Night Tide

Забуте кіно: неможливе кохання у фільмі «Нічний приплив»

Ще до початку відомого періоду «Нового Голлівуду» в США вже якийсь час знімали малобюджетні фільми, що підготували контркультурне підґрунтя для подальшого розвитку арт-хаусу. В тому числі, до цього доклала зусиль студія Роджера Кормана, який давав роботу багатьом режисерам, монтажерам і акторів-початківцам, організовував прокат їх фільмів. Незаслужено забутим дітищем режисера Кертіса Гаррінгтона є фільм «Нічний приплив» (анг. «Night Tide», 1961) з молодим Деннісом Гоппером в головній ролі. Реставрація фільму в 2007-му відбулась лише тоді, коли плівка почала буквально розсипатись.

Відносно нещодавно про стрічку знову з’явилися згадки в медіа, завдяки Ніколасу Віндінґу Рефну, який неодноразово називав «Night Tide» в переліку своїх улюблених фільмів. Він говорив в інтерв’ю про те, що був особисто знайомий з автором картини, збирав постери до фільму і навіть придбав оригінальний негатив плівки для власної домашньої колекції. Крім того, він виклав фільм на своєму офіційному сайті для безкоштовного перегляду. Багатьом шанувальникам Рефна буде цікаво, що саме «Нічним припливом» данський візіонер надихався при створенні «Неонового демона».


«У вас, американців, такий простий погляд на світ. Ви думаєте, що все можна побачити, помацати, зважити і виміряти … Ви думаєте, що дослідили реальність, але навіть не уявляєте, що це таке насправді».

Сюжет романтичного горрору досить простий. Моряк на ім’я Джонні (Денніс Гоппер) приїздить до прибережного міста, де випадково зустрічає загадкову дівчину Мору (Лінда Лоусон). У його нової знайомої доволі незвичайна професія: Мора працює русалкою в місцевому парку атракціонів. Молоді люди стають все ближчими один до одного. Джонні починає помічати дивну поведінку Мори, яка посилюється переслідуванням таємничою жінкою в чорному вбранні. Хлопцю розповідають про те, що два попередніх коханих Мори загинули. Джонні все більше впевнений у тому, що Мора в дійсності може бути однією з представників надприродних «морських людей».

Наївна історія могла бути зовсім інакше втілена на екрані, якби це було студійне кіно. «Нічний приплив» цікавий, в першу чергу, тим, як він зроблений.

Режисер Кертіс Гаррінгтон починав кар’єру як кінокритик і творець авангардних короткометражок. Також він був одним з тих режисерів, хто доклав руку до переробки радянських фантастичних фільмів на студії Роджера Кормана. Кертіс Гаррінгтон, зокрема, працював над «Подорожжю на доісторичну планету» і «Кривавою королевою», оригінальною основою для яких були радянські фільми «Планета бурь» і «Мрії назустріч» відповідно.

Серед найближчих друзів Гаррінгтона були Кеннет Енгер – один з головних американських кіноексперіментаторов і «окультистів від кіно», а також Марджорі Кемерон – художниця і актриса (вона також з’являється в ролі таємничої жінки в «Нічному припливі»). Всі троє різною мірою були послідовниками вчення Алістера Кроулі (Енгер, зокрема, був і залишається присвяченим в Орден Східного храму – ОТО). Крім того, значний вплив на стиль Гаррінгтона, якому, на жаль, так і не вдалося побудувати успішну кар’єру в американській кіноіндустрії, справила режисерка Майя Дерен з її поетичною інтуїтивною образністю.


«Нічний прилив» привертає увагу глядача спочатку молодістю і свіжістю таких природніх та живих на екрані Денніса Гоппера (шанувальникам «Синього оксамиту» Лінча іноді взагалі складно уявити, що актор колись був молодим!) І Лінди Лоусон. Їхній любовний зв’язок виглядає вже не так як, як це було прийнято в кіно 50-х – початку 60-х років. Ніяких заламувань рук і пафосних страждань: лише легкі дотики, теплі вільні обійми, мовчання чи ні до чого не зобов’язуючі діалоги, за якими ховається прагнення до трагічного фіналу.

