Раніше ми вже писали про релігійні партії в Ізраїлі. Тоді мова йшла про партії, які і сьогодні присутні в ізраїльській політиці та постійно обираються до Кнесету і входять в праву провладну коаліцію (наші попередні матеріали: 1, 2, і 3).
Сьогодні ж звернемося до ще більш радикального виміру ізраїльської політики і поговоримо про ультраправу релігійну партію, яка в 1980-их роках була представлена в ізраїльському парламенті, але пізніше була заборонена. Мова піде про партію «Ках» та рабина Меїра Кахане.
1 серпня 1932 року в Брукліні, Нью-Йорк, народився Меїр Давид Кахане. Його батько Єхізкель Кахане вчився в чеських та польських єшивах (іудейські релігійні навчальні заклади), був близьким другом лідера сіоністів-ревізіоністів, уродженця Одеси Володимира Жаботинського.
Освіту Меїр Кахане отримував в нью-йоркських єшивах. В зовсім юному віці він вступив до молодіжної сіоністської організації «Бейтар», заснованої тим же Володимиром Жаботинським в 1923 році в Ризі, Латвія. Молодий хлопець надзвичайно сильно проникся ідеями сіонізму і почав активну сіоністську діяльність в США: наприклад, брав участь в протестах проти заборони британцями переїздити євреям до Палестини. В 1947 році його було затримано за те, що він закидав помідорами та яйцями Ернеста Бевіна, тогочасного міністра закордонних справ Великобританії. В 1954 році Меїр Кахане став головою нью-йоркського відділення молодіжної релігійно-сіоністської організації «Бней Аківа». Трохи пізніше він отримує сміху, тобто проходить обряд рукопокладання на діяльність рабина і стає рабином в районі Говард Біч.
В 1956 році Меїр Кахане одружується на Ліббі Блюм, з якою матиме чотирьох дітей. Окрім релігійної освіти він також отримав дипломи бакалавра політології бруклінському коледжі, бакалавра права в Нью-Йоркській школі права та магістра з міжнародних відносин в Нью-Йоркському університеті.
Синагога, в якій починав свій шлях рабина Кахане була консервативного напрямку (одна з течій сучасного іудаїзму, яка менш сувора, ніж ортодоксальна версія іудаїзму, але все ще далека від реформістського ліберального погляду на іудейську традицію). Меїр Кахане спробував трансформувати її в ортодоксальну: змусив керівників синагоги повернути ортодоксальне розділення на чоловічу та жіночу частини зали під час молитов, посилив дотримання кашруту та наполіг на виході синагоги з американського об’єднання консервативних синагог. Після закінчення контракту синагога вирішила не продовжувати працювати з Кахане.
В цей час починається початок праці Меїра Кахане на ниві письменництва. Він починає публікувати свої статті в американських ортодоксальних газетах. Першою статтею як раз і була колонка, присвячена його праці в синагозі в Говард Біч та не продовженню його контракту, яка називалася «Закінчення дива в Говард Біч». Пізніше він став редактором найбільшої єврейської щотижневої газети того часу в США «Jewish Press».
Приблизно в цей же час Меїр Кахане починає співпрацю з ФБР. Сам рабин був затятим антикомуністом і ФБР вирішило інфільтрувати його до відомої Спілки Джона Бьорча (JBS), правої політичної організації, яка виступала проти комунізму, за розширення особистих свобод громадян і зменшення ролі держави в житті людей. Кахане мав доповідати ФБР про те, що відбувається в організації, адже антикомунізм це, звичайно, добре, міркували в Бюро, але от зменшення впливу державних структур в житті країни звучить достатньо загрозливо для влади. Подробиці цієї співпраці невідомі: сам Кахане, зі зрозумілих причин, про це особливо публічно не розповідав, а про сам факт контактів Кахане з ФБР відомо від його дружини.
В 1968 році Меїр Кахане заснував Лігу Захисту Євреїв (JDL). Метою створення цієї організації був захист єврейської общини Нью-Йорка від нападів латиноамериканців та чорних, частина з яких були антисемітські налаштовані.
Ліга ґрунтувалася на п’ятьох тезах: любов до всього єврейського народу, дисципліна та єдність, віра в непереможність єврейського народу, іудаїзму та Землі Ізраїлю, гордість за єврейську релігію, історію та культуру, і переконання в необхідності всюди захищати та підтримувати євреїв, навіть з використанням насилля та сили.
