Нас часто наздоганяє втома, яка породжує роздратованість, депресію й агресію до оточуючих. Майже неможливо уявити життя без wi-fi, смартфона, ноутбука, фейсбука, інстаграму або телеграму. Однак мозок часто не витримує перенасичення інформацією, а ще ж втома від роботи, погана екологія міста, порожні розмови з колегами, безлічі людей в автобусах або метро… Після декількох років такого життя будь-який психолог діагностує цілий список психічних розладів, неврозів або й ще чогось.
Що з цим робити? Адже потрібно жити і заробляти гроші. Не кожному підійде варіант, щоб кинути все і переїхати туди де спокійно, мало людей, хороша екологія і є можливість заробляти. Тут нам на допомогу часто приходять деякі релігійні практики. Наприклад, медитація або паломництво у різних формах. Проте зараз мова не про них. Сьогодні актуальними стають ідеї, які походять з архаїчних релігійних практик.
Пропоную звернути увагу на один із досить цікавих експериментів, який започаткували в Японії, але не так давно. Він отримав назву «Шінрін Йоку» (森林浴), в США він відомий як «Лісові ванни». Його 1982 р. запровадило Міністерство сільського господарства, лісових угідь і рибного промислу Японії для того, щоб описати практику поліпшення фізіологічного та психологічного здоров’я людини за допомогою звуків, запахів і образів, які можна зустріти саме в лісі. Своєрідним маніфестом цієї терапії стала книга професора Лі Квінга з Японської Медичної Школи в Токіо: «Forest Bathing: How Trees Can Help You Find Health and Happiness» (2017).
Ідея «Шінрін Йоку» дуже проста «гуляйте серед дерев, бажано в лісі, та дихайте повітрям на повні груди». Головне відчувати все те, що відбувається з людиною під час її перебування в лісі. Тут варто звернути увагу на декілька наступних пунктів, що ж важливо робити й відчувати перебуваючи в лісі серед дерев:
Прогулянка
Багато рухатися в лісі серед дерев. Нині велика кількість людей мають сидячу роботу, що погано впливає на кровообіг, поставу та створює безліч інших проблем для нашого тіла. Звичайно прогулянка серед лісу дозволяє знизити стрес (через зниження кортизолу, гормону стресу в крові). Також знижується відчуття депресивних станів і таким чином покращується самопочуття. Наприклад, можете порівняти і провести власний експеримент. Вийдіть на людну вулицю, зупиніться там в нерухомому стані на хвилин десять або п’ятнадцять, і ви відчуєте, як ваш мозок починає гірше утримувати факти в пам’яті, а самоконтроль тіла та емоцій знижується. В результаті ми стаємо імпульсивними і агресивними.
Збільшити сприйняття горизонту або розширити ландшафт сприйняття
Ми завантажуємо наш зір візуальною інформацією більше ніж того хочемо самі. Постійна реклама, знаки, яскраві кольори, втома від екрана ноутбуку або смартфону однозначно не приносить користі. Це розуміється на рівні здорового глузду. Тут можна сказати, що ми настільки завантажуємо зір, що перестаємо бачити, помічати щось важливе для нас. Ліс допомагає занурити погляд серед м’яких природних кольорів дерев, сонячного проміння, трави або моху. Загалом зелений колір сприятливо впливає на людську свідомість, заспокоює її досить повільно і м’яко. Природні перешкоди, які виникають під час прогулянки в лісі, сприяють кращому аналізу ситуації, що досить позитивно впливає на розумову діяльність. Розвиваючи уважність, концентрацію і синхронізацію рухів нашого тіла. У статті «Tree and forest effects on air quality and human health in the United States» (2014) колектив вчених наводить численні позитивні результати спостережень за людьми, що здійснювали цю вправу впродовж декількох днів свого перебування в лісі.