Ручна зйомка, в тому числі, позбавляє все, що відбувається, непотрібного пафосу і дозволяє нам стати повноцінним учасником сомнамбулічної любовної історії. Вільний, сміливе рух камери в якісь моменти майже наближає дебютний повнометражний фільм Гаррінгтона до авангардного кіно, наприклад, під час сцени сну, або коли головний герой приймає рішення простежити за жінкою, котра передає Морі повідомлення про її призначення.

Сцена переслідування, неясні до кінця дії жінки в чорному вбранні нагадують сюрреалістичні тривожні «Полудневі тенета» Майї Дерен, в яких зйомка – це самостійний суб’єкт дії, а образність вище за словесне обрамлення. Але наївна американська посмішка Гоппера не дає переступити цю межу: традиційний драматизм не переходить в оніричний жах.


« – Так, я люблю море найбільше. Але я теж його боюся.
  – Думаю, ми всі трохи боїмося того, що любимо».

«Нічний приплив» продовжує традицію меланхолійних казок Андерсена не тільки в своєрідному романтизмі та використанні чарівного образу русалки.

Фільм нагадує глядачеві про те, що джерелом жаху може бути те, що викликає в нас глибоку любов і прихильність. Все красиве через його недовговічність є сумним за визначенням, а тому швидкоплинність літа, припливів-відливів, юності, а також неможливість любові стають фоновими мотивами стрічки.

У кадрі перед нами справжня американська меланхолія, що іноді контрастує, а іноді доповнює суть горрору. Пляжі з бурхливими хвилями; парк атракціонів, причому такий, якими вони були колись давно; молодий і недосвідчений моряк, котрий відкриває для себе життя якщо не в подорожах, то через свою кохану.

Фільм цікавий в деталях: відблиски сонця та води, тривожний крик чайки, своєрідний орієнталізм через грецьке походження Мори – православна ікона у неї вдома на стіні, рука злодія в формаліні, іронічні чаювання в розпал літа. Одним з центральних символів стрічки є Місяць як уособлення незрозумілого, ірраціонального, жіночого, небезпечного. Саме фази Місяця впливають на морські припливи, які символізують тут охоплення почуттями, вихід ситуації з-під контролю, поглинання божевіллям. Мора лякає головного героя своїм зануренням в транс під час танців на пляжі.

Жінка в «Нічному припливі» через казкові мотиви і детективну інтригу стає непізнаваним Іншим.

Приємним бонусом до загальної нестандартності «Нічного припливу» є сцена ворожіння на картах Таро. Цей езотеричний інструмент часто використовують в кіно, але рідко додають з усвідомленням його значення. Ворожка не тільки робить для героя Денніса Гоппера розклад, який використовують в подібних практиках, але і розповідає про значення карт так, що вони, в цілому, відповідають сюжету. Місяць, як занурення в несвідоме, і Повішений, як спокій перед трагічною жертвою та надія на воскресіння.


«Нічний приплив» римується з фільмом «Люди-кішки» Жака Турнера, а також вампірським кіно, в якому завжди фігурує зв’язок любові зі смертю. Готичний флер «Нічного припливу» доповнює те, звідки автор фільму взяв назву, а саме – з рядків останнього вірша Едгара Аллана По «Аннабель Лі».

«And so, all the night-tide, I lie down by the side
Of my darling — my darling — my life and my bride,
⁠In the sepulchre there by the sea,
⁠In her tomb by the sounding sea».

Автор: Анастасія Капралова

Дивитись фільм на сайті Ніколаса Віндінґа Рефна: https://www.bynwr.com/articles/night-tide

Читайте також:

Казки Андерсена.
Майя Дерен: київське коріння американського кіноавангарду

поділитись