В 1969 році Ліга починає активно виступати за право євреїв мати змогу покинути СРСР та переїхати жити в Державу Ізраїль. Чимало активістів разом з Меїром Кахане потрапляли до поліцейський відділків після проведення мітингів та демонстрацій.
Девізом організації, який Кахане придумав трохи раніше, і потім буде використовувати вже після свого переїзду в Ізраїль, стає вислів «Ніколи знову!». Малося на увазі, що відтепер, з появою Держави Ізраїль та із заснуванням Ліги Захисту Євреїв, Голокост більше ніколи не повториться. Ліга мала свої тренувальні бази, де члени організації навчалися бойовим мистецтвам та стрільбі з вогнепальної зброї.
В 1971 році Меїр Кахане іммігрує в Ізраїль. В Лізі відбувається серія розколів. Кахане ще декілька років був номінальним керівником організації, проте в 1974 році припиняє свої зв’язки з Лігою. Без його лідерських якостей організація починає слабшати, її долають внутрішні суперечки та розколи. В 1987 році головою Ліги стає Ірв Рубін, який в 2001 році був заарештований ФБР та звинувачувався в підготовці підриву мечеті в Каліфорнії. Помер в ув’язненні до закінчення судового розслідування. Офіційна версія – самогубство.
За даними ФБР з 1970 по 1980-ті роки Ліга організувала близько 55 терористичних актів в США, ставши третьою в історії країни організацією за кількістю здійснених терактів. Обстріли квартир радянських дипломатів, підриви приміщень з арабським дипломатами, захоплення відділень радянських «Інтурист» та «Аерофлот» в Нью-Йорку, збройні напади, погроми офіційних установ та, навіть, одна спроба викрадення літака. Незаконне володіння зброєю та більше 1000 арештів.
Але в час, коли відбувалися всі ці події, Кахане вже був в Ізраїлі (в США його звинувачували в підготовці терактів, але спокійно випустили з країни), і засновував там партію, яка потрапить в ізраїльський парламент, а згодом буде заборонена.
Партія «Ках» (з івриту перекладається «Так!», співзвучне з прізвищем Кахане), була заснована в 1971 році і на парламентських виборах 1973 року брала участь під назвою «Список Ліги». 12811 голосів (0.82%) в 1973 році не дозволили отримати в парламенті жодного місця (електоральний бар’єр в Ізраїлі тоді складав 1%). На виборах 1977 року результат був ще гіршим – менше п’яти тисяч голосів.
Весь цей час Меїра Кахане постійно заарештовували за різноманітні акції протесту вже в Ізраїлі. В 1980 році його заарештували в 62-ий (!) раз за 9 років і посадили до в’язниці на півроку за підготовку нападу на палестинців в помсту за вбивство єврейських поселенців. В ув’язненні він пише книгу «Вони мають піти», в якій докладно викладає своє бачення вирішення арабо-ізраїльського конфлікту.
На виборах 1981 року партію «Ках» знову спіткає невдача, а в 1984 році ЦВК взагалі забороняє Кахане брати участь у виборах через його радикальні погляди, які комісія визначає як «расистські». Верховний суд відміняє це рішення і на виборах в цьому ж році «Ках» отримує більше 25000 голосів. Меїр Кахане потрапляє до парламенту (за набраною кількістю голосів партія отримала лише одне місце в Кнесеті).
Меїр Кахане починає активно пропагувати збільшення ролі релігії в державі та законах, виступає за депортацію арабського населення з території Держави Ізраїль, заявляє про необхідність відібрати громадянство у всіх неєвреїв та заборонити шлюби між євреями та неєвреями.
Загалом, все це він заявлявав і до потрапляння в Кнесет, але тепер він робить це на офіційному державному рівні, його аудиторія збільшується, а отже і збільшується кількість тих, хто опиняється в полі його впливу. Вроджена харизматичність, знання іудаїзму та традицій, радикальність і рішучість в купі зі званням рабина додають йому авторитету, здебільшого серед молоді.
В 1985 році під впливом обрання партії «Ках» та лівої партії «Прогресивний список за мир» (співробітничали з Організацією Визволення Палестини) до ізраїльського парламенту, Кнесет приймає поправку № 9 до Закону про Кнесет, яка обмежує участь у майбутніх виборах організацій, які, або вимагають змінити єврейських характер Держави Ізраїль (як «Прогресивний список за мир»), або ті, чия програма визнана расистською (як у випадку з «Ках»).
