Борхесе, бысь имелъ жыти в наш час…
8 січня 2021 року
Я зовсім не належу до тих, хто має звичку перебільшувати значення сьогоднішніх новин. Насправді майже нічого не відбувається.
Але Великий Переворот 2021 року – це одна з найцікавіших історій за роки чи навіть декади, свого роду новинна сигизія – ідеальний збіг не двох, але трьох абсолютно різних оповідей, кожна з яких вважає обидві інші небезпечно божевільними – і вона мусить стати справжнім святом для будь-якого історіографа сьогодення.
У той же день, коли ця визначна подія ще продовжувалася, я опублікував про неї текст. Сьогодні ж йтиметься про те, що вона зробила з людьми, і це абсолютно дивовижно та набагато грандіозніше, аніж я міг би передбачити. Моя дружина сказала, що на її віддаленій роботі до цієї події віднеслися, як до 11 вересня – наступного дня ніхто взагалі не міг оговтатися та почати працювати.
Що ж, жити сьогодні – повна херня. Але що нам лишається? Якщо ви хочете вивчати кажанів, то вам треба піти у печеру з кажанами. І точно вимазатися з ніг до голови у їх лайні. Любі друзі, сьогодні чудовий день для того, аби присвятити його кажанам. Приступимо?
Три історії, які я збираюсь висвітлити – ми можемо назвати їх гістріонічною [1] історією, іпохондричною історією та історичною історією – формують свого роду призму наративів, яка цілком ідеально висвітлює не лише реальні події, але й світ, у якому вони можуть відбутися.
Зрозуміти цей світ можна лише через розуміння усіх трьох наративів водночас. Ви маєте бути здатними не лише повторювати їх словесно, але й дійсно жити у всіх трьох та майже вірити в них. Третій, звісно ж, є найменш популярним (ще б пак!) і єдиним, який можна було б назвати істинним. Проте історій завжди більше за одну, а особливо багато сегментів у кожної історії.
Вчора ввечері на Clubhouse я почув найбільш виразну оповідь від першої особи “єдиного чорношкірого чоловіка на штурмі Капітолію”. У людини, що говорила, був настільки сильний афроамериканський акцент, що я заледве зміг його зрозуміти. Він був “під кайфом”, через кожні три речення вживав словосполучення “хапануть банку” — був готовий “дунуть прямо під куполом”, але так і не наважився, хоча мав також “склянку яблучного соку з Куантро”. Але така інтерпретація може сформувати хибне враження про один з найліпших комедійних виступів, які я коли-небудь чув. (Нажаль, цей істинно американський геній мусив витрати більшість часу на те, аби пояснити іншим чорношкірим, що ні, всі ці кончені сніжки [2] не ставились до нього по-расистськи. Доки ці миті зникали в часі, як сльози під дощем, кімната була переповнена продюсерами. Тож публіка напевне отримає стоншену, продезінфіковану версію виступу, вичищену від N-слів).
Чувак типу каже: хтось сказав типу “ходімо до Капітолію”, і юрба така взяла і рушила до Капітолію, і коли вони дійшли туди то типу ввійшли всередину. І всі просто стали втикати навколо, заціняти прикол, робити селфі, розкидати сміття на підлозі й курити травку. А потім пішли звідти. Деякі люди взяли з собою смішні сувеніри. Він не бачив насилля, не вчиняв насилля, він просто був там бо відчував, що це буде круто.
І дійсно — реальний вплив на священні мармурові зали був схожий на те, якби стадо дійсно диких тварин — не приматів, ймовірно ослів чи свиней, а може й чистіших тварин, як-то вередливі тапіри — якимось чином були заманені всередину цього храму нації. Але щодо реальних історій, важливих історій, історій, які мають значення… Я презентую вам: Великий Переворот 2021 року.
Гістріонічна історія
Гістріонічна історія – це історія істинно-народного повстання, розчавленого репресивним режимом – звісно ж, наратив Трампа. Нещодавно я спробував накинути декілька абзаців у такому стилі. І в мене гарно вийшло, принаймні я сам так вважаю. Можливо, мене могли б найняти у ТАSS, Геббельс, NPR чи OANN.
