В останні дні світовий медіа-простір трясе від новин про новий коронавірус, який з’явився в Китаї і, за словами «експертів» та журналістів, загрожує мільйонам людських життів в усьому світі. Сотні інфікованих, десятки загиблих, закриті для в’їзду та виїзду багатомільйонні китайські міста та паніка в мережі Інтернет – таким запам’ятається цей тиждень. Спробуємо розібратись в причинах виникнення нового вірусу, можливих наслідках та поглянемо на історію глобальних епідемій останніх століть.
Коронавіруси – сімейство вірусів, яке на сьогодні налічує близько 40 видів вірусів, які уражають як людей, так і тварин. Вперше вірус цього сімейства було виділено у 1965 році в людини, хворої на гострий риніт. Коронавірус уражає дихальну та нервову системи, а також шлунково-кишковий тракт. Назва «коронавірус» пішла від особливого кільця на поверхні вірусної частки, що нагадує корону. Коронавірус 2019-nCoV вперше було виявлено в грудні 2019 року в китайському місті Ухань. Більшість підтверджених хворих зареєстровано в Китаї, але є й випадки появи вірусу в Японії, В’єтнамі, Сингапурі, Гонконзі, Південній Кореї, на Тайвані та у США. Симптоми уханського коронавірусу схожі з симптомами пневмонії або атипової пневмонії: сухий кашель, підвищення температури, важкість при диханні, головний біль, втрата свідомості. Інкубаційний період, тобто період від потрапляння вірусу в організм людини до появи перших симптомів захворювання, триває кілька днів. Більш тривалий термін інкубаційного періоду характерний при передачі вірусу від тварин. Вірус вирізняється високою контагіозністю, тобто ймовірність зараження від контакту з хворою людиною є досить високою. Вчені вважають, що новий вірус з’явився близько двох років тому, шляхом рекомбінації між коронавірусом кажана та коронавірусом південнокитайського багатосмугого крайта чи китайської кобри. Обидва різновиди цих змій продавали на уханьському ринку для споживання в їжу. Ймовірно, саме це стало початком розповсюдження нового вірусу серед людей.
Всесвітня організація охорони здоров’я, комітет якої було скликано 22 січня 2020 року на екстрене засідання з цього питання, розділилася у своїх думках з приводу того, чи несе уханський коронавірус особливу, світову загрозу. Вірус вже вдарив по китайській економіці – об’єм торгів на фондових біржах країни знизився на 3 %. Деякі західні ЗМІ днями повідомляли, що коронавірус може забрати життя десятків мільйонів, як сумнозвісна «іспанка» на початку ХХ століття. Отож, звернемось до історичного досвіду і подивимось, які віруси загрожували людству, і яку роль в цій історії в певний момент почали відігравати ЗМІ.
Одразу зауважимо, що ВІЛ та туберкульоз є окремими складними темами, які ми не могли не згадати в цьому контексті, але які, на нашу думку, потребують окремої розмови. Характер цих хвороб не схожий на описані в цьому тексті віруси, а має пролонгований характер і виступає скоріше не як хвороба, яка виникає спонтанно й одразу забирає життя великої кількості людей, а як захворювання, яке розтягує свій вплив на тривалий проміжок часу, хоча й, безумовно, має ознаки пандемії.
Напевно, найстрашніші епідемії, або вірніше сказати пандемії, які вдарили по населенню всього світу, в історії пов’язані з чумою. Відомо про три пандемії цієї страшної хвороби. Перша, так звана «Юстиніанова» чума, яка почала своє просування по світу на початку VI століття нашої ери з Єгипту, стала причиною смерті близько 100 мільйонів людей. Приблизно половина жителів Візантії того часу загинула. У 544 році кожного дня в Константинополі помирало близько 5000-10000 осіб. Збудником епідемії була та сама чумна паличка, яка стала причиною наступною пандемії чуми, відомої більше як «Чорна смерть».
Ця, друга пандемія, впродовж XIV століття викосила, за різними підрахунками, приблизно половину тогочасного населення Європи. Хвороба прийшла з Азії і поширилася через гризунів по всім портам Європи. Перед Старим Світом, чума завдала величезних втрат і Китаю – в деяких провінціях загинуло близько 90 % жителів. На появу та поширення чуми вплинуло одразу декілька факторів: починаючи з війн, які відбувались по всій Європі (пересування великих армій), ще більшим розвитком торгівлі, загальним станом санітарії, та закінчуючи кліматичним фактором – глобальне похолодання, яке призвело до проблем з врожаями, і, як наслідок, послаблення імунітету європейців.