На наступні вибори 1988 року партію Меїра Кахане до участі у виборах не допустили. Згідно з дослідженнями, «Ках» мала всі шанси отримати від 6 до 12 крісел в новому парламенті. Найбільш оптимістичні прогнози обіцяли їм 20% голосів виборців, що зробило б «Ках» однією з найвпливовіших партій в країні. Але ізраїльський політичний естебмлішмент зіграв на випередження, не дозволивши рабину Меїру Кахане переробити ізраїльську політику на свій лад. Деякими політологами та журналістами рішення про недопуск партії називалося антидемократичним.
Існує термін «каханізм», який означає сукупність ідей Меїра Кахане, викладених ним в ряді його книг, публічних виступів та лекцій в єшивах. Основні тези каханізму наступні.
Голокост не має повторитись, тому євреям необхідно вміти захищати себе, свою релігію, культуру та державу. Для цього необхідно, щоб кожен єврей в будь-якій країні світу повернувся до Землі Ізраїлю (зробив алію). В цьому твердженні Кахане цілком слідує ідеям, як політичних сіоністів (Теодор Герцль), так і релігійних сіоністів (Авраам Іцхак Кук).
Насильство, згідно Кахане, інколи буває виправданим та необхідним. Інакшого шляху захистити свої інтереси в деяких ситуаціях не існує. Асиміляція є неприйнятною, а ті напрямки іудаїзму, які до неї призводять (консервативний та реформістський) шкідливими та небезпечними.
Кахане говорив про необхідність єдності єврейського народу та недопущення громадянської війни. Араби, на думку рабина, мають покинути Ізраїль, а, якщо вони відмовляться, їх потрібно депортувати силою. Кахане підтримував реалізацію ідеї про так званий «Великий Ізраїль», до складу якого мають увійти території Єгипту, Іраку, Сирії, Лівану та Йорданії. Формою правління має бути теократія, побудована на принципах Галахи (єврейське релігійне право), а аж ніяк не демократія.
Сам термін «каханізм» рабин критикував, наголошуючи на тому, що це не його ідеї, а ідеї, взяті з Тори та Талмуду.
5 листопада 1990 року Меїр Кахане виступав перед громадою ортодоксальних іудеїв Нью-Йорку в готелі «Marriott» на Мангеттені. Після свого виступу він спілкувався зі своїми послідовниками, коли з натовпу до нього підійшов чоловік, одягнений, як іудей-ортодокс, та розстріляв Меїра Кахане впритул. Від поранень рабин невдовзі помер.
Вбивця намагався втекти, але був поранений та затриманий поліцейським. Замаскованим під іудея стрільцем виявився 38-річний єгиптянин Саїд Нусар. Він приїхав до США в 1981 році, отримав американське громадянство в 1989. Займався ремонтом вентиляційних систем в судах Нью-Йорка. Був прихожанином мечеть «Аль-Фарук» в Брукліні, яка підтримувалася організацією, пов’язаною з Осамою бен Ладеном. Це дало привід говорити про те, що Нуссар був членом «Аль-Каїди». Цікаво, що захисником Нусара на суді був відомий американський адвокат Вільям Мозес Кунстлер, єврей, який брався за непопулярні політичні справи та відповідних клієнтів. Зокрема, відомий тим, що захищав у судах членів терористичних лівих організацій, наприклад, «Революційна комуністична партії», «Weather Underground Organization», «Партія Чорних Пантер». Спочатку Кунстлер радив своєму підзахисному вдавати з себе божевільного. Той відмовився і лінія захисту почала доводити, що Нусар став жертвою змови, а Кахане насправді вбив хтось з його послідовників. Суд присяжних визнав Нусара винним лише в незаконному володінні зброєю, не визнавши винним у вбивстві. Це обурило суддю і той виніс вирок – 22 роки за ґратами (максимальний термін за незаконне зберігання зброї).
Але в 1993 році було заарештовано шейха Омара Абдель-Рахмана (також відомий як Сліпий Шейх – Абдель-Рахман був сліпим з дитинства), за організацію теракту у Всесвітньому торгівельному центрі в Нью-Йорку 26 лютого 1993 року. В ході слідства виявилося, що Носар був пов’язаний з організаторами теракту в Нью-Йорку, і вбивство Кахане було частиною їхньої діяльності, одним з епізодів єдиного ланцюга. Нусара засудили до довічного ув‘язнення без права на помилування, плюс 15 років. Пізніше Нусар зізнався в тому, що саме він застрелив Меїра Кахане. В 2010 році з‘явилася інформація, що Нусар мав двох помічників, і що справжньою ціллю був не Кахане, а військовий діяч та майбутній прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон. Нусар відбуває покарання в одній із в’язниць штату Індіана по сьогоднішній день.