Найцікавішим у структурі та змісті гістріонічної історії є те, що якщо покласти її під мікроскоп, то можна розгледіти цілий історичний пастиш — мозаїку, склеєну зі шматків справжніх історій народних повстань.
Тут є шматки нашої власної революції, Бастилія та навіть Паризька Комуна. Рух Чаювання нервово сидить у кутку біля Білої Троянди, думаючи чи варто спробувати пофліртувати з Софі Шолль — нажаль, її серце належить Спартакові. Уся палітра повстань за останні чотири століття, від Великої ремонстрації до Арабської весни, відбивається у мозаїчних шматках широкої панорами MAGA, Трампа і Q.
І коли ми дивимось на всі джерела цього пастишу, то бачимо дещо цікаве. Усі ці повстання — з перерахованих вище, включаючи (оригінальне) Чаювання — були повстаннями лівих проти правих. Але Трамп це ж повстання правих проти лівих. Заждіть…
То може ви просто крутили викрутку навпаки? Може шуруп викручується лише проти годинникової стрілки? Може ось чому ви тупо дряпаєте головку шурупа, і не можете його викрутити. Тож очевидно, що виправити проблему означає буквально продати увесь мерч, який носять ваші Proud Boys та переодягнутися у повністю чорний одяг в стилі антіфи. Новий гардероб — а ймовірно, і нові друзі…
Але… ні, це теж було б неправильно. Давайте просто узагальнимо: інженерна помилка такого масштабу означає, що потрібно починати з нуля. Це нагадує мені моє навчання у коледжі, коли я прилаштовував 68020 (зовсім не дешевий процесор для 1991 року) до материнської плати, увімкнув живлення і нічого не відбулось. Ну, тільки чип почав швидко нагріватися. Таке буває, але я швидко його вимкнув.
Перевірив, чи все я правильно підключив. Усе було правильно, окрім одної проблеми — я прочитав схему підключення догори дриґом. Я прилаштував близько 100 накруток — кожна з яких займала близько хвилини, і кожну з яких я прикрутив неправильно, і кожна з яких зайняла б ще одну хвилину на відкручування, а деякі могли би піджарити увесь довбаний чип, пускаючи напругу по логічному елементі.
Ось до такої міри гістріонічна стратегія не є правильною, якщо її взагалі можна вважати стратегією. Кожна її ідея неправильна або як мінімум недоречна. Це правацтво, зіткане з древніх, надзвичайно застарілих лівацьких міфів. І це дивовижно, наскільки добре воно спрацювало, якщо взяти до уваги той факт, що сам чип на материнській платі примонтовано догори дриґом.
Однак, чим далі все заходить, тим більше ця стратегія віддаляється від реальності. І хоча трампістська стратегія риболовлі в Рубіконі підірвалася через преторіанського дрона після того, як декілька його дружків напідпитку вирішили, одягнувши гумові чоботи, зайти в Рубікон, Переворот 2021 підірвав далеко не лише трампізм.
Про що Трамп думав, коли закликав своїх людей “боротися” і обіцяв “ніколи не здаватись”? Він або задумував вікінгський рейд на Сенат з ціллю пограбунку — або ж просто тріпав язиком. У гістріонічній історії – так само, як і в іпохондричній історії – вірним є перший варіант. Але навіть Трамп не є настільки божевільним.
Якою ж була ціль цієї демонстрації? Будь-яка демонстрація – це зібрання політичного натовпу з ціллю залякування. Ця ідея є фундаментальною для демократії. Історично, демократія була народжена у насильстві юрби і не існувала б без нього — та передовсім, без насильства лівої юрби…
І є лише один шлях для демонстрації піти далі: зробити щось з допомогою своєї юрби. Наприклад, зайняти будівлю. Ви ж чули про натовпи, що займали будівлі раніше — типу в 60-х — як-от офіс декана Єлю? Завжди славетні й романтичні… молода Бернардіна Дорн у її довгих-довгих шкіряних штанах… убиймо свиней!
