Є речі, що систематично з’являються у житті суспільства, і ми маємо активізуватися для боротьби з ними, є явища, що існують хронічно і виходять назовні завдячуючи збуднику. На жаль, наш світ не досконалий і ми маємо з цим існувати, жити серед проблем, які ми не завжди в змозі вирішити. В такі моменти для душевної рівноваги люди вдаються до сатири, романтизації, або ж естетизують явища, щоб пережити те, що ти не зможеш здолати або змінити.
Мистецтво, що створене для пом’якшення реальності, все ж має зображати характерні настрої періоду. Масові істерії, епідемії, віруси – невід’ємна проблема суспільства, і нерідко фатальна.
Так, на полотнах з’являються сюжети за участі розладів та хвороб, що невпинно пожирають суспільство. Інколи естетизовані та уромантичнені, або показані нам у всій своїй безжалісності. А в деякі періоди становленні як ідеал краси.
Пропонуємо вашій увазі добірку полотен, авторам яких вдалося естетизувати хвороби та їх наслідки:
Чи не найбільш естетизоване зображення епідемії Чуми у Римі. Виключаючи зображення страшних виразок та відверто жахливих скалічених тіл, Делоне зобразив янгола смерті, що стукає у двері римлян. Звісно, без жертв страшної епідемії на полотні не обійшлося, проте, це помітно вже після більш детального знайомства з картиною. Тіла скалічених чумою римлян навіть відведені у напівтінь, лише тіло біля ніг янгола одразу вказує на його хтонічне походження. Тепле, золоте освітлення пронизує картину, наче у темряві освітлений янгол смерті стає порятунком для важкохворих, адже на одужання в них не має надії. Він з’являється на порозі, як символ завершення страждань, порятунок від мук.
Життя Едварда Мунка було достатньо складним, хвороби оточували його з усіх сторін: мати померла у дитинстві, сестра трохи згодом, і сам він не запам’ятав щасливого, безтурботного дитинства через захворювання, що постійно були поруч з ним. Тож не дивно, що на його картинах часто прослідковується тема хвороб та психічних розладів. Одна з його перших картин, «Хвора дівчинка», створена у жовто-зелених відтінках (кольори, що якнайкраще підкреслюють хворобливість). За цю роботу Мунк отримав не надто похвальні відгуки від критиків. Проте в історію світового мистецтва полотно все ж увійшло. Важко сказати, що на даному полотні хвороба дівчини естетизована, проте, якщо поглянути на іншу роботу Мунка «Спадковість» можна зробити висновки.
Споглядаючи цю роботу в перший раз, мало хто може зрозуміти, що насправді відбувається на полотні. Здається, безтурботна дівчина відпочиває на полотні Ендрю Ваєта. На жаль, не все так легко та романтично у цьому сюжеті. Окрім явної містичності, що завжди присутня на полотнах Ваєта, на цьому полотні зображено надзвичайну жагу до життя та силу, з якою має існувати ця дівчина. Річ у тім, що героїня полотна, страждала на невідому хворобу, що з часом забирала в неї можливість самостійно пересуватися. Вона пересувалась лише за допомогою рук, і кожен день вимагав від неї великої сили аби прожити його. Проте Ваєт романтизував образ дівчини, дав можливість застигнути їй на полотні, наче відпочиваючи, забувши про свою складну долю.
Картина Робера-Флері зображує візит відомого доктора до психічно хворих. Доктор Філіп Пінель, «визволитель безумців», працював в роки Французької революції. Він став відомим завдяки своїй реформі, яка мала визволити хворих від ціпків та позбавити керівника лікарні поліцейських чинів. Дехто з хворих ще чекає своєї черги, дівчину в центрі композиції саме визволяють. Проте їх обличчя зовсім не виражають щастя чи радості від визволення. Вони знаходяться ніби у іншому світі, де ці ціпки не мають значення, і їх зняття не панацея від хвороби.
Цей плакат був створений в якості реклами для санаторію у Барселоні. Гасло на плакаті гарантує «повне та радикальне оздоровлення». Буква С на плакаті виконана у формі змії, попереджаючи про небезпеку хвороби. Окрім того, жінка, що зображена на плакаті, надзвичайно бліда та худорлява, а жовтий фон добре підкреслює її нездоровий колір шкіри. Загалом хвороби та смерть у цей період асоціювались з жінками, тож зобразити жінку, що винна у хворобі стало гарним рішенням для зображення хвороби без анатомічних подробиць. В руках у жінки біла лілія, що є символом надії, надії на одужання.
Маловідомий при житті британський художник основною тематикою своїх картин зробив паралель між хворобами та хтонічними істотами, що їх викликають. Його роботи наче повні жаху, але водночас містифіковані, і неможливо заперечити естетизацію хвороби на його полотнах. Бубонна чума, сифіліс, дифтерія та рак – одні з головних елементів картин. Як алегорію раку, він використав клешні, і на противагу їм, жінка з ножем, як символ науки, що має на меті подолання страшної хвороби. Чи не найбільш лякаючим серед його творів та менш романтизованим є зображення впливу наркозу на організм людини. Довгі назви творів містять у собі невелике пояснення щодо хвороб. «Янгол смерті кидає смертоносні речовини у річку поблизу міста; символізує тиф», 1912 р.
Хворобливість навіть ставала ідеалом краси, темні круги під очима, бліда шкіра, худорлявість. У вікторіанську епоху, туберкульоз став головною зброєю тогочасних красунь. Якщо вони не хворіли на туберкульоз, то неодмінно використовували Беладонну або ризикованими способами висвітлювали шкіру. Звісно, це мало свої наслідки, туберкульоз швидко поширився Європою, а отруйна «косметика» нещадно губила молодих дівчат. Тут відбувалася і романтизація образу хворої, необхідність турботи про хвору, але прекрасну даму.
Час від часу, те, що лякало людей до дрижаків, стає елементом моди, необхідною деталлю образу. Навмисна хворобливість ставала фатальною, проте, на думку світських дам, надзвичайно привабливою примхою. Можливо, це непоганий спосіб убезпечити себе від зайвих переживань щодо здоров’я та створити епідеміологічні процеси у суспільстві «ідеалом краси».
Автор: Анна Збаражська
