Частина перша
Філософія для кожної людини
Повторення це матір навчання: немає нічого нового під сонцем. Я маю намір повернутися до деяких основних питань, що стосуються біосфери. Довготерпіння, зрештою, є чеснотою.
Перший момент: пояснення світу просте. Суть завжди легко зрозуміти, коли хочеться, щоб вона була такою. Дуже багато людей мають своєрідну схильність до ускладнення речей. Можливо, вони вважають, що світ стає більш цікавим в такому випадку. Однак, мислитель не ускладнює суть, таким чином сприяючи плутанині. Мислення — це редукція, спрощення.
Другий момент: релятивісти (ті, хто кажуть: «з одного боку … але з іншого …») помиляються. З однієї і тієї ж початкової точки, фундаменту, передумови, можна досягти лише одного висновку. Іншими словами: існує лише одна істина для кожної сутності.
Існує лише декілька важливих питань по своїй суті, і лише кілька важливих рівнянь. І є лише одна значна проблема у світі: збіднення життя на Землі — зменшення життєвого багатства та різноманіття.
Відбувається лише один визначний процес: людство бореться з іншими створіннями за місце для життя. Внутрішні суперечки людства є лише опосередковано цікавими, в залежності від ступеня, в якій їх наслідки або оберігають, або руйнують біосферу.
Немає місця для нігілізму у цьому світі
Є зухвалі чоловічки, які роблять вигляд, що ставлять під сумнів цінність життя, і кажуть, що неперервність життя на земній кулі не повинна викликати занепокоєння. Або вони будуть стверджувати, що неперервність життя представляє менший інтерес, ніж якесь джерело тимчасового задоволення, котре загрожує самому життю (як права людини чи демократія у світі людей). Єдина правда полягає в тому, що неперервність життя є основним фундаментом для кожної істоти, в тому числі для кожної людини. Коли знищення життя стане відчутним, то навіть нігілісти змінять свої погляди.
Є також всезнайки, які вказують на мізерне значення нашої власної планети по відношенню до цілого всесвіту. Єдина правда тут полягає в тому, що немає жодної тварини, навіть людини, що здатна збагнути цінність всесвіту. Космос, як космічний простір, є неважливим. Наша власна сонячна система це єдина реальність.
Відносна важливість найбільш значущих питань цілком очевидна сама по собі. Немає нічого важливіше за потребу неперервності життя: всі інші інтереси далеко менш важливі. Оскільки глибинний еколог підкреслює, що ці фактори корисні для збереження і неперервності життя, то його аргументи завжди будуть вагоміші за всі інші.
«Отже скажімо, що в Ефіопії та Сомалі відбувається неперервний голод, то чи варто нам дати їм загинути? Дати загинути там, чи як?
– Так, безсумнівно. Це не турбує людей, що живуть на іншій стороні земної кулі. В будь-якому випадку, як будь-яке фінське стихійне лихо, так само мало турбує когось іншого, крім населення, яке живе в цій місцевості».
Марна стратегія людини
Вже кілька століть тому людина вирвалася з природної системи, рівноваги популяцій, регульованої харчовими ланцюгами. Людство вже не є частиною природи. Людство жодним чином не конкурує з іншими формами життя і тепер, коли лабораторії перемогли всі відомі хвороби, природа більше не є загрозою. Людство є повним сувереном біосфери.
Як і інші види тварин, людство контролювало вироблення потомства протягом століть, проте, на відміну від інших видів, зовсім неадекватно. Відомо, що сприятливе та достатнє регулювання застосовувалося лише в деякі періоди ранньої історії людства. Людина також обмежила своє використання природних ресурсів, але знову ж зовсім недостатнім чином.
Зараз більшість людства вступила в нову історичну епоху, ринкову економіку, в якій розпродаж природних ресурсів не знає меж. Із все ще неконтрольованим розмноженням, людська популяція зросла до жахливих, вбивчих розмірів. Людство досягло стадії розвитку, коли воно витісняє всі інші форми життя на планеті дуже швидкими темпами, і в кінцевому рахунку йому долею призначено поглинути себе.
Заперечення висунуте глибинним екологом
Захисник життя, глибинний еколог, не прийме прогрес як кінець еволюції і відкине домінуюче становище, яке зайняла людина. Глибинний еколог зазначає, що у людського виду також є сторона, що зберігає себе: якості смирення та стриманості. Ці якості проявляються у деяких груп населення через звичаї, способи життя, ідеї та світогляди. Захисник життя спробує їх зміцнити, щоб прогрес, що веде до повного спустошення, міг зупинитися або, принаймні, сповільнитись. Найкращим прикладом для включення елементів підкріплення в людський вид є сам глибинний еколог.