Але чим більше напруги ви подаєте на вхід, тим швидше розумієте, що чип насправді вмонтовано догори дриґом. Він начебто працює на 1, ви думаєте що швидко піднімаєте напругу до 2, потім до 3; на хвильну поглянули в сторону, потім зирк назад на плату — а все уже загорілося. Якби ви підкрутили все одразу до 3, то воно просто б взірвалося. А, ну і щоб дійсно виграти, треба підкрутити до 10. А може й до 100.
Але цей Великий Переворот доводить, що помилялися не лише радикальні гістріоніки. Помилялися й помірковані гістріоніки, які оперували тим же чипом — однак ніколи в житті не підкрутили би напругу навіть до 1. Адже воно могло б спалахнути! Ліпше піти безпечним шляхом: 0,15. Можливо 0,17… не хотілося б бути занадто безвідповідальними… але хтось же має натиснути на пуск…
Помірковані грають у ту ж саму гру. Вони “боряться”. Їх риторика сповнена того ж самого лексикону боротьби. Вони є просто розбавленою версією того ж самого псевдоісторичного пастишу. Вони не менш безглузді, вони ще більш безглузді.
Щойно ми зрозуміємо, що радикали є марними — абсолютно марним є рибалити в Рубіконі як Трамп, безглуздим є бродити в Рубіконі як Вікінг – ми усвідомимо, a fortiori, наскільки безглуздо поетично глядіти на Рубікон; чи навіть прикидатися, що немає ніякого Рубікону — ніби ми можемо пройтися до Риму будь-якої миті; чи що ми уже в Римі, дебатуємо в Сенаті, наші повні ваги слова поважають, як і наші права… усе це фальшивка. Це непотріб.
Усі праві в Америці, від краваток-метеликів до нацистів, знаходяться в однаковій позиції. Вони на неправильній стороні Рубікону; вони ніде й ніхто, вони не мають реальної сили, значення чи ваги. Вони не мають жодної здатності перетнути Рубікон; вони не мають плану, як перетнути його; вони навіть не мають жодної мапи іншої сторони Рубікону. Якщо війна є продовженням політики іншими засобами, то кожна права фракція знаходиться зараз у безнадійній воєнній позиції.
Єдина порада, яку раціонально мисляча людина може дати GOP, та й усім американським правим, це апокрифічна стара цитата, яку приписують якомусь французькому урядовцеві часів Третьої Республіки: “рано чи пізно настає мить, панове, коли Бог заходить, трусить ключами й примовляє: “Ваш час вичерпано”. І дійсно, у Франції зараз уже П’ята республіка. Хороші часи!
Іпохондрична історія
Іпохондрична історія переконує всіх у тому, що прямо зараз Америка хворіє на рак. “Цей жахливий день назавжди увійде в історію США”, як висловився Стівен Колберт.
Колберт, завжди сповнений професіоналізму, знає як спокійно поводитися з іпохондрією — він майже ніколи не звучить наче Марат під дурманом. Було б добре, якби всі у його партії мали цей талант. Або як мінімум приймали Ксанакс. (Можливо саме це треба Америці зараз — Операція Warp Speed, але для поширення Ксанаксу).
Усі демократи, окрім постлівих, і всі республіканці окрім постлібералів, є переворотними іпохондриками — чи ліпше сказати переворотохондриками? Ні, це звучить замудро. Але Америка хворіє на рак. 6 січня стало для іпохондриків чимось на кшталт дзвінка у кінці Серйозного Чоловіка Коенів — ви майже забули про це, але знали що воно має статися.
