжковою ілюстрацією, де також виявив себе як непересічний представник модерну. Виходець із далеко не заможної сім’ї робітника на металургійному підприємстві, за допомогою меценатів він навчався у Празі, Відні та в Італії, був знайомий із Роденом, організовував виставку для Мунка, їздив у Париж, аби побачити полотна Гогена. Відмінна освіта стала підставою для того, щоб і сам Прейслер увійшов до академічної спільноти та отримав ступінь професора в празькій Академії мистецтв.

Ярослав Панушка (1872 — 1958)

Панушка мав статус академічного митця, а 1955-го йому навіть дали державне звання Заслуженого художника Чехословаччини. Проте ми, звичайно ж, цінуємо його творчість не за реалістичні пасторальні роботи, яким теж знайшлося місце в його доробку, а за фольк-горрор його книжкових ілюстрацій з нежиттю, чортами та казковими відьмами у темних лісах та вузьких вуличках із старовинними замками. Сумно, що віяння моди з часом змінилися, й символічні роботи Панушки перестали бути цікавими для публіки, захопленої авангардизмом, а тому, щоб утримувати родину, художнику довелося малювати на замовлення пейзажі та рекламні плакати.

В історії він залишиться не тільки завдяки своїм дивним і моторошним таємничим ілюстраціям, але ще й тому, що Панушка був другом Ярослава Гашека. І саме Панушка умовив письменника перебратися з Праги у Ліпніце-над-Сазавоу, де той у прискореному темпі почав працювати над «Швейком». До речі, Ярослав Панушка згадується в одній із байок роману як господар героя-підмайстра.

Ярослав Панушка митець
чеські символісти

Йозеф Мандль (1874 — 1933)

чеські символісти

Похмура атмосфера картин Йозефа Мандля перевершує навіть роботи деяких більш відомих художників-символістів. Втім, це анітрохи не применшує талантів ні першого, ні решти. Вважається, що на його художній стиль найбільше вплинув романтичний символізм Максиміліана Пірнера. Полотна Мандля мають алегоричний характер і найчастіше пов’язані з релігійною та загробною тематикою. Кілька робіт митця знаходяться у ключових локаціях рідного для нього міста Пльзеня – настінні розписи у мерії, театрі та вітражі у соборі Святого Варфоломія.

Йозеф Вахал (1884 — 1969)

Йозеф Вахал митець

Спочатку Йозеф Вахал був членом теософського товариства – маргіналом та спіритистом, декадентом, котрий захоплювався символізмом та розпочинав власну літературну діяльність, зокрема. Він брав участь у Першій світовій війні та залишив про це записки під назвою «Художник на фронті». У 20-х митець випустив легендарний «Кривавий роман» –  горрор-пародію на пригодницькі твори XIX століття, написану без рукопису й набрану прямо в домашній друкарні. Завдяки цій книзі літературний талант Вахала порівнювали з Густавом Майрінком. Роман видали тиражем всього в 17 екземплярів для колекціонерів, прикрашений окультними гравюрами. Художній стиль Вахала близький до експресіонізму, він ілюстрував твори Яна Амоса Коменського, Едгара Аллана По й, звичайно, свої власні.

Автор: Анастасія Капралова