«Звичні предмети діють на середньо вразливу людину абсолютно поверхнево. Однак, якщо вона бачить їх уперше, то вони відразу справляють на нас глибоке враження: так переживає світ дитина, для якої кожен предмет це щось нове».
Батько авангардизму, юрист в минулому та художник, котрий не побоявся звернутися до мистецтва у віці 30 років. Василя Кандинського знають по всьому світові як майстра нефігуративного живопису, видатного теоретика та практика.
Його творчий шлях був доволі тернистим та повним непорозумінь. Мистецтво Кандинського не визнавали на батьківщині, більшу частину друзів та однодумців він втратив під час Першої світової війни, а особисте життя певний час зазнавало негараздів.
Василь Кандинський розпочинав кар’єру юриста, та вже тоді він відчував, як повільно мистецтво полонить його серце. І хоч наука була йому до вподоби, та в певний момент він все ж зробив свій вибір. Його не зупинив ані вік, ані пропозиція місця професора, бо жага творчості була більшою.
Яку саме подію вважати поштовхом до вибору мистецтва, як сенсу життя, мистецтвознавці сперечаються й досі. На вибір було декілька варіантів, одним з яких стало полотно Клода Моне на виставці французьких імпресіоністів 1895 року, котре настільки вразило Кандинського, що він ще довго вивчав полотно у каталозі.
Та мистецтво полонило Кандинського й раніше. Ще в Одесі, куди сім’я переїхала у 1861 році, Кандинський отримав початкову художню освіту.
Зробивши остаточний вибір між мистецтвом та юриспруденцією, Кандинський відправляється у Мюнхен на навчання до Франца фон Штука. В цей період його мистецтво ще не візуалізує ті трансформації, які відбудуться з ним пізніше. Яскраві, сюжетні та фігуративні полотна Кандинського значною мірою відрізняються від пізніх робіт.
Та вже у лютому у 1910 році на виставці групи абстракціоністів «Бубновий Валет» у Москві в експозиції представлена перша абстрактна акварель Василя Кандинського.
Ідея нефігуративного мистецтва стає головною ідеєю Кандинського, він знаходить однодумців разом з яким створює мистецьке об’єднання «Синій вершник» та продовжує розвивати головні ідеї абстрактного мистецтва у своїй творчості.
Проте у 1914 році розпочинається Перша Світова війна. Василь Кандинський повертається на батьківщину, в той час його перший шлюб розпадається, він втрачає багатьох друзів на війні. За 1914 рік Кандинський майже не пише полотен, за важкий період довжиною у два роки він створив менш як десять картин.
Та ситуацію і загальні настрої змінює випадковий дзвінок. Кандинському зателефонувала Ніна Андрієвська – його студентка. В той же день Кандинський зрозумів, що закохався, і створив відому акварель «Незнайомому голосу». Йому було 50 років, їй – 17. За рік пара одружується, а Кандинський з новим захопленням продовжує працювати. Та це був не кінець випробуванням, у тому ж році у подружжя народжується син Всеволод, котрий помирає за два роки від гастроентериту.
У 1921 році подружжя назавжди залишає Росію. Кандинський знаходить однодумців у Баухаузі – школі дизайну та архітектури. Він починає викладати й працює над одним з головних своїх творів – книгою «Лінія і точка на площині».
«Геометрична лінія — це невидимий об’єкт. Вона — слід точки, що рухається, тобто її творіння. Вона виникла з руху — а саме як наслідок зниження найвищого, замкнутого в собі спокою точки. Тут відбувся стрибок зі статики в динаміку».
Кандинський неодноразово у своїй творчості підкреслював ідею синтезу мистецтв. І не тільки мистецтв: він міг описати колір за фізичними властивостями, зобразити на полотні звук. Особливу увагу приділяв динаміці, яку можуть створити на полотні прості геометричні форми.
Доволі часто у творчості з’являється образ вершника, що долає дракона. Кандинський вбачав у цьому символ духовної боротьби людини про яку детально описав у книзі «Про духовне в мистецтві. Особливо у людському живописі».
Нині ідеї Кандинського широко використовують не лише художники, але й у дизайні та архітектурі. Й не дарма, адже Василь Кандинський як ніхто інший випереджав свій час.
Автор: Анна Збаражська