Великий Переворот – це ідеальна кульмінація усієї пекельної саги Трампа, від якої з першого дня тхнуло саме такою сіркою — і нарешті вулкан вибухнув! І ми заледве це зупинили… якщо взагалі зупинили… тудум, тудум…
Говорячи з другом, який є непохитним іпохондриком, я поступово зміг спонукати його виразити чисте, лаконічне та нейтральне висловлення іпохондричного кредо — це немала перемога. Мій друг написав:
Дивись, ЯКБИ ти сприйняв вчорашній заколот не як невинний ролеплей, але як загрозу існуванню уряду в США та по всьому світу дійсно історичних масштабів, ТОДІ моє більше занепокоєння заколотом, а не BLM було би цілком виправданим і раціональним?
Зважаючи на мої знання і досвід відносно уряду США, я відповів, що це твердження звучало так само як “ЯКБИ висадка на Місяць була сфальсифікованою, ТОДІ моє більше занепокоєння бюджетом Аполлона, який пішов на секретні експерименти Стенлі Кубрика, який завербував хіппі-кралечок у Хайті, викрав їх і накачав наркотиками, напхавши цитатами МАО та ін’єкціями ТЕТРОДОТОКСИНУ щоб створити армію КОМУНІСТИЧНИХ СЕКС-ЗОМБІ, було б цілком виправданим і раціональним”. Чудова логіка!
Зазвичай, коли я зустрічаю сприйняття реальності, яке видається мені просто фантастичним, я стараюся конкретизувати це спостереження, уявляючи що саме потрібно було б для того, аби перетворити реальну реальність, у якій я живу, на цю дивовижну фантазію.
Наприклад, давайте припустимо (я запозичив цю аналогію у якогось жартівника з твіттера, якого зараз ніяк не можу знайти), що Конституція США працює як шутер від першої особи Halo. Якщо ви займаєте центр Ротонди більше ніж на 90 секунд, то стаєте Конгресом. Можете встановлювати закони і все таке.
Володарі закону світу цього – це уже не Струльдбруги з різноманітних комітетів, ви щойно розстріляли їх усіх за допомогою своєї плазмової гвинтівки за півтори секунди після того, як підірвали двері. Правителями тепер є ви і ваш друг @hitler420bongman — він прикриває вас, поки ви займаєтесь законодавчим процесом — як мінімум, доки ви двоє зможете лишатися живими і в межах кола… Бонгман це 13-річна дитина, здається що десь із Філадельфії… бляха, чудовий постріл…
У цьому світі зайняття Капітолію звісно ж є історичною загрозою існуванню уряду. Будь-хто, хто проходить повз останніх босів у Ротонду або навіть далі може захистити цей простір буквально перервавши існування поточного уряду. Дійсно, щойно коло на землі стає зеленим і ви починаєте законотворчий процес, ви (і Бонгман) технічно засновуєте Другу Американську Республіку. (Чи, в залежності від визначення, шосту чи щось таке).
А що ж в реальному житті? Що стається в реальному житті, коли такі речі стаються? Стається ось що: формальна церемонія відкладається на декілька годин. Так само було би, якби зламався водопровід. У найгіршому випадку — їм треба буде використати іншу будівлю. Чи навіть Zoom. (Можливо потрібно ввести нову опцію в Zoom, яка запускатиме замість звичайної кімнати храм демократії).
А ще було трішки насилля. Розкажіть мені як ви ненавидите насилля. Сусіде, після 2020 я дуже уважно слухаю подібні зауваги.
Але я занадто злий до іпохондриків. Рак дійсно існує. Люди дійсно на нього хворіють. Це дійсно стається з людьми — такими людьми, як я і ти. Я можу хворіти на рак прямо у цю мить. І ти теж. Одним з поширених симптомів раку є неприємні відчуття та біль. Ну і будь-які дивні відчуття. Якщо вам здається, що у вас рак, то вам треба поговорити зі своїм лікарем — прямо зараз.
Хороший лікар, який лікує іпохондрика на кшталт мене від дійсно серйозної хвороби — іпохондрії — зазвичай робить це, пояснюючи як виглядає рак насправді. Як виглядав би насправді політичний рак?
Повернімося до політичних джерел гістріонічної версії та вигадаймо сучасну версію. Будете грати у цю воєнну гру за Трампа. Виконайте Великий Переворот правильно.
