Лютий добігає кінця, а це означає, що саме час розповісти про нові музичні альбоми, які слухали в лютому ми, і які ми рекомендуємо послухати вам. Цей місяць був далеко не найбагатшим на цікаві музичні релізи (до речі, березень обіцяє більше цікавого), проте ми знайшли декілька платівок, які вартують того, аби потрапити у ваші плейлисти.
Emika – «Klavirni Temna»
Британська співачка та музикант Ема Джоллі, більше відома як Emika, яскраво заявила про себе в жовтні 2011 року, коли вийшов її дебютний «self-titled» альбом. Цьому альбому передувало декілька синглів, які виходили на легендарному лейблі «Ninja Tune». Заснований у 1990 році в Лондоні, цей незалежний лейбл видавав платівки таких виконавців як Amon Tobin, Submotion Orchestra, Diplo, The Cinematic Orchestra, The Bug та інших. На тому ж лейблі вийшли і перші два її альбоми. Якщо ви бодай трохи цікавитесь електронною музикою, ймовірніше за все ви чули композиції Emika. Жанрово британку зазвичай відносять до тріп-хопу, дабстепу, синт-попу.
Новий матеріал Еми дещо відрізняється від цих тегів. Альбом «Klavirni Temna», який вийшов 14 лютого цього року, було записано під час вагітності музикантки і присвячується її дитині. Ніякої звичної електроніки в дусі старої Emika ви тут не знайдете. Окрім того, що Ема творить за допомогою музичних секвенсерів, синтів та інших надбань сучасності, вона ще й грає на фортепіано. Власне, новий альбом це друга в її кар’єрі суто інструментальна платівка, де звучать лише її фортепіанні композиції, зрідка розбавлені електронними ефектами. «Неокласика» – напевно, так буде правильно окреслити жанр цьогорічного творіння Еми. І якщо її перший фортепіанний альбом 2015 року називався просто «Klavirni», то додаток «Temna» в назві нового альбому натякає на те, що композиції британки стали ще більш меланхолійними. Дуже красиві композиції, сповнені світлої туги та ніжності. Альбом, як говориться в прес-релізі, «досліджує стосунки між темрявою та світлом, добром і злом, смертю та відродженням».
Emika вкотре довела, що вона абсолютно різноплановий та дуже талановитий музикант. Обов’язково послухайте, навіть якщо ви не фанат інструментальної фортепіанної музики – можливо, саме з цього альбому для вас почнеться прекрасна подорож в світ неокласичних етюдів.
Circle of Ouroborus – «Viimeinen Juoksu»
Вісімнадцятий (!) повноформатний альбом (і це не враховуючи величезну кількість демо-записів, ЕР та сплітів) від фінського дуету Circle of Ouroborus. Колектив грає дуже вмілий атмосферний блек метал з елементами пост-року та пост-панку. 2019 рік став першим роком з 2006, коли гурт не випустив жодного релізу. Невідомо, з чим пов’язана така плодючість, але на якість матеріалу вона аж ніяк не впливає. Новий альбом звучить прекрасно. Ці 8 композицій загальною тривалістю трохи більше півгодини у грудні 2020 року, ймовірно, потраплять в топи блек метал релізів року. І цілком заслужено.
Ihsahn – Telemark (EP)
У лютому 2020 року побачив світ новий EP норвезького мультиінструменталіста та вокаліста, відомого по своїй участі в блек метал команді Emperor, Ihsahn’а. Сольна кар’єра музиканта триває вже досить довго і «Telemark» є черговим цікавим релізом в послужному списку ветерана чорного металу. Цього року музикант обіцяв випустити два EP, кожен з яких буде відображенням однієї зі сторін його особистості та творчих намірів. Якщо в другому EP Ihsahn обіцяє продемонструвати свої чергові напрацювання в жанрі прогу, то «Telemark», за його словами, це гра на полі блек металу, до якого він давненько не звертався.