Чумі в Європі передували епідемії натуральної віспи та пелагри. Пустеля Гобі стала стартовою точкою «Чорної смерті» – тварини, які населяли ці території, здебільшого гризуни, тікаючи від засухи та відсутності їжі, опинилися ближче до людей. Торговці, які слідували по Великому Шовковому шляху, разом з різноманітними товарами доставляли по містах Азії і те, що в найближчому майбутньому стало для мільйонів людей смертю. Ліків від чуми не було. Зараження «Чорною смертю» означало, що людина помре впродовж декількох днів. Симптомів було декілька: у випадку бубонної чуми, збудник хвороби потрапляв в організм людини здебільшого з укусом блохи, яких переносили пацюки, у людини після підвищення температури починався запальний процес у лімфатичних вузлах – в паху та під пахвами з’являлись так звані бубони, тобто пухлини; при легеневій формі, яка була або ускладненням бубонної чуми, або передавалася повітряно-крапельним шляхом, обличчя людини напухало, вона починала харкати кров’ю. І в першому і в другому випадках, хворий помирав дуже швидко. Існував також і третій варіант хвороби – первинно-септична чума, коли хворий, який виглядав як абсолютно здорова людина, помирав за декілька годин після ураження збудником чуми. Один з синів імператора Іоана Кантакузіна помер саме таким чином. Якщо на початку XIV століття в Європі проживало близько 80 мільйонів осіб, то близько 1360 року залишилося близько 50 мільйонів. Відголоски цієї чуми проявлялися в Європі й через 200-300 років, коли в різних місцях знову виникали осередки епідемії.
Третя пандемія чуми почалася в Китаї в середині XIX століття. Світом вона поширилася так само через торгівельні кораблі, вразивши здебільшого портові міста та прибережні зони. Саме в кінці ХІХ століття вчені відкрили збудника чуми. Від тієї пандемії лише в Азії загинуло більше 10 мільйонів осіб.
Наступною хворобою, яка запам’яталася людству у вигляді пандемії, була натуральна, або чорна віспа. Це інфекційне захворювання за півтори тисячі років забрало життя близько 500 мільйонів людей. ВООЗ лише у 1980 році заявила, що хвороба ліквідована в усьому світі за допомогою вакцинації. Смертність при захворюванні чорною віспою в середньому складала близько 40 %. Епідемії чорної віспи відбувалися в Китаї в IV столітті нашої ери, трохи пізніше в Кореї та Японії (в Японії у VIII столітті хвороба забрала життя третини населення), в Індії, у VII-VIII століттях вона була вже відомою європейцям. В епоху Нового часу складно було знайти європейця, особливо у великих містах, який не перехворів на віспу. У XVIII столітті щорічно в Європі помирало від цієї хвороби близько 1,5 мільйонів осіб. Передавалася віспа повітряно-крапельним шляхом. Зафіксовані випадки передачі вірусу через шкіру. Перші симптоми: підвищення температури тіла, біль у м’язах та кінцівках, нудота, головний біль, запаморочення. Через декілька днів у хворого з’являлися висипи на тілі, трохи пізніше на обличчі. Швидко ці висипи перетворюються на пухлини з гноєм всередині. Близько наступних двох тижнів ці виразки підсихають та відпадають, залишаючи після себе характерні шрами. У летальних випадках до цієї стадії хворий не доживав – виразки провокують крововиливи в шкіру, що призводить до великої кількості ускладнень. Зафіксовано випадки, коли хворий помирав ще до появи висипів на тілі. Людина, яка перехворіла на віспу, отримувала імунітет до цієї хвороби.
Холера, гостра кишкова інфекція, довгий час була характерним захворюванням для країн Азії, Африки та Південної Америки, а у XIX столітті вдарила і по Європі. З початку позаминулого століття нараховують цілих сім пандемій холери, остання з яких відбулась у 1961-1975 роках. Передається холера здебільшого через воду. Джерелом зараження води часто є екскременти хворої людини. Антисанітарія була головною причиною поширення холери. Швидке зневоднення часто призводило до смерті. З 1800-их років холера забрала життя близько кількох десятків мільйонів людей.
Тиф був справжньою катастрофою для Європи періоду Першої світової війни. Існує декілька видів цієї хвороби: висипний, черевний та поворотний. Саме висипний тиф лютував в першій чверті ХХ століття. Відома ще з часів Гіппократа, ця хвороба часто поширювалася саме під час воєн. Переносять хворобу натільні воші, що легко поширювались серед військових, які перебували в непридатних для життя умовах. Тиф також був причиною смерті 3-ох мільйонів осіб під час Громадянської війни в Росії. Починається хвороба після розтирання місця укусу вошею з лихоманки, болів у спині та голові. Через декілька днів на тілі в районі живота виникають рожеві висипи. Людина починає марити, втрачає відчуття простору й часу. Гинула від тифу ледь не половина хворих. Нині існують ліки від тифу, тому смертність, навіть у важких випадках, відносно невелика.
Малярія є ще однією хворобою, яка вже багато віків вбиває мільйони людей. Щороку на малярію захворює до 500 мільйонів осіб, приблизно 2-3 мільйони з яких помирають. Характерна для тропічних та субтропічних регіонів, ця хвороба історично відома в Європі ще з часів Римської імперії і була знана як «Римська лихоманка». Переносять хворобу комарі, але можлива й передача від людини до людини через кров.
