20 фільмів про відьом та чаклунство

«Burn the witch!»: 20 фільмів про відьом та чаклунство

Образ відьми в мистецтві завжди пов’язаний з таємничим, незрозумілим і відкинутим суспільством. Домінування християнського погляду на окультні феномени змінилося сьогодні тріумфом секулярного раціонального мислення, а тому тематика чаклунства репрезентована у візуальному мистецтві, зокрема, в кінематографі виключно через штампи й естетичні кліше, що збиралися та оберігались забобонними людьми величезну кількість років.

Проте, це майже завжди вдалий спосіб для створення красивої готичної казки або динамічного горрора, тим більше, що переосмислення образу чаклунки дозволяє під новим кутом поглянути на сутність людської уяви, сприйняття «Іншого», гендерні питання, ставлення західної людини до релігії та потойбічного.

Пропонуємо вашій увазі добірку з 20 авторських фільмів про відьом і чаклунство.

«Відьма кохання» (2016), реж. Анна Біллер

Американський комедійний фільм жахів із Самантою Робінсон у головній ролі розповідає про відьму Елейн, яка тікає від нещасливого минулого в Сан-Франциско до провінції, де за допомогою магічних заклинань дівчина намагається змусити чоловіків закохуватись у неї. Стрічку знято на 35-мм плівку, вона є своєрідним сатиричним оммажем до горрорів 60-х років та еротичних картин категорії «Б». Разом із цим фільм обігрує відьомські кліше, а ще сучасні уявлення про роль чоловіка та жінки і також деякі традиційні стереотипи, що перетворює картину на захоплююче дослідження, в якому комічне поєднується з правдивим, а кітч і гіперболізація – з естетизмом.

«Практична магія» (1998), реж. Гріффін Данн

Містична комедія знята за романом у жанрі магічного реалізму американської письменниці Еліс Гоффман. Тут зібрано практично всі модні штампи, що стосуються чаклунства, які сьогодні можна побачити в численних соціальних мережах на сторінках тих, хто захоплюється відповідної естетикою. Історія про двох сестер Саллі та Джилліан (Сандра Буллок і Ніколь Кідман), котрі страждають від любовного прокляття – трагічної долі для чоловіка, який наважиться бути з жінкою з їхнього роду відьом –  виглядає як добротний фільм з 90-х, що асоціюється у багатьох з часами дитинства і юності та взагалі й не претендує на щось більше.

«Іствікські відьми» (1987), реж. Джордж Міллер

Три самотні подруги Алекс (Шер), Джейн (Сьюзан Сарандон) і Сьюкі (Мішель Пфайффер) за келихом мартіні мріяли про те, як було б добре зустріти ідеального чоловіка. І ось він з’являється в їх житті, тільки виглядає не як принц на коні, а як ексцентричний і трохи самовпевнений сатир в смішних костюмах. Деріл Ван Горн (Джек Ніколсон) допомагає кожній з них відчути свою силу і навчає жінок магії. Але чи вистачить у них хоробрості протистояти не дияволу-спокуснику, а пліткам і пересудам? Фільм Міллера перетворює соціально орієнтований роман Джона Апдайка на іронічну барвисту казку, яка доводить тематику чаклунства до абсурду. Саме «Іствікські відьми» продемонстрували комедійний потенціал Джека Ніколсона у всій красі, що робить цю кітчеву буфонаду обов’язковою для перегляду.

«Суспірія» (1977), реж. Даріо Ардженто

«Суспірія» давно вважається культовим прикладом джалло – італійського різновиду фільмів жаху, що включає елементи еротики, готичної естетики, детектива та слешера. Ідея існування трьох Матерів, яка стала основою для трилогії Ардженто, належить англійському письменнику Томасу де Квінсі, який в «Suspiria de Profundis» стверджує, що існують не тільки три Мойри і три Харити як уособлення долі або ж радості, а й уособлення Печалі: Mater Suspiriorum, Mater Tenebrarum і Mater Lachrymarum. «Суспірія» експлуатує цей поетичний сюжет для створення історії про школу танців, що приховує страшні таємниці. У 2018-му Лука Гуаданьїно зняв ремейк вже класичного фільму Ардженто та доповнив оригінал несподіваними смислами.

«Суворе випробування» (1996), реж. Ніколас Гайтнер

Нова Англія сьогодні автоматично викликає асоціації з полюванням на відьмом. Знаменитий Салемський процес донині лишається подією, повною страшних загадок, в літературі і кіно не  один раз намагалися осмислити та реконструювати можливі причини жахливого інциденту. П’єса Артура Міллера «The Crucible» частково звертається до історичних реалій перших поселенців, проте, насправді вона була написана як алегорія на політику маккартизму. Фільм 1996 року з розкішними талановитими Вайноною Райдер і Деніелом Дей-Льюїсом є екранізацією п’єси Міллера, яка заклала фундамент для американської драматургії.

