Парацельс

Місія Теофраста Парацельса у Великому Князівстві Литовському

Одним із основних реформаторів ранньомодерної медицини, що тісно пов’язана з астрологією й алхімією, був Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гененгайм. Більш відомий під іменем Парацельс (1493 – 1541 рр.)[1]. Його псевдонім означає «нарівні з Цельсом» – відомим лікарем античності. Активно розпрацьовував спадщину Гермеса Трисмегіста, яку він трактує з точки зору його власної теорії про першоелементи. Герметичний корпус вбудовується в його концепцію триєдності алхімічних принципів:

«Гермес сказав правильно, що всі сім металів походять від змішання трьох субстанцій. Подібним же чином з цих же субстанцій складені тінктури і Філософський Камінь. Він назвав ці три субстанції духом, душею і тілом. Однак він не вказав, яким чином це потрібно розуміти і що він сам розумів під цим. Можливо, він знав про три початки, але не висловлювався з цього приводу. Я не хочу сказати, що він впав у помилку, а тільки кажу, що він промовчав про це. Але для того, щоб ці три різні субстанції, а саме дух, душа і тіло були правильно зрозумілі, необхідно знати, що вони позначають не що інше, як ці ж самі три початки: Ртуть, Сірку і Сіль, з яких утворені всі сім металів»[2].

Таким чином Парацельс оновив алхімічну парадигму одним з найстійкіших принципів, що існує в алхімічному знанні й понині: принципом «алхімічної трійці». Об’єднання філософії, магії, алхімії та медицини у Парацельса відбувається за традицією, започаткованою Марсіліо Фічіно та тісно пов’язаною з герметичною мудрістю[3].

На нашу думку, саме із його приїздом і лікарською діяльністю його послідовників у Великому Князівстві Литовському, Польщі, Хорватії в період між 1520-1525 рр., можна говорити про початок активного вжитку практики «високої магії» і астрологічної медицини на цих землях. Парацельс у свої творах вимагав оновлення медичної теорії і відмови від давніх догматичних канонів, які, на його думку, сковували розвиток науки[4]. У свої щоденниках вчений стверджував, що серед його учнів були «поляки», тобто жителі тогочасної Польщі, серед яких було чимало русинів. Роки перебування Парацельса у Великому Князівстві Литовському залишаються досить умовними, оскільки нам достовірно не відомо, коли саме він вів активну діяльність у Вільно. До 1520 р. він служив лікарем у данській армії, що воювала проти шведів, а в 1525 р. він уже перебував в Італії. У період між 1520 і 1525 рр. вчений відвідав Литву, Польщу, Пруссію, Угорщину, Валахію, Хорватію.

У той час вчення Парацельса було майже не відомим для вчених кіл Західної Європи. Не зважаючи на завантаженість у своїх подорожах постійною медичною практикою, він завжди влаштовував публічні дискусії з лікарями країн, які відвідував. Так він виголошував і обґрунтовував свої новаторські погляди. У щоденнику вченого зазначено, що він не зумів переконати у своїй правоті лікарів у Великому Князівстві Литовському. Він згадував, що вчені міст Данциг (Гданськ) і Вільно (Вільнюс) змогли перемогти його у дискусії та з тріумфом вигнали його з Литви, Пруссії та Польщі. В.П. Грицкевич вважає, що у Вільно Парацельс міг мати диспут із Ф. Скориною. Також білоруський учений зазначає, що він переймав місцеві лікувальні практики[5].

Ідеї Парацельса розповсюджувалися на території Великого Князівства Литовського через посередництво європейських учених, серед яких були його послідовники, а саме: італійські лікарі Джовані Б’яндрата, Петро Симони і Ніколло Буччелло, словацький лікар Махаїл Алоїз Горчичка. Вони працювали при дворах місцевої знаті, зокрема Михаїл Алоїз Горчичка був придворним лікарем Радзивілів[6].

Також, варто додати, що у каталогах єзуїтської колегії м. Слуцьк (1773 р.) були три томи «Вибраних праць» Парацельса, написаних латинською мовою[7]. З цього можна зробити припущення про те, що ідеї Парацельса були доступні учням єзуїтських навчальних закладів. Основним актом протесту новаторського погляду Парацельса та його учнів був виступ проти застарілих принципів традиційної античної та середньовічної медицини, зокрема окремих поглядів Галена та Ібн Сіни, котрі ще не знали про можливості хірургічного втручання для дослідження внутрішньої природи організму людини[8].

Послідовники Парацельса знаходили багатих покровителів серед місцевої знаті ВКЛ, що не розділяла поглядів інквізиції, яка засуджувала подібну медичну діяльність. Толерантне ставлення місцевих магнатів до різного віровчення і науки давало змогу вченим і богословам висловлювати новаторські погляди щодо природи людини та світу та почувати себе у відносній безпеці. Це стосувалося також і появи астрологічної медицини на цих землях. Саме в XVI ст. з’являються перші кириличні рукописи з ідеями Парацельса на території ВКЛ.

Ймовірно саме приїзд Парацельса і діяльність його послідовників на теренах Великого Князівства Литовського активували поширення медичних книг у яких можна зустріти зображення «зодіакальної людини» і тексти, що описували інструкції для проведення флеботомії. Також сюди варто додати, що його погляди вплинули на багатьох алхіміків Речі Посполитої. Зокрема до таких можна зарахувати Андрія Торосовича і Міхала Сендзівоя.

Автор: Віталій Щепанський


[1] Грицкевич В.П. Место Белоруссии и Литвы в распространении естественнонаучних знаний в XVI в. Культурные связи народов Восточной Европы в XVI в. Москва, 1976, С. 241–251. С. 242

[2] Седова В. Парацельс. URL: http://www.teurgia.org/index.php?option=com_content&view=article&id=1163:lr-&catid=58:2010-01-14-23-39-52&Itemid=78

[3] К.Г. Юнг, Парацельс как духовное явление. с. 370.

[4] Грицкевич В.П. Место Белоруссии и Литвы в распространении естественнонаучних знаний в XVI в. Культурные связи народов Восточной Европы в XVI в. Москва, 1976, С. 241–251. С. 242

[5] Там само. С. 243

[6] Там само.

[7] Грицкевич В.П. С факелом Гиппократа: Из истории белорус, медицины. Минск, 1987. 271 с. С. 61

[8] Там само. С. 90

поділитись