Перш за все, ваш натовп захопив законотворчу будівлю. Чудово — але це всього лише будівля. Однак, на відміну від Білого Дому який є (і завжди був) лише пасткою, Капітолій лишається ідеальним варіантом для центру великого перевороту. Ваше захоплення цієї будівлі є порушенням простору, воно виказує стійке презирство до старого режиму. Ваша ціль полягає в розширенні цього простору нелегітимності, що перетвориться у ваш новий режим.
Але вам все ще потрібно стільки легітимності, скільки взагалі можливо отримати. Ви особисто маєте потрапити в будівлю. Ви маєте отримати стільки лояльних конгресменів, скільки можливо — і якщо зможете спіймати кілька ворожих, то ставтеся до них якомога добріше, але тримайте у підвалі. Ваші лояльні радикали назвуть себе новим Конгресом — на кшталт кромвелівського “охвістя” — і почнуть приймати закони.
Або принаймні один закон: закон про надзвичайні повноваження, що надасть вам абсолютної влади. Нарешті блять! Але зараз ви маєте використовувати її якомога більше — це єдиний шлях обернути законну силу на владу реальну. Перш за все — ви маєте захистити й утримати цю будівлю.
Ваш натовп зорганізується у невеликі озброєні підрозділи, зброю вони принесли самі з дому або ж конфіксували у поліції. (Церемоніальна булава Конгресу теж підійде, якщо ви зможете її знайти — вона дає +3 проти лібералів). Підіймаються барикади. Капітолій перетворюється на нове Аламо. Ви і ваші люди вийдуть звідси або як правителі, або як трупи.
Ви робите те, що у вас виходить найліпше — дзвоните по телефону. Ви все ще Президент. Ви дієте на основі надзвичайних повноважень. Ви даєте наказ прибути до будівлі усім федеральним маршалам США з усіма патронами, які вони зможуть знайти у будь-яких машинах за 5 хвилин. А Пентагон є кому захоплювати? А як щодо флоту? Ми можемо використати флот? Я знаю навіщо вигадали Прибережені бойові кораблі — для того, аби вони могли увійти в Потомак! Давайте зателефонуємо лояльним губернаторам, керівникам поліції, мерам. Ми федералізуємо Нацгвардію… приведемо сюди Дельту… зателефонуємо в Академію Повітряних Сил, і можливо вони зможуть скинути бригаду чи навіть дві хардкорних шітпостерів-геймерів кадетів на Національну Алею…
Переворот, як і рак, дійсно існує. Ось так виглядав би реальний переворот. (Зверніть увагу на базовий сучасний гайд — Практичний посібник Лютвака).
Очевидно, хоча це слово я не мав би використовувати цього тижня, що різниця між цим і тим що дійсно сталося – це різниця між меланомою і веснянкою. Але в іпохондрика є на це переконлива відповідь. Що таке веснянка взагалі? Родимка?
Це доброякісна пухлина. По суті це передраковий стан. Більшість меланом починаються, коли нормальна родимка, яка була на вас десятки років, приймає на себе космічний промінь, перегрівається і починає посилати свої злісні тентаклі через усе тіло, викликаючи шалений біль, коли напухають і розривають органи… спершу, звісно ж, ви навіть нічого не помітите… а ви перевіряєте родимки, чи не так?
Але чи перегрілася ця родимка? Ні. А родимки перегріваються? Так. Хіба не треба турбуватися про родимки, особливо дивні й смішні родимки, що не схожі на жодні інші на вашому тілі? Не треба. Але ось чому цей тип родимки не зможе зашкодити і не буде перегріватися. Розслабтеся. Вам навіть не треба виписувати Ксанакс.
Річ не в тім, що у цих людей не було правильного плану. Їх план міг би змінитися. Він міг би стати правильним планом — після безкінечної низки змін. Його могли б заразити деякі ракові віруси. Заждіть — чи я не дав їм щойно новий план? Лол. “Наступного разу — ми не виходимо”.