«Чаклунське кохання» (1997), реж. Рене Манзор

Легковажна романтична комедія поєднується з відьомською тематикою, і в результаті ми отримуємо типовий зразок французького мелодраматичного наїву 90-х, який отримає свій розвиток в стрічках Жан-П’єра Жене на початку 2000-х. У фільмі представлений відмінний каст: Ванесса Параді – на піку своєї молодості і краси, Жан Рено – кумедний і зловісний чорний маг на швидкому модному авто, Жиль Беллоуз – одна з небагатьох його ролей, де можна вдосталь помилуватися актором (хіба що крім екранізації казки про Білосніжку), Жанна Моро – в уже поважному віці, але все так само прикраса будь-якої сцени. У авторів «Un Amour de Sorcière» неймовірно смішне та дивне, навіть дещо дурнувате уявлення про технології та чаклування, проте, тут присутня справжня чуттєва магія між головними героями. Якщо не чекати від стрічки особливого художнього значення, цей фільм урізноманітнить будь-який сумний вечір.

 «Я одружився з відьмою» (1942), реж. Рене Клер

Містично-романтична комедія Рене Клера за мотивами роману Торна Сміта і Нормана Матсона «Закохана відьма». Прекрасна Вероніка Лейк виконує роль чаклунки, що після столітть забуття вирішила помститися нащадкам тим, хто відправив на страту її разом з батьком. Класична стрічка не позбавлена наївності та відсутності для сучасного глядача динаміки. Критики порівнювали цей фільм з «Ребеккою», називаючи «Я одружився з відьмою» комічною версією гічкоківського трилера.

«Відьма» (2015), реж. Роберт Еггерс

П’ять років тому фільм Роберта Еггерса став справжньою сенсацією серед всіх шанувальників горрорів, котрі чекали на відродження жанру. Готична історія про перших поселенців в Новій Англії сьогодні не вимагає додаткового представлення, тому що вона стала зразком сучасного фольк-горрора і одним з найбільш модних й обговорюваних фільмів минулого десятиліття. Якщо ви хочете подивитися на гідну репрезентацію тематики в кінематографі без кліше родом з 70-х (проти яких ми нічого не маємо також), але з якихось причин досі не бачили «Відьму», виправляйте ситуацію негайно.

«Дзвін, книга і свічка» (1958), реж. Річард Квін

Дует Кім Новак і Джеймса Стюарта запам’ятався глядачам по гічкоківському шедевру «Запаморочення», але разом актори також знялися в комедійній драмі, представнику «техноколорівського» кіно – «Дзвін, книга і свічка». Холодна блондинка, яка зачаровує своїм магнетичним поглядом – героїня Кім Новак – виконує роль відьми, яка намагається приворожити свого сусіда.

«Відьми» (1922), реж. Беньямін Крістенсен

Цей фільм є забутим візуальним шедевром, який мімікрує під суміш художнього і документального кіно. Багато сцен з фільму Крістенсена вважаються хрестоматійними й справили величезний вплив на те, як демонічні сили і чаклуни зображуються в кіно. Однак, сьогодні застаріла спроба осмислити магію як прояв істерії не може сприйматися без іронії і «знижки» на психіатричні тенденції перших десятиліть минулого століття.

«Маска Сатани» (1960), реж. Маріо Бава

Маріо Бава фактично винайшов жанр джалло, наповнивши італійські фільми жахів еротичними і садистськими мотивами. Але у його роботах значно менше своєрідної авторської іронії, ніж у того ж Ардженто. «Маска Сатани» – історія про вампірів і відьом, яка була заявлена ​​як екранізація оповідання Гоголя (надалі Бава також номінально звертався до екранізацій, але фактично знімав авторське кіно). Дебютний фільм режисера став компіляцією багатьох містичних сюжетів. Цікаво, що в 60-х фільм був визнаний занадто жорстоким, піддавався цензурної обробці.

«Ключ від всіх дверей» (2005), реж. Ієн Софтлі

«Ключ від всіх дверей» – фільм від Ієна Софтлі, який ніколи не повторює вже використані жанри у власній фільмографії. Ця стрічка не має звичного саспенсу, проте, вона запам’яталася глядачам в 2000-х несподіваною розв’язкою. Вдале звернення до жанру південної готики, вудуїстської та відьомської тематики робить фільм доволі цікавим, хоча тут нікуди не дінешся від естетики в стилі MTV.