Найвеличніша любов світу
Глибинний еколог не розглядає еволюцію як щось суїцидальне, а скоріше як форму постійного збагачення (призначеного для витримки, поки сонце не згасне): заповнення зростаючої кількості нових екологічних ніш, що призводить до більшої різноманітності форм, рас і видів, і більшої кількості організмів. Еволюція відзначається скоріше видоутворення, ніж вимиранням видів (більше успіхом, ніж невдачею), додаючи все більше і більше радості життю.
Те, що любить глибинний еколог – це цільність всього. У цьому криється найвеличніша краса, багатство та любов. Глибинний еколог не розуміє християнсько-гуманістичної любові до людини, яка навіть у кращих випадках поширюється лише на націю чи людство: він розглядає цю любов, як форму інбридингу, егоїзму, мастурбації.
Яку позиції займає людство для захисника життя? Це цікавий, чудовий вид; за виживання цього виду глибинний еколог буде боротися всіма силами. Однак мільярди людей представляють загрозу, а не предмет любові.
Навіть уявляти розвиток людства як виду в бурхливу масу є божевіллям: схвалювати це немислимо. За своєю природою людина вже є великим хижаком, який споживає багато ресурсів для підтримки своїх життєво важливих функцій; таким чином людство може заселити біосферу єдиним шляхом – в малій кількості. Слід також пам’ятати, що відмінна характеристика людського виду, самосвідомість, вимагає обмеженої кількості: серед маси мільярдів людина втрачає свою ідентичність, тоді як її життя позбавлене цінності та осмисленості.
Частина друга
Прозріння глибинного еколога
Глибинний еколог визнає і вбачає, що стосунки між природою і людиною є питанням простору. Права людини = смертний вирок Створінню. Зрештою, виживання людського виду саме по собі є питанням простору. Отже: права людини = смертний вирок людству. Лише кількості суттєві. Планета має заданий розмір: він не буде зростати. Її ресурси обмежені і не збільшуватимуться. Життя не може бути виражене математично, але його структура – так.
Глибинний еколог міркує і постійно спостерігає за оточуючим світом, людством та суспільством у їхньому відношенні до природи. Схоже, що державні органи вже трохи зосередились на захисті життя (Кіотський протокол, заповідники, захищені від економічної експлуатації тощо), проте ці дії лише поверхневі, враховуючи загальну масу. Вони також залишатимуться поверхневими, якщо не зможуть вирішити основні питання перенаселення та Західної економіки.
Все ще присутній факт того, що найгіршими ворогами життя є, з одного боку, надлишок життя (зокрема людського життя), а з іншого – законодавство та структура суспільств, яка заснована на ринковій економіці. Чим більш стійке суспільство, тим воно більш миролюбне; чим ефективніше економічне зростання (тобто викрадення природних ресурсів), тим швидше інші форми життя зникнуть. Все, що порушує встановлений порядок у суспільстві, викликаючи хаос і паніку, надає додатковий час природі і, зрештою, людям теж.
Війна
Війни між людьми представляють по собі великий інтерес для захисника життя, бо схоже, що вони несуть певні можливості. Війна – це інститут, до якого часто вдаються нації, які її люблять і поклоняються їй. Війна нагадує вже встановлену організацію зі скорочення людського населення.
Тим не менш, правила війни до цього часу завжди гарантували, що демографічний вибух може продовжувати свій зріст. Глибинному екологу важко не зануритися ще дужче у відчай: невже екокатастрофа є неминучим наслідком людства не зважаючи на все?
Дотримуючись їх правил, війни традиційно усувають тільки молодих чоловіків у значній кількості: осіб, які лише мінімально сприяють потенціалу розмноження свого виду. Навіть величезна кількість загиблих чоловіків викликає скорочення лише одного покоління в популяції, оскільки чоловіків, разом зі старцями, звільнених з бойових дій, практично завжди залишається достатньо для продовження роду з родючою жіночою популяцією, яку майже повністю пощадили.
Тоді закон великих вікових класів, притаманний усьому царству тварин, швидко допомагає поповнити популяцію, зводячи нанівець будь-які досягнення війни. Поповнення може навіть викликати зацікавленість, так що в довгостроковій перспективі населення зростає більше з війною, ніж без неї.
З іншого боку, бізнес (тобто війна проти Створіння) серйозно підривається, коли люди борються між собою: воєнний час завжди чудовий і в цьому питанні зберігає життя. Проте той самий катастрофічний закон, який застосовується до населення, стосується і бізнесу: війна супроводжується шаленим періодом відбудови, який оживляє і надихає на технічний прогрес та бурхливі інвестиції, завдяки чому економіка рухається вперед.
Разом із бізнесом у воєнний час припиняються такі руйнівні форми людської відтворювальної діяльності, як туризм, будівництво будинків для відпочинку та шкідливі види спорту. Однак після війни популяція буде шалено «компенсувати збитки».
Було б іскрою надії, якби лише війни розвивались таким чином, щоб поцілити фактичний розмножувальний потенціал популяції: молодих жінок та дітей, половина з яких – дівчата. Поки цього не станеться, війна здебільшого залишатиметься марною тратою часу або навіть шкідливою діяльністю.