Тактильні відчуття
Торкайтесь всього, що вам не зашкодить. Однак не варто шкодити тому до чого можуть дотягнутися ваші руки. Наша шкіра містить в собі приблизно 2 млн чуттєвих рецепторів, але ми дуже рідко «включаємо» дотик, оскільки уявні образи, візуальний контакт, зір панують над ним у нашому повсякденному житті. Найкраще це робити із закритими очима не підключаючи уяви.
Запах лісу
Наш нюх ще один орган відчуттів, який страждає від постійного навантаження урбаністичною реальністю. Кожний вдих, як і видих повинен нести в собі гаму природних запахів, які варто намагатися розрізняти (солодкі, гіркі, від якого дерева чи квітки вони походять) і точно визначити, що саме їх створює. Оскільки за кожним із запахів ховаються образи, а отже, емоції. Головна суть, як і у попередньому пункті, – відчувати, а не думати.
Співпереживання
Тут з’являється поле для релігієзнавців. Якщо із попередніх пунктів можна було винести своєрідне відчуття того, що всі вони дещо схожі на медитативні вправи. Тоді ідея про співпереживання цілком справедливо потрапляє під сферу розбору архаїчної релігійності. Зокрема саме ідея «Шінрін Йоку» бере свій початок з давніх практик релігії сінто, загалом вся структура цієї медитативної техніки просякнута анімістичним сприйняттям реальності. Тут також можна згадати про безліч нині популярних шаманських практик, які застосовують подібну методику, однак роблять це значно інтенсивніше через образи або стимулятори для людської свідомості (активну участь в камланнях, вживання галюциногенних рослин тощо). Навчитися співпереживати оточуючим живим організмам досить складне завдання. Не варто засмучуватися, якщо у вас не вийде це зробити з першого разу або з десятого. Так само не всім вдається заспокоїти свою свідомість під час перших медитацій, навіть під керівництвом досвідченого наставника. Однак потрібно намагатися зловити момент, що ви також частина лісу і ваше життя нічим не відрізняється від життя дерева або папороті.
Все більше дослідників, зокрема антропологів, екологів і трохи менше психологів приходять до думки, що ми недостатньо пристосовані до існування в міському середовищі з її замкнутими просторами, жвавим трафіком і високою щільністю населення. Також збільшується кількість досліджень пов’язаних з тим, що ставлять під сумнів нашу унікальну здатність мислення і формування культури. Тут можна згадати наступні книги: Едуардо Кон «How Forests Think: Towards and Anthropology Beyond the Human» (2013); Едуардо Вівейруш де Кастро «Cannibal Metaphysics», «Exchanging Perspectives: The Transformation of Objects into Subjects in Amerindian Ontologies in Common Knowledge»; Філіп Дескола: «Par-delà nature et culture»; Жан-Марі Шефер «La fin de l’exception humaine» та багато інших. Це звісно для тих хто хоче глибше зануритися в теоретичну базу. З дещо популярної літератури можна згадати книги німецького лісника Петера Воллебена «Таємне життя дерев» (книга доступна українською мовою!).
Архаїчна релігійна свідомість нам підказує, що повернення в ліс або гори – це своєрідне повільне повернення до справжнього додому, яке триває наскрізь цілої історії цивілізації. Нині метод «Шінрін Йоку» можна назвати як «екотерапія», але для багатьох народів, які ще не перейшли на «цивілізований» образ життя – це весь Всесвіт. В якому проживають духи, котрі часто хочуть допомогти людині, якщо до них не проявляти агресії. Однак нинішній стан нашої екологічної свідомості призводить лише до катастроф і маленьких перемог у локальній перспективі. Незначні ініціативи дозволяють врятувати невеликі острівці природніх ландшафтів, які не зазнали трансформації через нашу діяльність. Людина активно трансформує все під свої потреби. Тому ліс не став винятком. Нам залишається лише повчитися у японців, власне творців практики «Шінрін Йоку», як потрібно гармонізувати навколишній світ і своє уявлення про те, яким він повинен бути. Наприклад, японський сад це унікальне явище людської творчості, яке також зазнало впливу синтоїзму та дзен-буддизму. Однак це вже інша тема для розмови.
Автор: Віталій Щепанський