Проте, Ihsahn на цій платівці видає на гора далеко не класичний блек, а здобрює його відчутними експериментами, не відходячи занадто далеко й від своїх прогових вподобань. Місцями можна почути навіть саксофон. Епіко-ліричні соло теж присутні. В тому числі й завдяки цим деталям платівка слухається свіжо й не затерто. З п’яти треків на EP ми маємо три оригінальні треки Ihsahn і два кавери: перший на «Rock and Roll is Dead» Ленні Кравіца (що досить неочікувано), і другий на «Wrathchild» від Iron Maiden. Ймовірно, ці два кавери є певним реверансом музиканта в бік часів своєї юності: тоді і Кравіц ще не сприймався так, як сприймається сьогодні, і робив дійсно цікаву музику, а Iron Maiden, прямо або опосередковано, в купі з іншими гуртами, впливали на зародження чорної сцени. Звідси ж і трек та однойменна назва релізу «Telemark», як данина своїй рідній місцині, в якій музикант виріс та почав робити свої перші творчі кроки. І йому абсолютно все рівно, як сприймуть це незвичне звучання та вибір каверів «тру» блекери – для Ihsahn «блек» це не набір штампів та якесь конкретне звучання, а певний «attitude», підхід, світосприйняття. І це прекрасно.
Kvelertak – «Splid»
Продовжуємо лінію важкої музики з Норвегії. Новий альбом гурту Kvelertak, на нашу думку, як і попередні їхні релізи, знаходиться десь на перетині жанрів: хардкор панк, дез метал, рок’н’ролл. Суміш цікава, але на любителя.
Послухати платівку варто бодай тому, що продюсував її та записував Курт Баллоу, який відомий не тільки як гітарист гурту Converge, але й як людина, яка записувала безліч команд: наприклад, Isis, Orchid, Coliseum, Doomriders та інші.
«Splid» став дебютом для нових вокаліста та барабанщика гурту. На одному з треків з альбому можна почути голос Троя Сандерса – вокаліста гурту Mastodon. В арсеналі команди з’явились англомовні композиції, на противагу вже звичним для них пісням рідною норвезькою.
Відар Ланда, гітарист Kvelertak, говорить, що цей альбом однаково підходить як саундтрек для вечірки, так і в якості музичного супроводу для усамітнених прогулянок в зимовому норвезькому лісі. Спробуйте. Навіть якщо поруч з вами не норвезький зимовий, а український і майже весняний ліс.
Ygg – «The Last Scald»
Зі Скандинавії до України. Харківська блек метал команда Ygg в лютому випустила свою другу повноформатну платівку під назвою «The Last Scald». Минулий однойменний альбом побачив світ в далекому 2011 році і з того часу від гурту ніяких новин не було. Аж ось у 2019 році відбувся реліз синглу «The Last Scald» – треку з нового альбому. А 5-го лютого вийшов і сам альбом.
Чотири композиції тривалістю майже годину вкотре нагадують нам, що Харків – нині безумовно є однією зі столиць блеку в світі. Учасники гурту Ygg відомі й по участі в інших українських колективах. Наприклад, ударник колись барабанив в Nokturnal Mortum, Сокирі Перуна та Святогорі, а сьогодні задає ритм в Ulvegr, Elderblood, GreyAblaze, Twilightfall та KZOHH. Басист, вокаліст та варганіст (так, на новій платівці Ygg можна почути й варган – з нього і починається альбом) також грав в Nokturnal Mortum. А гітарист, вокаліст і клавішник, окрім вже згаданих KZOHH та Ulvegr, бере участь і у відомому гурті Khors – також у ролі гітариста та вокаліста.
В результаті маємо чудовий атмосферний блек метал. Всім шанувальникам жанру слухати обов’язково.
Regarde les Hommes Tomber – «Ascension»
Третій альбом французів Regarde Les Hommes Tomber (назва гурту походить від назви дебютного кінофільму 1994 року режисера Жака Одіара «Дивися, як падають люди») вийшов в передостанній день зими. Він отримав назву «Ascension». З моменту виходу минулої платівки пройшло 5 років, які гурт, як демонструє «Ascension», витратив не дарма. Новий матеріал – це той самий круто замішаний сладж/блек метал (який часто, в контексті гурту, люблять називати «пост блек метал»), що й раніше.
На відміну від попередніх двох альбомів, цей вийшов на відомому лейблі «Season of Mist». На платівці 7 треків, два з яких це інструментальні композиції. Англомовна лірика, як і на минулих альбомах гурту, трохи засмучує – все ж таки рідна для команди французька підійшла б, на нашу думку, краще. Лише один франкомовний трек на релізі і саме він видається одним з кращих.
Окремо хочеться виділити чудове візуальне оформлення релізу. Команда ілюстраторів, яка працювала над обкладинкою альбому, раніше встигла попрацювати з такими командами як Emperor, Amenra, Carpenter Brut, Opeth, Ulver, Alcest та інші.
Автор: Валентин Дзюбенко