Демократія: релігія смерті
Людина майже нічому не навчилася, навіть стикаючись із наближенням кінця світу. Більшість людей продовжують робити свої щоденні вибори, виходячи з того, що вони бажають і що їх задовольняє.
Глибинний еколог ніколи не плутає людські уподобання чи неприязні, будь то власні чи чужі, з тим, що потрібно зробити. Він сформулює свої судження та встановить свої керівні настанови на основі того, що можливо здійснити – не зменшуючи можливого багатства біосфери та не загрожуючи її безперервному існуванню. Демократія ж навпаки задовольняє примхи людини: волю натовпу. Наслідки цього жахливі: до чого призводить демократія – це те суїцидальне суспільство, яке ми бачимо навколо нас.
Демократія найбільш жалюгідна з усіх відомих суспільних систем, будівельний матеріал загибелі. За такої державної системи некерована свобода виробництва, споживання та пристрасті людей не тільки толеруються, але й леліються як найвищі цінності. Найсерйозніші екологічні катастрофи трапляються в демократичних країнах. Будь-яка диктатура перевершує демократію, оскільки система, в якій людина завжди так чи інакше обмежена, веде до повного знищення повільніше. Коли панує індивідуальна свобода, то людство є і вбивцею, і жертвою.
Єресь ненасилля
Людина майже нічому не навчилася: є люди, які досі зі всією святістю протистоять насильству незалежно від стану світу, і які імовірно продовжуватимуть діяти так само до його кінця. Веселитися в мирі і кохані напевне солодко – в цьому немає сумнівів. Проте це безглузда і згубна позиція. Із задушливою пеленою у шість мільярдів людей і всіма їхніми вимогами, що охоплюють поверхню Землі, пацифізм мертвий.
Немає більш показового випадку і непридатного прикладу пацифізму, як вчення Ганді. Махатму Ганді підтримали чотириста тисяч індусів, які зіткнулися з тисячею британських солдатів: який чудовий момент для проповіді миру! Натомість меншість не має іншого шансу, окрім як вдатися до насильства проти насильства: до більш жорсткого, різкого, підступнішого, масового та фанатичного насильства; залізна воля, що здатна протистояти незалежно від того, наскільки її перевершує влада. Приклади можна знайти протягом історії як героїчних поразок, так і перемог. Фіни мають власний прекрасний приклад того, як насилля з боку крихітної меншості може виявитися успішним: Фінська Зимова Війна. Приклад у сто разів блискучий, ніж будь-який, що можна знайти: нещодавній акт війни, коли купці неперевершених у моральному та інтелектуальному плані людей вдалося важко поранити могутню світову владу.
Зміна моралі
Мислитель та автор Ееро Палохеймо, який з усіх фінів був найбільш невтомним у розгляді можливих альтернативних моделей збереження життя на Землі, прокоментував напади в Нью-Йорку та Вашингтоні. Палохеймо стверджував, що ці інциденти звели нанівець всяку «балаканину», а так він і полюбляє називати документи, презентації, декларації, демонстративні марші – єдиними методами, до яких він сам, як і автор цієї статті, коли-небудь наважувався вдаватися. Ці методи марні. Єдине, що ефективно, що послаблює і шокує сучасний порядок, спрямований на руйнування світу, – це надзвичайне насильство.
Я сам не заходив би так далеко. Я вважаю, що дискусія потрібна як підґрунтя: спочатку необхідно встановити, про що саме питання. Балаканина та підґрунтя марні, якщо вони не ведуть до якогось відчутного протистояння – якщо переважають боягузтво, лінь і жадання комфорту.
Коли світовий колапс наближається, а демографічний вибух набирає обертів, висновки та доктрини жодного з мислителів чи зірок не пройдуть перевірку на стійкість: ми всі лише породження своєї епохи. Навіть знання та вчення такого великого філософа та наставника, як Ісуса із Назарету, слід вимірювати на фоні кількості людей, присутніх у його часи, і частоти вимирань. Слід зауважити, що послання Ісуса та його моральне вчення здебільшого застаріли і не придані для застосування.
Руйнівний людський покрив, що поширюється на живий шар Землі, повинен бути примусово полегшений: у цій ковдрі повинні бути пробиті дихальні отвори, а екологічний слід людини змито. Форми хвалькуватого споживання повинні бути жорстоко придушені, натальність виду суворо контрольована, а кількість тих, хто вже народився повинна бути насильно зменшена, будь-якими можливими способами
Потрібно усвідомити, що тепер, коли ми вступили у третє тисячоліття за нашим календарем, вже немає людського індивідуума: лише популяції; відсутні індивідуальні страждання чи задоволення, а лише скорочення та виживання популяцій. І невинні тварини, рослини та грибок: ті, що все ще продовжують існувати.
Переклад: Григорій Пасічник