Кахане поховали в Єрусалимі на кладовищі Хар ха-Менухот. На цьому кладовищі, найбільшому в Єрусалимі, поховано багато відомих рабинів та кабалістів: наприклад, рабин-співак Шломо Карлєбах, кабалісти Барух Ашлаг, Іцхак Кадурі, Єгуда Цві Брандвайн. Похорон Меїра Кахане став одним з наймасштабніших в історії крани – провести рабина в останню путь прийшло за різними оцінками від 50000 до 150000 людей.
Після смерті лідера, партія «Ках» повторила шлях Ліги Захисту Євреїв. Розколи та суперечки про майбутнє партії призвели до розділення. Єшива, яку заснував Кахане, також розділилась. Син Меїра Кахане Беньямін Зеєв Кахане з частиною послідовників реформував залишки партії в рух «Кахане хай» (івр. Кахане живий). Також він заснував свою єшиву. Так само, як і партія «Ках», новий рух сина Кахане не допускався владою до виборів. А у 1994 році відбулися події, які остаточно відрізали обидві організації від можливості інтегруватись в політичний естеблішмент країни.
25 лютого 1994 року релігійний сіоніст, прибічник Меїра Кахане та партії «Ках» прийшов вранці до Печери Махпела (або Печера Патріархів, де поховані праотці єврейського народу Авраам, Ісаак та Яків разом з дружинами), в Хевроні, частина якої відведена під мечеть, та розстріляв там групи мусульман, яка прийшла на ранкову молитву. За різними даними загинуло від 29 до 52 чоловік. Ще близько 200 отримали поранення. Баруха Гольдштейна на місці забили до смерті ті відвідувачі мечеті, яким вдалося врятуватись.
Місце поховання Гольдштейна поблизу Хеврона стало місцем паломництва ізраїльських ультраправих. На могильному камені Гольдштейна написано: «Святий Барух Гольдштейн, який віддав своє життя за Тору, євреїв та народ Ізраїлю». Хтось навіть встановив там місце для молитов, яке в 1999 році було зруйноване ізраїльським урядом.
Вдова Гольдштейна пізніше говорила, що цей напад на мечеть був відповіддю Гольдштейна на домовленості між Ізраїлем та Палестиною в Осло. Матір Гольдштейна заявляла, що це був превентивний напад, так як палестинці збиралися організувати різанину євреїв за декілька днів після цього. Гольдштейн начебто знав про це і вирішив запобігти цьому. Ще одним з мотивів нападу могла бути помста за вбивство палестинцями близького друга Гольдштейна Мордехая Лапіда.
Барух Гольдштейн проходив по виборчим спискам партії «Ках» на парламентських виборах, був обраний в міську раду міста Кір’ят-Арба від партії «Ках». Був одним з ініціаторів створення в цьому місті меморіального парку імені Меїра Кахане. В цьому ж парку його пізніше і поховали.
Через зв’язок Баруха Гольдштейна з партією «Ках», вона та рух сина Меїра Кахане «Кахане хай» були визнані Ізраїлем, а пізніше і США та ЄС терористичними організаціями та заборонені.
31 грудня 2000 року син Меїра Кахане Беньямін був застрелений разом з дружиною, ймовірно, палестинським бійцями підрозділів Ясіра Арафата. П’ятеро їхніх дітей отримали поранення.
Не дивлячись на те, що партії та руху в організованому серйозному вигляді більше не існує, ідеї, які пропагував Меїр Кахане, поширені в деяких колах і сьогодні. Здебільшого це релігійні сіоністи-поселенці, які виступають за побудову ізраїльських поселень на Західному березі ріки Йордан. Саме вони найбільше конфронтують з місцевим палестинським населенням.
В 2015 році, наприклад, було заарештовано онука Меїра Кахане Меїра Еттінгера. За інформацією ізраїльських спецслужб, він створив підпільну групу, яка видала маніфест. В ньому йшлося про необхідність вигнання з Ізраїлю всіх неєвреїв та створення теократичного королівства Ізраїль. В цьому маніфесті на горіхи перепало всім: починаючи з ізраїльської армії та уряду, закінчуючи відомими рабинами та християнами.
Промо-ролик партії «Ках», в якому Меїр Кахане розповідає про основи своєї політичної програми.
Автор: Валентин Дзюбенко