«Донька для диявола» (1976), реж. Пітер Сайкс

Скандальний фільм британської студії «Hammer», знятий з величезними розбіжностями за романом Денніса Вітлі. Головні ролі у фільмі виконали ексцентричний Крістофер Лі та «ніжна квітка» Настасья Кінскі, чиє ім’я асоціюється з провокаціями і медійними історіями (в яких взагалі-то не вона, власне, винна), що різко контрастують з нинішнім лівим порядком денним та уявленнями про суспільну мораль. За сюжетом колишній священик Майкл Рейнер, що втратив духовний сан, створює окреме релігійне вчення. Юна Кетрін виховується в чернечому ордені «Діти Господа» в Баварії, куди її в дитинстві відправив батько. Насправді під прикриттям католицького вчення Рейнер організував сатанинську церкву.

«Місто мертвих» (1960), реж. Джон Моксі

Ще один відомий горрор з Крістофером Лі, який неможливо обійти стороною, досліджуючи репрезентацію чаклунства в кінематографі. У 1692 році в містечку Уайтвуд, в Новій Англії, була спалена відьма. Однак перед смертю вона встигла укласти угоду з дияволом: той дарував їй вічне життя в обмін на обіцянку вічно творити лише зло. Історія знаходить нове втілення в наші дні … Фільм грає з глядацькими очікуваннями і, незважаючи на специфіку, побудований за канонами/їх спростуванням штибу 60-х років. Цікаво, що американські цензори вимагали видалити кілька фраз, які за сюжетом повинні були допомогти викликати Люцифера.

«Вій» (1967), реж. Костянтин Єршов, Георгій Кропачьов

Українським глядачам цей фільм міг набриднути через часте згадування та асоціації з радянським минулим, але в дійсності він нічим не гірший від закордонних горрорів відповідної епохи і, навіть більше того, зовсім недавно був включений Indie Wire до переліку кращих фільмів жахів. Демонічно привабливий персонаж панночки, з якою не пощастило зв’язатися герою повісті М. В. Гоголя, можна сміливо вважати вдалим візуальним втіленням образу відьми, що бере витоки з нашого народного фольклору. Досить сумно, що старовинна Георгіївська церква, в якій знімали фільм, сьогодні руйнується, а ми все більше забуваємо класичні екранізації українських письменників.

«Дівчина на мітлі» (1972), реж. Вацлав Ворлічек

Фентезійний фільм від режисера, якого прийнято називати в Чехії «королем комедії». Стрічка розповідає про життя відьми-підлітка на ім’я Саксана. Дівчині загрожує 300-річне ув’язнення за те, що вона провалила заняття, тому їй доводиться тікати в світ людей. Це вам не Гаррі Поттер, а ретро-казка, яка сподобається всім шанувальникам старого східноєвропейського кіно.

«Незнайомець у нашому будинку» (1978), реж. Вес Крейвен

Фільм знятий за мотивами однойменного роману американської письменниці Лойс Данкан, яка прославилася романами в жанрі трилеру, серед яких «Я знаю, що ви зробили минулого літа» та «Вбити містера Гріффіна». Режисер Вес Крейвен, який знімав здебільшого комедійні молодіжні горрори, демонструє історію про дівчину на ім’я Рейчел Брайант із забезпеченої сім’ї. Після смерті родичів в її будинок переїжджає дівчина на ім’я Джулія. Рейчел знаходить дивні речі (людський зуб і шерсть собаки), які вочевидь належать Джулії, а тому починає вірити в те, що її кузина захоплюється чорною магією.

«Слуги диявола» (1988), реж. Джанет Грік

За сюжетом все починається з того, що Джефф і його друг рятують дівчину на ім’я Міранда від її жорстокого бойфренда. Знаючи, що Міранді нікуди йти, хлопець запрошує дівчину до себе. Незабаром однак Джефф дізнається, що вона відьма, яка втекла з шабашу. Трилер є типовим зразком естетики межі 80-90-х років з флером магічного нью-ейджу й еротики.

«Великий відьмолов» (1968), реж. Майкл Рівз

Історичний горрор розповідає про події в Англії середини 17-го століття. Метью Гопкінс (Вінсент Прайс) є офіційним «відьмоловом» і разом зі своїм напарником винищує відьом та іншу «нечисть», а також тих, хто має до неї відношення, за що отримує великі гроші з державної скарбниці. Фільм демонструє негативний образ реальної інквізиції та відкриває, нехай і в гіперболізованному вигляді, те, як в європейській історії проходили репресії, що отримали назву «полювання на відьом».

«Відьми» (1990), реж. Ніколас Роуг

Ніколас Роуг відомий як режисер, який створив багато кіноробіт з вишуканою містичною атмосферою, котрі розповідають про темні сторони людської душі. «Відьми» є відмінним зразком dark fantasy. Фільм можна назвати не те казкою, не те комедією, не те горрором. За сюжетом бабуся маленького хлопчика Люка розповідає йому про відьом, які ненавидять дітей. Коли малюкові доводиться зіткнутися з темними силами, він приймає рішення боротися з ними.

Автор: Анастасія Капралова

поділитись