Не турбуйтеся, любі випускники університету Брауна. Жоден з цих кончених сніжків досюди не дочитає. Істинна причина того, чому цього ніколи не могло б трапитися, вам сподобається: вони просто на таке не здатні. Вони занадто хуйові. І це біологічний факт — погані ідеї можуть мутувати і видозмінюватися, а от хуйня мутувати і видозмінюватися не може. По всьому Берклі лунають заспокійливі зітхання.
Це пов’язано не тільки з тим, що селянам байдуже. Купа неписьменних пролів штурмувала Бастилію! Просто американському пролу ХХІ століття попросту не вистачає духу і волі. Вони не відчувають, що у них є римське virtus, що дає їм право правити — вони навіть не можуть цього втямити — лише тому, що вони мають рацію. У найпростішому, найбільш грубому ніцшеанському сенсі вони занадто слабкі, аби про них турбуватися.
Чи усі в Америці, кого повністю дістав уряд США, на сьогодні є такими ж байдужими й ледачими депресивними пролами? Ні, лише більшість. Більшість не потрібна, щоб вчинити переворот. Вам треба, щоби проли за вами послідували – не вели. І якщо історія й може бодай чомусь навчити, то це буде той факт, що жодна імперія не є вічною. Правлячий клас ніколи не перестає турбуватися про те, що його можуть скинути.
Але насправді, мій любий іпохондрику — ви турбуєтеся не про переворот. Переворот вам сподобався би. Вгадайте-но, хто у нас тут смуглявий, відпочилий і готовий до дій? Зробімо ж Обаму Президентом-На-Все-Життя з абсолютною владою. Зроблено! Продано! (Чесно, мені можливо це навіть сподобалось би). Те, чого ви дійсно боїтеся – це переворот пролів, і саме цього не може відбутися в принципі. Фух.
І ось ще дещо, любі іпохондрики, про що вам треба потурбуватись. Подивіться як зараз, у відповідь на цей фарс, ви за один єдиний день зрадили усьому, в що вірили. Треба провести ще деякі аналізи, проте я хочу, аби ви знали — боюсь, що це не хороший знак.
Як ви, чорт забирай, взагалі зуміли за одну ніч стати настільки сильними поборниками порядку і закону, що зараз глибоко перелякалися ідеєю лишень думкою про те, що протестуючі можуть увійти всередину державної будівлі?
Що ви випускаєте усі ці жахливо гучні пискливі писульки на Медіумі, які звучать наче генерал Ярузельский, що засуджує беззаконня хуліганів з “Солідарності” чи новий Гонконгський режим, який бореться з підтримуваними ЦРУ диверсантами та студентами-терористами? Що ж ви радієте, коли неозброєні протестувальники отримують кулю в лоба? “Їбись з биком, отримай ріг в дупу”. Як вам вдалося за одну мить перетворитися на директора школи з Ферріса Бюлера?
Чи хтось вмонтував чип вам у мозок? Що ж, зате це не пухлина. Неможливо самотужки витягти пухлину мозку з голови за допомогою електросвердла, доки ваша дружина тримає поруч велике зеркало. А от чип…
Історична історія
Досить глузувати. Як ті, хто вивчає історію, ми мусимо бути вищими за насмішки — навіть якщо у нас це кепсько виходить. Єдині люди, хто так вважає, або бодай старається так вважати — постліберали і постліві, два зовсім різних племені, але однаково фатально схильні до глузування. Це наркотик нашої епохи.
По суті, wie es eigentlich gewesen ми бачимо ще одну псевдоподію по Деніелу Бурстіну. Як псевдоподія, вона гігантська – 9 балів на шкалі Ріхтера — і ось чому ми тут.
Як справжня історична подія, “штурм Капітолію” був заледве чимось більшим аніж студентський пранк — трішки більш хуліганистим, аніж крадіжка студентами MIT ядра Калтеху, але по суті це те ж саме. Повернімось до набагато важливішої псевдоподії.
Для декого з тих, хто з якоїсь дурної причини вирішує жити в історії, Великий Переворот є хорошою річчю чи поганою? Чорною пігулкою чи білою?