Грип
Саме грип в його різних мутаціях став основою для появи панічних настроїв в останні десятиліття. У цієї паніки, безумовно, є причини. Іспанський грип, більше відомий як «іспанка», у 1918-1919 роках вразив близько третини населення планети. 550 мільйонів людей захворіли на вірус, з яких від 50 до 100 мільйонів в результаті загинули. Пандемія іспанського грипу стала однією з найбільших катастроф в історії людства. І знову вагомим фактором у поширенні хвороби стала війна. Перша світова війна та ряд військових конфліктів, які слідували за нею, стала питомим джерелом «іспанки». Назва пов’язана з місцем, з якого страшна хвороба почала свій рух світом. За іншою версією, не Іспанія була місцем, де з’явилась хвороба, але саме цю країну першою масово спіткало це лихо. За перші півроку «іспанка» забрала життя 25 мільйонів осіб в усьому світі. Технічний розвиток засобів пересування дозволив хворобі дуже швидко дістатися абсолютно всіх точок проживання людей на планеті. Основними симптомами хвороби були пневмонія, кашель з кров’ю, а також характерний синій колір обличчя, викликаний цианозом – високий вміст карбгемоглобіну в крові хворого, що є наслідком гіпоксемії, тобто зниження вмісту кисню в крові. Помирали люди здебільшого від внутрішньої кровотечі, захлинаючись власною кров’ю. Інколи людина помирала ще до появи у неї видимих симптомів «іспанки». Особливо небезпечною хвороба була саме для молодих людей, чий імунітет був сильним. Гіперцитокінемія – реакція людського імунітету, яка полягає в неконтрольованій активації імунної системи, яка в цьому випадку не виконує захисної функції, а лише знищує запалені тканини легень, наповнюючи їх рідиною. Від цієї хвороби померли, зокрема, відомий соціолог Макс Вебер та поет Гійом Аполлінер.
Саме цей штам грипу, H1N1, який вбив мільйони людей в першій чверті ХХ століття, відродився в певній формі у 2009 році і став відомим під назвою «Свинячий грип». Фактично, це своєрідний підтип «іспанки», джерелом якого стали заражені свині. Симптоми нагадували протікання звичайного грипу. З’являлися, окрім кашлю та температури, нудота, діарея. Було зареєстровано близько 250 тисяч інфікування вірусом у 140 країнах світу. Загинуло близько 3000 осіб. ЗМІ тоді, як і зараз, почали нагнітати ситуацію, пророкуючи світові другу «іспанку». Проте, рівень медицини та санітарних норм дещо відрізняється від ситуації сторічної давності, а також відсутність глобальних військових конфліктів унеможливили розповсюдження та високу смертоносність нового спалаху цього штаму грипу. Водночас, величезні кошти, як стало зрозуміло пізніше, були витрачені урядами різних держав для закупівлі ліків та вакцин, які так і не були використані за призначенням.
Та сама історія повторилася і у 2013 році з штамом грипу H7N9, більше знаним як «Пташиний грип». Місцем першого зараження людини став Китай. Основною протікання хвороби знову стала пневмонія. Було зареєстровано близько 450 випадків захворювання людей. Загинуло 175 осіб. Пандемією цей вірус, на щастя, також не став.
Останнім до цього часу вірусним викликом людству була гарячка Ебола. Вперше зареєстрована у 1976 році на півдні Судану, ця хвороба гучно дала про себе знати у 2014 році, коли епідемія поширилася Західною Африкою, і вийшла за її межі, вразивши США та Європу. Вірус передається через контакт з рідинами організму хворої людини або тварини, наприклад, через кров. Захворювання характеризується слабкістю, болем у голові та м’язах, діареєю. Пізніше до цього додається кашель, нудота, зневоднення організму. У деяких хворих з’являються геморагічні висипи. У випадку, якщо вчасно не почати лікування, починаються внутрішні та зовнішні кровотечі. На другому тижні хвороби людина помирає. До 2015 року уражено хворобою було близько 30 тисяч осіб. Трохи менше половини з них загинули. І знову ЗМІ тиражували новини про невідворотній характер катастрофи для людства. І знову їхні пророцтва не збулися. Зрозуміло, сучасна медіа-сфера живе коштом, в тому числі, й ось таких панічних новин та сюжетів. Людство любить хвилюватись, а журналісти люблять перегинати та перебільшувати.
Велика кількість вірусних захворювань загрожує людству постійно і без нагнітання ситуації з боку ЗМІ. Пильнувати за своїм здоров’ям та підтримувати високий рівень санітарної безпеки варто й без чергових штамів грипу, знайдених в далеких східних або південних країнах. Інакше, складається враження, що більшу частину часу людство не хворіє і йому нічого не загрожує, поки журналісти не дізнаються про нову мутацію грипу й не почнуть сіяти паніку, ніяким чином насправді не допомагаючи справі.
Сьогодні багато що буде залежати від того, чи вдасться китайцям локалізувати інфіковані території, а також від того, як швидко вчені та лікарі зможуть розібратись в особливостях нового коронавірусу та методах його лікування. Людство знало як і жахливі пандемії, які викошували мільйоні людей, так і роздуті ЗМІ вірусні епідемії, які було подолано за досить швидкий час. Головне – не піддаватися на маніпуляції та гонитву за «гарячими» темами.
Автор: Валентин Дзюбенко
