Вже з цієї суботи в Україні вводиться карантин вихідного дня. Як мінімум три вікенди поспіль буде заборонено роботу ресторанів, барів і кафе, а також торгово-розважальних і спортивних центрів, культурних установ.
Чергове рішення уряду виглядає як пігулка-плацебо для тих, хто хоче вірити в чудесний порятунок від пандемії і прагне не більше, ніж заспокоєння власної нервової системи. Не тільки ті, хто постраждає від такого рішення і заплатить кровно заробленими грошима і черговим ударом по бізнесу, а й інфекціоністи можуть посперечатися про доцільність саме карантину вихідного дня. Коронавірус, що вбиває щодня українців, не стає небезпечнішим у вихідні або після 22:00, а ось для культурних інституцій такі рішення можуть стати однозначно смертельними.
Багато закладів та культурних центрів не до кінця оговталися ще після весняного локдауну, але сьогодні «друга хвиля» пандемії, а насправді, вважайте, просто повільно зростаюча перша загрожує новими обмежувальними заходами. Особливо від закриття у вихідні дні постраждають музеї, галереї, театри і кінотеатри – найбільш незахищені та фактично визнані абсолютно необов’язковими в сучасних умовах. Міністерство культури висловилося проти карантину вихідного дня, так як деякі заклади будуть змушені закритися через відсутність виторгу. Найбільше обмеження вдарять по кінотеатрам, до 70% заробітку яких припадає саме на суботу та неділю.
«Окреме питання, чи витримає економіка України, якщо свою роботу призупинить сфера, котра генерує від 2 до 4% ВВП. І це ми говоримо в розрізі сфери культури, хоча слід пам’ятати, що в цілому аналогічні ризики є для мікро, малого і середнього бізнесу», – заявив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.
Чи є обов’язковими подібні заходи? Контролювати дотримання карантину в установах культури набагато простіше, ніж в людному вагоні метро, де «найрозумніші» їздять з масками під носом або того гірше, взагалі без них – знімаючи їх з гордим виглядом адепта конспірологічних теорій.
У театрах або кінотеатрах регулюється потік відвідувачів, строго визначається розсадження, дотримується масковий режим і обов’язково проводиться температурний скринінг, у вільному доступі знаходяться антисептичні засоби. Люди отримують емоційне розвантаження і рятівне почуття спільного переживання, причетності до чогось більшого. Якраз в такий час, коли здається, що попереду тільки холод, бідність і взагалі цілковитий апокаліпсис, саме культурні установи хоча б якось вселяють віру в майбутнє без хвороби і відчаю. У таке майбутнє, коли ми могли збиратися разом і пам’ятати про те, що людині потрібна людина. А не замінник її присутності в зумі, що, тим не менш, є фактично єдино можливою альтернативою для безлічі робочих та освітніх видів діяльності сьогодні.
Музеї і театри потенційно впораються за допомогою державних дотацій (що, звичайно, сумнівно, але можливо) або траншів від небайдужих до їхньої долі організацій. Але умови карантину вихідного дня можуть сприяти закриттю кінотеатрів, причому на невизначений термін. Про це вже заявив директор однієї з найвідоміших українських мереж кінотеатрів. У прокаті фільмів, здатних збирати велику касу, як і раніше немає, тому невідомо, коли кінотеатри зможуть відновити свою роботу після вимушеного розпуску співробітників і простою. Вже зараз майбутні більш-менш гучні прем’єри знімають з прокату, наприклад, новий фільм Вінтенберга, тому що стрічки не зможуть окупитися без заробітку на вихідних.
«Кінотеатри до 80% прибутку отримують саме у вихідні. У будні дні люди не ходять в кінотеатри, вони активно натовпами їздять в громадському транспорті», – пише співвласник мережі кінотеатрів «Планета кіно» Дмитро Деркач. Попрацюємо тиждень, після цього, можливо, доведеться закрити всі наші кінотеатри та звільнити 500 співробітників. Залишити цих людей без роботи та зарплат».
У представників бізнесу немає грошей для виплати податків і зарплат, оплати оренди і товарів від постачальників. Збитки будуть зростати, а люди, яким не хочеться сидіти вдома, зможуть збиратися і в будні дні. За відсутності обмежень для роботи транспорту величезні скупчення людей в години пік так само становлять небезпеку для масового зараження коронавірусом.
Локдаун і будь-які жорсткі заходи, що обмежують роботу бізнесу, стають наслідком недостатньо продуманих і доцільних рішень, як і низького рівня усвідомленості в суспільстві. Актуальною залишається будь-яка розумна рефлексія щодо попередження подальшого росту захворюваності, позаяк однозначно працюючих заходів так і не було придумано і введено.
Можливо, врятувати ситуацію міг би суворо обмежений за часом, короткостроковий локдаун – тотальний і обов’язковий для всіх, незалежно від фінансового і соціального статусу. Причому з конкретними, прописаними заходами для системи охорони здоров’я, які могли б бути введені за цей період. Зрештою, закриття будь-яких закладів могло би супроводжуватися програмою допомоги від уряду.
Весняний карантин не дав необхідних результатів, довіра до влади в суспільстві знижується з кожним днем, а адаптивний режим, певно, був потрібен виключно для замилювання очей перед виборами. Сьогодні ми спостерігаємо безсилля і байдужість влади як до тих, хто змушений зіткнутися зі вбогою і виснаженою українською медициною, так і тих, хто не може врятувати свою справу і прогодувати власні родини.
Чи з’явиться відповідна реакція від малого і середнього бізнесу, культурних центрів? Ілюзія контролю нікого не врятує, все тільки починається.
Автор: Анастасія Капралова