Зрозуміло, що короткостроково він додав значної енергії до очищення. Він настільки гарно підходить усьому Trumpenreich-наративу та створює величезну впевненість навіть тоді, коли ви уже покинули театр. Щонайменше на декілька тижнів кожен, хто має диплом бакалавра і акаунт у Твіттері стане Метью Хопкінсом. Будьте обережні!
Однак я вважаю, що насправді сталося дещо прекрасне. Світ себе прояснив. Не таким чином, як хтось вірить зараз чи буде скоро вірити, однак світ зробив реальний крок в бік усвідомлення власного майбутнього та майбутнього своєї свідомості.
Коли ви говорите з іпохондриками, то рано чи пізно стає зрозуміло, що насправді вони турбуються про те, що режим, який є для них священним – а режим є і завжди був фундаментально священною штукою – був підданий нарузі, ба навіть позбавлений легітимності.
Іншими словами, великим злочином Великого Перевороту є олігархічний відповідник старого правопорушення під назвою lèse-majesté. Любі іпохондрики, нарешті ми мислимо однаково. (Ви би сказали “демократичний” замість “олігархічного”, але це всього лиш слово).
Ці проли схожі на Алківіада, але не настільки круті, і вони зіпсували афінські герми. Усіма богами форуму, вони мають за це заплатити! Ось реальний дух злості, що охопив націю сьогодні. Або ж щонайменше її правлячий клас.
Мабуть, ми все це уже бачили раніше. Рантери січня, твіттерські Дефаржі не є чимось новим для історії революційних епох — в одній з яких ми все ще перебуваємо. Хоча й у пізньому її етапі, як на мене. Ну, принаймні мені хотілося б так думати.
Протягом останніх 4 років усі ми спостерігали за розвитком класичної машини тотальної держави, яка вимагає повної покори офіційній думці у будь-якому контексті. За останні 2 роки цей рак поширився навіть на корпоративний сектор, тож ви маєте бути політично активними увесь час, коли не спите. Ви зобов’язані бути політично активними.
Але досі ваша покірність завжди була непрямою. Вас не просили – ба навіть наказували – підтримувати уряд. Звісно ж ні! Ви підтримуєте життя чорношкірих або життя трудящих по всьому світові! Кожен, хто не є вашим союзником — не має емпатії, він расист і сноб.
Ваш коментар було видалено модератором, оскільки він виявився образливим для робітників і селян. Ви вчинили брутальний соціопатичний злочин нападу через клавіатуру. Купу людей арештовують через твіти у Великобританії прямо сьогодні — і скоро ця хвиля докотиться сюди.
Але усе це тільки привід. З часом, привід стає тоншим. І розтягується настільки сильно, що вже не може тягнутися більше, тож брутальна реальність стає ясною.
Будь-що, що піддається цензурі, завжди і всюди піддається цензурі виключно з однієї причини — неповага до влади. Влада виживає, бо її поважають. Порівняти прем’єра Сі Цзіньпіна до Вінні Пуха є реальною атакою проти Китайської Комуністичної Партії. Коли ви кажете, що від робітників тхне, а селяни поголівно бовдури, то кажете це не тому що ви “ненавидите” робітників і селян та хочете нашкодити їм вашими образливими словами. Так, ви ненавидите. Ви ненавидите Партію і хочете кинути їй виклик цими єретичними словами.
Це дуже складно пояснити. Я добре пам’ятаю, як складно було пояснювати це всього десять років тому. Однак, зараз стає легше, бо тотальний режим рухається до свого останнього етапу (який може тривати досить довго), тож усі навколишні та приватні проблеми зникають. Уся нормальна політика зникає. Хоча церемоній все ще дотримуються, але вони вже нікому не цікаві. Проте політика не помирає; вона просто стає простішою.
В однопартійній державі, у якій ми зараз живемо – а ми живемо в однопартійній державі, адже обман, що республіканці і демократи є рівними й симетричним вже очевидно перестав працювати, у державі де демократія, Демократична партія і уряд США є одним цілим, так само як комунізм, Комуністична партія і СРСР були одним цілим – уся політика є екзистенційною. У пізньому СРСР це було досить просто. Ви або за уряд, або проти нього. Ви або за комунізм, Комуністичну партію і СРСР, або проти них. Усі політичні злочини зводилися до “антирадянської агітації”.
Цей перехід від непрямого дисидентства до прямого є критичною перехідною точкою в житті революційної тотальної держави. Результатом цього переходу є ось що – досить скоро будь-яка крута особа банально не зможе підтримувати уряд. Дійсно, Chuck E Cheese не засудили Великий Переворот, хоча цілком легко могли б це зробити.
Мода, про яку ми тут зараз говоримо — це інтелектуальна мода, але все ще мода – а мода завжди походить від крутості. А круті люди не повторюють за некрутими.
Щойно влада втрачає свою маску, щойно вона починає переслідувати інакодумство за те, що воно висміює не лише дії уряду, але й слова та символи уряду, як ми добираємося до нового щабля історії — бо служіння такій силі стає прямо принизливим для її слуг. Щонайменше для тих слуг, яким притаманні такі риси, як інтелект, мудрість, самосвідомість та міцний характер.
Отже, на цьому етапі влада активно породжує власну контреліту. А є лише один спосіб забезпечити остаточну зміну режиму: циркуляція еліт. Тож ми зробили справжній крок у бік історії. Величезна шестерня щойно здвинулась на один зубець.
Врешті-решт, ми побачили яскраву ілюстрацію реальної зміни режиму в ХХІ столітті — не те, чим є зміна режиму, але те, чим вона не є. Бо що б це не було, але воно точно не схоже на описувані події.
Зміна режиму в Америці ніяк не може бути результатом старань якоїсь зі сторін у цій холодній громадянській війні в стилі комічної опери. Вона радше позначатиме кінець цьому фарсу; вона матиме бачення, і бачення це має бути баченням уряду, що ефективно служить кожному американцеві.
І вона не шукатиме сили через якусь там гнівливу істерику проти власного правлячого класу, котрий, хоча і стає щоразу гіршим, в історичному масштабі не настільки вже й поганий. Проли: для них легко бути жахливими, а для вас — бути ще гіршими. Так ви ніколи не виграєте.
Аби перемогти, вони мають слідувати за лідерами, котрі є кращими за них самих — за їхніми власними стандартами. І найважчою річчю зі всіх є розуміння — оскільки, як сказав Ксенофонт, ви готові з’їсти їх сирими — є те, що ваші вороги теж повинні будуть виграти.
Усе це дуже просто. Це не моралістична маячня. Не те щоби не повинно було б бути такої зміни режиму, при якій не всі виграють. Я гадаю, що це було б чудово! Багато хто винен! І вони заслуговують різноманітних чудових та смачних покарань!
Просто в сучасних умовах ви дійсно не зможете цього зробити. А якщо спробуєте, то вийде ще одна сміховинна катастрофа.
Це просто неможливо – форсувати якусь із цих великих змін. Коли революція стається, коли вона готова статися, то вона відчуватиметься цілком природньою, невідворотною і навіть спізнілою — як падіння Східної Німеччини, а не як Марш на Рим чи Паризька Комуна. Щойно якась реальна циркуляція еліт стане готовою аби почати працювати, як нові еліти стануть владою настільки гладко і спокійно, неначе вони просто піднялися нагору сходами.
Спробуйте уявити, що бачите таке сьогодні — і у вас не вийде. Ось чому нічого навіть віддалено схожого на це не зможе статися навіть віддалено близько до сьогоднішнього дня. Але й інакше воно ніколи не станеться. Взагалі.
Переклад: Артур Малик, під ред. Сергія Заїковського
[1] Клінічний термін, що прийшов на заміну застарілому та емоційно забарвленому слову істеричний (прим. редактора).
[2] Англ. wild-ass hill crakas (прим. редактора).
